Показове вбивство в Одесі: ким був активіст Дем’ян Ганул і що відомо про його неоднозначне минуле

Показовий розстріл громадського активіста Дем’яна Ганула в центрі Одеси шокував суспільство жорстокістю та зухвалістю злочину.

Вбивство сталося просто посеред дня у людному місці, біля магазинів і автобусних зупинок. Сотні перехожих стали мимовільними свідками того, як вбивця спокійно здійснив контрольний постріл у вже пораненого Ганула та неквапливо пішов геть. Злочин швидко набув резонансу: кадри з відеокамер, де видно момент вбивства, поширилися мережею й викликали потужний суспільний відгук.

Утім, сам Дем’ян Ганул був людиною, чия громадська діяльність супроводжувалася багатьма неоднозначними моментами. Народившись на Кіровоградщині, він почав свою активність ще у 2013 році. Пізніше очолив силовий блок одеського осередку “Правого сектору”, брав участь у радикальних акціях, зокрема в сумнозвісних “сміттєвих люстраціях” та в подіях 2 травня 2014 року.

Згодом він заснував власну організацію “Вуличний фронт”, що боролася із незаконними забудовами та наркоторгівлею в Одесі. Водночас його діяльність супроводжувалася регулярними скандалами: Ганула звинувачували в ксенофобських заявах на адресу представників нацменшин, а також затримували в машині, де виявили боєприпаси. Тоді активіст свою причетність до цієї зброї заперечив.

У 2023 році Дем’ян Ганул заявив про конфлікт із військовослужбовцями ЗСУ через автомобіль, призначений для фронту. Активіст стверджував, що його побили, але справа поступово зійшла нанівець, так і не отримавши однозначного вирішення.

Протягом останніх років Ганул часто заявляв про загрози своєму життю, зокрема з боку російських медіаресурсів, які відкрито оголошували нагороду за його вбивство. Навіть затримання одного з потенційних замовників не зменшило небезпеку для активіста.

Однак, незважаючи на версію із “російським слідом”, факти кажуть самі за себе: у слідства є усі підстави вважати, що замовником міг бути далеко не тільки ворог ззовні. Враховуючи неоднозначну репутацію активіста, можна припустити, що його вбивство також могло стати результатом особистих конфліктів.

Шольц і Макрон пообіцяли продовжувати надавати військову підтримку Україні

Канцлер Німеччини Олаф Шольц та президент Франції Емманюель Макрон заявили про свою рішучість і надалі надавати Україні військову допомогу, незважаючи на тиск з боку Росії.

Про це повідомляє N-TV за підсумками зустрічі лідерів двох країн у Берліні.

Такі заяви прозвучали на тлі інформації про те, що Російська Федерація нібито наполягає на припиненні постачання іноземного озброєння Україні як умову для досягнення перемир’я.

“Ми обидва переконані, що Україна може розраховувати на нашу підтримку і допомогу з боку Європи, і ми її не підведемо”, — наголосив Шольц після зустрічі з Макроном.

Канцлер Німеччини також підкреслив важливість підтримки з боку Сполучених Штатів: “Очевидно, що допомога Сполучених Штатів була й залишається вкрай важливою. Дуже важливо, щоб Сполучені Штати Америки продовжували надавати Україні військову підтримку”, — додав він.

Раніше повідомлялося, що під час розмови американського лідера Дональда Трампа з представниками Кремля були висунуті певні умови, що передбачають обмеження військової допомоги Україні з боку США.

Попри такі вимоги, європейські лідери вкотре підкреслили свою відданість підтримці України на тлі російської агресії.

Україна зареєструвала патенти на взуття від мін “Павуки”: експерт розповів подробиці

Україна запатентувала захисне взуття під назвою “Павуки”, яке запобігає втраті кінцівок саперами під час спрацьовування протипіхотної міни.

Про це сказав Ігор Єфименко, директор Українського ресорсного центру в Харкові.

Він зазначив, що тепер український виріб не тільки має сертифікати відповідно до всіх стандартів НАТО, але також має права інтелектуальної власності на модель.

За словами експерта, канадський прототип було доопрацьовано, тому харківський виріб вирізняється елементами дизайну та використовуваними матеріалами. Він нагадав, що в Мережі неодноразово стверджували, що Україна створила копію.

Єфименко зазначив, що головною метою розробки стало бажання захистити рятувальників, саперів.

Директор також підкреслив, що його компанія вже виробила 2 000 пар “павуків” і скоро підпише військовий контракт.

Він також розповів, що володіє інформацією про 20 вибухів, але пояснює, що всі кінцівки саперів у підсумку не ампутували, а врятували.

За його словами, окупанти також почали виробляти подібне захисне взуття, копіюючи технологію в України.

Пропозиція направити миротворців в Україну є ризикованим і неефективним рішенням – Мелоні

Прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні розкритикував ідею Франції та Великої Британії відправити європейських миротворців в Україну, назвавши її “ризикованою і неефективною”.

Про це вона сказала журналу Sky News.

За її словами, Італія не підтримує відправлення європейських солдатів до Києва, але запевнила, що підтримка її країною українського народу і засудження російської агресії ніколи не піддавалися сумніву.

У своїй заяві Мелоні запропонувала надати Україні гарантії безпеки, аналогічні до статті 5 договору НАТО – прямий військовий захист з боку Заходу в разі нападу.

Відомо, що глава італійського уряду і раніше стверджувала, що відправлення допомоги ЗСУ у вигляді миротворців не допоможе досягти миру, оскільки це складно і малоефективно.

Зазначимо, що США і багато інших країн НАТО виступають проти членства України в Альянсі, оскільки бачать ризик того, що стаття 5 втягне їх у війну з Росією.

Генсек НАТО абсолютно впевнений у здатності Трампа досягти врегулювання в Україні

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте абсолютно впевнений, що президент США Дональд Трамп зможе досягти мирної угоди щодо України.

Про це він сказав в інтерв’ю газеті CNN.

Генсек вважає чудовим той факт, що представники Києва і Вашингтона узгодили пропозицію про припинення вогню в Саудівській Аравії минулого тижня.

Рютте підкреслив той факт, що не вважає, що Трамп надто довіряє країні-агресору та її лідеру.

За його словами, американський лідер дуже добре знає свого російського колегу ще з першого терміну, тому здатний зробити так, щоб мирна угода була досягнута цього року.

Нагадаємо, що раніше видання URAUA писало про те, що Трамп збирається зателефонувати главі Кремля, щоб обговорити з ним територіальні та економічні питання щодо України.

Бійці ЗСУ віком від 18 до 24 років зможуть здобувати вищу освіту без відриву від служби

Українські захисники віком від 18 до 24 років зможуть здобувати вищу освіту, не перериваючи служби в армії, про що оголосив міністр оборони Рустем Умєров.

Він розповів, що його відомство розробило поправки до положення про переведення на військову службу, які дозволять контрактникам і призовникам віком від 18 до 24 років навчатися у вищих навчальних закладах.

Зазначається, що дозвіл на навчання має бути отримано від начальника з’єднання або вищого командування, його оформляють наказом по військовій частині.

Умєров наголосив, що це особливо важливо для тих, хто уклав угоду в рамках проєкту “Контракт 18-24”.

Очільник МО запевнив, що в таких солдатів буде можливість не тільки служити, а й навчатися, розвивати професійні навички та готуватися до майбутньої кар’єри – як в армії, так і в цивільному житті.

Проєкт, підготовлений і представлений міністерством, був схвалений урядом. Найближчим часом його буде подано на підпис президенту України Володимиру Зеленському.

“Києву нецікаві звичайні солдати”: як російська пропаганда маніпулює “інтерв’ю” з полоненим

Російські пропагандисти запустили нову хвилю дезінформації, поширюючи фейкове інтерв’ю з нібито українським військовополоненим.

Окупанти активно поширювати так зване “інтерв’ю” з чоловіком, який називає себе Павлом Данилюком і стверджує, що вже третій рік перебуває в російському полоні. На відео він повторює типові для Кремля тези про хороше ставлення до українських полонених та належні умови утримання.

“Ставляться до мене добре, у мене є все необхідне. Тільки дуже сумую за родиною”, – заявляє герой пропагандистського ролика, поширеного російськими медіа.

Крім того, чоловік озвучує тези російської пропаганди щодо ситуації в Маріуполі. Він запевняє, що керівництво ЗСУ нібито брехало солдатам, обіцяючи евакуацію мирного населення:

“Населення в місті я бачив, але командування переконувало, що все гаразд – мирних евакуюють”, – стверджує чоловік.

Також він висловлює прямі критичні зауваження щодо української влади, називаючи президента Володимира Зеленського “просто коміком” і заявляючи, що Київ нібито не цікавиться долею рядових військових.

Експерти вже неодноразово наголошували, що подібні заяви українські військовополонені роблять під примусом, а самі такі інтерв’ю є елементом інформаційної війни Росії. Українців закликають бути особливо уважними та критично сприймати подібні матеріали, оскільки вони спрямовані на деморалізацію суспільства й дискредитацію ЗСУ.

Окупаційна влада вирішила “упорядкувати” парки і сквери в Донецьку

Влада країни-агресора заявила, що вирішила зайнятися “благоустроєм” парків і скверів в окупованому Донецьку.

За словами так званого “глави” Дениса Пушиліна, вони проведуть ремонти парку “Гуллівер”, “Енергетиків” і скверу “Металургів”.

Повідомляють, що в “Гулівері” нібито побудують нові ігрові та спортивні майданчики, майданчик для вигулу собак, пішохідні доріжки і пандуси, а також нове зовнішнє освітлення. Бригади нібито вже зараз прибирають гілки і демонтують старі дитячі майданчики, гойдалки та бетонні конструкції.

Джерело: Telegram-канали

У парку “Енергетиків” загарбники хочуть зробити алеї, озеленення, встановлення обладнання та освітлення парку, а також створити зону тихого відпочинку і спортивних майданчиків. Пушилін також заявив, що у сквері “Металургів” країна-агресор нібито допоможе замінити аварійні мережі, встановити дитячі майданчики та організувати зону відпочинку.

Цілком ймовірно, у Москві забули, що зробили Донецьк практично непридатним для життя мешканців через постійні обстріли і руйнування. Найбільш підходящим рішенням для “благоустрою” міста вони знайшли ремонт парків, поки донеччани скаржаться на нескінченні проблеми з екологією та водопостачанням.

Мирна угода не завжди веде до справжнього спокою: чому досвід Ізраїлю корисний для України

Підписання мирного договору зазвичай сприймається як завершення воєнних дій та початок стабільності. Водночас реальність свідчить: угода на папері може стати лише формальністю, що дасть супернику час на відновлення сил та нові удари.

Ізраїльський досвід яскраво демонструє, наскільки небезпечно сподіватися на документ, якщо супротивник не готовий чи не здатний дотримуватися взятих зобов’язань.

“Мирний процес” в Осло (1993, 1995)

Одним із найвідоміших ізраїльських кроків до припинення конфлікту стало визнання Організації визволення Палестини (ОВП) як офіційного представника палестинського народу. Відповідно ОВП обіцяла відмовитися від терору. Утім, після підписання угод насильство не лише не припинилося, а й перейшло в нову фазу: друга інтифада 2000 року та посилення екстремістських організацій. Зрештою владу в секторі Газа перебрав на себе ХАМАС, який фактично відкинув будь-яке визнання Ізраїлю. Висновок тут простий: якщо структур, з якими домовляються, не підтримують усі збройні угруповання, мирний процес залишається лише декларацією.

Односторонній вихід із Гази (2005)

Коли Ізраїль за ініціативою прем’єр-міністра Арієля Шарона вийшов із сектора Газа, цей крок розглядався як жест доброї волі та надія на зменшення напруги. Реальність обернулася посиленням ХАМАС у 2007 році, зростанням ракетних обстрілів з Гази та безкінечними прикордонними сутичками. Урок цього рішення – жодна одностороння поступка без дієвих гарантій безпеки не приносить стабільності, а часто лише зміцнює сили супротивника.

Угода з Ліваном (1983)

Ізраїль та Ліван за посередництва Сполучених Штатів спробували укласти мир одразу після першої ліванської війни, проте тиск Сирії перешкодив ратифікації документа в Лівані. Зрештою це призвело до ескалації з “Хезболлою” в 2006 році, коли угруповання зміцнило свої позиції і стало ще більш загрозливим сусідом. Цей випадок підтверджує: якщо одна зі сторін перебуває під сильним зовнішнім впливом і не може самостійно ухвалювати рішення, домовленості стають формальністю.

Як ці ізраїльські уроки можна застосувати в Україні

Україна наразі стикається із протистоянням, де “мирний договір” може бути лише інструментом для противника, що шукає паузу для перегрупування. Зважаючи на досвід Ізраїлю, можна виокремити такі ключові поради:

1.Довіряй не словам, а діям. Будь-які обіцянки, які не супроводжуються практичними кроками на зразок виведення військ чи справжнього роззброєння, залишаються порожніми деклараціями.

2.Поступки без гарантій небезпечні. Просто віддавати території або дозволяти супротивнику зберегти сили – ризиковано. Без жорсткого міжнародного контролю ці кроки можуть лише зміцнити противника.

3.Готуйся до внутрішніх викликів. Укладення угоди не означає, що всередині твоєї країни всі погодяться з її умовами або зможуть їх реалізувати.

4.Мир не дорівнює безпеці. Формально можна оголосити про завершення війни, але аж ніяк не гарантувати відсутність диверсій, терактів чи майбутніх провокацій.

5.Тривала протидія та розвиток – запорука стабільності. Як і Ізраїль, Україна має продовжувати розбудовувати стійку економіку, сильну армію та передові технології – це стримує агресора не менше, ніж дипломатичні процеси.

Не все залежить від одного підпису

Уявлення про те, що мирний договір автоматично приносить кінець конфлікту, часто виявляється ілюзією. Ізраїлю доводилося неодноразово переконуватися, що ворожі сили можуть використати перемир’я як спосіб відволікти увагу світу або знайти додаткову підтримку. Кожен раз, коли ізраїльтяни намагалися досягти згоди, але не отримували гарантованих змін у ставленні протилежного боку, результатом часто були нові раунди насильства.

Україні теж варто пам’ятати: папір, на якому друкується мирна угода, не вбереже від куль, якщо твій опонент ніколи не визнавав твоєї державності й планів не змінює. Тому питання не лише в тому, чи підпишуть договір, а й у тому, як він виконуватиметься і хто цього виконання домагатиметься.

Мир не можна отримати шляхом односторонніх поступок – він досягається тоді, коли твій противник розуміє безперспективність продовження агресії. Для цього потрібні час, єдність суспільства та дієва здатність захищати себе.