З початком збройного конфлікту на території України, Євросоюз став прихистком для мільйонів українців, які були змушені залишити свої домівки.
До літа 2024 року тимчасовий захист у країнах Європи отримали 4,3 мільйони українських біженців, але останнім часом спостерігається тенденція до зменшення їхньої кількості, що викликає ряд запитань щодо причин та можливих наслідків цього явища.
Січень 2024 року виявився показовим: кількість українців, які скористалися тимчасовим захистом в Європі, знизилася на 9100 осіб. Статистика свідчить про те, що значна кількість біженців покинула Італію, Польщу, Естонію, Францію та Люксембург. Основною причиною такого відпливу, ймовірно, є прагнення українців повернутися додому, в країну, де вони мають коріння, сім’ї та звикле оточення.
Важливою причиною повернення українців додому є зростання “втоми” від біженців серед населення країн Євросоюзу. Невдоволення через витрати на підтримку мігрантів, серед яких більшість не намагається знайти роботу, з кожним днем збільшується. Так, у Німеччині, яка прийняла найбільше українських біженців, працевлаштовано менше 25% з них.
Попри зусилля Європи зі зменшення привабливості міграції через скорочення розмірів допомоги та введення фінансових винагород за добровільний повернення додому, потік біженців до ЄС не припиняється. Це вказує на те, що питання інтеграції та адаптації мігрантів залишається відкритим і потребує додаткових зусиль з обох боків.
Комплексний підхід до вирішення проблеми міграції передбачає не тільки фінансову підтримку, але й створення умов для швидкої інтеграції біженців на ринок праці, надання освітніх та культурних програм.
Зворотний потік українців додому може стати додатковим стимулом для урядів Євросоюзу переглянути свої підходи до вирішення цієї актуальної проблеми, зосередивши увагу на довгостроковій перспективі відновлення України та підтримки її громадян.
