Уперше у США є чіткі приклади умов РФ для припинення вогню – Рубіо

Після того як спеціальний представник президента США Стів Віткофф здійснив візит до російської столиці, Сполучені Штати вперше отримали на руки перелік вимог, за виконання яких Москва готова обговорювати завершення війни в Україні.

Про це повідомив державний секретар США Марко Рубіо в ефірі Fox Business.

За його словами, до цього моменту нинішня адміністрація США не мала таких відомостей.

Рубіо зазначив, що висунуті Кремлем умови навряд чи влаштують Київ та інші європейські столиці, однак ці пропозиції стають відправною точкою для подальших спроб зблизити погляди сторін.

Американський держсекретар також наголосив, що особиста зустріч між главами США, України та РФ буде можлива лише в разі істотного зближення позицій між країнами, що воюють.

На його думку, немає сенсу збирати лідерів, якщо компроміс ще занадто далекий, адже тоді переговори виявляться порожньою формальністю. Тому завдання Вашингтона – максимально зблизити позиції, а потім уже дати президенту Дональду Трампу можливість поставити крапку в цьому питанні.

Про терміни досягнення мирного врегулювання Рубіо говорити не став, а лише сказав, що це може зайняти як кілька годин, так і кілька тижнів.

Армія РФ збирається відновити наступ на Херсон – CNN

Російські окупанти знову націлилися на Херсон, зосередивши удари по життєво важливих комунікаціях і транспортних маршрутах.

Про це пише видання CNN з посиланням на джерела.

За відомостями телеканалу, одним із пріоритетних завдань ворога стала спроба розколоти Херсон, атакуючи міст, який з’єднує острівну частину – район Корабел – з основною територією міста.

У статті йдеться про те, що в неділю, 3 серпня, після серії повітряних нальотів цей міст було пошкоджено, що змусило евакуювати приблизно 1800 мирних жителів, які опинилися в ізоляції на острові.

Місцеві жителі та співробітники екстрених служб зазначають, що за три доби після початку евакуації російські безпілотники не атакували колони, що виглядає нетипово на тлі регулярних ударів по цивільних об’єктах за останні місяці.

Аналітики видання вважають, що наростаючий тиск на Херсон може свідчити про намір російських військ повернути собі контроль над містом і регіоном, які були звільнені українськими захисниками під час контрнаступу восени 2022 року.

Місцевий уряд підкреслює, що масовані авіаудари, поєднані зі спробами знищити основні транспортні вузли та інфраструктуру, можуть свідчити про плани окупантів посилити натиск на південній ділянці фронту.

“Україні надсилають металобрухт, а не зброю”: нардеп поскаржився на допомогу партнерів

Стан військової допомоги партнерів, що надходить на фронт України, залишає бажати кращого.

Про це поділився в ефірі YouTube-каналу “Суперпозиція” народний депутат Олександр Федієнко.

За його словами, він не помітив на лінії оборони і ремонтних базах сучасного озброєння.

Член оборонного комітету уточнив, що, приміром, танки Gepard – це техніка, розроблена ще в 60-70-х роках минулого століття, додавши, що якщо хтось вважає, що вона одразу надходить у бій, то це ілюзія.

Федієнко наголосив на тому факті, що на відновлення і запуск кожного такого озброєння йде від трьох до шести місяців, і цей процес постійний.

Він стверджує, що союзні країни часто передають Києву озброєння, що потребує серйозного ремонту, і саме українські фахівці приводять його в робочий стан.

Тим часом у західних ЗМІ неодноразово йшлося про те, що країни-партнери відправляють Україні новітні зразки техніки, і критикують ЗСУ за нібито недостатньо ефективне застосування цих засобів на полі бою.

У “Резерві+” з’явилася відстрочка для нової категорії військовозобов’язаних українців: деталі

У мобільному застосунку “Резерв+” з’явилася опція оформлення відстрочки від призову для освітян, які працюють у вишах, закладах профосвіти, а також наукових установах та організаціях.

Про це повідомило Міністерство оборони України.

Там уточнили, що нова функція стала доступна з останнім оновленням застосунку.

Згідно з даними оборонного відомства, право на відстрочку надають викладачам, у яких занесено до ЄДЕБО дані про основне місце зайнятості, зарплатну ставку не нижче за 0,75 і підтвердження, що людина входить до кадрового складу освітнього процесу у сфері вищої або професійної освіти, або обіймає адміністративну позицію, що належить до педагогічної категорії.

Для подачі заявки необхідно на головній сторінці “Резерв+” натиснути на три крапки, потім вибрати опцію “Подати запит на відстрочку” і вказати відповідну категорію. Після розгляду звернення користувачеві надійде повідомлення з рішенням.

У МО сказали, що якщо педагогічна посада відповідає встановленим вимогам, а відтермінування не оформлюється, рекомендується звернутися до керівника закладу освіти та перевірити коректність інформації в ЄДЕБО.

Заступник глави МОН Дмитро Завгородній зазначив, що вчителі повинні мати можливість зосередитися на навчанні та вихованні майбутніх поколінь, а не витрачати час на “довгі процедури”.

Україна планує розпочати пошуково-ексгумаційні роботи в Польщі восени

Українська сторона має намір розпочати пошукові та ексгумаційні заходи на польській території вже у вересні поточного року.

Про це розповів очільник Міністерства культури та стратегічних комунікацій Андрей Наджос в інтерв’ю для Укрінформу.

Він зазначив, що ще в грудні минулого року Київ і Варшава обмінялися переліками потенційних місць для проведення подібних робіт: Польща надала інформацію про 13 об’єктів, Україна – про чотири.

Наджос уточнив, що зараз українці ведуть підготовку до початку ексгумацій у польському селищі Юречкова.

Польський міністр наголосив, що в середині серпня планується провести попередню поїздку на місце, а вже у вересні – розпочати безпосередньо розкопки.

За словами чиновника, завдання – завершити все до настання сезону опадів.

Більшість співробітників ТЦК – бійці з передової: не можуть контролювати агресію – омбудсмен

Причина збоїв у роботі мобілізаційних норм – законодавство, яке давно застаріло і не відповідає нинішнім викликам.

Про це в ефірі “Громадського радіо” розповіла уповноважена президента із захисту прав військовослужбовців Ольга Решетилова.

За її словами, чинні правила мобілізації були написані під 2022 рік, коли люди самі йшли в ТЦК. Сьогодні ж ситуація змінилася: призов став обов’язковим, а частина функцій лягла на плечі місцевої влади та керівників підприємств. Але ті фактично усунулися від участі в процесі.

На думку Решетилової, затримання та оповіщення мають бути у віданні поліції, а не військових комісаріатів, оскільки вони не підготовлені до спілкування.

Вона розповіла, що колись Київ займався перенавчанням поліції для розмови з людьми. Нині варто було б провести аналогічне навчання для військових із ТЦК і СП. Однак часу немає і на відбір, і на психологічну оцінку.

Військовий омбудсмен стверджує, що багато хто з працівників військкомату зараз – це захисники, які повернулися з передової і емоційно нестабільні, а в момент агресії можуть не стриматися. У зв’язку з цим вона вважає, що вкрай важливо “прибрати представників ТЦК з вулиць”.

Решетилова також вказала на відсутність чітких процедур щодо фіксації затримань і доставлення до ТЦК.

За її інформацією, серйозна проблема полягає в тому, що в людей забирають телефони, і вони не можуть зв’язатися з близькими, хоча влада піднімала питання про право на обов’язковий дзвінок.

Крім того, уповноважена із захисту прав військових запевнила, що поліція має оформляти протоколи про затримання чи доставку до військкомів, інформувати безоплатну правову допомогу та рідних. Адже примусова мобілізація – це “фактично обмеження свободи”.

Решетилова також звернулася до працівників ТЦК із закликом проявляти більше людяності та запропонувала залучати до мобілізаційної роботи цивільних фахівців – юристів та волонтерів.

Україна відновила судноплавство в гирлі Дунаю після вибуху

Україна знову відкрила рух суден дунайським гирлом “Бистре”, яке було перекрито після трагедії з вибухом земснаряда, що трапилася в липні і забрала життя людей.

Про це повідомило держпідприємство “Адміністрація морських портів України”.

Згідно із заявою, з 6 серпня морським каналом гирла “Бистре”, що з’єднує Дунай із Чорним морем, знову дозволено проходити суднам, які прямують в українські порти і назад.

Однак у відомстві уточнили, що діятимуть обмеження: глибина осадки судна не повинна перевищувати 4,5 метра, обов’язкова робота з лоцманом, а пересування можливе тільки за денного світла.

Відомо, що перед тим як схвалити рух, профільні служби, включно з представниками ВМС ЗСУ, провели ретельні заміри та протимінну перевірку в районі, де 23 липня стався вибух земснаряду “Інгульський”.

За підсумками обстеження фахівці визначили безпечний альтернативний шлях для суден і зафіксували це офіційним актом із позитивною оцінкою.

Крім того, у держпідприємстві додали, що було реалізовано цілий комплекс заходів щодо контролю технічного стану каналу та забезпечення безпеки судноплавства – усе в тісній співпраці з відповідними службами.

Прагнення досягти миру між Україною та РФ підійшли до критичної точки – МЗС Китаю

У Міністерстві закордонних справ Китаю заявили, що спроби знайти вихід із війни, розв’язаної Росією проти України, підійшли до переломної точки.

Про це заявило відомство після переговорів між главою Ван І і спецрадником глави Бразилії Селсу Аморімом.

Під час бесіди сторони обговорили ситуацію навколо російської агресії проти України. Глава китайської дипломатії наголосив, що ініціатива у вигляді “Консенсусу з шести пунктів”, висунута спільно Пекіном і Бразиліа, мала обмежувальний вплив на ескалацію.

Крім того, політики дійшли думки, що об’єднання країн “Друзі миру”, до якого увійшли представники Глобального Півдня та інші держави, які підтримали цю ідею, зробили свій об’єктивний і зважений внесок у просування переговорного процесу.

У заяві МЗС КНР також ідеться про те, що Москва і Київ зробили значущий крок, розпочавши діалог, а врегулювання конфлікту зараз перебуває на особливо важливому етапі.

Чому почастішали бунти проти ТЦК і до чого це може призвести

Останнім часом в Україні почастішали конфлікти між військкомами (працівниками ТЦК) і цивільними, які іноді переростають у відверті бунти. Хоча поки що такі інциденти мають локальний характер, їх географія розширюється – від центральних областей до заходу і півдня країни.

Випадки силового опору примусовій мобілізації фіксуються по різних регіонах, і динаміка насторожує спостерігачів. Люди все частіше відкрито виражають невдоволення методами проведення мобілізації, навіть попри діючий воєнний стан і заборону масових зібрань.

Однією з головних причин наростаючого спротиву стала так звана “бусифікація” – жаргонна назва практики, коли військкоми насильно затримують чоловіків призовного віку на вулицях та силоміць відвозять їх мікроавтобусами до ТЦК. Для багатьох українців такі методи примусової мобілізації є значно болючішою проблемою, ніж, наприклад, питання антикорупційної політики чи реформ. Випадки порушень прав призовників і жорсткого поводження з ними у військкоматах підривають довіру до системи призову.

Водночас приклад недавніх масових акцій на захист незалежності антикорупційних органів (НАБУ та САП) показав, що навіть в умовах воєнного стану люди здатні організовано виходити на вулиці і домагатися свого. Наприкінці липня тисячі громадян в різних містах протестували проти спроби влади обмежити повноваження НАБУ і САП, і під тиском вулиці влада змушена була відступити. Цей прецедент продемонстрував, що масове невдоволення може мати успіх, тож багато хто зробив висновок: якщо дозволено мітингувати за НАБУ, то чому б не вийти і проти несправедливих методів мобілізації? Таким чином, фактор успішного протесту додав сміливості тим, хто обурений “бусифікацією”, і вони можуть активніше наслідувати приклад антикорупційних мітингів у відстоюванні своїх прав.

Дилема для влади: поступки чи силовий розгін

Посилення антимобілізаційних настроїв ставить владу перед непростим вибором. Є два кардинально різних сценарії реагування:

Піти на поступки протестувальникам. Цей шлях означав би визнати проблему і пом’якшити підходи до призову. Довелося б припинити практику насильних облав, забезпечити прозорість і законність мобілізації, а можливо, навіть провести часткову демобілізацію тих, хто воює з перших днів війни. Фактично, влада мала б дослухатися до суспільного запиту на справедливість та законність. Це могло б знизити напругу, проте водночас загрожує сповільненням темпів доукомплектування армії в умовах затяжної війни.

Придушувати будь-який спротив. Інший варіант – стати на жорсткий курс і не допускати жодних акцій протесту проти мобілізації. Влада, схоже, схиляється саме до силового придушення несанкціонованих виступів. На це вказують і поточні ініціативи щодо посилення мобілізаційних заходів, а аж ніяк не пом’якшення. Зокрема, обговорюється розширення призовного контингенту: все частіше лунають пропозиції знизити вік призову з 25 до 18 років. Західні партнери також натякали, що Україні варто залучити молодше поповнення – наприклад, у Вашингтоні прямо закликали Київ розглянути зниження мобілізаційного віку до 18 років для посилення армії. Хоча українська влада публічно відповідає, що потребує передусім більше зброї, а не людей, фактичний курс на розширення мобресурсу проглядається досить чітко. Отже, ймовірність того, що протести будуть жорстко припинятися, а мобілізація – ще більш тотальною, наразі виглядає високою.

Вінниця: штурм стадіону і сльозогінний газ

1 серпня у Вінниці відбувся найбільш резонансний на сьогодні протест проти дій військкомату, який став своєрідним тривожним дзвіночком для всієї країни. Того вечора біля міського стадіону “Локомотив” зібралися сотні людей – родичі та знайомі чоловіків, яких протягом дня затримали співробітники ТЦК і привезли до цієї тимчасової бази призовників. Як повідомляють очевидці, військкоми ловили чоловіків у різних частинах міста (зокрема “на центральному мосту”) та відвозили на стадіон; зрештою там опинилося близько сотні затриманих. У всіх них забрали мобільні телефони “з міркувань безпеки” , через що рідні не могли зв’язатися з призовниками і запідозрили найгірше. В інтернеті почали ширитися стріми з-під стадіону із закликами протестувати проти методів ТЦК, і ближче до опівночі до стадіону масово стягнулися небайдужі містяни.

Натовп вимагав негайно випустити чоловіків, яких, за їхніми словами, утримували всередині будівлі незаконно. Дехто з розпачу спробував прорватися на територію, було зламано ворота. Правоохоронці намагалися спинити людей і вдалися до сили: як розповідають учасники подій, поліцейські застосували сльозогінний газ та силові прийоми проти протестувальників, зокрема й жінок.

“Коли ми підійшли, поліцейські почали людей “гасити” газовими балончиками. Мого знайомого тепер обпечені очі та ротова порожнина. Людей розігнали, ворота закрили”, – розповіла місцева жителька Ганна про той вечір.

Проте навіть після розгону частина мітингувальників не розійшлася – акція тривала і після початку комендантської години, до самого ранку. Близько 4:40 ранку, за даними місцевих ЗМІ, представники ТЦК почали вивозити мобілізованих чоловіків зі стадіону колонною автобусів під охороною поліції.

Ця нічна драма у Вінниці привернула загальноукраїнську увагу. Поліція повідомила про відкриття провадження за фактом захоплення державної будівлі і затримала п’ятьох найбільш активних учасників віком 21–33 роки. Згодом суд обрав їм запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В соцмережах вибухнула палка дискусія: чи були ці люди справді провокаторами, чи звичайними громадянами, доведеними до відчаю? В будь-якому разі, випадок у Вінниці наочно продемонстрував небезпечний рівень напруги між суспільством і системою примусового призову.

Напади на військкомів: інциденти почастішали

Вінницький бунт – не поодинокий випадок, а частина ширшої тенденції. В різних областях фіксуються інші конфлікти, де громадяни вже переходять до силового спротиву представникам ТЦК. Наприклад, днями в Миколаївській області стався інцидент, що набув широкого розголосу: у селі Бузьке місцеві жителі озброїлися битами та металевими трубами і напали на групу військових ТЦК та поліцейських, які проводили рейд з оповіщення призовників. Нападники пошкодили службовий автомобіль та побили одного із солдатів, у відповідь той застосував для самозахисту травматичний пістолет. У результаті постраждалі є по обидва боки конфлікту – і серед військових, і серед цивільних.

Ще один шокуючий випадок стався в лютому цього року на Полтавщині: чоловік застрелив начальника військкомату просто на заправці, намагаючись “відбити” свого товариша, якого щойно мобілізували до ЗСУ. Це чи не найбільш радикальний прояв ненависті до системи призову – вбивство воєнкома. Крім того, упродовж 2023–2024 років траплялися і підпали, вибухи та інші атаки на будівлі ТЦК по країні. Експерти наголошують: основне підґрунтя – це втома і обурення самих українців, яка наростає в міру затягування війни та накопичення проблем у мобілізаційній політиці. За словами депутата Андрія Осадчука, мобілізацію організовано з численними прорахунками, що призвело до емоційного і психологічного виснаження суспільства. Іншими словами, коли людей ловлять на вулицях без дотримання процедур, коли є відчуття соціальної несправедливості (одні воюють роками, а інші “відкуповуються” чи ховаються), тоді зростає і озлобленість, і готовність до радикальних дій.

Суперечки навколо антимобілізаційних протестів

У соціальних мережах багато коментаторів пишуть про подвійні стандарти: поки простих хлопців виловлюють на вулицях і відправляють на передову, “жирні відплатники” та їх діти ховаються від призову і насолоджуються життям у тилу. Обурення викликає й те, що влада де-факто порушує власні закони і Конституцію, хапаючи обмежено придатних чи навіть непридатних за станом здоров’я чоловіків – лише щоб виконати план призову.

“На четвертому році повномасштабної війни люди не сліпі – вони бачать соціальну несправедливість”, – пишуть користувачі, вказуючи на те, що мобілізація лягає тягарем насамперед на робітників і селян, тоді як діти можновладців залишаються в безпеці.

До чого це може призвести?

Наростання протестів проти жорстких методів мобілізації – тривожний сигнал, що вказує на глибокі проблеми в тилу. Політолог Дмитро Касьянов називає опір “бусифікації” проявом глибокого суспільного надлому. За його словами, дійшло до того, що люди виходять протистояти поліції, б’ють представників військкоматів, а деколи навіть стріляють у військових – ще недавно таке було неможливо уявити, але тепер це реальність. Якщо нічого не змінити, подібні конфлікти можуть почастішати і стати більш масштабними. Деякі оглядачі проводять паралелі з так званою Врадіївською справою: у 2013 році після звірячого злочину міліціонерів мешканці селища Врадіївка підняли справжнє повстання проти місцевої влади. Той бунт став символом “народного гніву” і передвісником загальнонаціонального вибуху.

Нині ж в умовах війни подібний сценарій – масові бунти по країні через зловживання силовиків – був би надзвичайно небезпечним для держави. Влада поки демонструє рішучість придушувати будь-які такі виступи, адже розхитування тилу грає на користь агресора. Проте силові методи розв’язання проблеми несуть ризики. Кожен жорсткий розгін протесту або кричущий випадок несправедливої мобілізації здатен радикалізувати ще більшу частину населення. Якщо, до прикладу, буде реалізовано ідею про призов 18-річних юнаків, це може викликати нову хвилю обурення батьків і молоді, які раніше не підпадали під мобілізацію. Нетерпимість до воєнкомів у суспільстві вже зараз відчутно зростає, і без реформування підходів вона лише посилюватиметься. Експерти застерігають, що подальше ігнорування законності та принципу рівності при призові руйнує довіру громадян до держави в критичний момент війни.

Підсумовуючи, ситуація зайшла в небезпечну точку. Перед українською владою – дилема: або негайно шукати баланс між потребами фронту і справедливістю для суспільства, або йти шляхом ескалації примусу. Перший шлях вимагатиме від керівництва політичної волі визнати помилки і скоригувати мобілізаційну систему, другий – може тимчасово забезпечити виконання планів призову, але ціною можливого вибуху народного гніву. Який варіант оберуть – покаже найближче майбутнє. Але вже зараз зрозуміло, що примус без діалогу породжує лише більший спротив, а в умовах затяжної війни соціальна єдність і довіра – не менш важлива зброя, ніж танки чи снаряди.