Рада запросила главу МВС через питання розшуку так званих “віп-ухилянтів”

Верховна Рада підтримала ініціативу щодо виклику міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка для звіту про роботу поліції з розшуку осіб, які ухиляються від військової служби.

Про це повідомляє “ДС” з посиланням на “Інтерфакс-Україна”.

Під час виступу у сесійній залі Гетманцев заявив, що в суспільстві існує явище так званих «віп-ухилянтів» та висловив претензії до роботи правоохоронців.

“В нас існує таке поняття, таке явище, як віп-ухилянти… Я хочу запросити міністра внутрішніх справ Клименка… і запитати в нього, а як так: з одного боку ми призиваємо людей з трьома дітьми…, а з іншого боку віп-ухилянтів поліція не помічає”, – сказав Гетманцев.

За його словами, йдеться, зокрема, про політтехнолога Володимира Петрова, який, як стверджує депутат, перебуває в розшуку, однак “він їздить Києвом, абсолютно не ховається і його чомусь не можуть знайти наші поліцейські”.

Наступне пленарне засідання Верховної Ради заплановане на 10 березня. Очікується, що саме тоді міністр внутрішніх справ може прозвітувати перед парламентом.

“Кинули як свиню”: у Харкові працівники ТЦК зв’язали скотчем і побили ветерана війни з інвалідністю

У Мережі поширилося відео з Харкова, де представники місцевого Територіального центру комплектування (ТЦК) спробували силою мобілізувати 54-річного ветерана війни з інвалідністю 3-ї групи, який раніше був знятий з військового обліку за станом здоров’я.

Про це повідомили місцеві Telegram-канали.

Автор поста розповів, що вранці 23 лютого його батька силоміць посадили в мікроавтобус і відвезли в ТЦК на вулиці Косарева, не запитавши військово-облікові документи. Родичі виявили його тоді, коли чоловік був у крові і періодично втрачав свідомість.

За словами українців, пізніше потерпілий розповів, що в будівлі військкомату його руки і ноги зв’язали скотчем, били, а після чого кинули в коридорі “як свиню”, не надавши ніякої допомоги. Також, за його інформацією, військові погрожували вчинити щодо нього непристойні дії.

Відомо, що на даний момент потерпілий перебуває в медичному закладі, лікарі діагностували у нього струс мозку, численні гематоми, забої, а також вивихи шийних хребців.

Нацполіція Харківської області поінформувала про те, що отримала заяви про можливе перевищення повноважень співробітниками ТЦК щодо ветерана. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею про нанесення легких тілесних ушкоджень і з’ясовують всі деталі того, що сталося.

Нагадаємо, що раніше видавництво URAUA писало про те, що в Україні, ймовірно, посилюються розбіжності між співробітниками поліції і ТЦК, а також є ризик руйнування консенсусу між державними інститутами в питаннях мобілізації.

Україна нарощує захист доріг від атак дронів з боку РФ: виділено 1,6 млрд грн

В Україні виділили додаткові 1,6 млрд грн на прискорене зведення антидронових сіток у районах, що знаходяться біля кордону та поблизу лінії бойових дій.

Про це повідомив міністр оборони України Михайло Федоров у своєму Telegram.

За його словами, в прифронтових частинах ворожа армія активно застосовує безпілотники для залякування мирних жителів, атак на автомобілі, рятувальні служби та ремонтників. У зв’язку з цим Міноборони посилює захист цих районів.

Федоров уточнив, що головним для захисту стануть дороги, які підтримують безперебійне постачання і життєдіяльність населених пунктів біля передової.

Глава МО стверджує, що на ці цілі виділено 1,6 млрд грн, а в лютому, незважаючи на погодні умови, вдалося захистити 125 км доріг і відновити 55 км оборонних конструкцій.

За його даними, за останній місяць темпи робіт зросли, так що якщо в січні фахівці закривали по 5 км території на добу, то в лютому вже 12 км. Це значно підвищило безпеку переміщення для бійців ЗСУ і дозволило стабільно функціонувати прифронтовим громадам.

Відзначається, що до кінця року Міноборони розраховує обладнати ще 4 000 км автомобільних трас захистом від дронів.

Український міністр додав, що, крім цього, активізується зведення фортифікаційних споруд у Харківській, Сумській та Чернігівській областях для зміцнення оборони та протидії можливим наступам окупантів.

“Зворотний транзит допомоги”: у мережі з’явилися матеріали з гучними твердженнями щодо постачання зброї Україні

В інформаційному просторі, зокрема у низці Telegram-каналів, поширюється матеріал із гучними твердженнями щодо можливих зловживань із військовою та гуманітарною допомогою, призначеною для України.

Як ідеться в оприлюднених даних, влітку 2025 року в Торонто відбулася закрита зустріч, на якій українські журналісти нібито представили керівництву Конгресу українських канадців (КУК) дані власного розслідування. Організаторами цієї зустрічі джерело називає головну редакторку видання “Українська правда” Севгіль Мусаєву та власника видання, чеського бізнесмена Томаша Фіалу.

За оприлюдненою версією, вантажі із західною зброєю та гуманітарними товарами (включно з канадськими), після офіційного прибуття в Україну, нібито не доходили до кінцевих отримувачів, а через західні кордони вирушали назад до Європи. Кінцевою точкою маршруту називають Болгарію.

Ключовою ланкою у цій схемі вказано болгарську компанію Sage Consultants AD. Окрема увага приділяється громадянину Болгарії Петру Димитрову Мирчеву. Його пов’язують із підозрами американських правоохоронців щодо координації постачання озброєння мексиканському картелю CJNG на суми, що оцінюються в десятки мільйонів євро. Зазначається, що Мирчева затримано за запитом США, і він наразі перебуває в Іспанії.

Стверджується, що після прибуття в Україну вантажі прямували до румунського кордону та виїжджали через пункт пропуску “Орлівка” в Одеській області. За інформацією, це могло відбуватися з порушенням процедур: на етапі транзиту нібито відключалися системи відеоспостереження, а прикордонні та митні служби не проводили огляд, посилаючись на конфіденційність вмісту. Далі вантаж транспортували через Румунію до Болгарії, де його розвантажували, а порожній транспорт повертався в Україну для відповідного оформлення за первинними документами.

Йдеться, що 10-12 серпня 2025 року в Софії та інших містах Болгарії відбулися масштабні обшуки в офісах компаній, що торгують військовою продукцією. Основна увага була прикута до компанії Sage Consultants AD, яку пов’язують із міжнародними посередниками у торгівлі зброєю Христо та Генчо Христовими. Підставою для цих слідчих дій, за оприлюдненою інформацією, став запит про міжнародну правову допомогу від НАБУ. Прокуратура Болгарії розслідувала можливий обхід міжнародних санкцій, не виключаючи, що частина нелегальної зброї могла опинитися в Росії, Сирії або Мексиці.

Публікація також містить твердження про “відмивання” близько 300 млн доларів, отриманих від продажу зброї та гуманітарної допомоги. Зазначається, що це відбувалося через ланцюг посередників із використанням турецьких та європейських фінансових структур. У матеріалі фігурує ім’я колишнього заступника керівника Офісу президента України Ростислава Шурми. З посиланням на джерела “Української правди” стверджується, що 15 липня 2025 року німецькі правоохоронці провели обшук у його будинку поблизу Мюнхена.

Вказується, що зібрані українськими журналістами документи було передано національній голові КУК Александрі Чижій та першій віцепрезидентці організації Анн Шиптур, які, своєю чергою, довели інформацію до членів уряду Канади.

У публікації йдеться про те, що канадський уряд нібито розглядає можливість припинення фінансування трьох освітніх програм для українських військових у Канаді, перегляду аналогічної програми в Нідерландах, а також повернення радіолокаційного обладнання та систем супутникового зв’язку, переданих Україні в оренду. Під питанням може опинитися і спільна канадсько-австралійська ініціатива з постачання важкого озброєння. У матеріалі зазначається, що спроба організувати переговори за участі президента Володимира Зеленського з представниками уряду Канади нібито не отримала схвалення.

Варто зазначити, що станом на момент публікації цієї інформації жодних офіційних коментарів чи спростувань від представників української влади не надходило. Зокрема, не коментували ситуацію ані в Офісі президента України, ані в профільних міністерствах, ані в правоохоронних органах, які згадуються в контексті розслідування.

Повна заборона мови РФ в школах може підняти питання про “відстоювання права” – заступниця голови МОН

Якщо накласти абсолютну заборону на використання російської мови в навчальних закладах, це може спровокувати питання про “відстоювання права”.

Про це розповіла заступниця міністра освіти і науки України Надія Кузьмічова в інтерв’ю УП.

За її словами, неможливо говорити про відхід від авторитарних моделей і будувати демократію і одночасно намагатися контролювати кожне слово, адже важливо, щоб існуючі законодавчі норми дійсно працювали.

Кузьмічова вважає, що заборони і покарання не допоможуть, необхідні інші підходи, враховуючи історичний контекст і довгі роки цілеспрямованої русифікації.

Вона запевнила, що українська мова повинна залишатися безальтернативною для освітньої сфери і шкільного середовища, адже це питання національної ідентичності і безпеки.

Заступниця голови МОН підкреслила, що необхідно не створювати нові розломи, а послідовно зміцнювати позиції української мови як єдиної, допомагаючи школярам переходити на неї.

Як розмивання повноважень між ТЦК і поліцією провокує системну кризу

В умовах триваючої мобілізації в Україні дедалі більше уваги привертають методи роботи Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). У публічному просторі регулярно з’являються відеозаписи конфліктних ситуацій за участі представників ТЦК та військовозобов’язаних. Однак за цими окремими епізодами постає системне питання: розмежування повноважень між ТЦК та Національною поліцією. Чинне законодавство чітко визначає функції кожного відомства, однак на практиці ці межі часто порушуються, що створює передумови для інституційної напруги та впливає на рівень довіри до державних органів.

Відповідно до законодавства, ТЦК відповідають за ведення військового обліку, оповіщення громадян (вручення повісток) та здійснення мобілізаційних процедур. Функція адміністративного затримання осіб, які порушують правила військового обліку, та їх доставка до ТЦК покладається виключно на Національну поліцію. Такий розподіл має на меті забезпечити дотримання прав громадян під час мобілізаційних заходів.

Однак на практиці фіксується чимало випадків, коли співробітники ТЦК самостійно здійснюють затримання, застосовують фізичну силу або обмежують свободу громадян. Про це свідчать численні відео, що публікуються в соціальних мережах, а також офіційна статистика. За даними Офісу Омбудсмена, у 2022 році надійшло 18 скарг на дії ТЦК, тоді як у 2025 році кількість таких звернень зросла до понад 6100. Більшість із них стосуються перевищення повноважень, зокрема незаконних затримань, приховування облич працівниками та обмеження доступу до телефонного зв’язку.

Окремі випадки, що набули розголосу, ілюструють ситуацію:

– У Києві патрульні спільно з військовослужбовцями затримали чоловіка із застосуванням наручників. Йому не вручали повістку, не пояснили підстав затримання та обмежили можливість скористатися телефоном. Після перевірки даних, яка тривала близько години, особу відпустили через відсутність законних підстав для утримання;

– В Одеській області представники ТЦК блокували автомобіль на трасі та вимагали від водія проїхати з ними для уточнення облікових даних. Поліція, яка прибула на виклик, не втрутилася, посилаючись на те, що ситуація належить до компетенції військових;

– На Волині військовозобов’язаний, який самостійно прийшов до ТЦК для звірки даних, не мав змоги залишити приміщення понад 12 годин. Йому погрожували негайним направленням до навчального центру, хоча жодних документів про затримання не оформлювали.

Фактично чинна модель взаємодії між ТЦК та поліцією базується не стільки на законодавчих приписах, скільки на неформальному суспільному договорі, укладеному в умовах воєнного часу. Сутність цього договору зводиться до простої формули: мобілізація є критично важливою для виживання держави, тому вона отримує безумовний пріоритет над правовими процедурами. У межах цієї негласної угоди ТЦК отримали карт-бланш на активні дії, включно з тими, що виходять за межі їхніх формальних повноважень, а поліція, своєю чергою, взяла на себе функцію не перешкоджати цим діям або ж навіть забезпечувати їхній супровід. Такий консенсус тривалий час виконував роль компенсаторного механізму: він дозволяв досягати мобілізаційних показників там, де правові інструменти виявлялися недостатньо ефективними. Однак сьогодні цей неформальний договір зазнає системної ерозії.

Риторика відомств як індикатор напруги

Окремої уваги в аналізі ситуації заслуговує не лише динаміка інцидентів, а й публічна комунікація представників обох структур. Саме вона дозволяє зафіксувати не просто окремі випадки конфліктів, а наявність наростаючої системної проблеми у взаємодії відомств.

Ключовим сигналом стала заява спікера Полтавського ТЦК Романа Істоміна. В останньому зверненні він прямо зазначив, що адміністративне затримання є виключною функцією Національної поліції. Однак, за його словами, на практиці “ТЦК цим займається тільки тому, що доводиться”. Ця фраза фіксує одразу кілька важливих обставин. По-перше, представник ТЦК публічно визнає, що його відомство діє поза межами законодавчо визначених повноважень. По-друге, причиною такого виходу за правове поле називається неефективність або бездіяльність іншого державного органу – поліції. По-третє, саме формулювання “доводиться” вказує на те, що в системі сформувався неформальний примус до порушення закону задля досягнення результату. По-четверте, сам факт публічного висловлювання з обвинуваченням на адресу поліції вказує на те, що неформальний консенсус розмивається і більше не влаштовує одну зі сторін. У даному випадку це ТЦК, які хотіли б більш активної функції поліції в здійсненні мобілізації.

Така публічна риторика є нетиповою для представників силових структур, які зазвичай уникають прямих звинувачень на адресу колег із суміжних відомств. Те, що подібна заява була зроблена, свідчить про високий рівень внутрішньої напруги та, ймовірно, про відсутність ефективних механізмів вирішення проблеми на робочому рівні. У нормальних умовах міжвідомчі суперечки вирішуються або на рівні керівництва, або через спільні інструкції та регламенти. Якщо ж представник середньої ланки змушений публічно констатувати факт системного порушення, це означає, що вертикаль управління дала збій.

Зі свого боку, у поліцейському середовищі також існує невдоволення поточною моделлю взаємодії. Джерела в правоохоронних органах, які погоджуються коментувати ситуацію на умовах анонімності, описують її як “перекладання відповідальності”. За їхніми словами, поліцію фактично звели до ролі супроводу мобілізаційних груп та співучасті у реалізації мобілізаційних заходів, позбавивши при цьому будь-якого реального впливу на правову складову питання. Патрульні, які зобов’язані бути присутніми під час оповіщення, часто не мають ані повноважень, ані інструкцій щодо того, як реагувати на дії ТЦК, що викликають питання з точки зору закону. Формально вони відповідають за правопорядок, однак на практиці будь-яке їхнє втручання в дії військовослужбовців неформально може бути розцінене як перешкоджання мобілізації.

Це створює ситуацію подвійного зв’язування для поліцейських. Якщо вони не реагують на порушення з боку ТЦК, громадськість сприймає їх як співучасників злочину. Якщо вони намагаються діяти відповідно до закону і припиняти незаконні дії, вони ризикують вступити в конфлікт із військовими та отримати проблеми по службі у неформальному вигляді.

Важливо розуміти, що ця взаємна риторика – звинувачення з боку ТЦК та вимушене мовчання з боку поліції – формує специфічне інформаційне тло. Громадяни, які стикаються з конфліктними ситуаціями або спостерігають за ними через медіа та соціальні мережі, отримують суперечливі сигнали. З одного боку, представники ТЦК визнають, що порушують закон, але виправдовують це обставинами. З іншого боку, поліція, яка мала б ці порушення припиняти, демонструє пасивність. Для пересічної людини це є переконливим доказом того, що закон втратив свою безумовну силу і може не дотримуватися, якщо держава вважає це за доцільне.

Така ерозія правової свідомості має довгострокові наслідки. Коли громадяни спостерігають, що представники влади публічно виправдовують порушення “виробничою необхідністю”, це легітимізує в їхніх очах і власне право ігнорувати закон за зручних обставин. Формується стійке переконання, що держава не є носієм справедливості та гарантом прав, а лише однією зі сторін у боротьбі за ресурси. У перспективі це може призвести до зростання правового нігілізму в суспільстві, що ускладнить не лише мобілізацію, а й будь-яку іншу взаємодію громадян із державними інституціями.

Вплив на репутацію поліції та ризики інституційного конфлікту

Ситуація навколо мобілізаційних заходів демонструє стійку динаміку, яку можна описати через кілька взаємопов’язаних процесів. Перший – це кількісне та якісне зростання епізодів із застосуванням сили працівниками ТЦК. Якщо раніше такі випадки були радше винятком і викликали резонанс саме через свою нетиповість, то сьогодні вони набули характеру регулярних. Відеофіксації затримань, блокування автомобілів, фізичних сутичок з’являються в інформаційному просторі щодня.

Другий процес – зростання суспільного спротиву. Йдеться не лише про індивідуальні випадки ухилення, а й про організовані чи спонтанні форми протидії: блокування родичами мобілізованих, масові звернення до правозахисників, поширення інструкцій щодо правових способів уникнення призову, а також випадки фізичного опору під час затримань. Ці явища мають кумулятивний ефект: кожен новий інцидент підвищує рівень тривоги в суспільстві та знижує поріг готовності громадян до співпраці з представниками ТЦК.

У цій конфігурації поліція опиняється в позиції, яку можна охарактеризувати як інституційна пастка. Формально на неї покладено функцію забезпечення правопорядку під час будь-яких масових заходів, включно з мобілізаційними. Поліцейські зобов’язані реагувати на порушення закону, незалежно від того, хто їх учиняє – цивільні особи чи представники інших державних структур. Однак на практиці механізм такого реагування виявляється заблокованим. Основна причина блокування – відсутність чітких інструкцій та міжвідомчих регламентів щодо дій поліції в ситуаціях, коли потенційним порушником виступають співробітники ТЦК.  У результаті формується масова практика свідомого невтручання. Поліцейські, присутні на місці події, надають перевагу пасивному спостереженню, навіть коли дії військовослужбовців викликають очевидні питання з точки зору законності. Це створює ефект “німого схвалення”: з боку громадян така поведінка інтерпретується не як безпорадність, а як свідома позиція, співучасть у порушеннях.

Репутаційні втрати поліції в цій ситуації важко переоцінити. Інститут, який має бути гарантом безпеки, у суспільній свідомості дедалі більше зливається з образом “карального органу”, що діє за принципом “своїх не здають”. Це підриває саму основу легітимності поліції як інституції, що існує для захисту прав громадян. Довгостроковим наслідком може стати не лише зниження довіри до конкретних підрозділів, а й ерозія готовності громадян звертатися по допомогу до правоохоронців у будь-яких інших ситуаціях.

Водночас ТЦК у своїй комунікації активно використовують тему бездіяльності поліції як пояснення власних порушень. Аргумент “ми змушені, бо поліція не працює” став своєрідним риторичним щитом, що дозволяє перекласти відповідальність на суміжне відомство. Для поліції це створює подвійний тиск: з одного боку, її критикує суспільство за потурання свавіллю, з іншого – ТЦК звинувачують її в бездіяльності, фактично провокуючи на більш жорсткі дії, але вже в іншому напрямку.

Цей подвійний тиск формує критичну масу напруги, яка рано чи пізно має знайти вихід. Найбільш реалістичним і водночас найменш контрольованим сценарієм є не відкритий конфлікт, а перехід поліції до прихованого саботажу на всіх рівнях. У ситуації, коли держава на найвищому рівні декларує пріоритет мобілізаційних завдань, ані керівництво МВС, ані окремі територіальні підрозділи не мають ані політичної волі, ані адміністративного ресурсу для офіційної зміни моделі взаємодії. Пряме непідкорення наказам або публічні заяви про неможливість виконувати функції через системні порушення з боку ТЦК є неможливими – вони будуть кваліфіковані як невиконання службових обов’язків із відповідними дисциплінарними наслідками. Водночас подальше перебування в ролі мовчазного спостерігача, який втрачає репутацію, є психологічно та професійно нестерпним для особового складу. У таких умовах єдиною доступною формою реакції стає прихований опір у вигляді системного саботажу.

Якщо цей сценарій реалізується, система мобілізації, яка сьогодні функціонує переважно завдяки неформальному консенсусу, може бути паралізована. Базовий принцип, на якому вона тримається – “ТЦК діють, поліція не заважає” – перестане працювати. Подальший розвиток подій може відбуватися за двома основними напрямками. Перший: співробітники поліції, не маючи змоги офіційно вплинути на ситуацію через загальнодержавний курс на пріоритет мобілізації, перейдуть до прихованого саботажу. Це проявлятиметься у формальному підході до супроводу, затягуванні процедур, невиїзді на виклики або ігноруванні неформальних домовленостей з ТЦК, що фактично зупинить мобілізаційні заходи в їхньому нинішньому вигляді. Другий: ТЦК, попри пасивний спротив поліції, намагатимуться діяти за попередніми методами, що призведе до прямих конфліктів уже не з громадянами, а з правоохоронцями, які рано чи пізно будуть змушені реагувати на порушення.

Обидва сценарії є критичними для держави. У першому випадку вона втрачає інструмент поповнення армії. У другому – отримує публічне протистояння власних силових структур, що завдає нищівного удару по авторитету влади загалом. Уникнути цих ризиків можна лише за умови повернення до правових механізмів взаємодії, які мають бути чітко прописані, узгоджені на найвищому рівні та обов’язкові для виконання обома сторонами.

Корупція на укриттях для авіації: затримано командувача логістики ВПС і голову управління СБУ

Співробітники СБУ затримали полковника Андрія Українця, командувача логістики Повітряних сил ЗСУ, а також Володимира Компаніченка, керівника управління СБУ в Житомирській області, під час передачі хабара в розмірі 320 тис. дол.

Про це повідомив глава Офісу Генпрокурора Руслан Кравченко в Facebook.

Слідство вважає, що правопорушники привласнили собі бюджетні кошти в розмірі 1,4 млрд грн, виділені на зведення захисних ангарів для аеродромів.

Відомо, що в травні 2025 року було прийнято рішення будувати розбірні арочні укриття для літаків. Однак перевірки військової контррозвідки показали, що конструкції не відповідають стандартам безпеки, не здатні належним чином убезпечити літаки, а кошторис робіт виявився істотно завищеним. Незважаючи на ці нюанси, підрядникам почали перераховувати аванси.

За даними правоохоронців, для приховування корупції командувач логістики ВПС звернувся до начальника управління СБУ з проханням “домовитися” з керівництвом військової контррозвідки, і той погодився.

Винагорода становила 13 млн грн, що еквівалентно приблизно 1% від вартості всього контракту. Тим часом у момент передачі грошей зловмисники були затримані.

У Британії запрацював перший український завод оборонної промисловості – Залужний

На території Великої Британії почав функціонувати перший український оборонний завод від підприємства Ukrspecsystems, що спеціалізується на випуску дронів.

Про це розповів посол України в Лондоні Валерій Залужний.

За його словами, українські фахівці розробляють інноваційні технології, вдосконалюючи обладнання за результатами реальних бойових дій, тому відкриття такого виробництва в Британії – стратегічний крок.

Залужний уточнив, що мова йде не про перенесення потужностей за межі України, а про розширення ресурсів і формування додаткового захисного рубежу, який забезпечує стабільність і безперервність випуску продукції.

Посол заявив, що центр інженерної експертизи продовжить роботу на території України, в той час як виробничі потужності будуть включені в оборонний сектор Великої Британії.

Він підсумував, що для Києва така ініціатива – це гарантія сталого розвитку і можливість будувати плани на роки вперед. Для Лондона – це посилення власного оборонного комплексу, прямий доступ до технологій, перевірених в умовах сучасної війни, а також нові робочі місця.

У Верховній Раді знову провалили голосування за закон про оподаткування через відсутність нардепів

Верховна Рада України вкотре не змогла приступити до розгляду законопроекту про підвищення податків, оскільки в залі не було достатньо депутатів для кворуму.

Про це заявив депутат від партії “Голос” Ярослав Железняк у своєму Telegram.

Він уточнив, що лідер парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія “дарма тільки кросівки стирав”, маючи на увазі, що безуспішно намагався зібрати необхідну кількість голосів. В ефірі засідання видно, як у залі Ради дійсно зібралося мало депутатів.

Тим часом відомо, що якщо закон про підвищення податків в Україні не буде прийнятий, то новий транш від МВФ може не надійти. У такому випадку в країні може початися “фінансова трагедія”, адже гроші в бюджеті закінчаться.

Нагадаємо, що раніше видавництво URAUA писало про те, що українські посадовці масово ігнорують голосування за ініціативами МВФ, оскільки їх регулярно викликають на допити в НАБУ.