Україна вперше повернула з-за кордону вкрадені за корупційною схемою кошти

До бюджету України надійдуть 3,377 млн євро, які виплатить французька фірма, замішана в кримінальній справі про махінації на держпідприємстві “Поліграфкомбінат “Україна””.

Про це повідомили представники НАБУ в Telegram.

Зазначається, що це перший випадок, коли закордонна компанія відшкодовує збитки на вимогу українських антикорупційних структур.

Як уточнює відомство, Національна фінансова прокуратура Франції підписала відповідну угоду з компанією 8 липня, а через два місяці, 3 вересня, паризький суд затвердив її.

У центрі розслідування опинилося українське держпідприємство, екскерівник якого, погрожуючи розірванням контракту, змусив закордонного постачальника вести справи через афілійовану естонську фірму, а потім змусив французьку сторону передати права на інтелектуальну власність.

За це він отримав незаконні виплати під виглядом роялті. У результаті ціна матеріалів для українського підприємства зросла в рази, а загальний збиток сягнув 20,5 млн євро.

У грудні 2024 року слідчі в Україні домоглися визнання провини від фігуранта, близького до колишнього директора “Поліграфкомбінату “Україна””. У підсумку обвинувачена відшкодувала 14,5 млн грн збитків, перерахувала 2 млн грн на підтримку ЗСУ і передала найважливіші свідчення проти шести осіб. Ці зізнання зіграли ключову роль у судових процесах у Франції та Естонії.

В Україні слідство у справі “Поліграфкомбінату” завершено, наразі адвокати знайомляться з матеріалами.

США готові очолити спостереження за буферною зоною в Україні після завершення війни – NBC News

Якщо Київ і Москва дійдуть згоди про мир, США мають намір взяти на себе спостереження за буферною зоною на території України.

Про це повідомляє NBC News, посилаючись на обізнані джерела.

Як зазначає видання, завдяки своїм передовим технологіям, американці стануть головними в питаннях моніторингу буферної території. У їхньому розпорядженні опиняться безпілотники, супутникові системи та інші інструменти розвідки.

Водночас у статті йдеться про те, що США діятимуть у тісній зв’язці із зарубіжними партнерами, які також долучаться до спостереження.

Співрозмовники газети підкреслюють, що розміщення американських військових у цій зоні не планується. Ймовірно, за безпеку буферної території відповідатимуть держави, які не входять до НАТО, наприклад, Саудівської Аравії або Бангладеш.

У матеріалі також зазначають, що Україні необхідні надійні гарантії проти економічного тиску з боку окупаційної країни. Для цього Туреччина візьме на себе завдання контролювати свободу торгівлі та пересування в акваторії Чорного моря, здійснюючи нагляд над протоками Босфор і Дарданелли.

На Одещині працівники ТЦК намагалися мобілізувати батька-одинака, який виховує дитину інваліда

У Болграді Одеської області співробітники ТЦК затримали чоловіка, який сам виховує двох неповнолітніх дітей, одна з яких має інвалідність.

Про це повідомили місцеві Telegram-канали.

За даними місцевих джерел, очевидці намагалися встати на захист чоловіка та завадити діям воєнкомів, але їм цього не вдалося і зробити, тож мобілізація все-таки відбулася.

У Мережі опублікували відеозапис, на якому автор стверджує, що після того, як військовозобов’язаного відвезли співробітники ТЦК, місцеві жителі збиралися і викликали поліцію, але “вони заодно з ТЦК”.

Також повідомляється, що на місце приїхали прикордонники і високопоставлені посадовці, які запевняють, що збираються тільки перевірити особу чоловіка. Тим часом, за словами автора відео, батька-одинака вже направили проходити військово-лікарську комісію.

Обіцянки без механіки: чого додалося та чого бракує після паризької зустрічі “рішучих”

Париж знову став точкою збору для понад трьох десятків лідерів, які декларують готовність допомагати Україні “стільки, скільки потрібно”. Формально – це про безпекові гарантії “на землі, на морі, в повітрі та в кіберпросторі”. Неформально – про пошук формули, яка одночасно заспокоїть союзників, не викличе розкол усередині Заходу та не перетвориться на порожній папір після припинення вогню.

За підсумками зустрічі у французькій столиці прозвучало головне: формат участі США мають окреслити “в найближчі тижні”. Звучить оптимістично, але деталі поки що розчинені в дипломатичному тумані.

До Парижа особисто прибули Володимир Зеленський, фінський президент Александр Стубб, польський прем’єр Дональд Туск, бельгійський очільник уряду Барт де Вевер, глава нідерландського кабміну Дік Схооф і прем’єрка Данії Метте Фредеріксен. Дистанційно доєдналися генсек НАТО Марк Рютте та низка керівників з Азії та Тихоокеанського регіону – від Австралії та Нової Зеландії до Японії і Канади. Євросоюз представляли Урсула фон дер Ляєн і Антоніу Кошта. Від США – спецпредставник Стів Віткофф, який відпрацював також окремі контакти з Банковою та РНБО.

Оголошені меседжі виглядають солідно: 35 лідерів готують політичну пропозицію щодо гарантій, а 26 держав – принаймні так заявлено – готові або відрядити контингенти, або забезпечити інструменти підтримки сил гарантування. Одразу після засідання пролунала новина про розмову учасників із Дональдом Трампом: обговорювали способи зупинити російську агресію та окремий “повітряний щит” для України. Париж окремо підкреслив: якщо Москва й далі тягнутиме з предметними переговорами, санкційний тиск посилять. Та попри гучні формули, головне питання лишається незмінним – що саме й коли буде закріплено на папері та ким виконуватиметься на практиці.

Ключова проблема – різноспрямовані очікування в самій коаліції. Частина союзників теоретично готова до розгортання військ в Україні, інші обмежуються роллю логістичних хабів і тренувальних центрів, а більшість іще вагається, звіряючи крок із власними парламентами, суспільною думкою й бюджетами. На цьому тлі з’являється спокуса родити “універсальну матрицю” гарантій, але чим ширше коло учасників, тим більшою стає спокуса замінити зміст риторикою. І саме тому французький сигнал “реальні гарантії – після мирної угоди” читається як визнання: сьогодні можна домовитися радше про рамку, ніж про механіку.

Є й друга площина – російський фактор. Навіть якщо Захід упакує спільне бачення у велику політичну декларацію, це не гарантує готовності Кремля сприйняти архітектуру безпеки, де Україна – не “сіра зона”, а суб’єкт із союзницькими зобов’язаннями партнерів. І саме тут проступає прагматичний висновок: доведеться мати кілька паралельних сценаріїв – від “м’якого” (тренування, ППО, кіберзахист, інвестиції в ВПК) до “жорсткішого” (міжнародні місії стабілізації, присутність інструкторів і радників не на лінії фронту, але в глибокому тилу).

Ще один реалістичний акцент – пріоритет власної сили. Якою б не була конструкція колективних гарантій, перша й найнадійніша – це боєздатні Збройні сили України, спроможна оборонна промисловість і інтеграція в західні стандарти планування та забезпечення. Перспектива членства в НАТО залишається політично чутливою і, вочевидь, нерівномірно підтримуваною різними столицями. Натомість прискорення зближення з ЄС – не тільки про економіку та право, а й про інституційну вбудованість у спільний ринок оборони, санкційні режими й критичну інфраструктуру.

Європа, попри зміцнілу суб’єктність Парижа, Берліна та Півночі, все одно оглядається на Вашингтон. Без американського внеску важко уявити стійкі довгострокові гарантії – і це робить “найближчі тижні” справжнім тестом. Водночас надмірне очікування великої американської формули може законсервувати дискусію, перетворивши її на нескінченну серію самітів із правильними словами та відкладеними рішеннями. Тим паче, що у США власні стратегічні пакети часто супроводжуються вимогами до Європи жорсткіше тиснути і на Москву, і на Пекін, а також швидше розв’язувати енергетичні дилеми.

На практичному рівні вже сьогодні є простір для кроків, які не потребують «післявоєнного» режиму. Йдеться про розгортання в Україні – поза зонами бойових дій – інструкторсько-тренувальних місій, масштабування ремонтних хабів, довгі контракти на ППО та далекобійність, кіберзахист критичної інфраструктури, спільні виробництва боєприпасів і БПЛА. Це не замінює політичних гарантій, але створює фактичні – через присутність, ресурси та незворотність інтеграції.

Паралельно в самій коаліції вимальовуються “три швидкості”. Перша – держави, що готові до найризикованіших рішень і фактичної присутності. Друга – ті, хто не перейде червоних ліній, але посилюватиме постачання, тренування й фінансування. І третя – загін нерішучих, які ще зважують внутрішню політику. Чи є в такій конструкції місце для аналога 5-ї статті Вашингтонського договору? Навряд. Радше йтиметься про мозаїку двосторонніх і багатосторонніх зобов’язань, що разом утворюють “ефект парасольки”, але без автоматизму колективної оборони.

У цьому сенсі паризька зустріч – не фініш і навіть не півфінал. Це великий політичний жест із подвійним адресатом: Києву – сигнал про тривалість підтримки після фронтової фази, Кремлю – попередження, що “вікно самотності України” після війни не відчиниться. Та жест не перетворюється на гарантію, доки немає механіки виконання, дорожньої карти з датами й інструментами та відповіді на просте запитання: що станеться “на наступний день”, якщо Москва і далі відмовлятиметься від змістовних переговорів.

Отже, “найближчі тижні” варто сприймати не як дедлайн для фінальної коми, а як шанс розвести риторику й роботу. Рамки – у Парижі вже позначили. Тепер справа за предметними рішеннями, які можна виміряти – батареями ППО, контрактами на виробництво, тренувальними місіями, санкційними пакетами та інституційними кроками на шляху до ЄС. Бо справжні гарантії народжуються не в залах самітів, а там, де розклад сил і ресурсів змінюється на користь України щодня.

Донецький напрямок залишається найгарячішим: експерт розповів про тактику РФ

Донецький напрямок вважається найгарячішою ділянкою, де російські окупанти найближчим часом спробують реалізувати традиційну тактику “випалювання” – велику кількість артилерії.

Про це заявив військовий аналітик Сергій Грабський в ефірі телемарафону.

За його словами, із завершенням літньої наступальної компанії окупанти не зупинилися, а продовжують атакувати в міру надходження ресурсів.

Грабський розповів, що загарбники стягують усі можливі резерви саме до Донецька, перекидаючи війська з менш активних напрямків. Він пояснив, що подібна концентрація сил – спроба проломити оборону ЗСУ і захопити область цілком.

Водночас він звернув увагу, що навіть незважаючи на масоване зосередження військ, це не означає, що плани Москви будуть реалізовані.

За даними експерта, армія РФ, найімовірніше, продовжить використовувати звичну для себе стратегію – широкомасштабні атаки із залученням великої кількості бронетехніки та артилерії.

Він уточнив, що завдяки якісній роботі розвідки, українські підрозділи здатні своєчасно змінювати позиції й уникати втрат від масованих обстрілів.

За оцінкою Грабського, щонайменше в найближчі пару місяців окупанти не планують зупинятися. Саме тому на передовій зберігається крайня напруженість, а інтенсивність боїв збільшується – майже половина всіх зіткнень фіксується саме на Донецькому напрямку.

Він наголосив, що ця ділянка залишається найнебезпечнішою, хоча росіяни не полишають спроб атакувати і в інших точках, наприклад, у районі Срібнянського лісу та під Куп’янськом.

На розмінування сільгоспугідь України піде понад 80 років – звіт

Темпи обстеження та очищення українських сільськогосподарських земель від вибухонебезпечних предметів залишаються вкрай низькими. Без кардинальних змін у системі протимінної діяльності цей процес може розтягнутися на багато десятиліть.

Про це йдеться у звіті, опублікованому Рахунковою палатою за підсумками аудиторської перевірки.

Згідно з даними відомства, з 2022 року по липень 2025-го за національними стандартами гуманітарного розмінування вдалося повернути в обіг тільки 7,75 тисячі гектарів сільгоспугідь. Це всього 0,08% від загальної площі забруднених земель. Ще 403 тисячі гектарів аграрії змогли обробляти за спрощеною процедурою.

Аудитори з’ясували, що якщо ситуація не зміниться, повернути всі заміновані поля в безпечне використання вдасться лише через 83 роки.

Відомо, що на початок 2025 року в державному реєстрі значилося 73 організації, що займаються протимінною діяльністю – як приватні, так і державні. Однак до розмінування було залучено лише 24 оператори, серед яких чотири – державні структури. Їхній внесок у загальний обсяг робіт становив лише 9%.

При цьому наголошується, що кадровий потенціал обмежений, бо у цих організаціях працює приблизно 1,7 тисячі саперів, що недостатньо для масштабної роботи на замінованих територіях.

Зеленський: Україна потребує негайного запровадження гарантій безпеки

Президент Володимир Зеленський наголосив, що гарантії безпеки для України мають почати діяти без зволікання, а не після завершення війни.

Про це він заявив під час виступу на Міжнародному економічному форумі “Амброзетті”, передає Rai.

Він звернув увагу, що гарантії, обіцяні країнами з “коаліції охочих”, мають набути чинності якомога швидше, а не чекати закінчення російської агресії.

Глава держави зазначив, що йдеться не тільки про військову допомогу, а й про підтримку в економічній сфері.

Зеленський нагадав, що 26 країн уже заявили про готовність підтримувати безпеку України, назвавши це значним просуванням уперед.

Український лідер також додав, що зараз формується нова система захисту, здатна змусити противника просунутися до миру. У планах – посилення використання дронів, модернізація оборонних рубежів і впровадження заходів, які дадуть змогу запобігти атакам з боку російських військ.

Трамп не введе нових санкцій проти РФ через побоювання зірвати мирні переговори – CNN

Президент США Дональд Трамп може не запровадити додаткові санкції щодо країни-агресора, оскільки побоюється, що це може зірвати будь-які шанси на дипломатичний діалог між Україною та РФ.

Про це CNN розповіли джерела з Білого дому.

За їхніми словами, розвиток ситуації лише підкреслює, наскільки складно знайти вихід із війни, розв’язаної Росією проти України, а також посилює тиск на самого американського лідера.

Співрозмовники видання нагадали, що з моменту саміту на Алясці минуло майже три тижні, а просування в питанні миру практично немає – це дедалі більше викликає у Трампа невдоволення.

Зазначається, що тепер президент справді замислюється над тим, чи варто йому особисто втручатися в спроби організувати переговори між Москвою і Києвом.

Крім того, Трамп не поспішає вводити обмеження проти Китаю за закупівлі російської нафти, розраховуючи домовитися з Пекіном про вигідну торговельну угоду.

У МОН пропонують створити “нульовий курс” для тих, хто не склав НМТ

Міністерство освіти і науки України виступило з ініціативою організувати “нульовий курс” для тих випускників, хто з якихось причин не зміг пройти національний мультипредметний тест (НМТ).

Про це розповів керівник МОН Оксен Лісовий під час години запитань до уряду у Верховній Раді.

За його словами, йдеться про можливість приймати абітурієнтів без результатів НМТ на спеціальний підготовчий рік – так званий “нульовий курс”. Це шанс для тих, які залишилися за бортом через освітні прогалини, навчання за кордоном чи інші обставини. Їх зараховуватимуть не тільки в основну хвилю, а й узимку чи навесні – окремими наборами.

Лісовий уточнив, що після проходження “нульового курсу” всі повинні будуть скласти НМТ, щоб забезпечити справедливий розподіл бюджетних місць.

Глава МОН зазначив той факт, що ця ідея отримала схвалення серед керівників університетів.

Крім цього, він повідомив, що не підтримує перенесення НМТ для прифронтових районів. Водночас він виступив за підвищення регіонального коефіцієнта для вишів, що знаходяться поблизу лінії фронту.