Українська влада анонсує “великі події” на 24 лютого, які “запам’ятають Росія і світ”. Звучить грізно і, прямо скажемо, пафосно. Якщо НАТО 24 лютого не оголосить війну Росії, або в України не з’явиться атомна бомба (а це вкрай малоймовірно), важко припустити, що якусь подію цього дня неодмінно має запам’ятати увесь світ, зокрема й Росія.
Спікери Офісу президента на регулярній основі розповідають, що в Росії люблять військові та політичні події прив’язувати до якихось пам’ятних дат, але якщо придивитися до минулого року війни, то все виглядає рівно навпаки. Це ЗСУ до 9 травня спробували висадитися на острів Зміїний. У день військово-морського флоту Росії було завдано удару БПЛА по Севастополю, а в день військової слави – удар по аеродрому дальньої авіації в Енгельсі. У день включення нових чотирьох регіонів України до складу Росії ЗСУ спробували взяти Лиман. Ну, і всього за кілька годин після дня народження Путіна було підірвано Кримський міст.
І за великим рахунком, жодна знакова подія цієї війни з боку кремлівських не була приурочена до якоїсь дати. Можна, звісно, натягувати сову на глобус і вишукувати, що 11 березня – у день взяття російською армією Волновахи – радянський уряд переїхав із Петрограда до Москви, а Клара Цеткін, цілком можливо, в цей самий день закохалася в студента Георга Цунделя.
Але ще раз, на відміну від України, ми не бачимо жодного явного символізму в діях російської сторони. Тому, коли той самий Резніков анонсував, що 24 лютого ЗС Росії неодмінно мають перейти у великий наступ, аргументуючи це винятково річницею війни, то для міністра оборони країни, що воює, подібні пояснення мають такий самий вигляд, як гадання по картах таро.