Іран заявляє про знищення українських систем та фахівців у Дубаї: у МЗС України спростували

В Ірані заявили, що його армія нібито атакувала в Дубаї склад з українськими антидроновими системами, де в той момент перебувало щонайменше 20 фахівців з України.

Про це написало іранське агентство Fars, наближене до Корпусу вартових ісламської революції.

Автор стверджує, що в результаті спільного удару військово-космічних і морських сил КВІР об’єкт нібито був повністю знищений.

За версією видання, склад використовувався для підтримки армії США, а в момент атаки всередині перебував 21 український фахівець. У Тегерані кажуть, що вони, найімовірніше, всі загинули.

Одночасно з цим іранські джерела повідомили про обстріли укриттів американських командирів і солдатів у Дубаї, які нібито призвели до значних втрат серед особового складу США.

Міністерство закордонних справ України спростувало ці повідомлення, заявивши, що інформація про атаку на українців є неправдою. Речник відомства Георгій Тихий наголосив, що подібні заяви є частиною дезінформаційних кампаній, які Іран регулярно проводить у мережі.

У Покровській агломерації ворог застосовує тактику “малих клешнів” – 7-й корпус ДШВ

Ворожі війська проводять активні штурмові дії в Покровській агломерації, залучаючи піхотні групи та легку техніку, зокрема квадроцикли.

Про це заявили в 7-му корпусі швидкого реагування Десантно-штурмових військ ЗСУ.

Там йдеться, що противник зосередив основні зусилля на просуванні до Гришиного та Родинського та застосовує тактику “малих клешнів”, намагаючись обійти українські позиції з флангів.

Повідомляється, що найбільш інтенсивні зіткнення зафіксовані в Гришиному, бо в центрі населеного пункту вже тривають стрілецькі бої. Бійці ЗСУ стримують просування росіян зі сходу та блокують їхні спроби обійти селище із заходу. На північних околицях Покровська українські військові продовжують утримувати певні рубежі, припиняючи спроби прориву.

За даними корпусу, на напрямку Мирноград-Родинське українські захисники діють спільно з 1-м корпусом Нацгвардії “Азов”, успішно знищуючи загарбників.

Крім того, відзначається зростання інтенсивності ударів ворожої авіації та безпілотників. Армія РФ також використовує погану погоду для прихованого переміщення та накопичення резервів.

Незважаючи на спроби противника посилити артилерійський тиск, ЗСУ ведуть ефективну контрбатарейну боротьбу. Зокрема, за останні дві доби бійці знищили та пошкодили 4 російські гармати в районі Покровська та Мирнограда, значно послабивши вогневий потенціал агресора.

Зеленський: Україна відчуває себе посередником через складнощі в організації переговорів

Президент Володимир Зеленський заявив про проблеми, пов’язані з організацією нових раундів переговорів. Через жорсткі позиції США та РФ щодо місця проведення зустрічей Україна, будучи стороною війни, відчуває себе медіатором у цьому процесі.

Про це він сказав в ефірі телемарафону.

За його словами, основна складність полягає в локації та вимогах безпеки. Київ щодня контактує з Вашингтоном, а переговорні групи підтримують зв’язок зі своїми західними колегами, проте знайти компроміс досі не вдалося.

Український лідер підкреслив, що його країна демонструє готовність зустрічатися в тристоронньому форматі в будь-якому місці, тобто і в Європі (Туреччина, Швейцарія), і на Близькому Сході.

Проте він нагадав, що американська делегація через протоколи безпеки практично не виїжджає для таких зустрічей за кордон. Водночас окупанти готові до діалогу на різних міжнародних майданчиках, окрім США.

Зеленський зазначив, що попри відсутність конкретної дати та місця на даний момент, переговори залишаються на порядку денному і відбудуться в майбутньому.

Трамп планує позбавити деякі країни НАТО можливості застосовувати статтю 5: причина

Президент США Дональд Трамп має намір реорганізувати НАТО, щоб покарати країни-учасниці за те, що вони не виконують його вимоги щодо оборонних витрат.

Про це написала газета The Telegraph з посиланням на власні джерела.

За їхньою інформацією, американський лідер має намір обмежити повноваження союзників у прийнятті рішень, а також позбавити їх права застосовувати статтю 5 Альянсу, якщо вони не збільшать видатки на оборону до 5% ВВП.

Співрозмовники видання кажуть, що він також розглядає можливість виведення військ США з ФРН, про що він розмірковує ще з моменту свого повернення на посаду.

Більше того, Трамп хоче, щоб учасники блоку, які не досягли нового цільового показника у 5%, могли бути виключені з процесу розширення, спільних місій та прийняття рішень на підставі статті про взаємну оборону.

Кілька представників НАТО розповіли газеті, що американські представники офіційно не виносили ці наміри на обговорення в штаб-квартирі Альянсу в Брюсселі. Однак одне з джерел підтвердило, що деякі політики наполягали на варіанті “платити, щоб брати участь” на різних дискусійних форумах.

Відомо, що на даний момент усі держави-члени НАТО витрачають на оборону не менше 2% ВВП, проте генсекретар альянсу Марк Рютте оголошував, що наприкінці 2026 року лідерам буде необхідно представити плани щодо досягнення наступної мети у 5%.

В Одеській області окупанти атакували портову інфраструктуру: які пошкодження

У ніч на 28 березня під час масованої атаки БПЛА російських окупантів в Одеській області було уражено один із портів.

Про це повідомляє Адміністрація морських портів України у Telegram.

За даними організації, в районі підприємства та прилеглого терміналу було зафіксовано кілька прямих влучень, через що було пошкоджено частини причальної інфраструктури, а також один із технічних резервуарів.

Там додали, що постраждалих немає, триває ліквідація наслідків та оцінка збитків, на місці працюють рятувальники, портові працівники та екстрені служби.

В АМПУ зазначили, що морський термінал не зупиняє роботу, однак враховує поточну ситуацію з безпекою.

Голова Одеської ОВА Олег Кіпер також сказав, що в результаті обстрілу дронами на порту було пошкоджено порожній резервуар і зернову галерею, яка є системою для транспортування зерна зі сховищ на судна.

Відомо, що в Повітряних силах повідомляли, що сьогодні по Україні було випущено 273 ворожих безпілотники, з яких бійцям ЗСУ вдалося збити 252. Основною метою ударів була Одеська область, однак атака в цьому районі триває і зараз.

Протидія “Шахедам”: у Польщі розпочинається виробництво 10 тис мініракет

У Польщі планується розпочати масове виробництво невеликих ракет повітряної оборони Mark 1 для протидії дронам.

Про це повідомила місцева оборонна компанія PGZ у мережі Х.

За її інформацією, у країні створюється власний “антишахедний конвеєр”, який зможе виготовляти до 10 тис. ракет на рік. Ця ініціатива стане контрзаходом ЄС на масове використання окупантами дронів в Україні та поблизу кордонів НАТО.

Польський оборонний гігант PGZ і технологічна фірма з Естонії Frankenburg Technologies уклали довгострокову угоду.

Відомо, що досі основною проблемою європейської протиповітряної оборони була велика вартість, адже збивання дрона за 20 тис дол ракетою коштом 200 тис дол призводить до вичерпання коштів. Мета розробки естонського Mark 1 – змінити цю ситуацію, тому нове рішення працюватиме за принципом “запустив і забув”.

Згідно з повідомленням, мініракета буде оснащена інтелектуальною системою наведення. Оптико-електронна головка дозволить зброї автономно переслідувати ціль без допомоги людини.

Крім того, інноваційна боєголовка вагою 500 грамів використовує скляні частинки, які будуть ефективнішими проти легкої броні дронів 3-го класу типу російсько-іранських “шахедів” порівняно з традиційним металом.

Зазначається, що збивання БПЛА буде можливе на відстані до 2 км і на висоті до 1,5 км, а двигун на твердому паливі забезпечить швидкий розгін для перехоплення.

Ядерний козир чи ядерна пастка: що стоїть за заявою Зеленського про гарантії безпеки

Президент України Володимир Зеленський зробив заяву, яка не могла не сколихнути світову дипломатичну спільноту. Відповідаючи на скептичні оцінки щодо перспектив України у протистоянні з Росією, він поставив пряме й болюче питання: якщо ядерний статус Москви є головним аргументом проти перемоги Києва, то що ж насправді є гарантією виживання самої України? Членство в НАТО? Власна ядерна зброя? За словами президента, поки ніхто відкрито цих питань не порушував – а значить, ніхто й не давав на них чесної відповіді.

Ця заява миттєво набула резонансу. Одні побачили в ній вираження відчаю – звинувачення Заходу в лицемірстві й безпорадності. Інші – продуманий дипломатичний хід, покликаний змусити союзників виходити з риторичних напівобіцянок і нарешті сформулювати конкретні зобов’язання. Треті злякалися: чи не відкриває Київ ящик Пандори, натякаючи на повернення до ядерної програми?

Як Україна втратила ядерну зброю – і що отримала натомість

Щоб зрозуміти логіку Зеленського, необхідно повернутися у 1991-1994 роки. Після розпаду СРСР Україна опинилася у ситуації, яка не мала аналогів в історії: на її території залишилося близько 1 900 стратегічних ядерних боєголовок і ще понад 2 500 тактичних – третій за величиною ядерний арсенал у світі після Росії та США. Це не просто велика кількість. Це була зброя, достатня для знищення будь-якого противника на планеті.

Однак Україна не мала ні реального оперативного контролю над цією зброєю (коди запуску залишалися у Москви), ні фінансових ресурсів для її обслуговування, ні досвіду управління ядерними силами. Тогочасний Київ опинився у пастці: величезний арсенал без можливості ним реально скористатися – і водночас колосальний тягар міжнародного тиску, пов’язаного з його існуванням.

Будапештський меморандум: угода, що тріснула

У грудні 1994 року в Будапешті Україна, Росія, США та Велика Британія підписали документ, що увійшов в історію як Будапештський меморандум. Відповідно до нього Київ зобов’язувався передати всі ядерні боєголовки Росії та приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як держава, що не має ядерної зброї. В обмін Росія, США та Велика Британія надавали Україні “запевнення” щодо поваги до її суверенітету та територіальної цілісності, невикористання сили або загрози силою, а також неекономічного тиску.

Принципово важливий нюанс: у тексті документа йдеться саме про “запевнення” (assurances), а не “гарантії” (guarantees). Ця різниця – не юридична казуїстика. Гарантії передбачають юридично зобов’язуючі механізми виконання і можливість примусу. Запевнення – лише декларацію намірів без жодного механізму контролю чи відповідальності. Власне, ця відмінність і стала фатальною.

У 2014 році Росія анексувала Крим. У 2022-му – розпочала повномасштабне вторгнення, окупувавши значну частину Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Ні США, ні Велика Британія не були юридично зобов’язані вступити у військовий конфлікт – і не вступили. Будапештський меморандум, таким чином, виявився папером без реальних механізмів захисту.

Психологічна травма: ціна роззброєння

Для розуміння нинішніх настроїв в Україні надзвичайно важливий саме психологічний вимір цієї історії. У 1994 році Київ зробив те, що від нього просив весь цивілізований світ: добровільно відмовився від найпотужнішої зброї на планеті – в обмін на обіцянки безпеки. Тридцять років потому ця зброя могла б бути єдиним реальним стримувальним фактором проти Росії.

Саме тому заява Зеленського – не просто дипломатичний прийом. Це артикуляція колективної травми цілої нації, яка зіграла за правилами і програла. І в цьому її моральна сила – незалежно від практичної реалістичності пропонованих альтернатив.

Технічний вимір: чи може Україна отримати або відновити ядерну зброю?

Розглядаючи питання “чи може Україна мати ядерну зброю”, слід чітко розмежувати три якісно різні сценарії: самостійне створення, отримання від союзників та “ядерна парасолька” без фізичної передачі зброї. Кожен із них має свою специфіку.

Сценарій А: самостійне створення

Чи має Україна технічний потенціал для самостійного створення ядерної зброї? Відповідь: частково – так, але з дуже суттєвими обмеженнями.

На користь цього свідчить кілька факторів. По-перше, Україна має розвинений ядерно-енергетичний комплекс: 15 діючих енергоблоків на чотирьох АЕС (Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська та Запорізька – остання тимчасово окупована). По-друге, в країні збереглася серйозна наукова база – Харківський фізико-технічний інститут (ННЦ ХФТІ), Інститут ядерних досліджень НАН України в Києві, значна кількість фахівців з ядерної фізики та інженерії. По-третє, Україна має власні уранові родовища та певні потужності з видобутку і переробки ядерного палива.

Однак між “ядерним потенціалом” і “ядерною зброєю” – прірва. Для створення боєголовки потрібне збагачення урану або виробництво плутонію до зброєвих кондицій, розробка та виробництво системи ініціювання (детонатора), конструкція боєголовки, засоби доставки (ракети або літаки-носії), система командування і управління, а також випробувальна інфраструктура. За різними оцінками, за оптимістичного сценарію – де Україна не перебуває в умовах активного збройного конфлікту, має доступ до всіх технологій і ресурсів, – процес займе від 3 до 7 років і коштуватиме десятки мільярдів доларів. Реалістичний термін, з урахуванням нинішнього стану країни, – значно більший.

Однак збагачення урану до зброєвих кондицій неможливе без спеціальних центрифуг або газодифузійних установок, яких Україна не має і які перебувають під суворим міжнародним контролем МАГАТЕ. Будь-яка спроба їх придбати або самостійно виготовити миттєво спрацює усі наявні системи моніторингу.

Сценарій Б: передача від союзника

Друга опція – отримання готової ядерної зброї від однієї зі США, Великої Британії або Франції. Саме про це, судячи з усього, натякав Зеленський. Чи реальна така передача?

З технічного боку – теоретично можлива: США зберігають на базах НАТО в Європі (Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Туреччина, Італія) тактичні ядерні авіабомби B61. Механізм «ядерного поділу» у межах НАТО дозволяє союзникам альянсу брати участь у ядерних місіях – але виключно спільно з США і за американського ж дозволу на застосування.

З юридичного та політичного боку – передача зброї Україні як не члену НАТО є абсолютно неможливою в нинішніх умовах. Вона порушує Договір про нерозповсюдження, зруйнує весь міжнародний режим контролю над озброєннями і з гарантією спровокує ядерну ескалацію з Росією. Жодна з ядерних держав Заходу не готова до такого кроку.

Сценарій В: “ядерна парасолька” без передачі зброї

Це – найбільш реалістична з трьох опцій, хоча й вона наштовхується на значні перешкоди. “Ядерна парасолька” означає, що ядерна держава (наприклад, США) офіційно заявляє: будь-яке ядерне або масштабне звичайне нападання на Україну буде розглядатися як напад на саму цю державу з усіма відповідними наслідками.

По суті, саме це є частиною механізму статті 5-ї Статуту НАТО для держав-членів. Але Україна не є членом НАТО. Переговори про двосторонні угоди у сфері безпеки (зокрема з США, Францією, Великою Британією та іншими країнами) вже ведуться – однак укладені угоди поки не передбачають автоматичного зобов’язання щодо застосування сили, включно з ядерним прикриттям.

Ключове питання: чи зупинить “ядерна парасолька” без реального членства в НАТО Росію? Досвід показує: для повноцінного стримування потрібна не просто декларація, а інституційний механізм і наявність готовності до дій. Без членства в Альянсі будь-яка заява залишається лише заявою – як і Будапештський меморандум.

Три сценарії: якби ядерна зброя в Україні стала реальністю

Спробуємо уявити, що один із описаних вище сценаріїв реалізувався. До яких наслідків це могло б призвести?

Сценарій 1: Ядерне стримування – ідеальна модель

В оптимістичній версії Україна з власним ядерним потенціалом або під надійною ядерною парасолькою стає де-факто недоторканною для ескалації. Росія, прорахувавши ризики, не наважується на подальше нарощування тиску – адже будь-який удар може спровокувати ядерну відповідь. Конфлікт заморожується на прийнятних для України умовах. Переговори ведуться з позиції сили.

Саме цю логіку описує класична теорія ядерного стримування, розроблена такими мислителями, як Герман Кан, Бернард Броді та Томас Шеллінг. Вона ефективно працювала під час холодної війни між США та СРСР і до певної міри продовжує діяти сьогодні між великими ядерними державами.

Але в ній є суттєве “але”. Стримування працює, якщо: ядерний арсенал захищений від першого удару і здатний до відповідного удару; обидві сторони раціональні та прораховують наслідки; існує налагоджений канал комунікації для уникнення випадкової ескалації; ядерний арсенал перебуває під надійним цивільним контролем і не може бути захоплений або використаний терористами. У випадку виснаженої війною України, яка веде бойові дії на власній території, жодна з цих умов не може бути гарантована повною мірою.

Сценарій 2: Превентивний удар і катастрофа

Другий сценарій – і він є найбільш імовірним з погляду реальної стратегічної поведінки Росії – це превентивний удар. Москва неодноразово давала зрозуміти на офіційному рівні: будь-яка спроба України розробити або отримати ядерну зброю буде розглядатися як екзистенційна загроза, що виправдовує негайне і масштабне застосування сили.

Якби Захід погодився передати Україні ядерну зброю або надати їй безумовну ядерну парасольку – Кремль, найімовірніше, не чекав би, поки ця зброя стане бойово готовою. Відповідь могла б бути блискавичною: масовані удари по об’єктах ядерної інфраструктури, мобільних пускових установках і командних центрах. З огляду на те, що ядерна зброя ще не перебувала б у захищених сховищах і не мала б надійних засобів доставки – перший удар міг би знищити більшу частину потенціалу до того, як Київ встиг би відповісти.

Далі – автоматично спрацьовують механізми ескалації. Якщо під час удару загинули американські військові або постраждала передана США зброя – Вашингтон опиняється перед вибором між реакцією і капітуляцією. Ризик прямого ядерного протистояння між Росією та НАТО різко зростає. Саме цей сценарій є головним кошмаром для всіх, хто займається ядерним плануванням у Брюсселі та Вашингтоні.

Сценарій 3: Дипломатична ізоляція та параліч допомоги

Третій сценарій – менш драматичний, але не менш руйнівний. Якщо Україна вийшла б з ДНЯЗ або відкрито оголосила про початок ядерної програми – вона в лічені дні втратила б більшу частину міжнародної підтримки. Більшість країн Глобального Півдня, і без того скептично налаштованих щодо розширення НАТО, остаточно відсторонилися б. Частина європейських держав призупинила б постачання зброї і фінансову допомогу. США опинилися б у внутрішньополітичній кризі, де Конгрес заблокував би подальшу підтримку.

Парадоксально, але саме тоді, коли Київ намагався б посилити свою безпеку через ядерне стримування, він залишився б без ресурсів для продовження звичайної війни. А без звичайного фронту ядерна зброя – навіть якби вона була – втратила б сенс: утримувати окуповані території за допомогою тактичних ядерних ударів по власній землі неможливо.

Висновки: незручне питання без відповіді

Заява Зеленського про ядерні гарантії – не авантюризм і не відчай. Це майстерно сформульована пастка для Заходу: відповісти на неї ні “так”, ні “ні” неможливо, не опинившись у незручному становищі.

“Так” – означало б погодитися на сценарій ядерної передачі або повноцінного членства в НАТО, чого Захід не готовий робити через страх ескалації. “Ні” – означало б публічно визнати, що жодних реальних гарантій безпеки для України не існує, а всі підписані угоди – лише декларації. Це підриває не тільки довіру до Заходу, а й усю логіку нерозповсюдження: навіщо якійсь країні відмовлятися від ядерного потенціалу, якщо приклад України показує, що роззброєння не захищає?

Чи реальна передача ядерної зброї Україні? Ні – ні зараз, ні в осяжному майбутньому. Технічні, правові та геополітичні бар’єри надто великі. Але сама постановка питання – і це головне – примушує Захід нарешті сформулювати, що ж насправді означають “гарантії безпеки” для держави, що воює з ядерною наддержавою.

Відповіді на це питання поки що немає. А це означає, що запитання Зеленського – одне з найважливіших у сучасній міжнародній безпеці – залишатиметься відкритим і незручним ще дуже довго. Відкриті незручні запитання – це і є основна зброя дипломатії. І цим козирем Київ, схоже, навчився користуватися бездоганно.

У Росії атаковано завод з виробництва вибухових речовин та великий НПЗ: подробиці

Сьогодні, 28 березня, у країні-агресорі було завдано удару по підприємству з виробництва вибухових речовин у Самарській області та нафтопереробному заводі стратегічного значення в Ярославлі.

Про це повідомляють українські Telegram-канали.

Джерела уточнюють, що атака була здійснена на підприємство “Промсинтез” у Чапаєвську Самарської області, яке знаходиться на відстані понад 850 км від українського кордону.

Варто зазначити, що наразі цей завод є одним із найбільших виробників вибухових речовин у окупантів. Відмінною рисою цього обстрілу є використання крилатої ракети “Фламінго”, про що свідчать опубліковані кадри.

Відомо, що підприємство випускає продукцію для широкого спектру боєприпасів, авіаційних бомб і ракет. Українські захисники вже завдавали по ньому ударів у березні та квітні 2025 року, через що завод був змушений призупинити свою роботу.

За даними пабліків, нафтопереробний завод у Ярославлі, який здатний рафінувати понад 15 млн тонн нафти на рік, був атакований безпілотниками.

У мережі з’явилися повідомлення про вибухи, а також відео з пожежею на території заводу. Судячи з кадрів, нафтопродукти горять біля мосту або виробничого обладнання, гази палають через їх потрапляння в технологічне обладнання або на естакаді, а також у пожежі перебуває зона резервуарів з кінцевою продукцією та проміжними елементами виробництва.

“Оптимістичний прогноз”: ремонт захисної конструкції ЧАЕС може затягнутися до 2030 року

Французькі експерти завершили технічну оцінку пошкоджень захисного корпусу Чорнобильської АЕС після удару дрона РФ, в результаті чого були пошкоджені внутрішні та зовнішні оболонки, а також критично важливі системи всередині станції, необхідні для її безпечної експлуатації.

Про це повідомляє Deutsche Welle.

У статті йдеться про те, що мова йде не тільки про локальні пошкодження захисного корпусу. Потрібен цілий комплекс робіт: від тимчасового зміцнення конструкцій до повного відновлення основних систем.

За даними фахівців, серед найбільш важливих заходів – герметизація даху, ремонт сталевих елементів та відновлення зовнішнього облицювання. Критичне значення має також ремонт основної кранової системи, без якої неможлива безпечна робота всередині будівлі.

За їхніми словами, відновлення герметичності будівлі також буде нелегким завданням. Ще однією проблемою є матеріали, оскільки їх доведеться виготовляти заново.

Згідно зі звітом експертів, навіть короткочасна відсутність захисту старого облицювання може мати серйозні наслідки. А будь-яке переміщення резервуара пов’язане з надто великим ризиком, тому ремонт має проводитися на місці.

За попередніми оцінками, роботи триватимуть до 2030 року і коштуватимуть приблизно 500 млн євро, однак цей графік залежить від умов безпеки, доступу до об’єкта та швидкості затвердження проектної документації. За оптимістичним сценарієм ремонт розпочнеться наприкінці 2027 року.

Ольга Кошарна, експерт з ядерної безпеки, впевнена, що французькі компанії надто оптимістичні як щодо термінів, так і щодо вартості відновлення захисної конструкції над зруйнованим енергетичним блоком Чорнобильської АЕС.