27 жовтня в Римі відкрилася так звана “антивоєнна конференція”, що проходила за участю делегацій приблизно з 30 країн, включно з Росією, США, Китаєм, Марокко і кількома європейськими державами.
Організатором заходу виступила так звана організація “Фронт незгоди”, відома своїми проросійськими поглядами, критикою західного світу, звинуваченням НАТО в агресії та підтримкою злочинних режимів по всьому світу.
За словами організаторів конференції, вони зібралися на захід, щоб “наблизитися до створення міжнародної мережі координації для досягнення конкретних цілей по боротьбі із західним імперіалізмом”. Під час своїх виступів делегати звинуватили США і НАТО в початку війни в Україні, а дії окупаційних російських військ були відзначені як оборонні та справедливі. Особливий акцент було зроблено на тому, що дії Вашингтона нібито загрожують розпалюванням старих і нових конфліктів, спрямованих проти зсуву світового полюса із Заходу на Південь і Схід.
Україну при цьому було виставлено радикальною державою з насадженою з боку США ідеологією і втраченим суверенітетом. А єдиним вигодонабувачем війни було названо особисто президента США Джо Байдена і американський військово-промисловий комплекс, який нібито стоїть за ним.
Окремою, але вже традиційною темою стало так зване “втручання Заходу у внутрішню політику інших країн”. Зокрема, делегація з Грузії знову заявила, що 2019 року українські спецслужби нібито здійснили спецоперацію проти Грузії та забезпечили таємне переправлення екс-президент Саакашвілі через держкордон із метою очолити переворот.
За підсумками конференції було зроблено висновок про те, що агресором насправді є колективний Захід, а так званий “Фронт незгоди” повинен здолати НАТО і встановити мир у всьому світі.
У контексті нещодавньої антивоєнної конференції в Римі, організованої “Фронтом незгоди”, важливо осмислити потенційні наслідки та виклики, які такі заходи становлять для західної ліберальної демократії. Події такого роду ставлять під загрозу основи західного світу, поширюючи дезінформацію і підриваючи довіру до демократичних інститутів. З кожним роком кількість прихильників таких ідей зростає, і їхні голоси стають дедалі гучнішими.
При цьому зрозуміло, що ця подія є частиною більш ширшої тенденції зі злому старого світового порядку й у майбутнього подібні зустрічі “незгодних” будуть становитися ще більш поширеними, а їх діяльність знаходитиме ще більше проявів у реальній політиці та світоустрої. Для протидії цим тенденціям необхідний комплексний підхід, що включає зміцнення демократичних інститутів, боротьбу з дезінформацією, підтримку свободи преси та освіту. Тільки так можна забезпечити стійкість західної ліберальної демократії в умовах сучасних викликів.
