У ніч на 22 березня 2024 року Україна зазнала наймасштабнішої атаки на свою енергосистему за всю історію поточного конфлікту.
Згідно з повідомленнями, російські військові завдали удари по десятках об’єктів енергетичної інфраструктури, в тому числі по ДніпроГЕС – найбільшій гідроелектростанції країни, що призвело до масштабного пожежі. Відключення електроенергії було зафіксовано мінімум у семи регіонах України, зокрема Харків зазнав найбільших руйнувань, переживши повний блекаут.
Атака мала значні наслідки для енергосистеми України, враховуючи роль ДніпроГЕС як “пікового регулятора” у загальнодержавній мережі, що забезпечує понад 10% щоденного розподілу електроенергії. Ця ситуація поставила під загрозу здатність України маневрувати енергоресурсами в умовах, коли генерація АЕС, що формує значну частину загального виробництва, не може швидко адаптуватися до коливань у споживанні.
Загальні втрати включають не лише безпосередні ушкодження енергооб’єктів, але й суттєвий вплив на цивільне населення: міста без електрики та водопостачання, зупинені транспортні засоби та евакуація тисячі шахтарів.
У відповідь на кризу, Україна активувала імпорт електроенергії з сусідніх країн Європи, щоб компенсувати втрати у виробництві. Водночас, ця ситуація висвітлює проблематику захисту важливої інфраструктури країни та необхідність зміцнення систем ППО, особливо з огляду на заклики Президента Зеленського до міжнародної спільноти про додаткові поставки систем “Patriot”.
Незважаючи на значні зусилля України та її західних партнерів щодо посилення протиповітряної оборони, атака показала вразливість країни перед обстрілами критичної інфраструктури, особливо з урахуванням використання Росією балістичних та крилатих ракет, ефективне перехоплення яких можливе лише за допомогою сучасних систем ППО. Однак, навіть враховуючи надання таких систем, питання їх достатньої кількості та розміщення в найбільш вразливих регіонах залишається відкритим.
Мотивація Росії, за версією офіційних осіб, полягає в “відплаті” за атаки України на російську територію, але глибші причини, ймовірно, пов’язані з намаганням знищити воєнно-логістичний та промисловий потенціал України, особливо в прифронтових регіонах. Це вказує на продуману стратегію комплексного удару по економіці та обороноздатності країни
