Бійці ЗСУ відчувають втому і розчарування через відсутність чіткого плану щодо закінчення війни – FT

Серед військових Збройних сил України (ЗСУ) панує “почуття втоми і розчарування” від безвиході закінчення війни, оскільки чіткого плану і приблизних термінів досі немає.

Про це написало видання “Financial Times” із посиланням на джерела.

Згідно зі статтею, моральний дух падає як серед досвідчених офіцерів, так і серед нещодавно мобілізованих солдатів, які дедалі більше відчувають, що “життя жертвуються марно”.

Українські захисники, які воюють під Покровськом, розповіли виданню, що, незважаючи на те, що вони все ще тримають оборону, вони виснажені, бо занадто довго відстоюють свої землі.

За словами військовослужбовців, передвиборча обіцянка президента США Дональда Трампа закінчити війну за 24 години спочатку давала проблиск надії. Але останні події змусили війська ігнорувати новини, тому що вони “приводять їх у лють”.

Водночас, як стверджують джерела, напередодні можливого літнього наступу окупантів Київ продовжує стикатися з кадровими проблемами.

Видання пише, що кампанія з мобілізації, як і раніше, “рясніє корупцією і примусовим закликом”, а набір молодих людей у віці від 18 до 24 років здебільшого провалився, тому що туди записалися лише кілька сотень охочих.

Нідерланди відправлять в Україну останній винищувач F-16 із 24 найближчим часом

Нідерланди офіційно відправлять останній 24-ий винищувач F-16 в Україну завтра, 26 травня.

Про це сказав міністр оборони королівства Рубен Брекельманс в інтерв’ю телерадіокомпанії WNL.

За його словами, крім передання країні, що воює, військової техніки, Амстердам займеться навчанням українських пілотів і техніків і ділитиметься військовою доктриною, щоб дати Києву можливість створити сучасні збройні сили, які відповідають стандартам держав-членів НАТО.

Брекельманс зазначив, що російська окупаційна влада продовжує свою агресію на повній швидкості, тому що не виявила “жодного наміру вести серйозні переговори про припинення вогню” в Туреччині.

У зв’язку з цим глава Міноборони Нідерландів вважає, що світу важливо зберігати тиск на Кремль і продовжувати надавати Україні та її армії максимальну підтримку.

Україна і РФ завершила обмін полоненими “1000 на 1000”: серед них не було жодного “азовця”

Сьогодні, 25 травня, відбувся третій етап масштабного обміну полоненими між Росією та Україною, під час якого було повернуто 303 бійці.

Про це написав Президент України Володимир Зеленський.

За його інформацією, під час останньої частини обміну було повернуто військових ЗСУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби та Держслужби спеціального транспорту.

Тим часом командир бригади Національної гвардії “Азов” полковник Денис Прокопенко на позивний “Редіс” заявив, що жодного “азовця” не було обміняно з країною-агресором, оскільки Київ не зацікавлений у цьому.

Він назвав це знущанням над тими, хто чотири роки перебував у російському полоні у важких умовах, а також над їхніми родичами і рідними.

Прокопенко запевнив, що “азовці” мають абсолютне право на пріоритет в обміні, бо потрапили в полон не зі своєї волі, а за наказом вищого командування.

Командир також вважає, що небажання Кремля їх віддавати – це не єдина причина, через яку члени “Азова” були відсутні в обміні. Ба більше, він упевнений, що за його підлеглих потрібно давати “когось більшого, а не омського контрактника”.

Армія РФ намагається “промацати” кордон у Харківській області: ЗСУ відбивають атаки

Російські окупанти намагалися “промацати” кордон у Харківській області, але масштабних атак зафіксовано не було.

Про це в ефірі телемарафону заявив Віктор Трегубов, представник оперативно-стратегічного угруповання військ “Хортиця”.

За його словами, загарбники кілька разів намагалися невеликими групами просунутися на Харківському напрямку, але це були не масштабні атаки, а скоріше розвідувальні.

Трегубов стверджує, що ворожі атаки зазвичай спрямовані на Вовчанськ і хутори та продовжуються в тих самих напрямках, додавши, що противник не намагається розширити плацдарм або відкрити новий напрямок.

Спікер “Хортиці” вважає, що фронт у Харківській області загалом не дуже інтенсивний порівняно з іншими напрямками, оскільки зростання ворожої активності там перебуває в межах двох-п’яти сутичок на день, а не “сотні, як під Покровськом”.

Також відомо, що українські військові фіксують скупчення військ противника по інший бік кордону. Передбачається, що там може бути близько 50 000 окупантів, які, можливо, готуються до нападу на Харківщину.

Загарбники випустили по Україні 367 ракет і безпілотників: скільки вдалося збити

У ніч на 25 травня російські окупанти запустили 367 засобів повітряного нападу по території України. ЗСУ збили 45 ракет і 266 безпілотників.

Про це написала пресслужба Повітряних сил ЗСУ в Telegram.

Там ідеться про те, що ворог випустив 9 балістичних ракет типу “Іскандер”, 55 крилатих ракет повітряного та морського базування Х-101 і “Калібр”, одну ракету Х-22, чотири авіаційні ракети Х-59/69.

За попередніми даними, ППО збила 45 крилатих ракет Х-101 і “Калібр”, дві ракети Х-59/69 були втрачені локально.

Також унаслідок бойових дій було збито 266 дронів противника, з яких 127 було придушено в результаті радіоелектронної боротьби.

У Повітряних силах стверджують, що обстріли загарбників було зафіксовано в 22 точках, а крилаті ракети та ударні БПЛА було збито в 15 місцях.

Зазначається, що через нічну атаку РФ постраждали більшість регіонів України, зокрема й понад 50 мирних жителів.

Представники РФ у Стамбулі категорично відкинули можливість безумовного припинення вогню – Кислиця

Російська делегація категорично відкинула можливість беззастережного припинення вогню на переговорах між Києвом і Москвою в Стамбулі 16 травня.

Про це заявив перший заступник глави МЗС, член української делегації на переговорах із РФ Сергій Кислиця.

За його інформацією, представники країни-агресора діяли за жорсткими інструкціями з Кремля, які не передбачали можливості укладення угоди про припинення вогню з Україною.

Кислиця зазначив, що це була дуже досвідчена делегація, але їй не було дозволено робити кроки вліво чи вправо.

Він підкреслив, що, незважаючи на пропозиції Києва і Вашингтона про беззастережне припинення бойових дій, Москва не продемонструвала готовності до такого рішення, кажучи, що це “категорично неприйнятно”.

Перший заступник глави МЗС додав, що на зустрічі росіяни також вимагали від України віддати чотири області і погрожували окупувати більше.

Азербайджан і Україна: на чому тримається партнерство та де його межі

Візит міністра закордонних справ України Андрія Сибіги до Азербайджану, який має відбутися 25-26 травня, закономірно привернув до себе особливу увагу. Хоча такі поїздки зазвичай сприймаються як рутинна дипломатія, нинішні реалії вимагають розгляду цієї події крізь призму більш глибоких і складних процесів.

Україна й Азербайджан із самого початку незалежності йшли схожими шляхами. Обидві країни зіткнулися із серйозними проблемами територіальної цілісності й бачили головні ризики в посиленні впливу Росії на пострадянському просторі. Київ завжди послідовно підтримував Баку у питанні Карабаху, а азербайджанська сторона аналогічно висловлювалася щодо Криму та Донбасу. Саме ці позиції сформували фундамент для близьких українсько-азербайджанських взаємин у форматі об’єднання ГУАМ та інших регіональних ініціатив.

Військово-технічна співпраця між державами також має давню історію: українські озброєння завжди були важливими для армії Азербайджану. Баку зацікавлений у збереженні цієї співпраці, особливо в умовах, коли Україна проходить випробування війною з Росією. Водночас, варто розуміти, що Азербайджан – це країна, яка в міжнародних питаннях звикла діяти максимально прагматично, уникаючи гострих конфронтацій.

Нинішній візит Сибіги відбувається на тлі неоднозначних сигналів у відносинах Азербайджану з Москвою. Відмова президента Ільхама Алієва відвідати парад Перемоги 9 травня в Росії та паралельний візит російського міністра Сергія Лаврова до Вірменії викликали певне занепокоєння в Баку. Проте Азербайджан усе ще утримується від різких заяв на адресу Росії, намагаючись тримати дистанцію від прямої конфронтації.

Така позиція суттєво відрізняє Азербайджан від України, яка після 2014 року обрала шлях прямого протистояння з РФ. Баку уважно вивчає досвід Києва й бачить, що надмірна конфронтація із сусідньою державою може нести дуже болючі наслідки, особливо якщо це відбувається без чітких гарантій безпеки від інших міжнародних партнерів.

Азербайджан також насторожено ставиться до української політичної культури, яка часто характеризується внутрішньою нестабільністю й різкими змінами політичного курсу. Влада в Баку надає перевагу стабільності та сильній президентській вертикалі, яка більш наближена до російської моделі управління, ніж до постійних політичних потрясінь в українському стилі.

Також показовим є те, що Азербайджан відмовляється відкривати «другий фронт» проти Росії, незважаючи на численні спекуляції щодо цього питання. Ба більше, Баку не поспішає вступати навіть у конфлікти, пов’язані з найближчими союзниками – наприклад, Туреччиною. Далеко не всі прохання Анкари виконуються беззаперечно, що свідчить про бажання Азербайджану залишатися максимально незалежним у своїх зовнішньополітичних рішеннях.

Отже, при всій важливості двосторонніх відносин між Україною й Азербайджаном, ці зв’язки мають чітко окреслені межі. Баку демонструє, що стратегічна співпраця з Україною не перетвориться на беззастережне партнерство проти Росії або на прямий антиросійський фронт. Азербайджан продовжить балансувати, відстоюючи власні інтереси та зберігаючи дипломатичну свободу дій.

Таким чином, майбутня зустріч Сибіги в Азербайджані – це не тільки привід підтвердити існуючі партнерські домовленості, а й чіткий сигнал: Україна й Азербайджан залишаються близькими партнерами, але їхня співпраця має обмеження, обумовлені реаліями та прагматизмом, що панують у міжнародній політиці. Україні варто вивчати саме цей досвід дипломатичного балансування, який допомагає Азербайджану уникати ризикованих міжнародних авантюр, зберігаючи стабільність і примножуючи свої політичні й економічні активи.

Україна пропонує Європі брати участь у фінансуванні української армії – глава Мінфіну

Україна пропонує своїм західним партнерам взяти участь у фінансуванні українських збройних сил та інтегрувати армію в європейську систему оборони.

Про це заявив міністр фінансів України Сергій Марченко в кулуарах своєї поїздки до Канади.

На його думку, найважливіше питання, яке Київ порушував із союзниками, – шляхи забезпечення економічних потреб України на 2026 рік.

Відомо, що наразі вони ведуть діалог про можливість інтеграції українського військового потенціалу в європейську систему оборони.

Марченко наголосив, що таке рішення матиме низку стратегічних переваг для українців, зокрема, збереження економічної стабільності у 2026 році і далі, а для ЄС – гарантія безпеки від можливої російської агресії, оскільки українські захисники мають необхідний досвід.

За інформацією очільника Мінфіну, вартість такого фінансування становитиме лише невелику частину ВВП ЄС.

Він стверджує, що ця частка може бути розподілена між країнами, які бажають узяти участь в ініціативі, і включена до розрахунку витрат на оборону відповідно до їхніх зобов’язань перед НАТО.

У Кремлі заявили про початок створення “буферної зони” вздовж кордону з Україною: деталі

Із Кремля російським військовим надійшов наказ про створення “буферної зони безпеки” вздовж українсько-російського кордону. Загарбницька армія нібито вже почала виконувати це завдання.

Про це пишуть ворожі ЗМІ.

За словами окупаційної влади, їхні бійці нібито активно відбивають вогневі точки ЗСУ, тож наказ виконується.

Там уточнили, що “буферна зона безпеки” стосується Курської, Брянської та Бєлгородської областей. Варто зазначити, що ці регіони межують із Харківською, Сумською та Чернігівською областями України, на які окупанти збиралися йти в наступ.

У Москві обґрунтували таке рішення тим, що методи, які використовує українська армія, нібито є “терористичними”, тому що вона нібито “обирає для атак у прикордонних районах об’єкти, що не мають військового значення”.

Відомо, що раніше президент України Володимир Зеленський теж пропонував створити “буферну зону” з країною-агресором протяжністю 15 кілометрів.