Україна Архіви

Російський наступ на Донбасі: чому дедлайни не мають значення, а ресурси не безмежні

Posted on 17 Квітня, 202617 Квітня, 2026 by Микола Донченко

Сімнадцятого квітня 2026 року інформаційний простір України знову наповнився тривожними заголовками: Росія готує новий наступ, стягує резерви, а Кремль поставив завдання захопити весь Донбас до вересня. Про це, з посиланням на джерела в українській розвідці, повідомила авторитетна британська газета The Financial Times. За даними видання, для посилення наступального потенціалу Росія планує перекинути близько 20 тис військових зі стратегічних резервів, а загальна чисельність угруповання російських сил на території України вже сягає приблизно 680 тис осіб. Однак, як завжди буває з гучними прогнозами, реальність на фронті виявляється значно складнішою за газетні заголовки. До заявлених “дедлайнів” варто ставитися зі здоровим скепсисом: головна помилка – оцінювати можливості російської армії, виходячи із західних уявлень про логістику та планування. Росія готує наступ, це факт. Але чи зможе він стати проривом – питання, відповідь на яке криється не в анонімних джерелах, а в реальній динаміці боїв, виснаженні ресурсів і здатності України до активної оборони.

Почнемо з ресурсів. Потенціал Росії значно ширший, ніж це часто подається в інформаційному полі, але сама логіка її дій не прив’язана до конкретних дат. Заяви про можливий “кадровий колапс” російської армії через великі втрати є помилковими. Росія має диверсифіковану систему поповнення особового складу. Йдеться як про мобілізаційний ресурс на окупованих територіях Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей, так і про використання так званого “спецконтингенту” – ув’язнених, чисельність яких може сягати до 500 тис. Крім того, активно триває вербування найманців за кордоном – зараз їхня кількість оцінюється приблизно в 30 тисяч. Окремий напрямок – контрактники: як добровольці (до 400-450 тис щорічно за російськими даними), так і фактично примусові контракти для строковиків. У сукупності це створює незалежні один від одного канали поповнення армії, що дозволяє Росії компенсувати втрати без оголошення повної мобілізації. Очікування, ніби великі втрати автоматично зламають російську армію, не виправдалися ще раніше: навіть показники у 100-300 тис втрат, які розглядалися як критичні, не привели до стратегічного перелому. При цьому Росія зберігає можливість оголосити новий етап часткової мобілізації – ймовірно, після внутрішньополітичних подій. Саме цим частково пояснюється активізація бойових дій: Кремлю потрібно демонструвати хоча б умовні “успіхи” для внутрішньої аудиторії.

Водночас говорити про конкретні терміни захоплення Донбасу некоректно. Російська сторона офіційно не оперує “дедлайнами” – її стратегія полягає в досягненні цілей незалежно від часу. Натомість в українському публічному просторі такі терміни часто з’являються як інтерпретації, а не як реальні плани Кремля. Нинішня стратегічна мета РФ звузилася до встановлення контролю як мінімум над Донецькою областю. При цьому навіть це завдання розглядається як проміжне, і від нього Росія не відмовиться. Важливо також спростувати інформацію про нібито масове перекидання російських резервів виключно на Донецький напрямок: активізація бойових дій спостерігається і на Запорізькому напрямку, куди, навпаки, перекидають додаткові сили, зокрема найбільш боєздатні підрозділи морської піхоти з Балтійського та Тихоокеанського флотів. Ситуація на фронті залишається складною по всій лінії. Найбільш інтенсивні бої тривають на Донецькому напрямку – зокрема на Покровському, Костянтинівському та Лиманському. На окремих ділянках російські війська мають тактичні успіхи, однак українські сили стримують просування і не дають противнику закріпитися. Ймовірна перекидання додаткових 20 тисяч військових може бути спрямована саме на Лиманський напрямок, де фіксується передислокація резервів і зростає загроза для Слов’янська та Краматорська.

Тепер щодо чисельності. Оцінка кількості російських військ на фронті вже тривалий час залишається відносно стабільною. Згідно з даними Генерального штабу, йдеться про приблизно 700-715 тис військових, і ця цифра суттєво не змінюється ще з літа минулого року. Поповнення відбувається постійно – насамперед за рахунок контрактників та різних механізмів залучення особового складу – однак воно компенсує втрати, а не створює якісного зростання. У 2025 році спостерігалася тенденція до зростання чисельності – приблизно на 5-6 тис щомісяця. Однак з початку цього року ситуація змінилася: Росія почала втрачати більше, ніж здатна поповнювати. У середньому йдеться про негативний баланс у кілька тисяч осіб щомісяця, що поступово веде до скорочення угруповання. Саме тому з’являються оцінки необхідності збільшення втрат противника до 50 тис на місяць – це дозволило б сформувати стабільний негативний баланс у 10-15 тис та істотно обмежити наступальні можливості РФ уже в середньостроковій перспективі.

У цьому контексті повідомлення про “680 тис плюс ще 20 тис резерву” виглядають суперечливо. Адже фактично йдеться про ту саму цифру – близько 700 тис, яка вже фігурує в офіційних оцінках. Це, ймовірно, є елементом інформаційного впливу, спрямованого на створення відчуття загрози. Водночас сам факт підготовки наступальних дій не викликає сумнівів – Росія продовжуватиме атакувати, оскільки не має іншого варіанту. Але важливо розуміти реальні можливості цих наступів. З воєнної точки зору будь-яка армія, що переходить у наступ, здатна просуватися – питання лише в темпах, глибині та ціні цього просування. І саме ці параметри сьогодні свідчать не на користь російської армії. За останні місяці темпи просування РФ суттєво сповільнилися: якщо раніше йшлося про сотні квадратних кілометрів, то зараз – про десятки, що в масштабах фронту завдовжки понад тисячу кілометрів є мінімальним результатом. Більше того, за оцінками міжнародних аналітичних центрів та українських моніторингових проєктів, березень 2026 року став одним із найгірших місяців для російського наступу за весь час повномасштабної війни.

Розподіл сил противника також показовий. Найпотужніше угруповання зосереджене на Покровському напрямку – там перебуває до чверті всієї російської армії, близько 200 тис військових, хоча сам ділянка займає лише 5-7% від загальної лінії фронту. Другим ключовим напрямком є Запорізький. Інші ділянки, зокрема Сумський або Харківський, використовуються радше для розтягування української оборони. У разі подальшого скорочення чисельності російського угруповання до приблизно 600 тис військових РФ втратить можливість вести одночасно масштабні наступи на кількох напрямках і буде змушена концентрувати сили лише на одному. Практика посилань на «анонімні джерела в розвідці» викликає питання – подібні заяви часто не мають підтвердження і можуть використовуватися як елемент інформаційного впливу або навіть маніпуляції. Тому варто оцінювати ситуацію не за гучними заявами, а за конкретними показниками – динаміці боїв, чисельності військ і реальним результатам на фронті. Саме ці фактори, а не прогнози про “майбутні перемоги”, дають об’єктивне розуміння того, що відбувається на полі бою.

Таким чином, підготовка російського наступу на Донбасі – це реальність, яку не можна ігнорувати. Але ця реальність далека від алармістських заголовків про “неминучий прорив до вересня”. Росія має ресурси для тиску, але ці ресурси не безмежні. Її армія втрачає більше, ніж може поповнити, темпи просування падають, а наступальна динаміка сповзає до тактичних, а не оперативних успіхів. Для України це означає, що попри складність ситуації, передумов для швидкого колапсу фронту немає. Натомість ключове завдання – продовжувати виснажувати противника, використовувати його вразливості та готувати власні резерви для активних дій.

Ізраїль не затримав російське судно з пшеницею всупереч закликам України

Posted on 17 Квітня, 202617 Квітня, 2026 by Іван Засядько

Ізраїль відпустив російське судно ABINSK, яке перевозило пшеницю з тимчасово окупованих територій України. Це сталося попри заклик МЗС України затримати судно.

Про це пише журналіст “Axios” Барак Равід.

Глава МЗС Ізраїлю Гідеон Саар відповів міністру закордонних справ Ізраїлю Андрію Сібізі, що “на жаль, вже занадто пізно, і судно покинуло порт Хайфи, тому зупинити його неможливо”.

За інформацією ЗМІ, Міністерство закордонних справ Ізраїлю було поінформоване про судно, що перевозило вантаж з окупованих територій України, за два тижні до його прибуття в порт Хайфи.

Напередодні в Міністерстві закордонних справ України повідомили, що заздалегідь поінформували Ізраїль про російське судно, яке перевозило продукцію з тимчасово окупованих територій. Українська сторона настійно рекомендувала конфіскувати цю пшеницю.

“Українська сторона завчасно, зокрема 23 березня, інформувала ізраїльських партнерів про судно “ABINSK” та можливе походження вантажу з тимчасово окупованих територій України, а також наголошувала на неприпустимості імпортних операцій із такою продукцією. Були отримані запевнення щодо належного реагування. Водночас викликає занепокоєння, що попри надану інформацію та контакти між сторонами, 12–14 квітня судну було дозволено розвантаження в порту Хайфа”, — йдеться в повідомленні МЗС.

Росія відправила суховантажем ABINSK понад 43 тис тонн українського зерна з тимчасово окупованих територій. 12 квітня цей вантаж прибув до порту Ізраїлю.

В Одесі невідомі у військовій формі побили 16-річного підлітка: у ТЦК не коментують

Posted on 15 Квітня, 2026 by Оксана Яковенко

У мережі поширилися відеозаписи з Одеси, на яких, як стверджується, люди у військовій формі біжать за 16-річним хлопцем, б’ють його, а потім їдуть. Передбачається, що це були співробітники Територіального центру комплектування.

Про це повідомляють місцеві Telegram-канали.

За їхніми даними, 14 квітня п’ятеро військових комісарів вийшли з мікроавтобуса і побігли за неповнолітнім українцем. Коли вони наздогнали його, то застосували до нього фізичну силу, а потім швидко зникли з місця події.

Повідомляється, що підліток одразу звернувся до своїх батьків, які викликали поліцію та швидку допомогу. Вони констатували, що хлопець зазнав сильного стресу та отримав деякі тілесні ушкодження.

Залишається невідомим, з якою метою працівники ТЦК та СП побігли за 16-річним громадянином, який не підлягає мобілізації та ще не стоїть на військовому обліку.

Зараз правоохоронні органи з’ясовують подробиці події. Тим часом в Одеському військкоматі поки не дали коментарів з приводу цього інциденту.

Користувачі мережі кажуть, що на тлі загальної мобілізації в Україні цей випадок викликає побоювання і за неповнолітніх громадян, які, ймовірно, теж можуть опинитися в зоні конфлікту з ТЦК.

Чехія посилить контроль за українцями зі статусом тимчасового захисту

Posted on 15 Квітня, 2026 by Оксана Яковенко

Влада Чехії має намір пильніше стежити за українцями, які перебувають у країні за статусом тимчасового захисту, і в разі порушення місцевих законів не виключає анулювання цього статусу або навіть депортацію.

Про це розповів посол України в Чехії Василь Зварич в інтерв’ю виданню “Главком”.

Відповідаючи на питання про перспективи для українських біженців на тлі ініціатив щодо перегляду правил тимчасового захисту в ЄС, дипломат підкреслив, що подібні тенденції набирають обертів по всій Європі.

За його словами, більшість українців, які знайшли притулок у Чехії після вторгнення РФ, вже влаштувалися на новому місці, тобто працюють, отримують дохід і користуються можливостями, які надає Прага.

Зварич пояснив, що зміни в законодавстві не спрямовані на посилення умов для українців. Йдеться про надання переселенцям більше варіантів для переходу зі статусу тимчасового захисту на довгострокове проживання.

Крім того, український посол зазначив, що чеський уряд працює над посиленням контролю, щоб припинити будь-які спроби зловживати наданим статусом. Тепер до українців з тимчасовим захистом ставитимуться суворіше, і якщо хтось порушить місцеві закони, це може загрожувати не тільки втратою статусу, а й депортацією з країни.

Він вважає, що українці, які офіційно перебувають і працюють у Чехії, а також оформили тимчасовий захист, загалом не зіткнуться з серйозними змінами.

Зварич припускає, що зміни стосуватимуться скоріше коригування максимального терміну перебування за межами країни. Зараз цей ліміт становить 90 днів без втрати статусу, але, ймовірно, він скоротиться до місяця.

У ЗСУ створили Військову експертну раду ARES: хто увійшов до складу

Posted on 15 Квітня, 2026 by Оксана Яковенко

У Збройних силах України (ЗСУ) розпочала роботу нова Військова експертна рада ARES (Allied Reform and Expert Support), до складу якої увійшли впливові західні військові фахівці, які сприятимуть розвитку української армії.

Про це повідомляє Генштаб у своєму Telegram.

Там йдеться, що ARES покликана стати майданчиком для обміну найкращими практиками між українськими та закордонними військовими, щоб прискорити реформування ЗСУ. Радники допомагатимуть у модернізації армії, підвищенні її боєздатності та впровадженні нових управлінських стандартів.

За даними Генштабу, серед основних завдань – просування військової освіти та науки, вдосконалення системи постачання військ, а також експертна підтримка з ключових питань, що входять до зони відповідальності головнокомандувача ЗСУ.

Відомо, що керівником ARES стане британський генерал Річард Ширрефф, який з 2011 по 2014 рік обіймав посаду заступника Верховного головнокомандувача об’єднаними силами НАТО. Серед членів ради також військові з різних країн Альянсу з унікальним досвідом командування та стратегічного планування.

Зараз триває активна підготовка до запуску роботи ради, перше засідання очікується найближчими днями.

Україна домоглася перехоплення 80% ракет і 90% дронів – глава МО

Posted on 15 Квітня, 2026 by Оксана Яковенко

Українська система протиповітряної оборони стала значно ефективнішою, зокрема майже 80% крилатих ракет РФ тепер збиваються, а відсоток знищення ворожих безпілотників досяг 90%.

Про це повідомив міністр оборони України Михайло Федоров під час засідання Контактної групи з питань оборони України на рівні міністрів оборони держав-членів НАТО.

За його словами, з листопада 2025 року по березень 2026 року загарбники випустили по території України 462 балістичні ракети, близько 600 крилатих і приблизно 27 тис “шахедів”. Ворог намагався знищити українську енергетику, але вона витримала цей натиск.

Федоров також нагадав, що Київ не відмовляється від дипломатичного шляху, але додав, що переговори можливі лише тоді, коли армія сильна на полі бою, а можливості Росії вести війну різко скорочуються.

Глава МО запевнив, що кожен метр української території стає для противника надзвичайно дорогим. Зараз країна-агресор втрачає 254 військових на кожен кв км, а в Донецькій області ця цифра сягає 428.

Крім того, він зазначив, що бійці ЗСУ продовжують завдавати ударів по економіці Москви, особливо по енергетиці, руйнуючи логістику противника, збільшуючи його витрати та скорочуючи ресурси, які можуть бути спрямовані на продовження війни.

Також міністр оборони пообіцяв оголосити про нові кроки для зміцнення взаємодії з партнерами ЄС.

ЗСУ опинилися в напівоточенні: Deep State про ситуацію в районі Покровська та Мирнограда

Posted on 15 Квітня, 2026 by Оксана Яковенко

Українські захисники опинилися в “мішку” в районі Світлого, що поблизу Мирнограда, тож їхнє становище значно ускладнилося.

Про це написав військово-аналітичний ресурс Deep State.

За даними пабліку, противник зумів просунутися і закріпитися на посадці на північ від Рівного, через що бійці ЗСУ, які утримують позиції у Світлому, опинилися під загрозою повного оточення.

Джерело: deepstatemap.live

Зазначається, що південні околиці Мирнограда, поза досяжністю українських БПЛА, стали місцем зосередження російських сил. Загарбники туди стягують піхоту і техніку для посилення штурму на північні райони міста з метою його повного захоплення.

Також експерти зазначають, що постачання та забезпечення ЗСУ в цьому районі ускладнені, оскільки ворожі дрони контролюють простір у радіусі 20 км від центру Мирнограда, що суттєво обмежує пересування.

Крім того, судячи з карти боїв, майже все Гришине, розташоване за Покровськом, перейшло під контроль окупантів, а російські війська все частіше з’являються в районах Новоолександрівки та Василівки.

ЄС наполягає на достроковому виділенні Україні кредиту в розмірі 45 млрд євро країнами G7

Posted on 15 Квітня, 202615 Квітня, 2026 by Оксана Яковенко

Європейський Союз звернувся до західних союзників із вимогою пришвидшити надання Україні кредиту в розмірі 45 млрд євро, щоб підтримати бюджет Києва до надходження коштів із більшого європейського пакету допомоги.

Про це інформують джерела Euractiv.

Єврокомісар з питань економіки Валдіс Домбровскіс планує під час візиту до Вашингтона цього тижня переконати міністрів фінансів Японії, Великої Британії та США прискорити переказ коштів за лінією Extraordinary Revenue Acceleration (ERA).

У статті йдеться, що блок уже повністю перерахував свою частину в розмірі 18,1 млрд євро в рамках цього кредиту, який був узгоджений країнами G7 у 2024 році та забезпечений доходами від заморожених резервів російського центробанку. Тим часом частка Токіо, Лондона та Вашингтона у розмірі 7 млрд євро досі не надійшла.

Домбровскіс збирається провести переговори з колегами з країн G7 у середу та четвер. Також у нього заплановані окремі зустрічі з американським та українським міністрами фінансів – Скоттом Бессентом та Сергієм Марченком.

Дефіцит ракет для Patriot: чи є ризик колапсу ППО і як Україна може вийти з цієї кризи

Posted on 15 Квітня, 202616 Квітня, 2026 by Микола Донченко

Коли президент Володимир Зеленський у середині квітня 2026 року заявив в інтерв’ю німецькому ZDF, що в Україні “такий дефіцит ракет для Patriot, гірше вже не може бути”, це прозвучало не як чергове попередження партнерам, а як констатація факту, що межа міцності української протиповітряної оборони ось-ось буде досягнута. Слова президента не є гіперболою. Вони відображають нову реальність, в якій Україна опинилася внаслідок війни на Близькому Сході, що перетворилася на головного споживача американських ракет-перехоплювачів. Ситуація загрожує тим, що країна може втратити здатність захищати міста від балістичних ударів, які є найбільш руйнівними та важкими для перехоплення. Що означає цей дефіцит для війни? Коли може настати колапс? І чи є в України план “Б”, окрім очікування на нові поставки?

Перше, що варто зрозуміти, – масштаб проблеми. Україна за весь час повномасштабної війни отримала від партнерів близько 600 ракет Patriot. Для порівняння, Ізраїль та його союзники використали приблизно 800 таких ракет лише за перші дні конфлікту з Іраном, щоб збити балістичні цілі. США та їхні союзники за перші 16 днів війни в Перській затоці випустили 1802 ракети-перехоплювачі Patriot – більш ніж удвічі більше, ніж Україна за чотири роки. Американські запаси, які десятиліттями накопичувалися на випадок великої війни, вичерпуються на Близькому Сході, де Іран запустив по території ОАЕ та Ізраїлю понад 1,4 тис дронів і сотні балістичних ракет. Пентагон використав зброю, накопичену роками, за 12 днів. Її відновлення потребуватиме кількох років і коштуватиме десятки мільярдів доларів. Для України це означає, що американські ракети, які й так надходили з перебоями, тепер майже повністю перенаправлені на Близький Схід. Президент Зеленський небезпідставно побоюється, що постачання можуть сповільнитися навіть попри європейські гроші.

Другий фактор – це тактична адаптація. Українські сили ППО вже змінили свої протоколи. За даними Business Insider, через нестачу ракет розрахунки Patriot використовують ручний режим наведення та запускають лише одну ракету на ціль замість стандартних двох-чотирьох, як це передбачено доктриною. Така економія дає змогу розтягнути наявні запаси, але ціна помилки стає катастрофічно високою. Кожен пропущений “Іскандер” може зруйнувати електростанцію, лікарню чи житловий квартал. Росія, своєю чергою, запустила на 150% більше ракет у першому кварталі 2026 року, ніж за аналогічний період минулого року. Ворог тестує українську ППО на міцність, комбінуючи удари дронами, крилатими та балістичними ракетами. В умовах, коли кожен перехоплювач на вагу золота, навіть невелике зниження ефективності може призвести до прориву системи.

Отже, що означатиме колапс ППО? Варто розрізняти кілька сценаріїв. Найімовірніший найближчим часом – це не тотальне зникнення захисту, а вибіркове. Україна змушена буде обирати, які об’єкти захищати насамперед, а які – залишити без прикриття. Росія, яка уважно стежить за діями Patriot через супутники, може почати завдавати ударів по тих регіонах, де батареї Patriot тимчасово відсутні. Це створить “хвилі” руйнувань: спочатку постраждають менш захищені області, а потім – критична інформація про переміщення батарей. Другий, гірший сценарій – виснаження боєкомплекту настільки, що Patriot доведеться залишити лише для захисту Києва та кількох ключових об’єктів. Це відкриє небо для балістичних ракет над Харковом, Дніпром, Одесою та Львовом. Наслідки можуть бути катастрофічними: знищення ТЕЦ, водоканалів, мостів, удар по житлових кварталах, що призведе до нової хвилі біженців. Найгірший сценарій – повне виснаження запасів, коли Patriot залишаться без жодної ракети. Це означатиме, що балістичні ракети РФ зможуть безперешкодно вражати будь-яку ціль. За таких умов війна може перейти в нову фазу, де Україна втрачає здатність захищати навіть тилові міста.

Але чи неминучий колапс? Ні. Існує кілька сценаріїв, за яких катастрофи можна уникнути, хоча кожен із них має свої обмеження. Перший – це нарощування виробництва у США. Пентагон підписав рекордний контракт із Lockheed Martin на 4,7 мільярда доларів для збільшення виробництва PAC-3 приблизно з 600 до 2000 ракет на рік. Це багато, але нарощування займе кілька років. Найближчими місяцями Україна відчує лише невелике збільшення поставок, а не хвилю допомоги. Крім того, частина цих ракет піде на поповнення виснажених американських складів та на задоволення потреб союзників у Перській затоці.

Другий шлях – європейська альтернатива. 14 квітня Україна та Німеччина підписали оборонний пакет на 4 млрд євро, який передбачає передачу кількох сотень ракет для Patriot та 36 пускових установок для IRIS-T. Німеччина також будує власну лінію з виробництва ракет GEM-T, яка запрацює до кінця 2026 року. Європа намагається створити власні системи ППО, здатні перехоплювати балістичні ракети, зокрема SAMP/T NG. Однак європейська оборонна промисловість виробляє ці системи в невеликих кількостях, і вони поки не можуть замінити Patriot у необхідному масштабі. До того ж, США відмовилися ліцензувати виробництво ракет Patriot у Європі, що зберігає залежність від американських технологій.

Третій, найамбітніший сценарій – це створення власної дешевої ППО. Українська компанія Fire Point, яка виробляє далекобійні дрони Flamingo, веде переговори з європейськими компаніями про створення нової системи протиракетної оборони, яка б збивала балістичні цілі за ціною менше ніж 1 мільйон доларів за ракету. Це значно дешевше за Patriot (де вартість однієї ракети може сягати кількох мільйонів доларів). Випробування плануються на кінець 2027 року. Якщо цей проєкт вдасться, Україна отримає незалежність від американських поставок і зможе масштабувати виробництво. Але це рішення середньострокове, яке не допоможе закрити небо в найближчі місяці.

Четвертий, асиметричний варіант – зміна військової стратегії. Замість того, щоб намагатися збивати кожну ракету, Україна може зосередитися на ураженні носіїв – літаків, які запускають ракети, та складів із боєприпасами. Це потребує далекобійних дронів та ракет, які Україна активно розробляє. Зеленський заявив про здатність виробляти дрони та ракети на 35 мільярдів доларів у 2026 році, а також про переговори з європейськими партнерами про спільне виробництво. Якщо вдасться системно знищувати російські бомбардувальники на аеродромах та ракетні склади, інтенсивність обстрілів зменшиться, а навантаження на ППО знизиться. Це потребуватиме часу та політичних рішень, але є реальним шляхом.

П’ятий фактор – дипломатичний. Україна запропонувала США допомогу в розблокуванні Ормузької протоки, посилаючись на власний досвід боротьби з морською блокадою. Якщо адміністрація Трампа погодиться на співпрацю, це може змінити динаміку. Але поки що Вашингтон не звертався по допомогу, а українські пропозиції залишаються на папері.

Підсумовуючи, найближчими місяцями ситуація з ППО, найімовірніше, залишатиметься вкрай напруженою. Дефіцит ракет Patriot – це не тимчасова проблема, а структурний збій, спричинений перевантаженням американського оборонно-промислового комплексу через війну на Близькому Сході. Колапс можливий, але не неминучий. Україна може уникнути найгіршого сценарію, якщо зможе максимально ефективно використовувати наявні запаси (ручний режим Patriot), активізувати європейські поставки (SAMP/T, IRIS-T), прискорити створення власної дешевої ППО та перейти до асиметричної стратегії ударів по носіях. Ключовим є час. Якщо нові системи та виробничі потужності запрацюють до кінця 2026 року, Україна зможе пережити цей період. Якщо ні – наступна зима може стати найважчим випробуванням для української енергосистеми та цивільного населення. Зеленський, кажучи «гірше вже не може бути», мав на увазі не безвихідь, а те, що дно вже досягнуто, і будь-який рух можливий лише вгору. Але чи встигнуть партнери підставити плече, перш ніж Україна впаде, залежить від багатьох факторів, включно з тим, наскільки швидко Захід зрозуміє, що ціна його нерішучості зараз буде набагато вищою, ніж ціна допомоги.