Уразливі місця енергосистеми: чи вистоїть Україна проти зимових атак РФ на підстанції?

Напередодні зими 2025-2026 років енергетична система України знову опинилася під прямим ударом. Росія відновила масовані атаки по ключових об’єктах енергетичної інфраструктури, зосереджуючись не лише на генерації, а й на підстанціях та вузлах передачі електроенергії.

Світові медіа й дипломатичні кола все частіше попереджають про сценарій, за якого українську енергомережу можуть фізично розірвати на частини, унеможлививши передачу електроенергії із заходу на схід країни. У такому разі під загрозою опиняються не лише прифронтові регіони, а й Київ – із ризиком масштабних і тривалих блекаутів.

Наслідки грудневих ударів уже відчутні. За офіційними даними, після масованих атак у середині грудня 2025 року в Одеській області понад 430 тис споживачів досі залишаються без електропостачання, а сотні об’єктів енергетики зазнали пошкоджень. Влада та енергетики запевняють, що відновлювальні роботи тривають цілодобово, однак визнають: удари не припиняються, а навантаження на систему зростає. Водночас експерти наголошують – попри драматичні прогнози, ситуація складна, але не безнадійна.

Однією з ключових вразливостей залишаються підстанції, зокрема їхня найбільш відкрита частина – відкриті розподільчі пристрої, або ОРУ. Саме там розміщене високовольтне обладнання: вимикачі, роз’єднувачі, трансформатори струму та шини, змонтовані просто неба. На ілюстраціях із Чернігівської підстанції чітко видно контраст: трансформатор, захищений бетонним «саркофагом», і повністю зруйновані елементи ОРУ поруч. Як зауважує політик Олексій Кучеренко, другий рівень укриттів справді ефективно захищає трансформатори. Проте проблема полягає в тому, що трансформатор – компактний об’єкт, який можна закрити бетонною оболонкою, тоді як більшість іншого обладнання підстанції залишається відкритою і практично незахищеною.

Фахівці відверто визнають: інженерно захистити ОРУ від ракетних ударів неможливо, а від атак дронів – майже нереально. Саме тому будь-яка ракета, касетний боєприпас чи удар дрона-камікадзе перш за все виводить з ладу відкриті елементи розподілу. За оцінками колишнього керівництва “Укренерго”, бетонними укриттями наразі обладнані лише близько 70-75 найбільших трансформаторів по всій країні. На регіональних підстанціях і менш критичних об’єктах таких укриттів ще менше, що робить їх особливо вразливими.

Російська тактика це враховує. Під час атак 13-14 грудня ворог цілеспрямовано бив саме по об’єктах розподілу та передачі електроенергії, зокрема по підстанціях НЕК “Укренерго”. Найпотужніші удари припали на Одеську область, де було пошкоджено десятки підстанцій, що спричинило масштабні перебої не лише зі світлом, а й з водопостачанням та каналізацією. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль підтвердив, що вперше проти підстанцій масово застосовувалися ракети з касетними боєприпасами, хоча, за його словами, втрати обладнання залишилися відносно обмеженими.

Проте загальний контекст робить такі удари особливо небезпечними. З початку повномасштабної війни Україна втратила понад 18 ГВт генеруючих потужностей, значна частина яких залишилася на тимчасово окупованих територіях. За таких умов атаки на лінії передачі фактично «вирізають» цілі області з енергосистеми, навіть якщо генерація зберігається. Наразі енергетикам вдалося відновити електропостачання для понад 184 тис споживачів в Одеській області, однак більш як 430 тис людей і далі залишаються без світла.

Пошкодження магістральної інфраструктури призвели до втрати значної частини міжрегіональних зв’язків, через що система фізично не може приймати та передавати згенеровану електроенергію. Це змусило вивести з роботи атомні енергоблоки: щонайменше один реактор було зупинено, інші тимчасово відключені від мережі з міркувань безпеки. Концентрація ударів по ключових підстанціях створює ризик повного припинення постачання електроенергії з АЕС до північних і центральних регіонів.

Експерти наголошують, що Київ і центр України традиційно є енергодефіцитними. За словами Михайла Гончара, у разі виходу з ладу підстанцій, які забезпечують перетік електроенергії із західних АЕС, відключення можуть повторити сценарії зими 2022-2023 років. Частина аналітиків уже попереджає, що Київ і східні регіони перебувають “на межі повного відключення”, і лише оперативні дії енергетиків разом із дипломатичними зусиллями дозволяють відтермінувати найгірший сценарій.

Паралельно триває інтенсивна відбудова. За даними Міністерства енергетики, аварійні бригади погодинно відновлюють живлення критичної інфраструктури, а “Укренерго” та обласні мережі перенаправляють потоки електроенергії альтернативними маршрутами там, де це можливо. Ключовим фактором залишається час і наявність запасних компонентів. Наразі, за офіційними оцінками, резервів обладнання достатньо для ремонту пошкоджених трансформаторів, однак експерти застерігають: у разі збереження нинішньої інтенсивності атак запасів аварійного обладнання може вистачити лише на кілька потужних хвиль ударів.

Уряд намагається діяти на випередження. Схвалено спеціальну постанову “Про заходи забезпечення постачання електроенергії в осінньо-зимовий період 2025/26 року”, яка передбачає комплекс стабілізаційних кроків. Водночас, як зазначає енергетичний експерт Володимир Омельченко, головною загрозою залишаються не морози, а саме обстріли енергетичної інфраструктури. За його словами, українцям варто готуватися до перевірки пропускної здатності мереж, імпортних контрактів і витривалості системи під ударами, а не до аномальних температур.

Отже, чи здатна Україна витримати це випробування? На відміну від попередніх років, держава входить у зимовий сезон із суттєво вищим рівнем підготовки. Понад 70% найбільших трансформаторів “Укренерго” вже захищені бетонними укриттями, на десятках інших об’єктів триває будівництво нових захисних споруд, а державний резерв фінансує укріплення понад сотні критичних пунктів. Розгортаються альтернативні джерела генерації, мобільні турбіни, сонячні установки на об’єктах водопостачання, а система ППО адаптується до нових загроз.

Водночас противник також змінює тактику, переходячи до концентрованих ударів десятками дронів і ракет по окремих вузлових об’єктах. Фактично війна за енергетику входить у нову фазу, де Україна переходить від екстреної реакції до системного укріплення, а Росія намагається “пробити” мережу масованістю й точністю. Підсумок очевидний: попри суттєві напрацювання, стійкість енергосистеми цієї зими напряму залежить від інтенсивності атак. За оцінками окремих представників влади, навіть часткове енергетичне “перемир’я” могло б стати найпростішим способом уникнути пікових блекаутів. До того моменту Україна змушена тримати оборону на енергетичному фронті – ремонтами, резервами та міжнародною підтримкою, сподіваючись вистояти під зимовим тиском РФ.

Український кошмар для російських НПЗ: як головна галузь РФ втрачає свою силу на очах

Російська нафтогазова галузь зазнає безпрецедентних ударів із боку України. Літаками-“камікадзе” та безпілотниками у серпні–вересні 2025 руку атаковані численні великі НПЗ РФ. За даними Reuters, за кілька останніх тижнів удари припали приблизно на 10 заводів, що вивело з ладу близько 17% потужностей із переробки нафти.

Наприклад, 13 липня дрони спричинили пожежу на великому НПЗ у місті Кстово Нижньогородської області . У серпні також горіли НПЗ у Новошахтинську, Сизрані, Саратові, Волгограді, Рязані тощо . Ці масштабні атаки перекривають ключові нафтопереробні артерії (від Поволжя до півдня Росії) і виводять із ладу важливі агрегати.

Удар по НПЗ Росії одразу позначився на паливному ринку. У віддалених регіонах країни вже спостерігаються черги на АЗС і дефіцит бензину. У Примор’ї та на Далекому Сході, за повідомленнями місцевих ЗМІ, автозаправки працюють нестабільно – по ініціативі влади видають паливо лише за талонами або спеціальними карткам . Навіть у Криму, який приєднано до РФ, дещо обмежили продаж бензину: сюди пальне почали відпускати виключно “за талонами”. Усе це стало наслідком масштабної зупинки НПЗ на тлі пікового літнього попиту. Як зазначає AP, дефіцит бензину завжди загострюється восени через жнива та курортний сезон, але цьогоріч він ускладнений саме через удари по НПЗ .

Одночасно злетіли ціни на паливо. За даними Guardian, оптова вартість літра бензину АІ-95 на Санкт-Петербурзькій біржі влітку 2025 року перевищила 82 300 руб за тонну, що на понад 54% вище січня. Російські ЗМІ повідомляли про рекордний стрибок цін – вартість бензину в Москві перевищувала 60 руб/л, а в провінції й узагалі дійшла до 78 руб за літр і більше. Уряд РФ змушений був запровадити жорсткі заходи: у липні обмежено експорт бензину (заборона діяла до кінця вересня), щоб спрямувати більше пального на внутрішній ринок, але це одночасно знизило валютні доходи. Reuters повідомляє, що уряд навіть підвищив плани експорту нафти з західних портів на 200 тис бар/день, аби компенсувати збитки переробки. За таких умов роздрібні ціни продовжують рости, а реальні запаси пального можуть скорочуватися.

Вразливість російської нафтопереробки

Чому атаки саме зараз стали катастрофічними для РФ? Ситуацію посилили низка внутрішніх чинників.

По-перше, виробництво палив ледь покривало внутрішній попит навіть до атак. За оцінками аналітиків, довоєнні потужності НПЗ РФ на внутрішнє споживання були на межі – продукція “трохи перевищувала” внутрішній попит. Цей запас безпеки майже вичерпаний.

По-друге, технологічна залежність від Заходу. Найважливіші установки переробки (каталітичного крекингу, гідроочистки, ректифікації) російське машинобудування не виробляє – вони постачені закордоном.

Безпілотники часто б’ють саме по ключових агрегатах (наприклад, ректифікаційній колоні), пошкодження яких вимикає завод. Через санкції доставити західні запчастини або провести гарантійний ремонт цих складних установок неможливо – це може зайняти місяці. Висновок експертів: російські НПЗ “дуже потужні, але настільки ж беззахисні проти систематичних ударів” (за словами аналітика Польського інституту міжнародних відносин).

По-третє, сезонний фактор. Літо – звична пора пікового споживання пального у РФ (відпустки та збирання врожаю). Як визнають російські чиновники, в серпні традиційно “пікують” витрати бензину. У поєднанні з плановими ремонтами на НПЗ це означає, що ідеальна синхронізація атаки (одночасно з піком попиту) спричинила критичне напруження системи.

Потенційні ризики і виклики

За таких умов перспективи для РФ виглядають похмуро. Якщо удари по НПЗ зберігатимуться, можливий повний розрив нормального забезпечення автотранспорту пальним. Російський блогер зазначає, що уряд може бути змушений ввести талонну систему видачі бензину, як у 90-х роках. Експерти попереджають про перебої не лише в цивільному секторі (через брак пального відвернуться пасажирські автобуси і далекобійники), а й у військовій логістиці (останки виробництва авіаційного гасу на Рязанському та Нижньогородському НПЗ створюють ризики для ВКС РФ).

Водночас атаки Києва мають і політичний вимір. ЗМІ зазначають, що Україна цілеспрямовано підняла ставки, показуючи, що навіть після тривалого конфлікту вона здатна завдати значних втрат російській економіці. Ціни нафта і так дали президента США Дональда Трампа, який виступає посередником у мирному процесі, впливає на готовність Москви йти на поступки.

Отже, головна російська галузь опинилася під жорстким тиском. Якщо поточна хвиля атак не зупиниться, РФ ризикує дуже швидко зійти на повний енергетичний “мінімум”. Це означатиме не лише значно дорожчі паливо і всі товари, пов’язані з логістикою, а й серйозний удар по військово-промисловому комплексу Кремля (через дефіцит дизпального та гасу). Нині вже йдуть розмови про необхідність “карбути країну під розкладку” – адже НПЗ виявилися вразливими. Більшості громадян РФ (особливо у центральних регіонах) ще пощастило менше за курсом, але в разі ескалації авіаударів на Сибір та Далекий Схід багато в чому ситуація може стати іще гіршою.