Відмова президента Зеленського від поїздки на Всесвітній економічний форум у Давосі стала не просто корекцією робочого графіка, а політичним сигналом. За формальним поясненням про необхідність залишатися в Україні через удари по енергетичній інфраструктурі проступають глибші проблеми у діалозі з Вашингтоном.
Ще напередодні стало зрозуміло, що переговорний процес між Києвом і США зайшов у складну фазу. Візит української делегації до Маямі, який мав закласти основу для майбутніх домовленостей на рівні президентів, завершився без чітких публічних результатів. Київ обмежився загальними формулюваннями, а американська сторона взагалі не коментувала перебіг зустрічей. Така тиша лише посилила припущення: з ключових питань сторони не змогли досягти компромісу.
Очікувалося, що саме ці перемовини відкриють шлях до підписання в Давосі угоди про створення українсько-американського фонду відновлення та узгодження ширшого пакета домовленостей. Серед них – питання безпекових гарантій для України і позиція щодо майбутнього Донбасу. Москва наполягає на повному виведенні українських військ з регіону, тоді як Київ вважає такий сценарій неприйнятним. Відсутність будь-яких конкретних підсумків після Маямі дала зрозуміти: ці розбіжності нікуди не зникли.
Невдовзі інформація про можливе скасування візиту Зеленського до Давосу з’явилася в медіа. Згодом президент підтвердив, що не планує їхати до Швейцарії, пославшись на необхідність залишатися в країні для подолання наслідків російських атак на енергетичну систему. Водночас він визнав, що поїздка можлива лише за наявності готових документів і конкретних домовленостей щодо постачання Україні систем ППО, ракет та допомоги в енергетичному секторі. Фактично це прозвучало як визнання: ключові рішення досі не ухвалені.
Паралельно риторика Зеленського щодо США стала помітно жорсткішою. Він публічно зауважив, що Вашингтон так і не зміг зупинити російську агресію. Окремим акцентом стала його підтримка територіальної цілісності Данії на тлі заяв Дональда Трампа про можливе приєднання Гренландії до США. Ця тема, що загострила відносини між Вашингтоном і європейськими столицями, додала ще один вимір до і без того напруженого дипломатичного фону.
Для Києва Давос мав стати майданчиком, де разом з європейськими партнерами можна було б спробувати скоригувати американський підхід до мирного врегулювання. Українська сторона розраховувала переконати Трампа погодитися на американські гарантії безпеки для європейських сил, які можуть бути розміщені в Україні після завершення війни, а також пом’якшити вимогу щодо виведення українських військ із Донецької області. Однак після контактів у Флориді стало очевидно, що позиція Білого дому залишається незмінною.
Більше того, Трамп і раніше скептично ставився до ідеї безпекових гарантій. А з урахуванням нинішнього протистояння зі європейськими країнами через Гренландію простір для компромісів ще більше звузився. У такій ситуації поїздка Зеленського до Давосу могла перетворитися на політичну пастку: участь у неминучих дискусіях змусила б його відкрито займати позицію в конфлікті між союзниками. Поки що президент обирає більш обережну тактику, обмежуючись натяками на близькість до європейської позиції без прямого виклику Вашингтону.
В українському інформаційному середовищі ідея формування військового союзу з Європою без участі США викликала певний оптимізм. Водночас навіть прихильники такого підходу визнають: він несе значні ризики й не гарантує стабільної підтримки, на яку розраховує Київ.
Загальна динаміка свідчить про те, що проблеми у відносинах між Україною та США накопичуються. Показовою стала і заява Трампа про те, що Зеленський нібито затягує мирний процес. Однак найбільші виклики можуть з’явитися, якщо суперечка навколо Гренландії переросте у глибший розкол між США та Європою. У такому разі під загрозою опиниться вся система зовнішньої підтримки України, вибудувана з початку повномасштабної війни, а геополітичний ландшафт Європи може зазнати непередбачуваних змін.
