Росiя Архіви

Візит Віткоффа та Кушнера до Києва опинився під питанням через сумніви щодо безпеки

Posted on 4 Вересня, 2026 by Іван Засядько

Запланований на 5–6 вересня візит представників президента США Дональда Трампа Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера до Києва може бути перенесений. Наразі американська сторона обговорює альтернативні варіанти поїздки.

Про це пише The Kyiv Independent

Спочатку Віткофф і Кушнер планували відвідати Москву та Києв. Однак, за даними ЗМІ, Віткофф почав висловлювати побоювання щодо поїздки в Україну, після чого графік візиту опинився під загрозою.

“Росіяни не хочуть, щоб вони приїжджали сюди, до Києва, а Віткофф завжди чутливий до російських настроїв”, — повідомив співрозмовник видання, обізнаний з ситуацією.

Джерело також заявило, що американських представників попереджають про небезпеку перебування в українській столиці. Остаточне рішення щодо того, чи відбудеться візит у заплановані дати, поки що не ухвалено.

Частина керівництва Білого дому не знала про поїздку директора ЦРУ до Москви

Posted on 28 Серпня, 2026 by Іван Засядько

Візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви цього тижня відбувався в умовах підвищеної секретності. Про поїздку заздалегідь не знали навіть деякі високопоставлені представники Білого дому.

Про це пише The Wall Street Journal.

Як стверджують джерела видання, президент США Дональд Трамп особисто відправив Реткліффа до Росії. При цьому частина найближчих помічників президента та військового керівництва не була поінформована про те, яке саме послання глава ЦРУ має передати російській стороні.

Реткліфф прибув до Москви з Латвії на військовому транспортному літаку C-17 без розпізнавальних знаків. Після появи інформації про візит європейські чиновники почали терміново з’ясовувати його цілі та зміст переговорів.

За словами двох європейських представників, під час зустрічей із російськими колегами директор ЦРУ підтвердив прихильність США до статті 5 Північноатлантичного договору. Вона передбачає принцип колективної оборони, згідно з яким напад на одного учасника НАТО розглядається як напад на всіх.

Поїздка відбулася на тлі розвідувальних оцінок, згідно з якими Москва в найближчі кілька років може спробувати перевірити рішучість НАТО. Раніше повідомлялося, що під час візиту Реткліфф також виклав російській стороні американську оцінку ситуації в конфлікті в Україні та закликав Москву перейти до укладення угоди.

Експерт припустив новий етап російсько-українського конфлікту у 2040–2050 роках

Posted on 28 Серпня, 2026 by Іван Засядько

Новий масштабний етап протистояння Росії та України може розпочатися в середині XXI століття.

Такий прогноз зробив економічний експерт і фінансовий аналітик Олексій Кущ, припустивши тривалу паузу або замороження нинішньої фази конфлікту.

На його думку, нинішнє протистояння слід розглядати як тривалий процес, що складається з кількох етапів.

“Перший акт тривав у 2014–2015 роках, другий розпочався у 2022 році та триває нині. Після можливої заморозки Росія може використовувати політичний вплив та “софт павер” для дестабілізації України”, — пояснив Олексій Кущ.

Надалі, за його прогнозом, після тривалої паузи може розпочатися третій етап відкритого протистояння. Його можливі терміни експерт визначив орієнтовно між 2040 і 2050 роками.

При цьому Кущ вважає малоймовірним застосування Росією ядерної зброї проти України. Одним із чинників, що стримують такий сценарій, він назвав позицію Китаю.

Росія погрожує відповісти на застосування Україною британської зброї

Posted on 27 Серпня, 2026 by Іван Засядько

У російському МЗС заявили про можливість вжиття заходів у відповідь щодо британських військових об’єктів у разі застосування Україною зброї, поставленої Лондоном, для ударів по території Росії. Приводом для заяви стали плани Великої Британії передати Києву технології виробництва крилатих ракет Storm Shadow.

Представниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що потенційними цілями відповіді можуть стати британські військові об’єкти та техніка як на території України, так і за її межами.

У Москві пов’язують можливі заходи безпосередньо з використанням британського далекобійного озброєння. Із заявами з цього приводу також виступив прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков. Він попередив про можливу жорстку відповідь у разі продовження ударів по російській території з використанням західної зброї.

Загострення риторики відбулося після заяви британського прем’єр-міністра Енді Бернема про намір надати Україні технології виробництва Storm Shadow. Пізніше радник російського керівництва Андрій Федоров припустив можливість ударів по британських підприємствах, що виробляють безпілотники та компоненти ракет.

Британська сторона у відповідь заявила, що подібні попередження не вплинуть на її позицію. Лондон має намір продовжити військову підтримку України та співпрацю з Києвом у сфері виробництва озброєння.

The Telegraph: Росію підозрюють у новій хвилі диверсій на оборонних підприємствах Європи

Posted on 23 Серпня, 2026 by Іван Засядько

Західні розвідувальні джерела повідомляють про нову хвилю диверсій на європейських підприємствах оборонної промисловості. Ймовірні операції організовуються таким чином, щоб ускладнити встановлення безпосереднього зв’язку з Москвою й водночас уникнути дій, які могли б викликати колективну реакцію НАТО.

Про це пише The Telegraph.

У серпні сталося одразу кілька інцидентів на підприємствах, пов’язаних із виробництвом та постачанням озброєння в Україну. В Естонії було скоєно підпал будівлі компанії Milrem Robotics, що випускає безпілотну наземну техніку. У Болгарії стався вибух на підприємстві EMCO, яке виробляє, зокрема, 155-мм боєприпаси, а згодом пожежу та вибух зафіксували на заводі KNDS Ammo Italy неподалік від Рима.

За даними джерел британського видання, російська військова розвідка змінила методи організації подібних операцій. Замість відправлення власних співробітників до європейських країн ймовірні організатори можуть використовувати представників місцевого кримінального середовища як посередників. Виконавців знаходять через інтернет і месенджери, а винагорода може виплачуватися у криптовалюті.

The Telegraph зазначає, що довести безпосередню причетність Росії до конкретних інцидентів часто буває складно. У низці європейських країн влада обережно ставиться до подібних звинувачень і не поспішає офіційно пов’язувати окремі пожежі та вибухи з діями російських спецслужб.

“Як італійські, так і болгарські офіційні особи намагалися применшити можливу причетність Росії до цих інцидентів. Але… Росія дуже рідко залишає будь-які докази, які дозволили б безпосередньо приписати ці напади Москві”, – пише The Telegraph.

За оцінкою видання, така тактика може бути спрямована не тільки проти підприємств, що постачають озброєння Україні, а й на перевірку реакції країн НАТО. Автори матеріалу вважають, що розбіжності в підходах європейських держав до подібних інцидентів можуть використовуватися для посилення розбіжностей всередині альянсу.

Росія відкликала посла у Великій Британії на тлі загострення відносин із Лондоном

Posted on 23 Серпня, 2026 by Іван Засядько

Посол Росії у Великій Британії Андрій Келін залишив свою посаду 21 серпня після понад семи років роботи в Лондоні. Рішення було ухвалено на тлі чергового загострення російсько-британських відносин та заяв Москви про конфронтаційний курс Сполученого Королівства.

За даними The Independent, Росія поки що не призначила наступника Келіна.

Журналісти пов’язують відкликання дипломата з різким погіршенням відносин між країнами, зокрема через триваючу підтримку України з боку Лондона.

Додатковим фактором напруженості стали повідомлення про використання Україною безпілотників британського виробництва для ударів по цілях на території Росії. Зокрема, йшлося про атаки на нафтопереробні підприємства в районі Москви, Ярославля та Волгограда, а також про удари в Бєлгородській області.

Російське посольство після появи цієї інформації звинуватило Велику Британію в безпосередньому сприянні Україні та попередило Лондон про можливі наслідки. У відповідь британське керівництво заявило, що не має наміру змінювати свою політику і продовжуватиме підтримувати Київ.

На цьому тлі відкликання російського посла стало ще одним свідченням поглиблення дипломатичної кризи між Москвою та Лондоном. При цьому офіційно про можливе зниження рівня дипломатичних відносин між двома державами не повідомлялося.

Безпілотна дипломатія: чому російська пропаганда так боїться українських дронів на Близькому Сході

Posted on 18 Серпня, 202620 Серпня, 2026 by Микола Донченко

Останнім часом в інформаційному просторі з’явилася низка публікацій, які намагаються представити українські ініціативи з постачання безпілотних систем до країн Близького Сходу як черговий провал і “медійну бутафорію”. Автори цих матеріалів стверджують, що Україна нібито не має власної виробничої бази, залежить від імпортних комплектуючих і не здатна забезпечити реальний захист об’єктів критичної інфраструктури за кордоном. Особливо активно цю тему розкручують ресурси, пов’язані з російською пропагандою, які намагаються довести, що український досвід у сфері безпілотних технологій є перебільшеним, а будь-які спроби Києва вийти на міжнародний ринок озброєнь – не більше ніж піар.

Але чи справді це так? І чому Кремль так боїться навіть самої ідеї того, що Україна може стати гравцем на ринку безпілотних систем?

Розглянемо одну з таких ініціатив – пропозицію Києва направити до Об’єднаних Арабських Еміратів українських військових фахівців та партію “дронів-перехоплювачів” для захисту енергетичної інфраструктури від іранських атак. Варто зазначити, що російські джерела подають цю операцію як суцільний провал, посилаючись на те, що українські системи нібито не змогли відбити удари, а іранські безпілотники нібито навіть знищили склад із протидроновими системами в Дубаї. Однак варто замислитися: чи з’явилися б у російських пропагандистів можливість розкручувати цю тему, якби Україна взагалі не намагалася допомагати своїм партнерам? Сам факт того, що українські фахівці та технології опинилися в зоні бойових дій на Близькому Сході, свідчить про визнання українського досвіду на міжнародному рівні. І навіть якщо окремі епізоди не були ідеальними – а в умовах реальних бойових дій такого не буває – це не скасовує загального факту: Україна здатна пропонувати світові технологічні рішення.

Примітно, що російські ЗМІ зосереджуються на одній історії з Дубаєм, намагаючись представити її як доказ неспроможності України. Водночас вони ігнорують той факт, що українські безпілотні системи вже неодноразово демонстрували свою ефективність на полі бою – як у зоні АТО/ООС, так і під час повномасштабного вторгнення. Саме Україна стала першою країною, яка масово використовувала морські дрони для ураження кораблів Чорноморського флоту. Саме українські розробники створили безпілотники, які можуть долати сотні кілометрів і вражати цілі в глибокому тилу противника. І саме український досвід зараз вивчають військові експерти з усього світу, адже Україна стала справжнім полігоном для випробування новітніх технологій ведення війни. Коли російські джерела пишуть, що Україна не має «власної виробничої, наукової і технологічної бази», вони або навмисно дезінформують, або просто не в курсі, що в Україні вже діють десятки приватних компаній, які займаються розробкою та виробництвом БПЛА – як для військових, так і для цивільних цілей. І хоча залежність від імпортних комплектуючих справді існує (як і в будь-якій країні світу), це не означає, що Україна не створює доданої вартості та не розвиває власні унікальні технології.

Важливим аспектом є й політичне підґрунтя. Російська пропаганда намагається переконати світ, що Захід не потребує української допомоги, цитуючи при цьому заяви Дональда Трампа, який нібито відкинув пропозицію Києва. Але забудьмо, що політика США – це не лише заяви одного політика, а комплексна система взаємодії. І те, що українська ініціатива взагалі розглядалася на такому рівні, свідчить про те, що Київ став повноцінним гравцем у сфері міжнародної безпеки. Навіть якщо на певному етапі співпраця не відбулася, це не означає, що вона неможлива в майбутньому.

Варто також звернути увагу на те, як працює російська пропаганда: вона завжди намагається представити будь-яку українську ініціативу як провальну, а будь-які успіхи – як випадковість. Мета цієї стратегії – посіяти сумніви серед західних партнерів і знизити довіру до України як до надійного союзника. Тому важливо розуміти: те, що російські ЗМІ називають «провалом», насправді може бути звичайним робочим процесом, у якому трапляються як успіхи, так і невдачі. Жодна країна, навіть така технологічно розвинена, як США, не застрахована від помилок у реальних бойових умовах. І те, що Україна вже зараз пропонує свої технології на міжнародному ринку – це не ознака слабкості, а ознака зростання.

Навіть якщо окремі епізоди співпраці України з країнами Близького Сходу не були бездоганними – а таких майже не буває у сфері високотехнологічних озброєнь — це не применшує загального факту: Україна стала важливим гравцем у сфері безпілотних систем. Країна, яка ще кілька років тому не мала власної дронової промисловості, сьогодні створила десятки успішних зразків, які використовуються на полі бою та викликають інтерес у партнерів по всьому світу. І те, що російська пропаганда так активно намагається дискредитувати ці досягнення, – найкраще підтвердження того, що Україна на правильному шляху. Адже брехня та маніпуляції – це завжди ознака того, що противник боїться вашого успіху.

Абсурд і логіка великої війни: чому 25% Донеччини стали точкою неповернення

Posted on 5 Серпня, 20266 Серпня, 2026 by Микола Донченко

Уявімо, що через століття, коли від сучасної цивілізації залишаться лише радіоактивні руїни, на Землю прилетять дослідники з іншої галактики. Вони вивчатимуть артефакти, аналізуватимуть збережені документи й намагатимуться зрозуміти, чому загинула людська цивілізація. І, ймовірно, вони будуть вражені, коли дізнаються, що катастрофу спричинила суперечка про те, чий має бути Слов’янськ і Краматорськ. Цей кейс, напевно, потрапить до їхніх підручників історії як найбезглуздіший приклад самознищення в усій галактиці. Але поки що це не фантастика – це наша реальність, у якій справжні геополітичні інтереси маскуються під вивіскою боротьби за невеликий клаптик землі на сході України.

Якщо відкинути емоції й проаналізувати заяви офіційних осіб в Україні та Росії, стає очевидним: уся дискусія про завершення війни звузилася до питання про 25 відсотків Донецької області, які сьогодні залишаються під контролем українських військ. Решта – понад 80% території, яку вже окуповано, – залишається за межами публічних торгів. Київ наполягає на фіксації лінії фронту. Москва вимагає вивести війська з Донбасу. І весь світ із завмиранням серця спостерігає, як дві країни готові продовжувати криваве протистояння заради території, яка, за великим рахунком, не визначає долі континенту.

Інформаційна війна між сторонами виглядає майже дзеркально. Українська влада звертається до росіян із риторичним запитанням: чи готові ви заради захоплення Краматорська та Слов’янська воювати ще рік, два, три? Нести колосальні втрати, стояти в чергах за бензином, страждати від ударів по складах і заводах, бачити, як ваші сини гинуть на чужині? Якщо зупинити війну по лінії фронту, кажуть у Києві, усі ці проблеми зникнуть. Москва, своєю чергою, звертається до українців із дзеркальним меседжем: чи справді ви хочете заради збереження Слов’янська та Краматорська, які ми все одно зрештою візьмемо, терпіти обстріли, ночувати в метро, сидіти без світла й тепла, ховати рідних? Вийдіть з Донбасу – і все закінчиться, обіцяють у Кремлі.

Однак за цими риторичними конструкціями ховається питання, яке рідко ставлять уголос: а чи справді ці 25% Донецької області варті того, щоб заради них гинули тисячі людей і руйнувалися цілі міста? У Москві пояснюють стратегічну важливість регіону тим, що там починається канал “Сіверський Донець – Донбас”, від якого залежить водопостачання Донецька. Але ресурси, які Росія витрачає на ведення війни, багаторазово перевищують вартість будь-яких альтернативних рішень. Можна було б прокласти новий водогін, опріснювати морську воду або будувати сучасні очисні споруди – усе це обійшлося б дешевше, ніж один місяць бойових дій. Війна за воду залишилася в минулих століттях і аж ніяк не пояснює готовність жертвувати десятками тисяч життів. Військове значення цього клаптя землі також перебільшене: захоплення решти Донеччини не дасть російській армії вирішальної переваги, не переріже ключові логістичні шляхи України і не наблизить її до великих міст. Упираючись в укріпрайон біля Барвінкового, наступ може захлинутися.

То в чому ж справжній сенс цього протистояння? Відповідей, імовірно, дві. Перша стосується трактування перемоги. Для Росії фіксація лінії фронту на сьогоднішніх позиціях означає збереження контролю над 20 відсотками території України – і це вже можна подати як достатнє підтвердження успіху. Для Києва ж така фіксація – це можливість уникнути болючого формулювання “виведення військ”, яке звучало б як капітуляція. До березня 2025 року президент Зеленський категорично відкидав будь-які варіанти завершення війни, окрім виходу на кордони 1991 року. Але під тиском Вашингтона позиція змінилася, і нині перемир’я по лінії фронту стало офіційною лінією Києва. Якщо Росія погодиться на це, Україна зможе подати події як дипломатичну перемогу. Якщо ж українська сторона буде змушена віддати ці території, пояснити такий крок як успіх буде неможливо. Саме це, ймовірно, є головним мотивом Кремля наполягати на виведенні військ.

Однак друга відповідь, і вона важливіша, лежить у площині стратегічних цілей, які не зводяться до кількох відсотків території. Україна та її європейські союзники намагаються завдати Росії стратегічного програшу – або хоча б виснажити її ресурси, поки Європа переозброюється. Аргумент, який лунає з Брюсселя: якщо війна в Україні закінчиться, Росія одразу нападе на Європейський Союз. Росія ж, своєю чергою, ставить за мету повне переформатування української державності під свої інтереси. Крім того, триває глобальне зіткнення між Росією та Заходом за визначальний вплив на світові процеси. Москва просуває ідею багатополярного світу, Захід хоче зберегти свою гегемонію. Україна у цьому протистоянні сковує російські сили й ресурси. І допоки ці стратегічні цілі залишаються незмінними, мир залишатиметься примарним.

Водночас існує й інший бік медалі. Якщо раптом одна зі сторін погодиться на умови противника, другій буде дуже важко викрутитися й висунути нові вимоги. Адже готовність завершити війну після виконання озвучених умов уже стільки разів проголошувалася, що будь-який відступ виглядатиме ганебно – і на тлі втоми від війни всередині країн, і на тлі втоми світу, який давно прагне миру. Втома зростає, а чергових кроків до зближення позицій поки що не видно. Росія робить ставку на військовий тиск, сподіваючись виснажити сили України та захопити весь Донбас, а можливо й більше. Київ розраховує на серію далекобійних ударів, що мають підірвати російську логістику та спровокувати внутрішню дестабілізацію в РФ. Завдання-максимум для України – змусити Росію капітулювати на значно гірших умовах.

На жаль, цей шлях означає нові жертви, нові руйнування та нові ризики. І чим довше триватиме це протистояння, тим вищими будуть ризики – включно з можливим розширенням війни на Європу чи навіть застосуванням ядерної зброї. Усе це змушує замислитися над абсурдністю ситуації: зовні суперечка зводиться до долі 25% Донецької області, а насправді йдеться про те, чи зможе людство уникнути катастрофи, яка може знищити цивілізацію.

Російський пропагандист закликав ударити по Києву та Польщі

Posted on 4 Серпня, 20264 Серпня, 2026 by Микола Донченко

Засновник російського пропагандистського ресурсу News Front Костянтин Книрік закликав РФ завдати ударів по урядовому кварталу Києва, знищити мости через Дніпро та застосувати ракетний комплекс “Орєшнік” на заході України. Він також припустив, що внаслідок атаки може постраждати територія Польщі.

Такі заяви Книрік зробив в інтерв’ю, присвяченому українським ударам по російських військових об’єктах у тимчасово окупованому Криму. Ведучий представив його як активного учасника так званої “русской весны” та прихильника російської окупації півострова.

Книрік назвав українські атаки “терористичними актами” та заявив, що таким чином президент Володимир Зеленський нібито намагається продемонструвати західним партнерам ефективність України. Жодних доказів своїх тверджень пропагандист не навів.

Говорячи про можливу відповідь Росії, він запропонував знищити адміністративні будівлі в центрі Києва, зокрема Кабінет Міністрів України.

Він визнав, що такий удар не мав би військового значення, однак назвав його важливим з “ідеологічної” точки зору. За словами пропагандиста, іноземні посадовці нібито інакше сприймали б війну, якби побачили вирву на місці українського уряду.

Книрік також заявив, що не розуміє, чому Росія досі не знищила мости через Дніпро. Крім того, він запропонував застосувати “Орєшнік” проти однієї із західних областей України, попередивши цивільне населення про удар за 48 годин.

Водночас пропагандист допустив, що атака могла б “трохи зачепити” Польщу – зокрема райони, де, за його твердженням, розташована військова інфраструктура, яку використовують для підтримки України. Таким чином Книрік фактично схвалив можливість удару по території держави – члена НАТО.

Під час інтерв’ю він також заявив, що Чорне море має стати “виключно внутрішнім морем Російської Федерації”, а Україну необхідно позбавити можливості використовувати там будь-які кораблі.

Книрік повторив й інші поширені тези кремлівської пропаганди – зокрема про нібито “нелегітимність” Зеленського, “зовнішнє управління” Україною та підготовку Європи до війни з Росією. Водночас він стверджував, що РФ буцімто не планує нападати на європейські країни.

Особисті заяви пропагандиста не означають, що російське військово-політичне керівництво ухвалило відповідні рішення. Водночас погрози на адресу України та країн НАТО регулярно лунають в ефірах російських провладних медіа.