Окупанти збираються блокувати постачання Покровська і Мирнограда та оточити ЗСУ

Окупанти планують перерізати сухопутні лінії постачання Покровська і Мирнограда на Донеччині, щоб змусити українських військових відступити з цих міст.

Про це пише Інститут вивчення війни (ISW).

Там ідеться, що Т-0405 і Т-0406 є двома з трьох основних східно-західних маршрутів наземного постачання бійців ЗСУ в районі цих населених пунктів.

Згідно зі статтею, просування загарбників на схід і захід від Покровська може ускладнити логістичну інфраструктуру і здатність українських захисників поповнювати запаси і перекидати війська.

Якщо ЗСУ будуть змушені відступити на північ, загарбники можуть оточити Покровськ і Мирноград і просунутися до адміністративного кордону між Донецькою та Дніпропетровською областями.

Зазначається, що блокування Покровська і Мирнограда збільшує ймовірність відступу українців і захоплення цих міст без важких міських боїв.

Перша ексгумація жертв Волинської трагедії розпочнеться у квітні на Тернопільщині

Українська влада схвалила ексгумацію польських останків, яка розпочнеться у квітні в селі Пужники Тернопільської області, спаленому дотла 1945 року.

Про це поінформувала польська радіостанція RMF FM.

Повідомляється, що фонд «Свобода і демократія», який виявив поховання два роки тому, отримав від Києва дозвіл на розкопки останків і проведення подальших досліджень.

Головна мета ексгумації – встановити особи людей, чиї останки були знайдені в ямі поруч із колишнім кладовищем.

Мацей Данцевич, віце-президент фонду, зазначив, що після розкопок останки вивчатимуть польські археологи та антропологи. Експерти вже збирають генетичний матеріал у нащадків.

За його словами, після проведення розслідування планується ексгумація жертв та увічнення пам’яті на місці поховання.

На радіостанції додали, що від рук Української повстанської армії в лютому 1945 року там загинуло близько 80 осіб.

У Хмельницькому тільки 3 із 17 прокурорів підтвердили свою інвалідність – нардеп

Із 17 хмельницьких прокурорів, які пройшли повторну перевірку на інвалідність, тільки троє змогли підтвердити свій статус.

Про це заявив народний депутат України Володимир Ар’єв, посилаючись на відповідь Міністерства охорони здоров’я.

За даними відомства, п’ятьом із них знизили другу групу до третьої, а дев’ятьох визнали такими, що отримали інвалідність необґрунтовано.

Нардеп стверджує, що решта 56 прокурорів ще не пройшли огляд, хоча на це в них залишилося менше місяця – до 1 лютого 2025 року.

Він припускає, що вони відтягують цей процес, оскільки звільнити їх без доказів фальсифікації документів про інвалідність неможливо за законом.

Окремо Ар’єв наголосив, що 9 прокурорів, яким помилково присвоїли статус інваліда, мають не тільки позбутися своїх посад, а й притягнути до кримінальної відповідальності за шахрайство.

За його словами, ці люди отримували пенсію по інвалідності без законних підстав, а учасники схеми підробки документів мають бути притягнуті до відповідальності за співучасть і підбурювання.

Чиновник додав, що наразі Генпрокуратура не вважає за можливе звільнити цих людей. На думку Ар’єва, така позиція є дивною, оскільки рядові військовослужбовці притягуються до покарання за менш серйозні правопорушення.

Індія відмовиться від деяких нафтових танкерів РФ через санкції США – Bloomberg

Індія планує відмовитися від нафтових танкерів, які потрапили під санкції США через їхню роль у транспортуванні товарів до Росії.

Про це пише видання Bloomberg.

Високопоставлений індійський чиновник заявив журналістам, що судна, які потрапили під санкції, не будуть допущені до розвантаження. Але це не поширюється на кораблі, зафрахтовані до 10 січня, за умови, що вони будуть розвантажені до 12 березня.

Анонімний чиновник також сказав, що наслідки санкцій будуть відчутні через два місяці, коли закінчиться перехідний період для обмеження діяльності.

Однак, на його думку, Москва, найімовірніше, знайде спосіб постачати нафту в Індію, щоб обійти санкції.

Що стосується Китаю, ще одного великого покупця нафти, то він уже почав блокувати танкери, що потрапили під санкції. За даними джерела, три судна з більш ніж двома мільйонами барелів російської нафти дрейфують у східних водах країни.

Повернення на ТОТ: чому частина українців обирає “русскій мір” і до чого це може призвести

Війна в Україні, яка вже триває не перший рік, накладає відбиток на всі сфери життя: від економіки та соціальної політики до питань ідентичності й ставлення до власної держави. На цьому тлі дедалі частіше лунають повідомлення про те, що деякі громадяни вирішують повернутися на окуповані Росією території або навіть радіють приходу окупаційних військ.

Така тенденція стала приводом для запеклих дискусій усередині України, у владних кабінетах і суспільстві загалом. У чому ж мотивація людей, які знов обирають життя під російською окупацією? Чи справді “тисячі” і “десятки тисяч” українців вирішили, що їм зручно чи вигідно під владою агресора? І як це може вплинути на майбутнє держави?

Першу хвилю дискусій викликали заяви депутата фракції “Слуга народу” Максима Ткаченка. У листопаді він сказав в інтерв’ю “Укрінформ”, що “150 тисяч” осіб повернулися на окуповані Росією території через брак належної допомоги від держави. Ткаченко пояснив, що “Україна затягує з допомогою переселенцям”, а тому люди втомилися і вирішили повернутися у власні домівки — навіть якщо вони опинилися під контролем РФ.

В Офісі президента миттєво відреагували: “Ви брешете”, — заявили в адміністрації, причому дуже емоційно й різко. Зокрема, заступниця керівника ОП Ірина Верещук, яка опікується питаннями реінтеграції та ВПО, назвала слова Ткаченка “неправдою” та “похибкою”. Незабаром після скандалу сам депутат вибачився і сказав, що його фрази були “емоційним припущенням”.

Тим не менш тема залишилася відкритою. Раніше, у жовтні, про повернення українців на окуповані території говорив і омбудсмен Дмитро Лубінець: “Зростає кількість переселенців, які з різних причин вирішили поїхати назад”. Він не називав конкретних цифр, однак наголосив, що з такими фактами стикається особисто під час спілкування з вихідцями з Волновахи у Донецькій області. В інших джерелах згадувалося число “300 тисяч”, які, починаючи з березня по вересень 2024 року, повернулися на окуповані території.

Чому окремі українці  обирають жити в окупації?

Незважаючи на спроби окремих представників української влади занизити число так званих “возрощенців”, останні події демонструють, що проблема існує.

Зрозуміло, що війна зазвичай пов’язана з евакуацією, але є й кричущі випадки. Як зазначають українські джерела, “показовим є приклад Курахового”, де частина мешканців добровільно чекала на прихід російської армії, а потім давала окупантам відверті інтерв’ю зі словами подяки на адресу ворога.

Аналогічні проблеми помітні і в Покровську. За офіційними даними, в місті на початок січня 2025 року залишилося близько 7300 людей, тоді як наприкінці грудня називали цифру 7500. Частина мешканців відверто не бажає залишати домівки: хтось лишається з родинних міркувань, а хтось — тому, що дійсно чекає на прихід російських військ.

Дехто називає їх “зрадниками” або тими, хто “готовий до російського панування”, однак ситуація не завжди однозначна. Часто люди пояснюють своє рішення неможливістю знайти прихисток чи банально сплатити оренду, адже, як розповідають самі переселенці, “ціни на житло в Україні дуже високі, а виплати для ВПО — мізерні”.

У моїх знайомих двоє пенсіонерів, вони виїхали на підконтрольну частину, але не змогли прогодуватися. Отримують 2000 гривень виплати, а оренда житла навіть дешевшого варіанту вища. Вони повернулися, — розповідає пані Олександра (змінено ім’я), переселенка з Бердянська.

Крім того, фактором для повернення є й те, що на окупованих територіях російська влада часто видає так звані “укази”, згідно з якими власники житла мають зареєструвати його в російському реєстрі.

Якщо не подаси документи до 2025 року, житло можуть конфіскувати, — лякають окупаційні структури.

За словами депутата Маріупольської міськради Олександра Лашина, багато хто їде до Маріуполя чи Мелітополя, щоб “принаймні переоформити чи продати нерухомість”, а потім використати ці гроші на життя у вільній частині України. Проте дехто, приїхавши, залишається через різні обставини.

Не виходить ігнорувати й той факт, що чимало людей відчули ворожість або зневагу з боку місцевих, коли вони опинилися в західних чи центральних областях України.

Є відеозаписи, де на вулицях Львова скаржаться, що зайшли східняки зі своїм російським язиком, — згадують переселенці.

Особливо це болісно відбивається на дітях, коли у школах підлітки стикаються з мовними чи культурними конфліктами, і сім’ї кажуть: краще повернутися в окупацію, аніж терпіти таке ставлення.

Прикро визнавати, але якась частина людей справді симпатизують Росії та вважають, що “українська влада їх кинула”. Такі випадки менш розповсюджені, але саме вони найактивніше потрапляють у пропагандистські сюжети російських ЗМІ.

Незважаючи на болючу проблему, українські посадовці досі не виробили єдиного офіційного підходу до проблеми. Частина політиків, як Ірина Верещук, заперечують наведені цифри або кажуть, що це “перебільшення”. Інші визнають, що проблема є: бракує нормальної соціальної й житлової підтримки для ВПО, бюрократичні процедури надто складні, відтак у людей залишається мало варіантів.

Нам необхідно швидше вирішувати житлові питання, полегшувати доступ до виплат, — зазначають представники гуманітарних організацій.

Крім того, спостерігається певне суспільне розчарування, що відбивається на загальних настроях. За даними соціологічних опитувань за кінець 2024 року, рівень абсолютної впевненості в перемозі України впав, порівняно з попереднім періодом війни. Хоч більшість все ще вірить у перемогу, кількість “зовсім не впевнених” піднялася до 5%.

Це не означає, що масово заперечується необхідність продовження боротьби, проте створює підґрунтя для більшої кількості тих, хто розглядає “пошук альтернатив”, зокрема й повернення під окупаційний режим.

Ситуація з погляду на майбутнє України

1.Демографічна криза. Україна вже втрачає населення через бойові дії, біженство за кордон і природні процеси. Якщо значна кількість людей «обирає» окуповані території, це поглиблює демографічне падіння.

2.Інформаційна зброя. Російські телеканали та медіа відразу використовують факти повернення українців як доказ “прагнення людей до Росії”. Це послаблює позиції України в міжнародному просторі, де вона намагається продемонструвати єдність свого народу.

3.Можливе колабораціонізм і розкол. Люди, які залишаються чи повертаються на окуповані землі, можуть допомагати окупаційній владі, зокрема беручи участь у пропагандистських заходах, “референдумах” тощо. Це ускладнює реінтеграцію регіонів після звільнення.

4.Проблеми у післявоєнній відбудові. Уявімо, що після завершення війни Україні доведеться відновлювати зруйновану інфраструктуру й повертати людей. Але якщо вже зараз частина громадян встановлює юридичні відносини з окупаційною владою, перереєстровує нерухомість чи «змирилася» з новими реаліями, це може призвести до серйозних правових колізій та конфліктів.

На тлі складного соціально-економічного контексту в Україні й дедалі агресивнішої пропаганди з боку Росії, проблема повернення українських громадян на окуповані території не просто існує, а й може поглиблюватися. Якщо держава не вживатиме термінових заходів для полегшення життя ВПО (спрощення отримання виплат, збільшення доступних варіантів житла), якщо не буде ефективного контролю й комунікації щодо проблем, які виникають у переселенців, кількість тих, хто обирає “залишитись із російськими військами”, лише збільшиться.

Зрештою, Україна зіштовхується з проблемою не лише військового, а й соціально-гуманітарного характеру. Від того, як держава впорається з викликом переселенців, залежить і післявоєнна відбудова, і збереження людського потенціалу.

Атака дронів на «Турецький потік»: в Угорщині розкритикували

У суботу, 11 січня, у країні-агресорі атакували безпілотниками компресорну станцію «Руська» в Краснодарському краї. В Угорщині рішуче розкритикували це.

Про це заявив міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто у своєму Facebook.

Відомо, що внаслідок атаки постраждала будівля та обладнання станції, а винуватцем назвали Україну.

Варто нагадати, що ця станція постачає газ у трубопровід «Турецький потік» і важлива для живлення Угорщини та Центральної Європи.

Сіярто розкритикував цей обстріл, назвавши його порушенням суверенітету країн, які користуються цим проводом.

За його словами, у Європі очікують, що безпеку і функціональність «Турецького потоку» мають поважати всі, тому будь-які дії, які загрожують енергопостачанню, мають розглядатися як посягання на суверенітет.

У Києві офіційно не коментували звинувачень РФ та Угорщини.

У світі зросте дефіцит СПГ через зупинку його транзиту через Україну – Bloomberg

Європа ризикує не досягти цільових показників щодо запасів газу на наступну зиму через припинення транзиту газу РФ до Європи через Україну.

Такі оцінки опублікувало агентство Bloomberg.

У доповіді йдеться, що це призведе до глобального дефіциту палива, який зачепить найбідніші країни.

Припинення поставок російським трубопроводом загрожує спричинити «глобальні газові перегони» в Європі. Це призведе до зростання попиту на постачання СПГ і матиме низку наслідків.

По-перше, для ЄС, де підвищення цін на газ «продовжить біль від збільшення рахунків для споживачів і заводів». По-друге, це поставить під загрозу витіснення з ринку бідніші країни, що розвиваються, від Азії до Південної Америки.

У статті йдеться про те, що цього року в Європі безумовно буде дефіцит енергії. Це означає, що всі додаткові потужності з виробництва СПГ, які з’являться цього року, підуть на заповнення дефіциту російського газу.

Для покриття прогнозованого попиту Європі потрібно буде імпортувати приблизно на 10% більше, ніж минулого року. Це сповільнюватиме частину поставок з Азії, а конкуренція призведе до зростання цін, яке не зможуть собі дозволити такі держави, як Індія, Бангладеш і Єгипет.

Ба більше, за даними джерел, така ситуація матиме негативний ефект на відновлення економіки Німеччини.

Стефанішина: Україна працює над створенням “Пентагону” державних архівів

Міністерство юстиції України працює над створенням механізму захисту інформації, який стане «Пентагоном» державних архівів.

Про це заявила очільниця відомства та віцепрем’єр-міністр України Ольга Стефанішина.

Вона уточнила, що міністерство забезпечить відновлення тих сайтів, які мають відповідні механізми захисту конкретних даних від можливих атак.

Крім того, за словами міністра, вже розроблено план зі створення своєрідного «Пентагону» державних реєстрів, який буде реалізовано найближчим часом.

Стефанишина додала, що відповідна команда вже працює над запуском цієї ініціативи.

Вона стверджує, що метою ворожої кібератаки було насамперед підірвати функціонування держави, але ця мета не була досягнута.

Проте, як зазначає політик, кібервійна триває 24 години на добу, сім днів на тиждень, поки триває відбиття загарбників, тому ініціатива зі створення «Пентагону» необхідна.

У Верховній Раді хочуть відновити штрафи для недобросовісних постачальників зброї

Верховна Рада цього пленарного тижня має намір відновити штрафи для недобросовісних постачальників зброї.

Про це заявила голова бюджетного комітету Роксолана Підласа.

Відомо, що минулого тижня депутати скасували штрафи для постачальників, які затримують відправлення зброї більш ніж на 30 днів.

Віталій Шабунін, голова ради директорів громадської організації «Центр протидії корупції», розкритикував той факт, що законопроєкт дає змогу «скасувати» штрафи в розмірі до 7% від вартості контракту для таких продавців.

Представниця «Слуги народу» Галина Янченко у своєму відклику написала, що зараз існує одразу три штрафи за порушення термінів поставки, тому було вирішено залишити «найефективніший» штраф – прогресивний 3% за кожен місяць прострочення.

За словами Підласи, після ухвалення документа буде введено штрафи за порушення строків виконання зобов’язання за якістю (комплектністю) товарів (робіт, послуг) – 20% від вартості та за кожен день прострочення – штраф у розмірі 0,1% від вартості робіт, а за прострочення понад 30 днів – 7%.

Депутат зазначила, що такі заходи продовжать стимулювати продавців зброї виконувати оборонні контракти вчасно і якісно.