Після інавгурації 47-го президента США Дональда Трампа в українських політичних і громадських колах зростають побоювання щодо подальшої долі військової та фінансової допомоги Києву.
Публічні виступи Трампа та його перші кроки на посаді, а також попередні обіцянки “не підтримувати чужі конфлікти” формують підстави для занепокоєння: Україна може втратити вагому частку підтримки від Вашингтона.
Найбільш помітний сигнал — відсутність високопоставленої української делегації на інавгурації Дональда Трампа. В мережі навіть курсують чутки про те, що Президент України Володимир Зеленський нібито звертався через неофіційні канали з проханням запросити його на інавгурацію, проте отримав відмову. Цю інформацію неможливо підтвердили, але сам факт появи подібних розмов є показовим та сам по собі демонструє недоліки відсутності українських високопосадовців на церемонії.
Це контрастує з попередніми роками, коли Україна часто згадувалася в контексті США. Тепер новий лідер Білого дому демонстративно не згадав про Київ жодним словом у своїй інавгураційній промові. Для багатьох наших політиків та експертів це стало приводом задуматися про те, що Трамп або не вважає Україну пріоритетом, або взагалі не хоче надалі поглиблюватися в українські проблеми.
Зі слів Трампа, він визначає чіткий вектор “America First” (Америка передусім), а відмова від “чужих конфліктів” і “надмірно щедрої допомоги іншим державам” — частина його передвиборчої програми:
— Обмеження зовнішніх витрат і аудит усіх програм допомоги.
— Посилення контролю за тим, як витрачаються американські кошти за кордоном.
В українських колах та у Києві така позиція не могла не викликати хвилю побоювання, тому що корупційні рішення є нашою реальністю й усі розуміють – в Україну найближчим часом може приїхати делегація чи створена за дорученням президента США комісія, яка перевірятиме звіти про використання зброї, грошей та іншої підтримки, наданої упродовж останніх років.
У цьому сенсі також варто згадати неодноразові заяви американських військово-політичних діячів про потребу “прозорості” під час отримання і використання допомоги та сюжети у ЗМІ про появу американської зброї на чорних ринках.
З тексту промови та перших кроків Трампа також можна виокремити кілька моментів, які можуть прямо позначитися на Україні:
Він не згадує Україну. Раніше навіть Байден чи Обама бодай побіжно, але говорили про українців на початку свого терміну; Трамп не сказав нічого.
Скорочення допомоги іншим країнам. Уже підписано низку указів про “аудит та призупинення” зовнішніх програм, поки не буде підтверджено їхню користь для США.
Орієнтир на “власну” Америку та силу. Трамп і його команда не збираються вникати в локальні конфлікти, якщо вони не несуть прямої загрози інтересам США.
Роль “миротворця”. У промові Трампа прозвучало, що “успішні переговори про припинення вогню на Близькому Сході” — один із його козирів. Він не проти демонструвати свій “талант” в інших конфліктах, але питання: чи вигідно йому братися за українську кризу, яку він називає “чужою війною”?
Якщо казати про реакцію української влади, то ще до інавгурації Президент України Володимир Зеленський публічно радів перестановкам у Білому домі, тоді як реальний вплив на майбутню адміністрацію Трампа під питанням. Ймовірно, в Україні сподівалися, що Трамп готовий допомагати нам лише тому, що він у опозиції до демократів чи Росії. Але Tрамп ніколи не висловлювався про “безумовну підтримку України”. Скоріше він схильний критикувати “занадто щедру” допомогу Києву, тому його рішення не обов’язково будуть на користь України.
Підсумовуючи, можна сказати, що українська влада ризикує зіткнутися з додатковими труднощами:
— Публічний аудит західного озброєння та фінансів. Якщо він виявить зловживання, скандал може спричинити різке урізання підтримки.
— Послаблення міжнародної коаліції не на користь України, адже Трамп не приховує “українське питання” не входить до його персональних пріоритетів.
— Друга спроба “нормандського формату”? Трамп анонсував себе як миротворця, і не виключено, що він може спробувати домовитися з Кремлем шляхом компромісів, болісних для Києва.
Остаточно, чи дійсно Трамп “відвернеться” від України — покаже час. Але вже зараз видно: надмірна ейфорія окремих політиків у Києві, мовляв, Трамп буде кращим за демократів, не завжди виправдана. Яскраві обіцянки нового президента США спрямовані передусім на розв’язання внутрішніх американських проблем і досягнення власних цілей на міжнародній арені. Для України це сигнал, що “тривожні дзвони” можуть задзвонити, якщо ми не доведемо реальної цінності нашого партнерства та не уникнемо сумнівів про “сумнівне використання” будь-якої допомоги.
