22 липня Верховна Рада ухвалила резонансний законопроєкт №12414, який фактично позбавляє незалежності два ключові антикорупційні органи України – Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП).
Документ підтримали 263 народні депутати, проти висловилися 13, ще 13 утрималися. Закон передано на підпис президенту Володимиру Зеленському, який формально ще може застосувати вето. Нові поправки до Кримінально-процесуального кодексу суттєво розширюють повноваження Офісу Генерального прокурора щодо антикорупційних розслідувань.
Зокрема:
— Генпрокурор отримує право втручатися в розслідування НАБУ, даючи детективам обов’язкові вказівки або навіть вилучаючи справи з бюро і передаючи їх іншим органам;
— Генпрокурор може делегувати повноваження САП іншим прокурорам на власний розсуд;
— Генпрокурор отримує можливість закривати провадження НАБУ – у тому числі на вимогу сторони захисту підозрювани.
Фактично ці норми підпорядковують діяльність НАБУ і САП виконавчій владі в особі призначеного президентом генпрокурора. Опозиційні депутати та громадські організації застерігали, що таким чином знищується незалежність антикорупційної інфраструктури, створеної після Євромайдану. Перед голосуванням навіть голова антикорупційного комітету Ради Анастасія Радіна (фракція “Слуга народу”) публічно виступила проти законопроєкту, заявивши, що це не “невелике посилення” прокуратури, а де-факто демонтаж НАБУ і СА . Попри критику, правляча більшість швидко просунула документ: профільний комітет додав ключові поправки в день голосування, і Рада схвалила закон, після чого спікер Руслан Стефанчук підписав його того ж дня.
Зростаючий тиск і критика всередині країни
Ухвалення скандального закону стало кульмінацією серії кроків влади, що їх активісти називають наступом на антикорупційні органи. Напередодні, 21 липня, Служба безпеки України (СБУ) та Державне бюро розслідувань провели масові обшуки – близько 70 об’єктів, пов’язаних із НАБУ та САП. Було затримано кількох співробітників НАБУ, яким інкримінували давні ДТП та навіть шпигунство на Росію. Офіційно в СБУ заявили про виявлення “російського крота” і інших порушень у Бюро. НАБУ у відповідь назвало ці дії безпрецедентним тиском, наголосивши, що під приводом безпеки паралізовано роботу цілої установи, причому більшість підстав для обшуків взагалі не стосуються держбезпеки (випадки ДТП кількарічної давнини тощо). Transparency International Ukraine різко засудила обшуки без санкції суду, назвавши їх “неприйнятним масованим тиском” на антикорупційні органи, і закликала Зеленського гарантувати їх незалежність.
Керівники НАБУ та САП після парламентського голосування виступили на спільній пресконференції, де заявили про знищення антикорупційної інфраструктури. Директор НАБУ Семен Кривонос підкреслив, що закон ставить хрест на незалежній роботі бюро та створює ризики для євроатлантичної інтеграції України. Очільник САП Олександр Клименко додав, що це “фактично кінець роботи двох незалежних інституцій” та висловив сподівання на вето президента. Відомо, що НАЗК, НАБУ, САП та Вищий антикорупційний суд були створені з 2015 року саме на вимогу суспільства і міжнародних партнерів – тепер же вся ця система опинилася під загрозою демонтажу.
Представники громадянського суспільства і частина політиків також б’ють на сполох. Антикорупційні активісти заявляють про “180-градусний розворот від європейського курсу” та ознаки авторитарних тенденцій в умовах воєнного стану. Так, член Ради громадського контролю при Міноборони Анастасія Шуба зауважує, що останні “гучні обшуки” радше схожі на політично вмотивовану кампанію проти НАБУ, якому дедалі наполегливіше заважають розслідувати топ-корупцію. Інша активістка, Мартина Богуславець, прямо пов’язує наступ на бюро з бажанням влади вберегти від відповідальності “певних друзів Зеленського”, до яких НАБУ підбирається щораз ближче. Вона зазначає, що під приводом викриття двох-трьох “зрадників” влада через СБУ організувала показові обшуки, фактично отримавши доступ до матеріалів 658 проваджень НАБУ, зокрема прослуховувань і таємних слідчих дій щодо близького оточення президента. Депутат Ярослав Железняк назвав голосування в Раді “ліквідацією незалежності НАБУ і САП” та відвертим соромом, нагадавши колегам про євромайданівські обіцянки боротьби з корупцією.
Водночас представники влади відкидають звинувачення у політичній мотивації. В Офісі президента запевняють, що жодного наступу на антикорупційні органи нібито немає, і пояснюють обшуки потребою викорінити російських агентів. Офіційні особи наголошують, що в умовах війни навіть незалежні інституції мають бути пильними щодо можливих загроз всередині. Президент Зеленський наразі публічно не коментував схвалений закон про НАБУ/САП. Відомо лише, що Руслан Кравченко – нещодавно призначений генпрокурор – є людиною з орбіти Офісу президента, і саме йому доведеться реалізовувати нові повноваження.
Реакція Заходу: тривога союзників і медіа
Міжнародні партнери України відкрито занепокоєні згортанням антикорупційних реформ під час війни. Посли країн G7 в Києві виступили зі спільною заявою, підтвердивши свою “спільну відданість прозорості та незалежності інституцій” і зазначивши, що мають “серйозні занепокоєння” ситуацією з НАБУ та САП. Вони планують обговорити ці події з керівництвом української держави найближчим часом. Європейський Союз також відреагував: речник Єврокомісії нагадав, що незалежні антикорупційні органи є критично важливими для реформ в Україні. Брюссель прямо пов’язує значну фінансову допомогу Україні з прогресом у сфері прозорості, судової реформи та демократичного врядування. За словами представника ЄК Гійома Мерсьє, “українські антикорупційні інституції мають діяти незалежно, щоб боротися з корупцією і підтримувати довіру суспільства”, а згортання їхньої незалежності суперечитиме умовам підтримки та перспективам вступу України до ЄС.
На тлі останніх подій західні ЗМІ заговорили про ризик авторитарного дрейфу у воєнний час. Британська Financial Times відзначила, що посилення контролю Офісу президента над антикорупційними структурами може дати оточенню Зеленського більший вплив на розслідування, чого побоюються критики. Видання наголошує: користуючись воєнним станом, влада робить кроки, які сприймаються як наступ на незалежні інституції та консолідація влади у руках вузького кола. Французька Le Monde у репортажі з Києва зауважила, що попри критику парламент проголосував 263 голосами “за” закон, який підпорядковує НАБУ і САП Генеральному прокурору, підзвітному президенту Зеленському. Цей крок стався після інциденту з арештом посадовця антикорупційного органу, що вже раніше викликав резонанс, – і тепер західні оглядачі говорять про відкат реформ 2014–2015 років. Як пишуть коментатори, дії влади України ризикують перекреслити багаторічні здобутки: те, що починалося як захист країни у війні, переростає в кампанію з переформатування держави під правляче оточення. Це підриває довіру, на якій грунтується особливий режим підтримки України з боку Заходу.
У Вашингтоні та Брюсселі не приховують, що допомога Україні тримається на двох стовпах – протидії зовнішній агресії та внутрішнім загрозам корупції. Будь-які кроки, які ставлять під сумнів незалежність антикорупційних органів, негайно викликають запитання у західних партнерів. Власне, сигнали стурбованості вже пролунали від кількох посольств і міжнародних організацій. Ймовірно, тема верховенства права і боротьби з корупцією стане центральною на найближчих переговорах України з ЄС і США. Якщо українська влада не дослухається до критики і закон набуде чинності, це може ускладнити діалог про подальшу фінансову та військову допомогу.
Версія про “дроновий” скандал: що могло стати причиною
Чому ж влада пішла на відверте згортання незалежності НАБУ саме зараз, у розпал війни? Серед прихильників антикорупційних органів набирає обертів версія про так званий “дроновий” скандал, озвучена журналістом-розслідувачем Юрієм Ніколовим (засновником проєкту “Наші гроші”). Він припускає, що Офіс президента вирішив “знищити НАБУ” саме через розслідування бюром масштабної корупції у сфері виробництва військових дронів. За даними Ніколова, детективи НАБУ впритул наблизилися до викриття схеми, за якою десятки мільярдів гривень із державних коштів на безпілотники були розподілені по засекречених контрактах фірмам, пов’язаним із близьким оточенням Зеленського – зокрема, з керівником його Офісу Андрієм Єрмаком та лідером фракції “Слуга народу” Давидом Арахамією. Ба більше, як повідомила “Українська правда”, НАБУ готувало повідомлення про підозру бізнесмену Тимуру Міндічу, співвласнику студії “Квартал 95” і давньому другові Зеленського. Міндіч вважається наближеним до президентського кола, і якраз його ім’я спливає в контексті оборонних контрактів. Не випадково за кілька днів до цього низка ЗМІ інформувала: НАБУ вручило підозру двоюрідному брату Міндіча Леоніду – у справі про розкрадання коштів “Харківобленерго”, після чого сам Тимур Міндіч поспіхом виїхав за кордон. Ці факти наштовхують на думку, що антикорупційні органи взялися розплутувати фінансові потоки, які можуть вести до друзів президента.
За словами Юрія Ніколова, якщо інформація про зловживання з “дроновими” контрактами підтвердиться, це може вилитися в найбільший корупційний скандал воєнного часу. Особливий цинізм ситуації в тому, що, за його даними, колосальні бюджетні кошти спрямували на виробництво дронів дальнього радіусу, ефективність яких вже викликає сумніви, причому отримали ці підряди фірми, близькі до владної верхівки. Водночас дійсно нагальні потреби фронту – сучасні ракети, FPV-дрони, ударні безпілотники на кшталт іранських “шахедів” – залишилися без належного фінансування. Іншими словами, корупційні інтереси фактично загальмували переозброєння армії новими технологіями, що вже прямо б’є по обороноздатності країни. Ніколов натякає, що під грифом секретності могло відбутися банальне збагачення “корєшей” (приятелів) президента за рахунок коштів, які Захід виділяє Україні на посилення оборони. Журналіст відверто пише, що не певен, чи знають про це детективи західні донори, в яких Зеленський просить гроші “на українських виробників зброї”, – адже в разі викриття довіра союзників буде підірвана.
На Заході подібна корупція в оборонних програмах дійсно стала б “червоною лінією”. Західні країни наразі у безпрецедентних обсягах фінансують український бюджет і військо, покладаючись на політичну волю Києва викорінювати старі корупційні практики навіть під час війни. Президент Зеленський фактично вимагає від партнерів кредиту довіри і особливого режиму підтримки, аргументуючи це життєвою необхідністю для України. Та якщо з’ясується, що цей режим використовується як прикриття для розкрадання мільярдів через таємні тендери “для своїх”, це може поставити під удар саму концепцію “фінансування України на довірі”. Показово, що в самій Україні, попри гучні заяви антикорупціонерів, суспільний резонанс довкола теми дронів поки обмежений – війна виснажує людей, і чутливість до корупційних скандалів дещо притуплена. Очевидно, Банкова розраховує, що втомлена війною публіка “проковтне” навіть таку історію, якщо не буде потужного сигналу ззовні. Саме тому, припускають експерти, було вирішено діяти на випередження: “обнулити” НАБУ та САП, доки ті не створили медійну бурю всередині країни і за її межами.
Втім, ризик міжнародного скандалу залишається високим. Якщо інформація про махінації з дронами отримає підтвердження від західних аудиторів чи випливе в розслідуваннях провідних світових медіа – наслідки можуть бути руйнівними. Передусім удар буде по репутації особисто Володимира Зеленського, який досі користувався великим кредитом довіри як у громадян, так і у союзників. Під загрозою опиниться продовження фінансової та військової допомоги Україні: жодна демократія не готова пояснювати своїм платникам податків, що їхні гроші осідають у кишенях українських корупціонерів. Нарешті, подібний скандал може вплинути і на архітектуру влади в післявоєнній Україні. Нинішня адміністрація, зосередивши силу в умовах війни, ризикує втратити легітимність у мирний час, якщо буде доведено, що вона толерувала або покривала розкрадання під гаслом “все для фронту”. Саме тому багато хто зараз очікує від президента рішучих кроків – ветувати одіозний закон та публічно гарантувати незалежність антикорупційних органів. Це був би сигнал і українському суспільству, і партнерам, що Україна навіть у найтяжчих обставинах залишається відданою принципам прозорості та справедливості, за які бореться з 2014 року.
Висновок: ситуація довкола НАБУ та САП стала серйозним випробуванням для української демократії під час війни. З одного боку – безпрецедентна зовнішня підтримка, залежна від довіри, з іншого – спокуса “ручного” управління і старі корупційні ризики. Вибір, який зробить керівництво держави (підтримати або зупинити наступ на антикорупційну систему), матиме далекосяжні наслідки не лише для успіху України у війні, але й для моделі управління країною після перемоги. Міжнародні партнери чекають від Києва сигналів зрілості – і здатності ставити національні інтереси вище вузькокорпоративних, навіть якщо йдеться про найближче оточення найвищої влади.