В Україні та на Заході знову спливла тема про можливість передачі Україні бойових винищувачів. Про такі варіанти на тижні розмірковував у західній пресі міністр оборони Олексій Резніков, і про це ж паралельно заговорив його колега у Франції Себастьян Лекорню.
Однак такі перспективи видаються дуже туманні й водночас суперечливими. З одного боку, Україна вимагає на регулярній основі передачу західних винищувачів, напираючи на те, що без них перемогти у війні буде вкрай важко. З іншого, на Заході всі аналітики і військові хором стверджують, що оперативно перевчити українських льотчиків керувати сучасними бойовими літаками країн Заходу неможливо.
Є ще питання і з базуванням літаків. Коли їх кілька десятків, як зараз у ЗСУ, і вони розосереджені величезною територією країни, то їхнє збереження більш-менш можливо забезпечувати.
А для того, щоб досягти хоча б мінімального паритету над ПКС Росії, ЗСУ мають отримати одноразово щонайменше 100-150 винищувачів, які вже одразу можна використовувати при виконанні бойових завдань. Розміщувати таку кількість літаків за, м’яко кажучи, не ідеального ППО, в Україні ніде. Або ж вони будуть дуже швидко вибиватися ще на аеродромах.
У будь-якому разі, якщо НАТО не має наміру прямо воювати з Росією, передача винищувачів західного виробництва Україні до закінчення війни неможлива. А отже, і міркування про винищувачів для ЗСУ не мають сенсу в реальній площині.
