На минулому тижні стало відомо, що дефіцит російського бюджету зріс до 5,9 трлн рублів. І це лише офіційна цифра, яку оприлюднило міністерство фінансів РФ. Насправді ж, якщо враховувати регіональні бюджети та приховані статті видатків, картина виглядає набагато похмурішою. Звернімо увагу: за перші два місяці 2026 року консолідований дефіцит регіонів уже сягнув 2,5 трлн рублів. Мінфін РФ офіційно прогнозує на кінець року дефіцит регіональних бюджетів у сумі 1,9 трлн (проти 1,7 трлн у 2025-му). Але ці цифри, м’яко кажуть, не сходяться. Схоже, справжній дефіцит консолідованого бюджету РФ уже наблизився до позначки в 10 трлн рублів – просто влада воліє не підтверджувати цього офіційно. І найцікавіше: відбувається це на тлі високих цін на нафту.
Як так сталося, що нафтові доходи більше не рятують російську фінансову систему? Адже ще нещодавно вважалося, що вартість бареля вище 80-90 доларів – це гарантія стабільності. Відповідь проста: видатки зростають набагато швидше, ніж доходи. За перші чотири місяці 2026 року російський уряд намагався скорочувати витрати, але відкладав це “на потім”. І отримав падіння нефтегазових надходжень на 38% порівняно з планом. Крім того, є значне відставання від планових показників зі збору податку на прибуток та інших податків. Економіка, яку розігрівали військовими замовленнями, починає давати збої.
Особливо показовим є те, що Мінфін РФ із 23 квітня зупинив публікацію даних щодо регіональних бюджетів. Це класичний прийом: коли цифри стають надто неприємними, їх просто перестають показувати. Але приховати проблему неможливо. Регіони потребують грошей на соціальні видатки, на підтримку економіки, на інфраструктуру. А грошей немає. Війна вимотує не лише армію, а й фінансову систему. Щомісячні витрати на армію, на оборонно-промисловий комплекс, на виплати пораненим і сім’ям загиблих – усе це лягає непосильним тягарем на бюджет, який не отримує очікуваних надходжень.
Звісно, у квітні ситуація трохи покращилася: нова податкова ціна на нафту – 94 долари за барель – дозволить збільшити нефтегазові доходи до 1,0-1,2 трлн рублів. Але цього достатньо лише для того, щоб зупинити зростання вже рекордного дефіциту, а не для того, щоб його ліквідувати. Російський бюджет схожий на людину, яка намагається загатити греблю, що протікає, використовуючи власні пальці. Дефіцит не зникає, він просто перестає збільшуватися на якийсь час. Але як тільки ціни на нафту впадуть – а це неминуче, враховуючи насиченість ринку, – діра стане ще більшою.
І тут виникає головне запитання: що станеться, коли закінчиться війна в Ірані? Сьогодні через конфлікт на Близькому Сході ціни на нафту штучно завищені. Але як тільки бойові дії вщухнуть, на ринок хлинуть близько 1600 танкерів, які застрягли в Перській затоці. Це призведе до різкого падіння цін. Російська економіка, яка нині ледве тримається на плаву завдяки високій нафтовій кон’юнктурі, може просто не витримати такого удару. Кремлівські чиновники, схоже, намагаються не думати про це – бо надто страшно. Але від реальності не сховаєшся.
Ми бачимо, що російська економіка рухається за інерцією. Високі ціни на нафту можуть рятувати ситуацію один, два, навіть три місяці. Але фундаментальних зрушень не відбувається. Структурні проблеми – залежність від сировини, падіння інвестицій, відтік капіталу, санкційний тиск, демографічна криза – нікуди не зникли. А додалися ще й колосальні військові витрати. Дефіцит бюджету в 5,9 трлн рублів – це не просто суха цифра. Це сотні мільярдів невиплачених зарплат, недофінансованих шкіл та лікарень, недобудованих доріг. Це потенційна соціальна напруга, яка може вибухнути в будь-який момент.
Звісно, поки що влада РФ контролює ситуацію завдяки жорсткій вертикалі та пропаганді. Але гроші не безмежні. Резерви тануть. Фонд національного добробуту, який мав стати подушкою безпеки, також використовується на латання дірок. Питання часу, коли система дасть тріщину. І тоді жодні високі ціни на нафту не врятують. Бо проблема не в ціні, а в тому, що грошей витрачається більше, ніж надходить, і цей дисбаланс стає хронічним. А хронічний дефіцит – це пряма дорога до дефолту або гіперінфляції.
Тому коли нам кажуть, що Росія витримає будь-які санкції та будь-які витрати, варто подивитися на цифри. А цифри свідчать: бюджетна діра росте, нафта не рятує, а справжні масштаби катастрофи приховуються. І це не бажана думка – це суха аналітика. Рано чи пізно реальність наздожене будь-яку, найпотужнішу пропаганду. І тоді ми побачимо справжню ціну цієї війни – ціну не лише в людських життях, але й у зруйнованій економіці, яку відновлювати будуть десятиліття. Питання лише в тому, чи встигне Кремль щось змінити до того, як стане надто пізно. Поки ж – лише спроби не помічати проблему, сподіватися на “авось” та час, який працює не на користь агресора.
