“Дорожню карту стійкої підтримки” України з боку США виклав американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень (The Center for Strategic and International Studies – CSIS).
Основні тези:
– Мета війни – відновлення територіальної цілісності України. Оптимальні політичні та військові цілі США висловили Джо Байден (“Путін не може залишатися при владі”) і Ллойд Остін (“Послабити Росію до такої міри, щоб вона не могла робити те, що зробила з Україною”).
– Усунути двозначність. Оголошені цілі США – чіткий орієнтир для союзників, так краще для них самих.
– Забезпечити Київ “необхідною зброєю для грамотного бою”. Це далекобійні артилерійські та ракетні системи, боєприпаси до них, зокрема ракети ATACMS, БПЛА MQ-1C, танки і БМП, літаки A-10, F-15 і F-16.
– Позбутися “помилкових страхів ще більшої ескалації війни” і побоювання ядерної зброї РФ. Застосуванню Росією ЯО запобігатиме загроза її економічного краху: “Китай, Індія і багато країн Близького Сходу, Латинської Америки та Африки вважатимуть [застосування Москвою ЯО] підривом їхньої національної безпеки і приєднаються до санкцій”.
– Надати американську економічну та енергетичну допомогу Європі – “для нейтралізації спроб Путіна використати поставки газу і нафти для руйнування альянсу, що підтримує Україну”.
Як бачимо, CSIS запропонував дуже жорстку “дорожню карту” конфлікту в Україні, в дусі заяви експрем’єра Британії Ліз Трасс: “Ми не можемо прибрати ногу з педалі газу”.
Однак у цьому рецепті немає головного – тверезої оцінки наслідків для самих Штатів за такого підходу до української кризи. Це вірний шлях до позамежної ескалації по лінії Росія-США. Уже сьогодні йдеться про те, що нинішні події повторюють сценарій Карибської кризи і можуть призвести до прямого ядерного зіткнення.
При цьому потрібно розуміти, що з позиції світ-системного аналізу Росія перебуває в положенні загнаної в кут тварини і цілком здатна застосувати засоби ядерного стримування для забезпечення власної безпеки та інтересів.