Реакція на пропозицію президента Франції Макрона про введення військ НАТО в Україну, незважаючи на критику з боку багатьох союзників, вказує на те, що ідея такого кроку розглядається. Це породжує дискусії про ймовірність прямої участі Заходу у війні на боці України.
Досі для країн НАТО була аксіомою підтримка України без безпосереднього залучення в конфлікт, основною причиною якої є ризик протистояння з Росією, що володіє значним ядерним потенціалом.
Існують два основних сценарії, за яких НАТО може опинитися в епіцентрі конфлікту. Перший полягає у впевненості, що Росія не застосує ядерну зброю, що можливо лише при внутрішньому хаосі в країні. Другий варіант – це поетапне збільшення офіційної військової присутності на території України, починаючи з відправки інструкторів та спеціалістів для розмінування.
Західні медіа та експерти сигналізують про проблеми з мобілізацією в ЗСУ, що могло спонукати до розгляду варіантів допомоги з боку НАТО, включаючи план Макрона-Буркхарда про обмежений контингент військ. Однак у НАТО підходять до цієї ідеї стримано через високий ризик прямого конфлікту з Росією.
Навіть незначне залучення військ НАТО може бути інтерпретовано Росією як агресія, що може призвести до ескалації конфлікту. Існує ризик, що Росія розгляне будь-яке розміщення іноземних військ як оголошення війни.
З іншого боку, західні країни розглядають можливість «корейського сценарію» як альтернативу прямому втручанню, що передбачає замороження конфлікту без перемоги або поразки.
Сучасна стратегія Заходу, що передбачала відмову від компромісів з Росією та підтримку України без безпосереднього втручання, стикається з критикою на тлі заяв Макрона і загальної військової ситуації. Захід стоїть перед вибором між продовженням підтримки України без прямої участі в конфлікті та переглядом своєї стратегії в контексті нових геополітичних викликів.
