Автор: Микола Донченко

Періодично у публічному просторі виникають побоювання, що Росія ось-ось зможе суттєво наростити масштаби виробництва ударних безпілотників Shahed-136 і почне масовано випускати по українських містах тисячі “літаючих шахідів” щодоби.

Однак такі твердження більше нагадують інформаційну операцію, ніж реальність, оскільки технологічні та економічні можливості РФ у цьому напрямі суттєво обмежені.

Чого варто боятися, а чого ні?

На липень 2025 року Росія дійсно змогла дещо покращити темпи випуску безпілотників Shahed-136, відомих під саркастичними назвами “Гербера” або “Пародія”. Якщо у попередні періоди добова потужність росіян сягала близько 80-90 одиниць, то зараз цей показник стабілізувався на рівні приблизно 100-110 дронів на добу.

Втім, це зростання навряд чи можна назвати проривом. Проблеми, що стоять на заваді значному збільшенню обсягів виробництва, залишаються незмінними: понад 85% комплектуючих Shahed-136 Росія отримує з-за кордону, переважно через сіру контрабанду. Приблизно дві третини імпорту надходить із Китаю, решта деталей має західне походження і не може бути легко заміщена ні власними аналогами, ні китайською продукцією.

Контрабандні реалії “імпортозаміщення”

Із наявних відкритих даних чітко зрозуміло, що залежність російського ОПК від зовнішніх поставок критично важливих комплектуючих є його “ахіллесовою п’ятою”. У випадку жорсткішого контролю з боку міжнародних партнерів України, або ж у разі санкційного тиску на Китай, стабільність цього каналу миттєво буде порушено. Це вдарить не лише по масштабах випуску Shahed-136, а й по всьому російському дроновому виробництву загалом.

Водночас, якщо говорити про дешевші моделі дронів-приманок (та ж “Гербера”), тут ситуація трохи краща для росіян. Через свою технологічну примітивність такі БПЛА можна виробляти швидше та дешевше, використовуючи доступні комплектуючі або навіть деталі, які легко провозяться «напівлегально». Саме через це темпи їх виробництва на сьогодні становлять трохи більше сотні одиниць на добу з перспективою поступового збільшення.

Куди веде динаміка?

Якщо екстраполювати поточні виробничі можливості Росії, можна припустити, що восени 2025 року обсяг виробництва Shahed-136 та його аналогів справді зросте. За прогнозами експертів, до кінця року добові темпи можуть зрости приблизно до 400-500 дронів за умови ідеальної ситуації з постачанням комплектуючих. Але навіть такі обсяги далекі від “апокаліптичних” прогнозів у тисячу безпілотників щоночі.

І це лише оптимістичний сценарій для Росії. На практиці ж російські заводи, що виробляють ударні дрони, регулярно зазнають “несподіваних” пожеж, диверсій чи ракетних ударів. Лише за останні кілька місяців Україна та її союзники суттєво наростили зусилля із знищення критичної інфраструктури РФ. Навіть один успішний удар по великому підприємству може відкинути Росію назад на кілька місяців, не кажучи вже про вплив регулярних санкційних обмежень.

Психологічний ефект “страху”

Інформаційний шум навколо “тисячі шахедів за ніч” має, насамперед, психологічну складову. Кремль свідомо формує імідж невичерпних військових ресурсів, щоб деморалізувати українське суспільство, викликати паніку та зневіру. У реальності ж Росія вже давно досягла межі власних можливостей у питанні виробництва ударних дронів.

Як зазначають військові експерти, тисячі дронів щодня – це не просто абстрактні цифри. Це потребує гігантської кількості чипів, двигунів, систем керування та сотень інших складових. І поки РФ змушена таємно возити контрабандою окремі партії деталей, розраховувати на промислові масштаби виробництва їй не доводиться.

Коли чекати на реальну загрозу?

Якщо підсумувати, то для того, щоб Росія почала щодня запускати по Україні тисячу Shahed-136, їй потрібно щонайменше у 4-5 разів збільшити нинішні темпи виробництва. Це неможливо зробити без кардинальних змін у міжнародній ситуації, або повного зняття санкційного тиску на РФ. Наразі це виглядає фантастично.

Отже, апокаліпсис у вигляді тисячі “Шахедів” за ніч поки не загрожує Україні. Однак це зовсім не означає, що треба розслаблятися. Адже навіть кілька сотень ударних безпілотників на добу є серйозною небезпекою, яка потребує адекватної відповіді української ППО та її міжнародних союзників. Але це вже зовсім інша, значно менш драматична історія.

15 липня 2025 року. Президент США Дональд Трамп оголосив про новий план щодо України: він пригрозив Росії запровадженням жорстких тарифів, але… лише за 50 днів, якщо за цей час не вдасться укласти мирну угоду. Одночасно Трамп пообіцяв збільшити постачання зброї Україні – однак не безпосередньо від США, а через НАТО і за рахунок союзників.

Ця заява викликала безліч запитань: чому Кремлю надано такий довгий “пільговий період” і як до цього поставитися Києву? Головне – на цей момент, по суті, нічого ще не сталося, крім гучних слів. Розберемося, що саме сказав Трамп і які реальні наслідки його кроку для України.

Основні заяви Трампа

Відтермінування санкцій і “ультиматум” на 50 днів. Трамп відклав введення нових торгових мит проти Росії та її партнерів приблизно до кінця серпня – на 50 днів. Він заявив, що за цей час Москва і Київ “повинні укласти угоду” про припинення війни. Якщо ж через 50 днів мир не буде досягнуто, США погрожують ввести 100% тарифи на російський експорт і проти країн, які торгують із РФ. Примітно, що Конгрес раніше готував законопроект про 500% мита (ініціатива сенатора Ліндсі Грема) для “вторинних” санкцій, які б’ють по РФ. Але Трамп фактично прибрав його “в довгу шухляду”, заявивши, що і без нового закону може сам запровадити 100%-ві тарифи, які “дадуть той самий ефект”. Таким чином, президент дав зрозуміти, що жорстких санкцій просто зараз не буде – натомість встановлено часовий проміжок для можливої угоди.

Зброя для України – через НАТО і за гроші Європи. Трамп підтвердив поставки додаткового озброєння Україні, про які натякав раніше, але підкреслив особливу схему: США “вироблятимуть зброю, але платити за неї будуть вони, не ми”, тобто європейські союзники. Координувати процес доручено послу США при НАТО Меттью Вітакеру. Як приклад Трамп назвав системи ППО Patriot, які почнуть надходити “буквально через кілька днів”. Формально комплекси будуть продані європейським країнам в обмін на ті установки, що вони передадуть Україні. Загалом, за словами Трампа, готується до відправлення 17 Patriot. При цьому він обмовився, що “не всі вони опиняться на полі бою”, тобто не всі дійдуть безпосередньо до ЗСУ. Скільки саме отримає Київ – Трамп не уточнив. Незрозуміло і що малося на увазі під числом 17: якщо йдеться про 17 батарей, це колосальна кількість (для порівняння, у Німеччині зараз лише 6 батарей, у союзного США Ізраїлю – 3). Найімовірніше, йдеться про 17 пускових установок Patriot, тобто про дві-три батареї.

Стандартна батарея НАТО включає до 6 ПУ, але в бойових умовах допускається розширення до 10 ПУ для підвищення щільності вогню. Таким чином, можливі варіанти: дві батареї по 8-9 пускових або три по 5-6 – у сумі якраз виходить 17, про які говорив Трамп. Іншими словами, Україні можуть передати 2-3 батареї Patriot (для порівняння, за оцінками, досі ЗСУ мали близько семи таких батарей). Трамп додав, що кілька комплексів прибудуть в Україну найближчими днями. Однак про постачання інших видів озброєнь безпосередньо він не оголосив.

Заклик до переговорів і м’який тон на адресу Кремля. Незважаючи на погрози тарифів, риторика Трампа не була відверто войовничою. Він підкреслив, що сподівається зупинити війну мирним шляхом, через переговори, хоча, за його словами, Москва поки що не погоджується на діалог. Американський президент заявив, що торгівля – “хороший інструмент, щоб зупиняти війни”, натякаючи на те, що економічний тиск може змусити Росію до миру. Також Трамп відмовився особисто ображати Володимира Путіна. На пряме запитання журналістів він не став називати російського лідера “вбивцею”, хоча й розкритикував його за продовження бойових дій в Україні та ракетні обстріли українських міст.

Реакція і наслідки: слова vs реальність

Перед гучною заявою Трампа очікування були завищені. Напередодні його виступу багато хто налаштовувався на більш жорсткий сценарій. Американський сенатор Ліндсі Грем, наприклад, обіцяв, що Трамп розпорядиться конфіскувати заморожені в США активи РФ і дасть “зелене світло” драконівським вторинним санкціям у 500% проти країн, які торгують із Росією. З’являлися публікації про можливу передачу Україні американських далекобійних ракет та інших наступальних озброєнь. На цьому тлі реальний зміст оголошених заходів виявився куди м’якшим. Жодних нових санкцій негайно запроваджено не було, ультиматум відтерміновано на півтора місяця, а з озброєнь публічно підтверджено лише додаткові Patriot. У результаті, як зазначають ЗМІ, російські фінансові ринки зітхнули з полегшенням. Головний фондовий індекс Московської біржі в день виступу Трампа підскочив на ~2,7%, а курс рубля зміцнився після попереднього падіння.

50 днів – перепочинок для Кремля? Багато спостерігачів угледіли в такій паузі ризикований шанс для Кремля. За даними Axios, за 11 днів до заяви (3 липня) у Трампа відбулася телефонна розмова з Путіним, у якій російський лідер чітко дав зрозуміти: у найближчі 60 днів Росія планує великий наступ на сході України. Мета – захопити території хоча б до адміністративних кордонів тих чотирьох областей, які Москва оголосила своїми. Трамп потім переказав цю погрозу президенту Франції Макрону, додавши: “Він (Путін) хоче взяти все”. У цьому контексті рішення дати рівно близько 50 днів виглядає особливо тривожно. Фактично, Вашингтон надав Кремлю відстрочку, протягом якої той може спробувати реалізувати свій наступ. Як зауважила депутатка Верховної Ради Мар’яна Безугла, “Трамп дав Путіну ще 50 днів на захоплення України. Карт-бланш, так би мовити. До Дніпра чи Краматорська – все так апетитно”. Якщо російська армія справді намагатиметься за цей термін поліпшити своє становище на фронті, жертвою затягування стануть українські міста і цивільні життя. Схожу стурбованість висловив і мер Києва Віталій Кличко, заявивши, що не розуміє, чому “лідеру Кремля дають ще 50 днів”.

Висновок: попереду – критичні 50 днів

Підбиваючи підсумок, рішення Трампа виглядає дивним: реальних нових кроків проти Кремля поки що немає: ультиматум має відкладений характер, даючи росіянам час і надію уникнути покарання. Для України ці 50 днів стануть, по суті, випробуванням: чи вдасться втримати позиції, отримавши додаткове озброєння, і не дати ворогові захопити ініціативу до настання вересня? Досить імовірно, що до закінчення терміну обстановка на фронті тільки загостриться, адже кожна сторона постарається поліпшити свої аргументи до можливих переговорів. У сухому залишку: просто зараз гучні заяви Вашингтона ніяк не змінили ситуацію на землі. Україна все ще веде важкі бої, а Росія не припиняє обстрілів.