Напередодні було опубліковано підсумкове комюніке Вільнюського саміту НАТО. В об’ємному документі 90 пунктів, які багато в чому розкривають, як поводитиметься альянс у найближчий рік.
Родзинкою програми всього комюніке, природно, стала Росія, яку у величезному документі-простирадлі згадують частіше за будь-яку іншу країну, зазвичай із прив’язкою до війни в Україні, але багато разів і саму по собі.
Дуже характерний початок 5 пункту комюніке: “Порушено мир у євроатлантичному регіоні”. Потім цей оборот ще кілька разів повторюється, що побічно свідчить про те, що НАТО сприймає російсько-українську війну як подію в зоні своїх прямих інтересів.
Що стосується України, то найголовніше для неї закладено в 11 пункті.
Починається пункт оптимістично:
“Ми повністю підтримуємо право України обирати свої власні механізми безпеки. Майбутнє України в НАТО. Ми підтверджуємо зобов’язання, взяте нами на саміті 2008 року в Бухаресті…”. І там же йдуть рядки про скасування для України ПДЧ, про що раніше говорив той же Кулеба.
Але ось далі в цьому пункті йде найнеприємніша інформація:
“Міністри закордонних справ країн НАТО регулярно оцінюватимуть прогрес у рамках адаптованої річної національної програми. Північноатлантичний союз підтримає Україну в проведенні цих реформ на шляху до майбутнього членства. Ми зможемо надіслати запрошення НАТО приєднатися до Північноатлантичного союзу, коли союзники погодяться, і будуть виконані умови”.
Отже, що ми бачимо? Замість скасованого ПДЧ для України з’являється якась “адаптована національна програма”. При цьому критерії цієї програми взагалі ще ніде не прописані, незрозуміло, що Україна взагалі має виконувати. І найвишуканіша вишенька в останньому реченні: Україна приєднається до НАТО, “коли союзники погодяться, і буде виконано умови”.
Ось тільки коли саме союзники погодяться і які умови для цього обов’язково мають бути виконані ніхто не знає.
