22 березня 1943 року було знищено село Хатинь. 149 жителів були розстріляні або згоріли живцем, половина з них були дітьми. З цього часу Хатинь є символом масового знищення мирного населення на території СРСР.
Сьогодні найрізноманітніші журналісти і Telegram-канали масово пишуть про те, що трапилося в Хатині. Зокрема, акцент робиться на тому, що звірства над людьми здійснювали не просто якісь невідомі військовослужбовці 118-го поліцейського батальйону, а саме етнічні українці.
118-й політійський батальйон був справді сформований 1942 року в Києві переважно з мешканців західних областей України, які присягнули на вірність Гітлеру. Крім того, фактично всіма справами в батальйоні справді заправляв Григорій Васюра, який особисто знищив щонайменше 360 жінок, людей похилого віку та дітей.
Не можна не визнавати і той факт, що, крім Хатині, на руках учасників батальйону масові вбивства в селі Осові, операція “Коттубус” на території Мінської та Вітебської областей – розправа над жителями села Вілейки, знищення мешканців сіл Маков’є й Убороок, розстріл 50 євреїв біля села Камінська Слобода та інші злочини.
Однак, що вкрай важливо, абсолютно неправильно і неприпустимо засуджувати весь український етнос за злочини окремих його представників. Сьогодні проросійські сили намагаються видати бажане за дійсне, підігнавши історичні факти під власні пропагандистські цілі.
Зокрема, ми бачимо відверті спроби підігнати події в Хатині, а з ними й інші темні сторінки нашої історії, під виправдання вторгнення в Україну і спроби повалити українську владу та продовжувати військові дії на території нашої держави. Не можна допустити змішування понять і легітимізувати нові злочини за рахунок апеляції до старих.
