Чому РФ оголосила про “звільнення ЛНР”, якого не було

Першого квітня 2026 року Міністерство оборони Російської Федерації зробило гучну заяву: так звана “Луганська народна республіка” повністю “звільнена” в межах адміністративних кордонів Луганської області. Звучало б переможно, якби не одна суттєва деталь: насправді Збройні сили України продовжують контролювати на території області близько 80 квадратних кілометрів. Йдеться про позиції в районі села Надія на правому березі річки Жеребець, а також у Новоєгорівці, лісі Пшеничному та в районі Греківки – Західний ліс. Ці ділянки, хоч і невеликі за площею, мають стратегічне значення, оскільки дозволяють українським силам утримувати вогневий контроль над важливими напрямками.

Оголошення про “повне звільнення” викликало здивування навіть у проросійських Telegram-каналах, де військові кореспонденти звикли до перебільшень, але не до такого відвертого ігнорування фактів. Ситуація нагадує попередні епізоди, коли російське командування рапортувало про взяття Куп’янська – шість разів поспіль, щоразу виявляючи, що місто залишається під контролем України. Або коли в звітах про бойові дії на Дніпропетровщині з’являлися позначки про просування на 10-15 кілометрів углиб території, тоді як реальна лінія фронту залишалася незмінною. В окремих випадках російські джерела навіть “захоплювали в кредит” понад 100 квадратних кілометрів на окремих ділянках, не пояснюючи, як саме ці території опинилися під їхнім контролем.

Чому ж Кремль вдався до такого відвертого маніпулювання саме зараз? Відповідь криється в невдачах весняно-літньої наступальної кампанії 2026 року. За даними українського Генштабу та моніторингових груп, запланований на березень-квітень масштабний наступ російських військ фактично провалився на більшості напрямків. Зокрема, на Луганщині українські контратаки змусили противника відмовитися від спроб оточити позиції ЗСУ вздовж річки Жеребець. Російські підрозділи зазнали значних втрат у живій силі та техніці, намагаючись прорвати оборону в районі Надії та Новоєгорівки, але так і не досягли успіху.

У цьому контексті заява про «повне звільнення ЛНР» виглядає як спроба створити інформаційний привід для внутрішньої аудиторії. Володимиру Путіну, який останнім часом дедалі частіше стикається з критикою з боку навіть лояльних воєнкорів, потрібні символи перемоги. І якщо реальних успіхів немає, їх вигадують. Показово, що заява Міноборони РФ збіглася з публікацією низки аналітичних матеріалів, де західні експерти констатують, що російське командування втратило ініціативу на більшості ділянок фронту. У таких умовах інформаційний шум про “звільнені території” має відволікти увагу від реальних проблем на полі бою.

Важливо зазначити, що контрольована Україною територія в Луганській області площею 80 квадратних кілометрів – це не просто “клаптик землі”, як намагаються подати російські пропагандисти. Це плацдарм, який дозволяє тримати під загрозою російські логістичні маршрути та унеможливлює спокійне функціонування окупаційної адміністрації на значній частині регіону. Крім того, сам факт, що український прапор продовжує майоріти над цими територіями, є потужним символом для місцевого населення, яке чинить опір окупації.

Реакція на заяву Кремля в самій Росії була неоднозначною. Державні ЗМІ з ентузіазмом підхопили новину, транслюючи сюжети про «довгоочікуване звільнення». Однак у соціальних мережах та серед військових блогерів почалося обговорення, яке можна назвати “токсичним моветоном”. Навіть ті, хто зазвичай підтримує Кремль, висловили здивування: як можна говорити про повне звільнення, коли українські дрони регулярно атакують російські позиції на тих самих ділянках? Деякі Z-канали почали публікувати супутникові знімки, що підтверджують присутність українських сил у зазначених районах, чим остаточно підірвали офіційну версію.

На тлі цих подій варто згадати, що подібна практика “захоплень в кредит” не нова для російського командування. У 2023 році воно оголошувало про взяття Бахмута щонайменше за три місяці до фактичного виходу українських підрозділів з міста. У 2024 році – рапортувало про контроль над Авдіївкою, коли бої в промисловій зоні ще тривали. І щоразу мета була одна: створити ілюзію перемоги для внутрішнього споживача. Нинішня заява про Луганську область – ланка в тому самому ланцюгу.

Для України цей епізод має подвійне значення. З одного боку, він демонструє, що противник відчуває потребу в інформаційних перемогах, оскільки реальних бракує. Це ознака втоми та кризи в російському військовому керівництві. З іншого боку, такі заяви не слід ігнорувати чи висміювати – вони формують наративи, які впливають на міжнародну думку та навіть на позицію окремих політиків на Заході, які можуть сприйняти їх за чисту монету.

Отже, оголошення про “звільнення ЛНР” – це не військовий успіх, а пропагандистська фікція, покликана приховати провал наступальної кампанії. 80 квадратних кілометрів української землі на Луганщині залишаються під контролем ЗСУ, і поки вони там, говорити про повну окупацію області не доводиться. Найближчими днями слід очікувати нових фейкових звітів – про “взяття” Констянтинівки на 50% або Лиману на 60%, як уже траплялося в інформаційному просторі. Але реальність, на відміну від російських зведень, не змінюється від кількості переможних реляцій. І поки українські війська тримають оборону, будь-які заяви про “остаточне звільнення” залишатимуться не більш ніж квітневим жартом – хай і не надто смішним.

Російський військовий на Куп’янщині захопив цивільну жінку в заручниці та погрожував убивством

Під час повторного наступу на Куп’янськ у Харківській області російський військовий, за даними слідства, взяв у заручниці місцеву мешканку та під погрозами змушував її приносити йому їжу, погрожуючи розправою у разі відмови.

Про це повідомили у Харківській обласній прокуратурі.

За інформацією правоохоронців, 54-річний військовослужбовець РФ у вересні 2025 року брав участь у повторній спробі окупації Куп’янська. Він проник до будівлі місцевого відділу поліції та облаштував там позицію. З вікна чоловік помітив двох жінок, які проходили неподалік. Одну з них він примусив піднятися до приміщення, тоді як інша залишилася чекати надворі.

У прокуратурі зазначають, що росіянин провів допит цивільної жінки та погрожував їй убивством.

“Спочатку він допитав затриману про особисті дані та обставини перебування поблизу відділу поліції. Після цього окупант наказав заручниці вигукнути з вікна своїй знайомій вимогу принести йому їжу, а у разі відмови – погрожував вбивством”, – ідеться в повідомленні.

За даними слідства, жінка виконала вимогу та принесла їжу. Після цього військовий знову влаштував допит і відпустив обох жінок, однак висунув нову умову – за тиждень знову принести продукти, інакше він пообіцяв їх розстріляти.

“У встановлений день потерпілі, побоюючись розправи, зібрали продукти та прийшли до відділу поліції. Однак на той момент російський стрілець уже був узятий у полон українськими військовими”, – повідомили в прокуратурі.

Наразі підозрюваний перебуває у слідчому ізоляторі у статусі військовополоненого. Правоохоронці продовжують документування злочинів, вчинених під час бойових дій на Куп’янському напрямку.

Адміністрація Трампа не бачить сенсу в економічній ізоляції РФ – Венс

Віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив, що адміністрація Дональда Трампа не має наміру запроваджувати економічну ізоляцію Росії.

Про це повідомляють американські ЗМІ.

Відповідаючи на питання журналіста, чи може співпраця з Росією стати одним із факторів припинення війни, Венс відповів ствердно.

“Президент США був дуже відкритим як з європейцями, так і з росіянами, що він не бачить жодної причини, чому ми повинні економічно ізолювати Росію”, – зазначив віцепрезидент.

Заява прозвучала у прямому ефірі після повідомлень про атаку російських безпілотників на територію Польщі.

Раніше уламки російських дронів виявили поблизу чотирьох населених пунктів у Польщі. Тимчасовий повірений у справах РФ у Варшаві заявив, що “немає доказів” причетності Росії.

Росія ініціює засідання Радбезу ООН щодо переговорів у Стамбулі

Росія ініціювала проведення засідання Ради Безпеки ООН для обговорення зриву мирних переговорів у Стамбулі, покладаючи відповідальність на українську сторону.

Про це повідомляють пропагандистські російські медіа.

За словами першого заступника постійного представника РФ при ООН, Москва запропонувала винести на обговорення питання про “спроби зірвати” російсько-українські перемовини, які відбувалися в Туреччині.

Засідання Радбезу ООН заплановано на 31 липня. Позиція України щодо цієї ініціативи поки що офіційно не озвучувалась.

Зазначимо, що раніше Київ неодноразово заявляв про готовність до мирного врегулювання лише за умови повного відновлення територіальної цілісності та виведення російських військ.

Британська розвідка вивчила атаку на російський військовий аеродром

Британська розвідка у своєму аналізі розглянула українську атаку на російський військовий аеродром Маринівка у Волгоградській області.

Огляд розміщено на сторинці Міністерства оборони Великої Британії.

В огляді повідомляється, що внаслідок нападу із застосуванням безпілотних літальних апаратів, імовірно, було виведено з ладу щонайменше два російські винищувачі-бомбардувальники Су-34. Крім того, є інформація про те, що ще два літаки могли отримати пошкодження.

Аеродром Маринівка розташований на відстані понад 270 км від кордону України і 440 км від лінії фронту, як зазначають британські експерти.

У міністерстві підкреслюють, що російська сторона активно застосовує аеродром Маринівка у своїх військових операціях на щоденній основі.

Крім того, він служить як резервний аеродром для переміщення російських літаків у разі виникнення небезпеки для інших аеродромів. У серпні 2024 року після атаки українських безпілотних літальних апаратів літаки Су-34 були перенаправлені сюди з авіабази Морозівськ.

“Незважаючи на такі заходи, російська авіація залишається вразливою для атак українських безпілотників”, – йдеться в огляді.

Тими самими вихідними Збройні сили України здійснили успішні атаки з використанням безпілотних літальних апаратів (БПЛА) на аеродром “Кіровське” в окупованій частині Криму, а також на склад артилерійських боєприпасів у Брянську, що розташований у Росії.

Росія нарощує виробництво танків – ISW

Росія збільшує випуск бронетехніки, але використовує її на полі бою досить стримано. Зараз країна нарощує виробництво танків Т-90М.

Про це повідомляють фахівці Інституту вивчення війни (ISW).

Грузинська організація Conflict Intelligence Team (CIT), що займається аналізом і дослідженням конфліктів, 20 червня опублікувала інформацію, отриману від надійного джерела, про те, що в 2024 році в Росії було вироблено близько 280 танків Т-90М.

Як повідомляє CIT, з моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року Москва активно працює над збільшенням обсягів виробництва.

В організації повідомили, що країна-агресор змогла виготовити від 60 до 70 нових танків Т-90М на потужностях основного виробника — “Уралвагонзаводу” — у 2022 році. У 2023 році очікується випуск від 140 до 180 танків, а в 2024 році — від 250 до 300.

За даними CIT, в даний час Російська Федерація застосовує менше танків та інших броньованих машин в ході бойових дій на території України. В результаті втрати бронетехніки з боку Росії знижуються з кінця 2024 року.

Росія, ймовірно, зможе підтримувати нинішній рівень бронетехніки ще кілька років. Це можливо, якщо виробництво і втрати танків залишаться на нинішньому рівні.

ISW вважає, що ключовим фактором для досягнення цього балансу є не тільки збільшення виробництва танків, але й їх ефективне використання в бойових умовах. Останнім часом загарбники все частіше використовують для атак мотоцикли, квадроцикли та інші види цивільного транспорту.

Євросоюз продовжив санкції через анексію Криму і Севастополя

Європейський союз ухвалив рішення про продовження обмежувальних заходів щодо Російської Федерації у відповідь на незаконне приєднання Криму і Севастополя. Термін дії санкцій продовжено до 23 червня 2026 року.

Рада ЄС підтвердила це в офіційному документі.

ЄС вперше ввів ці санкції в червні 2014 року.

У них прописана заборона на ввезення продукції з незаконно приєднаних Криму і Севастополя в країни Європейського союзу. Також в них йдеться про те, що не можна інвестувати в інфраструктуру і фінанси, а також надавати туристичні послуги в цих регіонах.

Також накладається заборона на вивезення певних товарів і технологій кримськими компаніями або для використання в Криму в галузі транспорту, зв’язку та енергетики.

Заборони поширюються і на імпорт обладнання, що використовується в сфері розвідки і видобутку нафти, газу та інших корисних копалин.

Європейський Союз вкотре заявив про своє невизнання та рішуче засудження незаконної анексії Криму та Севастополя, яка є порушенням міжнародного права.

У Брюсселі знову звернули увагу на те, що приєднання цих земель до іншої держави суперечить фундаментальним принципам світової спільноти.

У заяві Ради Європейського Союзу підкреслюється, що з 2022 року Російська Федерація все активніше посягає на незалежність і недоторканність території України, розпочавши нічим не спровоковану і невиправдану військову агресію.

Хочуть зірвати перемовини: У ЦПД пояснили про вибухи на залізниці у РФ

У Росії стався інцидент із обваленням мостів на залізниці. Це можна розцінювати як частину стратегії “підриву під чужим прапором”, яку використовує країна-агресор, щоб перешкодити переговорам про припинення війни з Україною.

Цю точку зору висловив Андрій Коваленко, голова Центру протидії дезінформації при РНБО України.

Він акцентував увагу на тому, що “Брянсько-Курський цукор” буде представлений буквально перед початком другого етапу переговорів, які мають відбутися 2 червня в Стамбулі.

Офіцер повідомив, що в ніч на 1 червня в Брянській області Російської Федерації стався обвал мосту, по якому рухався пасажирський поїзд, що прямував за маршрутом “Климово — Москва”. В результаті інциденту є загиблі.

“Ці події відбуваються за два дні до переговорів у Стамбулі щодо припинення вогню. Водночас Москва не передала жодного “меморандуму” з пропозиціями і направляє туди делегацію без повноважень”, – написав він.

Коваленко вважає, що дії Кремля можуть бути спрямовані на те, щоб зірвати переговори, і для цього він використовує інформаційні атаки на Україну в міжнародних ЗМІ.

Він підкреслив, що у нападника знову виникає спокуса представити Україну як державу, що використовує тероризм, щоб уникнути переговорів і продовжити наступ, який вже почався в Сумській і Запорізькій областях і триває на сході країни.

Останні дні російської економіки: чому ворожа імперія буквально приречена на крах

Поки Кремль продовжує вдавати, що “все йде за планом”, реальні економічні процеси в Росії дедалі більше нагадують тиху катастрофу. Ще вчора Москва хизувалася економічними успіхами, заявляючи про зростання ВВП на рівні 4,1%, але сьогодні навіть російські експерти визнають, що ця картинка є лише фасадом, за яким ховається серйозний структурний занепад.

Головною причиною поступового колапсу російської економіки залишається її критична залежність від цін на нафту та газ. Ці доходи становлять понад третину російського бюджету, і тепер ця залежність зіграла злий жарт: зниження ціни на нафту марки Urals до менш ніж 50 доларів за барель ставить під загрозу фінансування всіх амбіційних планів Кремля. Фінансова діра в російському бюджеті за перші чотири місяці 2025 року збільшилася майже втричі та вже сягнула 3,2 трлн рублів. І тенденція лише поглиблюється.

Паралельно з цим промисловість Росії, яка не задіяна в оборонних замовленнях, різко скорочує виробництво. Індекс PMI – ключовий показник стану промисловості – впав нижче критичної позначки у 50 пунктів. Це свідчить про глибоку кризу виробничих потужностей, які не можуть працювати без доступу до західних технологій та інвестицій.

Фінансова система країни перебуває в ще гіршому стані. Реальна інфляція в Росії, за оцінками незалежних аналітиків, вже перевищує 15-20% річних, хоча офіційні джерела намагаються це приховати. Через це населення стрімко втрачає купівельну спроможність, рівень життя падає, кількість банкрутств серед фізичних осіб зростає на 35%. Іпотечне кредитування скоротилося вдвічі, що додатково свідчить про зменшення доходів та зростання невпевненості громадян у завтрашньому дні.

Ще один показник кризи – дефіцит кадрів. Майже три мільйони кваліфікованих фахівців покинули Росію через мобілізацію, репресії чи санкційний тиск. Їх відсутність уже відчутна у всіх секторах економіки, зокрема у високотехнологічних галузях, де провал політики імпортозаміщення вже не приховати.

Не в кращому становищі опинилися й великі російські корпорації, які звикли отримувати надприбутки за рахунок державних контрактів. Знаковий приклад – “Газпром”, який 2024 року завершив із рекордними збитками в понад трильйон рублів. Також технічний дефолт оголосила держкорпорація “Роснано”, а компанія “Ангстрем” – один із ключових російських виробників мікрочіпів – вже оголосила про банкрутство.

Така ситуація має одну причину – шалені військові витрати та самоізоляцію країни через агресію проти України. Росія, не маючи достатніх фінансових резервів та сучасних технологій, буквально спалює залишки економічного потенціалу в горнилі війни, яка все глибше затягує її у кризу.

Західні експерти вже відкрито називають російську економіку “картковим будинком”. Відтік іноземних компаній, обвал внутрішнього виробництва, зростання дефіциту бюджету і неможливість залучення нових кредитів через санкції наближають цей будинок до неминучого руйнування. І що найгірше для Москви – це не тимчасова криза, а глибокий структурний занепад, з якого вже не вдасться вийти навіть за умови повного припинення війни.

Тим часом, спроби Кремля “залити” ці проблеми пропагандою і продовженням військових авантюр лише прискорюють фінансовий та економічний колапс. Поки Москва кидає останні ресурси на “літню наступальну кампанію”, економічна база під його режимом швидко руйнується. І хоча російська влада все ще намагається запевнити власних громадян, що “все гаразд”, правда в тому, що навіть серед найпалкіших прихильників Кремля оптимістів практично не залишилося.

Отже, нинішній стан російської економіки – це останні судоми імперії, яка остаточно втратила будь-які шанси на відновлення. Росія ще може деякий час триматися на старих запасах, але структурний колапс вже почався, і зупинити його вже не під силу нікому. Єдине питання – наскільки швидко це визнають самі росіяни та як скоро ми побачимо реальні політичні наслідки цієї економічної катастрофи.