Через кілька напружених днів ситуація навколо подій у Курській області поступово прояснюється, і на світ з’являються нові деталі та подробиці.
Президент України прокоментував і визнав присутність ЗСУ на російській території та заявив, що атака покликана чинити тиск на противника, що має призвести до прискорення процесу пошуку справедливого миру.
“Чим сильніший тиск на Росію, <…>, тим ближче буде мир”, — сказав Зеленський у відео, яке опубліковане на його Telegram-каналі.
Окрім заяви з боку офіційного представника України, деякі нові подробиці з’явилися на сторінках західної преси.
Чисельність і засоби
Наприклад, за інформацією Forbes, у наступі на Курську область беруть участь щонайменше три бригади ЗСУ, кожна з яких має чисельність до 2 тис. осіб. Йдеться про 22-гу та 88-му механізовані бригади і 80-ту десантно-штурмову бригаду, яка вважається однією з найбільш підготовлених і оснащених у всій українській армії.
На основі інформації з відкритих джерел можна припустити, що військова операція ЗСУ могла бути погоджена з військово-політичним керівництвом західних країн, оскільки в боях уже була помічена численна західна техніка.
Ми пам’ятаємо, що Вашингтон і Брюссель остерігаються ескалації щодо Росії та часто стримують можливості ЗСУ щодо застосування засобів і методів ведення війни, особливо якщо йдеться про зразки західного озброєння. Проте цього разу українською стороною були використані американські бронетранспортери Stryker та німецькі Marder, а також численні безпілотники та мобільні засоби ППО.
При цьому не можна виключати ймовірність використання під час планування і організації наступу можливостей західної розвідки, включно із засобами наведення і координації, які могли допомогти українській армії вибрати найбільш вдалі місце і час для атаки на Курську область.
Що стосується чисельності українських солдатів у зоні вторгнення і навколо неї, то, за даними Bloomberg, на сьогодні в Курській області та прикордонних територіях може перебувати до 10 тис. українських солдатів. У цьому сенсі йдеться про повномасштабну військову операцію, а не про вилазку окремих диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) і малих мобільних підрозділів, як про це говорили в перші дні подій.
Оцінка і ризики
Попри свою амбітність і розмах, план операції в Курській області одразу ж розділив українське суспільство і українських експертів на кілька головних таборів. Звісно, більшість населення сприйняли те, що відбувається, з ентузіазмом, що логічно і зрозуміло на тлі не найвтішніших результатів з інших напрямків за останні тижні й навіть місяці, проте знайшлися й скептики.
Деякі спікери вважають, що вилазка ЗСУ на російську територію може виявитися невиправданою з точки зору менеджменту ресурсів, особливо на тлі щоденно погіршуваної ситуації на Донеччині.
Аналітик із Forbes, Йоні Аскола, пише, що поки ЗСУ діяли в районі Суджі, який практично не має стратегічного значення, виснажені запеклими боями українські бригади відступали з Нью-Йорка. І насправді, не можна не відзначити, що прямо зараз окупантами щотижня захоплюються нові й нові території: йдуть бої за Торецьк, Красногорівку та інші населені пункти з потенційним виходом на нові рубежі.
У цьому контексті фінський аналітик вважає, що рішення про рейд у Курську область не враховує найбільш нагальних проблем України, такі як нестача сил на фронті і в резерві. До цього ж додаються думки тих лідерів думок, які вважають, що без належної логістики російська авіація і артилерія поступово зможуть знищити українські сили. Більше того, існує реальний ризик, що українська операція може піти на користь країні-агресору. На думку того ж Аскола, якщо українські бригади опиняться ізольованими всередині Курської області без підтримки артилерії, ППО і логістики, вони можуть зазнати значних втрат, і тоді Київ ризикує втратити тисячі солдатів.
Задум і реалізація
Як було сказано на початку статті з посиланням на Президента Зеленського, українська сторона розглядає рейд у Курську область як частину глобальної стратегії, спрямованої на покращення переговорних позицій. Раніше про це повідомив голова фракції “Слуга народу” Михайло Подоляк, який заявив, що розвиток ситуації не за російським сценарієм може покращити позиції Києва на можливих переговорах із Москвою.
За його словами, якщо Україна піде на переговори на умовах Росії, це буде сприйнято як домінування Росії в переговорному процесі. Однак, якщо Україна зможе довести, що війна йде не за російським сценарієм, вона зможе досягти більшого на переговорах. До слова, Подоляк, коментуючи ситуацію до Зеленського, не визнавав, що за атакою стоїть Україна, попри численні заяви США про контакти з Києвом щодо бойових дій у Курській області.
Що стосується цілей і завдань ЗСУ на новому напрямку, то тут також існує багато питань і простору для спекуляцій. Однак, окрім заяв Володимира Зеленського і Михайла Подоляка про прагнення покращити потенційні переговорні позиції, існують і інші варіанти цілепокладання українського командування.
Деякі експерти висловлюють думку, що одним із завдань могла бути спроба прориву і захоплення Курської АЕС для подальшого обміну на Запорізьку АЕС у ході переговорів або для тиску на Москву за допомогою ядерного шантажу, якщо того вимагатиме геополітична ситуація.
Крім того, спроба закріпитися в Курській області може також бути спрямована на створення перманентної загрози в російському прикордонні. При цьому тиск на російську сторону і на військово-політичне керівництво в Кремлі посилюється і через те, що внаслідок атаки ЗСУ під ударом опинилися мирні міста, які буквально за кілька днів перестали існувати. Голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін уже доручив порушити кримінальну справу за фактом нападу, заявляючи, що нібито загинули фельдшер і водій швидкої допомоги, постраждали шестеро дітей і кілька дорослих.
Дії сторін і розвиток подій
Українська сторона намагається закріпитися і налагодити постачання, оскільки інакше навіть численне угруповання не зможе відбиватися від переважаючих сил противника. Окупанти ж, навпаки, мають можливість доставляти в бій резерви і необхідні ресурси, чим активно і займаються. Міноборони РФ вже повідомило про нарощування сил, що ведуть бойові дії проти ЗСУ в Суджанському районі Курської області, перекидаючи в регіон РСЗВ, артилерію, танки і автомобілі. Крім того, за позиціями ЗСУ в тилових районах і на передовій цілодобово працюють російські ВКС, використовуючи всі доступні сили і засоби.
Українське керівництво, попри амбітні цілі і завдання зі створення принципово нових переговорних умов, бере на себе великі ризики. Дивлячись на сформовану конфігурацію і співвідношення сил і припускаючи можливі плани, стає очевидно – задумане передбачає гру з нульовою сумою. З одного боку, обрана тактика може допомогти Україні перевернути ситуацію на свою користь, але з іншого – може призвести до великих і навіть катастрофічних проблем.
Якщо українські бригади опиняться ізольованими без підтримки артилерії, ППО і логістики, вони можуть зазнати значних втрат. Зараз Київ робить ставку на удачу і глибоке планування, але ризикує тисячами солдатів, яких не зможе легко замінити, що сильно позначиться на можливості утримання лінії фронту. Більше того, невдача в Курській області може спровокувати росіян на контратаку в Сумській області, яка може бути обрана військово-політичним керівництвом Росії як нова точка для створення так званої «буферної зони».
Поточний результат
Попри динаміку подій і невизначеність результату, Україні вже зараз вдалося досягти певних результатів. Російське і українське суспільства отримали потужний медійно-пропагандистський удар, завдяки якому громадяни України і ЗСУ відчули підйом бойового духу і зміцнили мораль. Українське керівництво зуміло перебити негативний порядок денний і домоглося цього, хоча радість від дій ЗСУ в Курській області поки що не пропорційна реальним результатам і становищу справ.
Що стосується російської сторони, то ефект також був відчутний, але значною мірою через роботу українських і проукраїнських ЗМІ, а також тактики Києва щодо приховування інформації про хід операції. У підсумку в мережі утворився інформаційний вакуум, а поодинокі факти, що спливали, створювали хибне враження. Деякі російські воєнкори, не будучи заглибленими в деталі, почали будувати різні лякаючі сценарії, що деморалізувало російське суспільство. Більше того, деякі з них зайнялися сіянням паніки, діючи ледь не на руку угрупованню українських військ.
