Кремль більше не обговорює повернення окупованих територій Україні

Росія більше не готова обговорювати повернення частини окупованих територій України в рамках можливої угоди про припинення війни.

Про це пише Bloomberg з посиланням на джерела, наближені до Кремля.

За даними агентства, Кремль зайняв більш жорстку позицію і розраховує силою встановити повний контроль над Донецькою областю. Також, як стверджують співрозмовники Bloomberg, Москва хоче зберегти контроль над прикордонними територіями Сумської та Харківської областей, розглядаючи їх як буферні зони.

Джерела видання пов’язують відмову від територіальних поступок із тим, що в Кремлі вважають зірваними неформальні домовленості, нібито досягнуті під час зустрічі Путіна та Дональда Трампа на Алясці у 2025 році. США, у свою чергу, наполягають, що жодної угоди про припинення війни тоді досягнуто не було.

Видання також пише, що на жорсткість позиції Москви вплинули українські удари по території Росії, зокрема по Москві, пошкодження нафтопереробних заводів та дефіцит палива. Додатковим чинником стало обговорення в США нового законопроекту про санкції проти Росії.

За словами співрозмовників агентства, Росія готова повернутися до переговорів лише після захоплення всієї Донецької області. При цьому Міноборони РФ, як стверджується, пообіцяло Путіну взяти регіон під контроль до кінця року, хоча частина російських військових вважає такий термін нереалістичним і говорить про 2027 рік.

Китай передавав Росії технології для перевірки їх в умовах бойових дій

Співробітництво між Росією та Китаєм, за даними Der Spiegel, виходить за межі поставок товарів подвійного призначення. Журнал стверджує, що між Москвою та Пекіном діє більш глибока система обміну в сфері оборони, технологій та аналізу бойового досвіду.

Розслідування такої співпраці оприлюднив журнал Der Spiegel.

За інформацією видання, Росія передає Китаю практичні дані про ведення сучасної війни, отримані в Україні. Натомість Москва отримує від КНР електроніку, мікросхеми та інші компоненти, необхідні для військового виробництва в умовах санкцій.

Der Spiegel пише, що взаємодія охоплює системи ППО та ПРО, військову авіацію, бронетехніку, космічну зброю, штучний інтелект та автономні ударні комплекси. Окремий напрямок пов’язаний із безпілотниками та технологіями “рою” БПЛА.

Особливу увагу, як стверджується в розслідуванні, сторони приділяли протидії супутниковій мережі Starlink, яку активно використовує Україна. Розглядалися як дипломатичні способи обмеження її роботи, так і технічні методи втручання, включаючи пошук вразливостей і спроби зараження терміналів шкідливим кодом.

Європейські спецслужби, за даними журналістів, фіксували навчання російських військових роботі з китайськими безпілотниками. Також повідомляється, що китайські офіцери відвідували зону бойових дій у якості спостерігачів, щоб вивчати застосування сучасних технологій у реальних бойових умовах.

“Полювання” на тіньовий флот: масштабна операція СБС у Чорному та Азовському морях

Удар по восьми російських танкерах у ніч на 7 липня став не просто черговою влучною операцією Сил безпілотних систем, а яскравою демонстрацією того, як українські дрони ламають логістику окупантів там, де дипломатія та санкції виявилися безсилими. Роберт “Мадяр” Бровді, командуючий СБС, повідомив про “полювання” на судна тіньового флоту РФ в Азовському морі, яке оператори батальйону “Кайрос” 414-ї окремої бригади “Птахи Мадяра” провели з індустріальним розмахом.

Метою стали не випадкові судна, а конкретні одиниці, що забезпечували паливну логістику окупованого Криму. Семеро з них отримали пошкодження або були виведені з ладу: це танкери “Венера-3”, “Санар-1”, “Санар-17”, “Климена”, “Тети”, “Алексей Саврасов” та “Пенелопа”. Усі вони – це судна класу «річка-море» з дедвейтом близько 7 тис тонн, побудовані в період з 2006 по 2012 роки.

Більшість із цих суден уже перебувають під міжнародними санкціями, зокрема, з боку Великої Британії, Канади, Австралії та Європейського Союзу. Цей факт підкреслює системну проблему санкційної політики: навіть перебуваючи в списках, ці судна продовжували працювати, допоки не стали цілями для українських дронів. Варто зазначити, що операція 7 липня не була поодиноким випадком. За словами “Мадяра”, це лише частина масштабної кампанії: лише за останні 72 години українські безпілотники вразили вже 21 російське судно, зокрема 19 танкерів, а також суховантаж і пором у Керчі.

Ця атака має не лише тактичне, а й стратегічне значення. Адже ці танкери перевозили не нафту для світового ринку, а бензин, дизель та авіаційний керосин – усе те, що безпосередньо живить російську військову машину на півострові та на півдні України. Кожен знищений танкер – це ускладнення логістики, проблеми з пальним для ворожої техніки, авіації та Чорноморського флоту.

Показово, що Україна неодноразово закликала партнерів не лише вводити санкції, але й припиняти будь-яке обслуговування цих суден – страхування, реєстрацію, надання портових послуг. Однак значна частина тіньового флоту продовжує функціонувати, змінюючи прапори та власників. І коли санкційні механізми не спрацьовують, Україна змушена діяти військовими засобами. Як справедливо зауважив командувач СБС, “битва за бензин для Криму триває”. Цей бій показав, що навіть у відкритому морі українські дрони здатні завдавати нищівних ударів по тіньовій інфраструктурі агресора, наближаючи момент, коли ресурсів для ведення війни у ворога залишиться критично мало.

Ця операція також має важливий сигнальний ефект. Вона демонструє, що Україна здатна завдавати системних ударів по критичній інфраструктурі ворога на значній відстані від лінії фронту, використовуючи для цього сучасні технології та скоординовані дії різних підрозділів. Це не просто військовий успіх – це заявка на нову якість ведення війни, де морські дрони стають не екзотичною зброєю, а повноцінним інструментом стратегічного стримування. І поки санкційні механізми залишаються неповними, а тіньовий флот продовжує працювати, Україна демонструє, що має власні інструменти впливу – і вони працюють.

Кремлівські спікери повернулися до ядерного шантажу Заходу

Російський інформаційний простір знову розганяє ядерну істерику та намагається шантажувати світ сценаріями прямої ескалації війни між Росією та Європою.

Про це так званий російський політолог Сергій Караганов заявив в інтерв’ю пропагандистці-зрадниці Діані Панченко, яка після початку повномасштабного вторгнення залишила Україну та фактично стала частиною російської інформаційної машини.

У розмові Караганов окреслив часовий горизонт приблизно в один рік, після якого, за його словами, удари по європейських країнах можуть перестати бути абстрактним сценарієм. Він прямо назвав Німеччину, Румунію та Польщу, пов’язавши ці погрози з військовою допомогою Україні та роллю європейських держав у підтримці Києва.

“Я думаю, що це станеться через рік. Удари по низці європейських країн. Спочатку, звісно, неядерними боєприпасами. Німеччину, Румунію, на жаль, тому що через Румунію йде потік зброї в Україну, ну і Польщу, на жаль. Але перша – це Німеччина”, – заявив Караганов.

Таким чином російський пропагандист фактично озвучив погрозу воєнного удару по країнах НАТО, подаючи її не як напад, а як нібито “вимушену” відповідь Росії на підтримку України. Саме в такій логіці російська пропаганда вже тривалий час намагається перекласти відповідальність за можливу ескалацію на Захід, хоча саме Москва розв’язала повномасштабну війну проти України.

Окремо Караганов повторив один із базових наративів Кремля про протистояння Росії із Заходом. За його словами, п’ятисотрічне домінування Заходу трималося на військовій перевазі, однак тепер цей фундамент нібито зруйнований. У цій конструкції Росія подається як головний ворог Європи не через агресію проти України, а через статус великої ядерної держави.

“Ми вибили з-під Заходу, передусім з-під Європи, основу його 500-річного панування у світовій системі. Це була військова перевага. Тому європейці нас ненавидять. Ми позбавили їх можливості грабувати світ”, – сказав Караганов.

За словами Караганова, Європа нібито налаштована на стратегічну поразку Росії та не зупиниться, доки має ресурси для підтримки України. При цьому він стверджує, що єдиним способом змусити європейські еліти змінити позицію може стати усвідомлення того, що удар по їхній території нібито може відбутися “в будь-яку секунду”.

Фактично Караганов описує для Росії два сценарії: або тривалу війну на виснаження проти України з подальшим розширенням конфлікту на інші регіони, або радикальний ультиматум Європі з прямою загрозою ескалації. При цьому ядерний шантаж у його риториці подається як “гіркі ліки”, які нібито мають запобігти ще більшим жертвам у майбутньому.

Саме така подача є характерною для російської пропаганди: Москва спершу висуває погрози, потім називає їх “вимушеними”, а після цього намагається змусити Захід сприймати агресивну риторику як нібито раціональну позицію. У випадку Караганова йдеться не просто про політичний коментар, а про чергову спробу легалізувати в публічному просторі ідею ударів по Європі та можливого застосування ядерного фактору як інструменту тиску.

Показово, що такі тези пролунали саме в інтерв’ю Панченко, яка після виїзду з України регулярно працює з російськими наративами та просуває тези, вигідні Кремлю. Такий майданчик дозволяє російським спікерам подавати погрози на адресу Заходу та України як нібито “експертну дискусію”, хоча по суті йдеться про інформаційний шантаж.

Ці заяви вкотре демонструють, що російський інформаційний простір продовжує використовувати тему ядерної зброї як інструмент залякування світу. Мета такої риторики очевидна: посіяти страх перед ескалацією, тиснути на європейські уряди, послабити підтримку України та нав’язати думку, що саме поступки Москві можуть нібито зупинити війну.

Насправді ж подібні погрози лише підтверджують, що ядерний шантаж залишається одним із ключових елементів російської інформаційної кампанії. Кремлівські спікери та наближені до них коментатори регулярно повертають цю тему в публічний простір, намагаючись переконати світ, що подальша підтримка України може призвести до прямого зіткнення з Росією.

Вашингтон знову ввів обмеження проти російських нафтових компаній

США відновили дію санкцій проти російського нафтового сектору після кількох місяців тимчасових винятків. Йдеться про обмеження щодо компаній “Роснєфть” і “Лукойл”.

Про це повідомляє РБК-Україна.

Послаблення було запроваджено 12 березня 2026 року на тлі кризи навколо Ормузької протоки та конфлікту в Ірані. Тоді Вашингтон зробив виняток для російських нафтових компаній, щоб не допустити різкого зростання світових цін на паливо.

Пізніше термін дії цих винятків кілька разів продовжували. Завдяки цьому російські компанії тимчасово могли працювати в умовах м’якшого режиму санкцій.

За оцінкою S&P Global, за період з 12 березня по 17 червня Росія отримала додаткові доходи приблизно на 2 млрд доларів через відсутність частини обмежень.

Наразі режим санкцій проти російського нафтового сектору знову відновлено. Це означає повернення тиску на ключові компанії, які залишаються важливим джерелом доходів для російського бюджету.

Москва може спробувати залучити громадян Білорусі до служби в російській армії

Кремль може шукати способи залучити громадян Білорусі до служби в російській армії через механізми так званої Союзної держави.

Про це йдеться в новому звіті американського Інституту вивчення війни.

За оцінкою аналітиків ISW, Москва може розглядати Білорусь як додаткове джерело поповнення особового складу на тлі триваючого дефіциту військовослужбовців у російських військах.

Експерти зазначають, що громадяни Росії та Білорусі в рамках Союзної держави мають єдиний цивільний статус і формально рівні права. У майбутньому російська влада може спробувати використати це як підставу для твердження, що білоруси повинні виконувати такі самі обов’язки, як і росіяни, включаючи військову службу.

У такому разі Кремль може наполягати на призові громадян Білорусі до російської армії або до військових формувань Союзної держави, що перебувають під контролем Москви. Аналітики вважають, що такий сценарій став би ще одним кроком до фактичного поглинання Білорусі Росією.

Крім того, ISW не виключає, що Москва може використовувати положення договору про колективну безпеку Союзної держави для більш глибокого втягування Білорусі у війну проти України.

Сикорський попередив про можливу провокацію Росії після погроз Путіна на адресу Європи

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сикорський заявив, що Росія може організувати провокацію під чужим прапором, щоб потім використати її як привід для нової ескалації.

Так він відреагував на заяви Володимира Путіна про можливі удари по європейських країнах.

Раніше Путін пригрозив вжити відповідних заходів, якщо безпілотники запускатимуться по російських об’єктах з території країн Європи. Сікорський у відповідь припустив, що Кремль може сам влаштувати інцидент на території Росії та представити його як атаку ззовні.

“Це звучить як анонс провокації. Я чекаю на напад на територію Росії під фальшивим прапором, на який Путін “відповість”, — написав Сікорський.

Сікорський також провів історичну паралель із Глівіцькою провокацією 1939 року. Тоді нацистська Німеччина інсценувала напад на радіостанцію в Глівіце і використала цей епізод як один із приводів для вторгнення до Польщі.

Росія почне завозити бензин морем через дефіцит палива

Росія планує вже в червні розпочати імпорт бензину морським шляхом, щоб покрити нестачу палива на внутрішньому ринку. Партія бензину має прибути через один із західних портів РФ.

Про це повідомляє Reuters.

Для країни, яка традиційно сама була великим експортером нафти та нафтопродуктів, такий крок виглядає нетиповим. Причиною стали наслідки українських ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі, включаючи НПЗ, нафтопроводи та сховища.

“Росія планує імпортувати паливо морем цього місяця, намагаючись впоратися з дефіцитом бензину після масштабних атак дронів на її нафтопереробні заводи. Росія отримає вантаж бензину через один зі своїх західних портів у червні, що є рідкісним кроком для одного з найбільших у світі експортерів нафти та продуктів нафтопереробки”, — цитує джерела агенція.

Серед останніх об’єктів, де виникали проблеми з переробкою, згадуються завод “Танеко” та Московський НПЗ. На тлі дефіциту російська влада вже обмежила експорт бензину до кінця липня, щоб утримати паливо всередині країни в період підвищеного літнього попиту.

Крім того, Москва розраховує закуповувати бензин у Білорусі та отримувати невеликі обсяги з Казахстану. Однак, за оцінкою видання, ці поставки не зможуть повністю покрити потреби, а морський імпорт буде дорогим і логістично складним тимчасовим рішенням.

SIPRI заявив про нову гонку ядерних озброєнь у світі

Дев’ять держав, що володіють ядерною зброєю, у 2025 році продовжили модернізувати та розширювати свої арсенали.

Про це йдеться у щорічній доповіді Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру.

Йдеться про США, Росію, Велику Британію, Францію, Китай, Індію, Пакистан, КНДР та Ізраїль. За даними SIPRI, більшість цих країн розгорнули нові ядерні або здатні нести ядерний заряд системи озброєння.

Станом на січень 2026 року загальний світовий запас ядерних боєголовок оцінювався приблизно в 12 187 одиниць. З них близько 9 745 перебували в арсеналах для можливого застосування, а приблизно 4 012 були розміщені на ракетах і літаках.

Від 2 100 до 2 200 боєголовок перебували у стані високої бойової готовності на балістичних ракетах. Майже всі вони належать Росії та США.

Експерти SIPRI вважають, що період скорочення зброї масового ураження після холодної війни фактично завершився. За їхньою оцінкою, ядерні держави дедалі частіше ігнорують зобов’язання щодо роззброєння та прискорюють оновлення своїх арсеналів.