політика Архіви - Сторінка 6 з 38

КНДР заявила про готовність надати військову підтримку Росії

Posted on 3 Вересня, 2025 by Микола Донченко

Північна Корея підтвердила готовність надати військову підтримку Росії у разі потреби.

Про це заявив диктатор Кім Чен Ин, повідомляють російські ЗМІ.

Під час зустрічі російська та корейська сторони обговорили участь північнокорейських військових у бойових діях на території Курської області, а також подальшу співпрацю в умовах війни проти України. Путін заявив, що військові КНДР вже брали участь у “визволенні” Курської області, тоді як Кім Чен Ин наголосив, що Пхеньян готовий надати допомогу Росії, назвавши це “братським обов’язком”.

Відомо, що лише у липні Північна Корея відправила Москві понад 7 тис тонн військової продукції. Поставки здійснюються морем через порти Владивосток і Находка, залізницею та авіацією.

Загалом КНДР передає Росії артилерійські снаряди, реактивні боєприпаси до систем залпового вогню й балістичні ракети типу “Хвасон-11”. З червня 2023 року Москва отримала близько 6,5 млн одиниць артилерійських боєприпасів та до 150 балістичних ракет KN-23/24.

США та союзники формують небезпечний наратив про “український слід” у підривах Nord Stream

Posted on 3 Вересня, 2025 by Микола Донченко

У ніч на 26 вересня 2022 року на трьох із чотирьох ниток газопроводів “Північний потік-1” і “Північний потік-2” сталися потужні підводні вибухи. Це призвело до великих витоків газу і вивело з ладу більшу частину трубопроводів.

Від самого початку інцидент розцінили як диверсію: випадкові аварії одразу на кількох гілках малоймовірні. Першою реакцією на Заході була підозра на адресу Росії – мовляв, Москва сама знищила свої труби, щоб шантажувати Європу припиненням постачання. Наприклад, директор МЕА Фатіх Біроль натякав, що винуватець “очевидний”, маючи на увазі Росію. Українські офіційні особи тоді підтримували цю версію: радник глави ОП Михайло Подоляк заявляв, що настільки складну диверсію могла здійснити тільки країна, яка володіє великими ресурсами, і натякав на Росію.

Однак у міру розслідування західні ЗМІ та розвідка почали просувати іншу версію. У лютому 2023 року The New York Times із посиланням на дані розвідки повідомила, що за вибухами стоїть не Росія, а певна “проукраїнська група”. У наступні місяці низка публікацій почала пов’язувати диверсію з Україною.

Чому звинувачення змістилися з Москви на Київ і чим це загрожує самій Україні?

У 2023 році в ЗМІ з’явилися перші конкретні результати слідства, які вказували на можливу причетність вихідців з України до підриву газопроводів. Німецькі видання Die Zeit, Süddeutsche Zeitung і телекомпанія ARD провели спільне розслідування: з’ясувалося, що в диверсії могла брати участь група з шести або семи осіб, яка орендувала вітрильну яхту Andromeda у Німеччині. За даними слідства, команда складалася з двох водолазів, двох їхніх асистентів, капітана судна та медика. Вони вийшли з німецького порту Росток на Andromeda, використовуючи підроблені документи для оренди яхти. Саме з борту цього судна аквалангісти занурилися на 80-метрову глибину в районі данського острова Борнхольм і встановили вибухівку на труби.

Показово, що, за даними ЗМІ, Andromeda орендувалася через польську фірму, власниками якої виявилися двоє громадян України. Яхту бачили поблизу траси проходження газопроводів за кілька днів до вибухів, що зміцнило версію про “український слід”. Під час обшуків на цьому судні німецькі експерти виявили сліди вибухових речовин, використаних при підриві труб.

До літа 2023 року слідчі органи Німеччини, Данії та Швеції (країн, у чиїх економічних зонах сталися вибухи) змогли встановити особи ймовірних учасників диверсії. Повідомлялося, що деякі з них – громадяни України або люди з очевидними зв’язками з українськими силовими структурами. Зокрема, було видано ордер на арешт 41-річного громадянина України, інструктора з дайвінгу, відомого як Володимир З., якого вважають одним із водолазів-підривників. Також фігурували дані про подружжя-дайверів з України, яких підозрюють в участі в атаці.

Прорив у розслідуванні стався в серпні 2025 року. 21 серпня 2025 року в Італії був затриманий 49-річний українець Сергій Кузнецов, якого німецька прокуратура називає одним із координаторів операції з підриву “Північних потоків”. Його заарештували за європейським ордером у передмісті Ріміні і тепер домагаються екстрадиції до Німеччини. За версією слідства, Кузнецов відповідав за організацію групи диверсантів, хоча сам особисто не був водолазом. Показово, що під час службових обов’язків у 2022 році він займав командну посаду в ЗСУ. На першому засіданні суду в Болоньї затриманий заявив про свою повну непричетність, стверджуючи, що в дні вибухів перебував на території України. Кузнецов відмовився від спрощеної видачі Німеччині і зажадав надати матеріали справи українською мовою. Італійський суд залишив його під вартою до розгляду питання про екстрадицію (призначено на 3 вересня 2025 року). Якщо його передадуть Німеччині, обвинуваченому загрожує до 15 років позбавлення волі.

Версія Заходу: союзники перекладають відповідальність на Київ?

Сукупність фактів, розкритих західними слідчими та пресою, фактично формує наратив, що диверсію здійснила не Росія і навіть не безпосередньо країни НАТО, а певна автономна “проукраїнська група”. Ця версія виглядає еволюцією поглядів Заходу на інцидент. Якщо одразу після вибухів багато хто публічно кивав на Москву, то навесні 2023-го риторика змінилася – з’явилася зручна гіпотеза про дії проукраїнських сил, які діяли нібито без відома союзників. Що могло підштовхнути до такої зміни акценту?

По-перше, розслідування справді виявило низку зв’язків з Україною, які важко заперечити. Факт оренди яхти українцями і вихід на справу команди, частково складеної з громадян України, – вагомі докази. Німеччина не може ігнорувати такі дані: вибух газопроводів, що з’єднували ФРН із російським газом, – злочин проти критичної інфраструктури країни, і німецькому суспільству потрібні відповіді. Щоб не звинувачувати прямо союзників по НАТО, з’явилася проміжна гіпотеза про українців.

По-друге, такий хід зручно знімає підозри зі США та їхніх партнерів. Ні для кого не секрет, що Москва з першого дня звинувачує у скоєному “англосаксів”, тобто США і Великобританію. Відомий американський журналіст-розслідувач Сеймур Херш опублікував детальну статтю “Як Америка вивела з ладу Nord Stream”, де на основі інсайдерських джерел стверджував: вибухи організували водолази ВМС США під прикриттям навчань НАТО, а команду на підрив віддав особисто президент Джо Байден. Офіційний Вашингтон люто спростував ці звинувачення. Втім, низка західних експертів і політиків також озвучували незручні версії. Так, професор Джеффрі Сакс в інтерв’ю Bloomberg ще восени 2022 року прямо заявив, що “ймовірно, це справа рук США, можливо, за участю Польщі”, виходячи з мотивації та технічних можливостей. А у вересні 2022-го колишній чиновник Пентагону Майкл Рубін у журналі National Interest фактично визнав, що до саботажу причетні США, назвавши підрив Nord Stream виконанням обіцянки Байдена “покінчити з трубопроводом” – і навіть закликав застосувати той самий підхід до турецького газопроводу TurkStream.

На такому тлі набагато зручніше виставити виконавцями українців. Версія про самовільну акцію проукраїнських сил дозволяє США і НАТО формально залишатися осторонь, не піддаючись прямим звинуваченням. Особливо це важливо для Вашингтона: пряма причетність США означала б атаку однієї союзної країни (США) на інфраструктуру іншої союзної країни (Німеччини), що загрожувало б серйозною кризою всередині НАТО. А от якщо винна група українців-ентузіастів, то і скандал менш масштабний, і офіційні особи Заходу ніби ні при чому. Деякі критики називають цю історію “цапом-відбувайлом”, де Україна грає роль зручного обвинуваченого, аби зам’яти незручні питання про роль спецслужб США чи інших держав.

Західні регіони України зазнали масованої атаки вночі 3 вересня

Posted on 3 Вересня, 2025 by Микола Донченко

В ніч на 3 вересня західні регіони України зазнали масованої атаки російських дронів та ракет.

Про це повідомляє УНН із посиланням на місцеві органи влади.

За словами голови Львівської ОВА Максима Козицького, ворог атакував обласний центр безпілотниками. Жертв і постраждалих немає, сили ППО спрацювали ефективно.

В Івано-Франківській області, за інформацією очільниці ОДА Світлани Онищук, зафіксовано комбіновану атаку. Ціллю став об’єкт інфраструктури, виникла пожежа, яку ліквідують служби. Постраждалих немає.

У Хмельницькій області атаки відбулися двічі – вночі та вранці. Голова ОВА Сергій Тюрін повідомив про збиття ворожих цілей, проте зафіксовано пошкодження. Вогонь охопив гаражний комплекс, згорів тролейбус, вибито вікна в житлових будинках та пошкоджено нежитлові приміщення.

У Луцьку, за словами мера Ігоря Поліщука, обстріл спричинив займання двох гаражів і господарської споруди. Ще одна будівля пошкоджена уламками, повністю вигорів приватний вантажний автомобіль.

За попередньою інформацією, жертв і постраждалих унаслідок нічних атак немає. Роботу сил ППО відзначають як результативну.

NYT: Трамп допоміг Путіну вийти з міжнародної ізоляції

Posted on 3 Вересня, 2025 by Микола Донченко

Президент США Дональд Трамп своїми контактами з нелегітимним президентом країни-агресора Володимиром Путіним посприяв послабленню його міжнародної ізоляції.

Про це пише The New York Times.

Видання звертає увагу на контраст між самітом ШОС 2022 року в Узбекистані, де Путін виглядав ізольованим, і цьогорічною зустріччю у Тяньцзіні, Китай. Якщо тоді лідери Китаю та Індії публічно висловлювали стурбованість війною, а інші керівники уникали спілкування з ним, то тепер ситуація змінилася.

На новому саміті Путін активно контактував із євразійськими лідерами, тримався за руки з прем’єром Індії Нарендрою Моді, а глави Ірану, Непалу, Таджикистану, Туреччини та В’єтнаму радісно вітали його на закритих зустрічах. Газета зазначає, що глава Кремля використав трибуну ШОС, аби публічно звинуватити Захід у війні проти України.

На думку професорки глобальної комунікації Марії Репнікової, складається враження, що війну частково прийняли: “Наче все повернулося на круги своя, і війни навіть не було”.

У МЗС України назвали “дивовижним” факт, що у фінальному комюніке саміту не згадали найбільшу агресивну війну в Європі з часів Другої світової війни, попри перелік інших конфліктів і терактів.

Якість питної води в Україні: результати досліджень 2025 року

Posted on 2 Вересня, 2025 by Микола Донченко

За даними Держпродспоживслужби, ситуація з якістю питної води в Україні залишається тривожною. У першому півріччі 2025 року державні та акредитовані лабораторії перевірили 700 273 проби води з усіх регіонів країни.

З них 689 570 проб відібрано у централізованому водопостачанні (міські водогони) і 10 703 – з нецентралізованих джерел (колодязі, каптажі тощо). Аналіз показав, що 24 699 проб (≈3,5%) не відповідали санітарним нормам: серед централізованих – 23 509 проб (≈3,4%), серед нецентралізованих – 1 190 проб (≈11,1%).

— Усього перевірено 967 водопостачальних підприємств та 7 715 об’єктів водопостачання, серед яких на 5 328 (≈69%) виявлено порушення санітарних норм.

— За результатами інспекцій направлено 3 157 приписів/рекомендацій щодо усунення порушень (з них виконано лише 40%), а також накладено 1 штраф (Київська область).

Загалом, майже 25 тис проб води не відповідали вимогам безпеки. Це означає, що значна частина централізованого водопостачання працює з невідповідностями санітарного законодавства.

На думку фахівців, головною причиною таких невідповідностей є застарілість і недофінансування водогонів. Багато мереж водопостачання будувалися за радянських часів і давно потребують капітальних ремонтів, яких не проводять через брак коштів. За словами експертів, тарифи на воду в останні 12 років зросли у 12 разів, але виділені кошти майже не спрямовувалися на оновлення мереж. Одночасно стрімке зростання тарифів на електроенергію (понад 200% за 4 роки) призвело до того, що водоканали змушені економити на обслуговуванні систем.

Додатково військові виклики та економічна нестабільність ускладнюють ситуацію: кошти з бюджету та комунальних тарифів витрачають переважно на вирішення нагальних потреб, а масштабні проєкти оновлення мереж переносять на “невизначений період”. Водночас Держпродспоживслужба наголошує, що контроль за якістю води ведеться постійно, “попри всі складні виклики військового часу”.

Урядові органи вже вживають певних заходів. За даними Держпродспоживслужби, за порушення санітарних норм з початку року направлено понад 3 тис приписів на усунення недоліків та лише одного разу накладено штраф. Крім того, для забезпечення безпеки водопостачання комунальні підприємства проводять власний лабораторний контроль та спільні з місцевою владою комісії перевіряють систему водопостачання. Проте результати поки обмежені: більшість проблем залишається невирішеними, а у використанні коштів не було якісних змін.

У цій ситуації експерти застерігають: пити воду з крану без кип’ятіння небезпечно. Як зазначає один з аналітиків, “в Україні погана ситуація з питною водою. Пити її та навіть використовувати у їжу […] у певних випадках може бути небезпечно”. Тому споживачам рекомендовано вживати додаткові заходи безпеки – від фільтрації води до використання бутильованої води для пиття і приготування їжі.

Наразі контроль за якістю води триває: Держпродспоживслужба разом з медичними установами постійно моніторить лабораторні показники. Однак, зважаючи на значні невідповідності та комплексність проблем, необхідні системні рішення: інвестиції в модернізацію водогонів, прозоре використання коштів тарифів і жорстка відповідальність за недотримання норм. Без цього проблема якості питної води залишатиметься актуальною, а довіра населення до водоканалів – низькою.

Підозрюваний у вбивстві Парубія зізнався у скоєному та назвав це помстою українській владі

Posted on 2 Вересня, 2025 by Микола Донченко

Підозрюваний у вбивстві Парубія публічно визнав свою провину.

Про це він заявив журналістам із залу суда.

“Так, це я його вбив, він був поруч. Жив би я у Вінниці – був би Петя (Порошенко). Я хочу, щоб мене швидше засудили, обміняли на військовополонених і я поїхав у росію шукати тіло свого сина”, – сказав чоловік.

Він також додав, що інформація про шантаж із боку російських спецслужб не відповідає дійсності. За його словами, убивство Парубія було його власною ініціативою.

Український кошмар для російських НПЗ: як головна галузь РФ втрачає свою силу на очах

Posted on 1 Вересня, 20251 Вересня, 2025 by Микола Донченко

Російська нафтогазова галузь зазнає безпрецедентних ударів із боку України. Літаками-“камікадзе” та безпілотниками у серпні–вересні 2025 руку атаковані численні великі НПЗ РФ. За даними Reuters, за кілька останніх тижнів удари припали приблизно на 10 заводів, що вивело з ладу близько 17% потужностей із переробки нафти.

Наприклад, 13 липня дрони спричинили пожежу на великому НПЗ у місті Кстово Нижньогородської області . У серпні також горіли НПЗ у Новошахтинську, Сизрані, Саратові, Волгограді, Рязані тощо . Ці масштабні атаки перекривають ключові нафтопереробні артерії (від Поволжя до півдня Росії) і виводять із ладу важливі агрегати.

Удар по НПЗ Росії одразу позначився на паливному ринку. У віддалених регіонах країни вже спостерігаються черги на АЗС і дефіцит бензину. У Примор’ї та на Далекому Сході, за повідомленнями місцевих ЗМІ, автозаправки працюють нестабільно – по ініціативі влади видають паливо лише за талонами або спеціальними карткам . Навіть у Криму, який приєднано до РФ, дещо обмежили продаж бензину: сюди пальне почали відпускати виключно “за талонами”. Усе це стало наслідком масштабної зупинки НПЗ на тлі пікового літнього попиту. Як зазначає AP, дефіцит бензину завжди загострюється восени через жнива та курортний сезон, але цьогоріч він ускладнений саме через удари по НПЗ .

Одночасно злетіли ціни на паливо. За даними Guardian, оптова вартість літра бензину АІ-95 на Санкт-Петербурзькій біржі влітку 2025 року перевищила 82 300 руб за тонну, що на понад 54% вище січня. Російські ЗМІ повідомляли про рекордний стрибок цін – вартість бензину в Москві перевищувала 60 руб/л, а в провінції й узагалі дійшла до 78 руб за літр і більше. Уряд РФ змушений був запровадити жорсткі заходи: у липні обмежено експорт бензину (заборона діяла до кінця вересня), щоб спрямувати більше пального на внутрішній ринок, але це одночасно знизило валютні доходи. Reuters повідомляє, що уряд навіть підвищив плани експорту нафти з західних портів на 200 тис бар/день, аби компенсувати збитки переробки. За таких умов роздрібні ціни продовжують рости, а реальні запаси пального можуть скорочуватися.

Вразливість російської нафтопереробки

Чому атаки саме зараз стали катастрофічними для РФ? Ситуацію посилили низка внутрішніх чинників.

По-перше, виробництво палив ледь покривало внутрішній попит навіть до атак. За оцінками аналітиків, довоєнні потужності НПЗ РФ на внутрішнє споживання були на межі – продукція “трохи перевищувала” внутрішній попит. Цей запас безпеки майже вичерпаний.

По-друге, технологічна залежність від Заходу. Найважливіші установки переробки (каталітичного крекингу, гідроочистки, ректифікації) російське машинобудування не виробляє – вони постачені закордоном.

Безпілотники часто б’ють саме по ключових агрегатах (наприклад, ректифікаційній колоні), пошкодження яких вимикає завод. Через санкції доставити західні запчастини або провести гарантійний ремонт цих складних установок неможливо – це може зайняти місяці. Висновок експертів: російські НПЗ “дуже потужні, але настільки ж беззахисні проти систематичних ударів” (за словами аналітика Польського інституту міжнародних відносин).

По-третє, сезонний фактор. Літо – звична пора пікового споживання пального у РФ (відпустки та збирання врожаю). Як визнають російські чиновники, в серпні традиційно “пікують” витрати бензину. У поєднанні з плановими ремонтами на НПЗ це означає, що ідеальна синхронізація атаки (одночасно з піком попиту) спричинила критичне напруження системи.

Потенційні ризики і виклики

За таких умов перспективи для РФ виглядають похмуро. Якщо удари по НПЗ зберігатимуться, можливий повний розрив нормального забезпечення автотранспорту пальним. Російський блогер зазначає, що уряд може бути змушений ввести талонну систему видачі бензину, як у 90-х роках. Експерти попереджають про перебої не лише в цивільному секторі (через брак пального відвернуться пасажирські автобуси і далекобійники), а й у військовій логістиці (останки виробництва авіаційного гасу на Рязанському та Нижньогородському НПЗ створюють ризики для ВКС РФ).

Водночас атаки Києва мають і політичний вимір. ЗМІ зазначають, що Україна цілеспрямовано підняла ставки, показуючи, що навіть після тривалого конфлікту вона здатна завдати значних втрат російській економіці. Ціни нафта і так дали президента США Дональда Трампа, який виступає посередником у мирному процесі, впливає на готовність Москви йти на поступки.

Отже, головна російська галузь опинилася під жорстким тиском. Якщо поточна хвиля атак не зупиниться, РФ ризикує дуже швидко зійти на повний енергетичний “мінімум”. Це означатиме не лише значно дорожчі паливо і всі товари, пов’язані з логістикою, а й серйозний удар по військово-промисловому комплексу Кремля (через дефіцит дизпального та гасу). Нині вже йдуть розмови про необхідність “карбути країну під розкладку” – адже НПЗ виявилися вразливими. Більшості громадян РФ (особливо у центральних регіонах) ще пощастило менше за курсом, але в разі ескалації авіаударів на Сибір та Далекий Схід багато в чому ситуація може стати іще гіршою.

Масований удар по Києву: який сигнал Кремль надіслав Трампу та Заходу

Posted on 29 Серпня, 2025 by Микола Донченко

Президент України Володимир Зеленський заявив, що нічний ракетний удар РФ по Україні, зокрема по Києву, 28 серпня був ударом не тільки по нашій країні, а й по всій Європі та навіть по президенту США Дональду Трампу.

Іншими словами, Кремль своєю ескалацією продемонстрував зневагу до мирних зусиль, які нині докладає Білий дім для припинення війни. Чому ж Москва пішов на таку масштабну ракетно-дронову атаку саме тепер, на тлі активізації миротворчих ініціатив Вашингтона?

У своєму відеозверненні Зеленський підкреслив, що остання атака “чітко демонструє незмінність цілей РФ: вони хочуть воювати і б’ють не тільки по наших містах і громадах – Росія зараз завдає ударів по всіх у світі, хто прагне миру. Це удар по Україні, удар по Європі, а також удар Росії по президенту Трампу”.

Він зазначив, що, попри сигнали з Вашингтона про готовність Кремля до переговорів, російська сторона “обирає балістичні ракети замість реальних кроків до миру, вбиває дітей, аби не говорити про те, коли і як буде мир” . Таким чином, Москва показово порушує обіцянки, дані західним лідерам, і продовжує терор навіть у момент, коли міжнародна спільнота намагається знайти шлях до припинення війни.

Водночас у Білому домі відреагували стримано. Прессекретарка адміністрації Трампа Каролайн Левітт, коментуючи масований обстріл України, згадала про нещодавні удари українців по нафтових об’єктах у РФ і припустила, що “обидві сторони, можливо, не хочуть завершення війни”. За її словами, Дональд Трамп, дізнавшись про атаку, “був незадоволений цією новиною, але й не здивований”. Президент США нібито продовжує уважно стежити за ситуацією і хоче якнайшвидше завершити війну, щоб припинити загибель людей. Показово, що американське посольство в Києві фактично повторило позицію Трампа, закликавши “обидві сторони” конфлікту знайти рішення для завершення війни.

Війна входить у нову фазу?

На думку низки експертів, своїм ударом по Києву 28 серпня Кремль намагався послати прямий сигнал Трампу та європейським лідерам. По-перше, Кремль дав зрозуміти, що жодні гарантії безпеки для України фактично не матимуть сили для Москви. Тобто, навіть якщо Захід запропонує Україні якісь безпекові домовленості, Москва демонстративно їх ігнорує, продовжуючи атаки. Таку думку озвучив політолог, голова Центру аналізу та стратегій Ігор Чаленко, коментуючи атаку.

З політико-дипломатичної точки зору дії Кремля мають подвійний підтекст:

— Демонстрація сили. Масований удар показує можливості РФ і її готовність піти на ескалацію, попри будь-які мирні домовленості. Кремль випробовує Захід на міцність, сигналізуючи, що здатен диктувати свої умови силою.

— Посилення риторики про “обидві сторони”. Парадоксально, але така атака дає додаткові аргументи прихильникам тез про необхідність “припинити кровопролиття з обох боків”. Саме цю риторику часом використовує Дональд Трамп, заявляючи, що й Україна теж “не безгрішна” у цьому конфлікті.

Чаленко звертає увагу, що останніми днями з’являлися повідомлення про те, нібито адміністрація Трампа зняла для України обмеження на удари по цілях на території Росії. Втім, західні ЗМІ за лаштунками пишуть, що насправді Вашингтон не давав Києву повної свободи дій. Тобто, на публіку США демонструють підтримку, але кулуарно можуть стримувати Україну, аби не “дратувати” Москву.

За словами Ігоря Чаленка, нинішня ситуація виглядає як трагічний шантаж: Україну намагаються змусити стати податливішою шляхом збільшення жертв серед цивільних. Москва відкрито тероризує наші міста, тоді як Захід обмежується стурбованістю.

“Ми захищаємо західний світ, а західний світ своєю беззубістю лише мотивує агресора”, – констатує експерт.

Показово, що навіть стримані європейські дипломати цього разу були обурені до краю. Голова Представництва ЄС в Україні Катаріна Матернова ледь не у нецензурній формі заявила, що такий удар Росії – це фактично атака на сам Євросоюз. Її ж офіс у Києві теж постраждав від цієї атаки, тож реакція була емоційною і однозначною: Москва цілеспрямовано б’є по Європі та зриває мирні зусилля.

Експерти попереджають, що повномасштабна війна може увійти в ще більш жорстоку фазу, якщо дипломатичні спроби найближчим часом проваляться. З’явилася інформація (зокрема у Financial Times) про можливий план компромісу – створення демілітаризованої зони за участю третіх країн. Ігор Чаленко зазначає, що це може бути одним із варіантів, який запропонують Кремлю для припинення війни. Якщо ж Кремль відкине навіть такий компроміс, то про змістовні переговори в найближчі місяці годі й говорити.

За яких обставин Трамп посилить позицію щодо Росії

На переконання політолога Олега Лісного, недавній російський удар наочно продемонстрував, що безкарність породжує вседозволеність. Кремль відчуває відсутність жорсткої реакції і тому дедалі більше нахабніє. Якщо проаналізувати, куди саме били російські ракети та дрони 28 серпня, можна прочитати між рядків справжній посил Москви:

По-перше, Кремль не хоче переговорів у тому форматі, які ніби були обіцяні Трампу на зустрічі в Алясці.

По-друге, Кремль ігнорує Європу як сторону процесу. Атаками по столиці України Москва показує, що не сприймає європейські країни рівноправними учасниками мирних ініціатив. Фактично Росія демонструє: порядок денний диктуватиме Москва, а не Вашингтон чи Брюссель.

Олег Лісний різко оцінює нинішню позицію США: Дональд Трамп, за його словами, має перестати бути “адвокатом” агресора і стати його “прокурором”. Поки що ж складається враження, що своїми обережними заявами саме американський президент фактично виправдовує небажання Кремля йти на мирні поступки.

Кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський вважає, що масовані удари по Україні красномовно свідчать: Кремль наразі не готовий сідати за стіл переговорів задля припинення війни. Навпаки, Москва розраховує, що американська адміністрація настільки прагне мирного врегулювання, що Москва може максимально тягнути час, прикриваючись цими перемовинами. Кремль показує всьому цивілізованому світу своїми ракетними атаками, що жодні заяви про його миролюбність не відповідають дійсності – він ставитиме ультиматуми силою, поки його не зупинять. І дуже показово, зауважує Желіховський, що Дональд Трамп на словах “погрожує одночасно і Україні, і Росії”, закликаючи обидві сторони припинити бойові дії. Таким чином, у Кремлі розуміють дві речі: з одного боку, рано чи пізно навіть терплячий Вашингтон може вдатися до санкцій чи інших кроків проти РФ; з іншого – поки президент США рівняє агресора з жертвою, українці ризикують втратити частину західної підтримки, якщо їх виставлять як сторону, що “не хоче сідати за стіл перемовин”.

Таким чином, кремлівська атака на Київ стала своєрідним “ударом по Трампу” – сигналом про те, що Москва не збирається грати за чужими правилами. Росія випробовує межі терпіння Заходу і водночас намагається нав’язати свій порядок денний мирного врегулювання на власних умовах. Реакція ж Білого дому досі залишається обережною: Трамп балансує між прагненням зупинити війну і небажанням йти на конфронтацію з Кремлем. Але якщо така двоїста позиція триватиме далі, існує ризик переходу війни у ще небезпечнішу фазу. Україні ж важливо не піддатися тиску і шантажу: як показують події, умиротворення агресора тільки розпалює його апетит.

Рішення Зеленського випускати за кордон чоловіків 18–22 років: критика військових та опозиції

Posted on 28 Серпня, 202528 Серпня, 2025 by Микола Донченко

Наприкінці серпня 2025 року український уряд змінив правила перетину кордону: чоловікам віком від 18 до 22 років дозволили безперешкодно виїжджати за кордон під час дії воєнного стану. Це рішення ініційоване президентом Володимиром Зеленським, який ще 12 серпня доручив уряду спільно з військовим командуванням опрацювати підвищення вікового порогу виїзду з 18 до 22 років.

Постанова Кабміну була ухвалена 26 серпня, і набула чинності наступного дня після офіційного опублікування документа. Фактично, вперше від початку повномасштабного вторгнення Росії певна частина чоловіків призовного віку отримає змогу легально залишати країну.

Суть рішення та офіційні мотиви влади

Від початку війни Україна запровадила суворі обмеження на виїзд: чоловікам від 18 до 60 років (за рідкісними винятками) було заборонено залишати країну під час воєнного стану. Це пов’язано із загальною мобілізацією – громадяни чоловічої статі цього віку становлять мобілізаційний резерв і можуть бути призвані до армії. Нинішня постанова Кабміну підняла мінімальний вік, з якого діє заборона, з 18 до 22 років.

Тобто чоловіки 18–21 років (включно 22-річні) більше не підпадають під обмеження на виїзд. В самому тексті постанови зазначено, що у разі воєнного стану заборона не поширюється на громадян чоловічої статі віком від 18 до 22 років включно (окрім окремих випадків). Для перетину кордону молодим чоловікам потрібно мати дійсний закордонний паспорт і військово-обліковий документ (в паперовій або електронній формі), який пред’являється на вимогу прикордонної служби . Іншими словами, навіть відкриваючи кордони для цієї категорії, держава продовжує вести їх на обліку як потенційних призовників.

Офіційно влада обґрунтовує цю ініціативу потребами молоді та збереженням зв’язків з Україною. Прем’єр-міністр Юлія Свириденко заявила, що рішення дозволити виїзд 18–22-річним стосується також тих громадян, які вже опинилися за кордоном, і покликане допомогти українцям “максимально зберігати зв’язки з Україною”. За словами міністра внутрішніх справ Ігоря Клименка, мета кроку – надати молодим українцям ширші можливості для навчання, стажування та легального працевлаштування за кордоном, аби набутий досвід вони згодом могли використати для розвитку України. Одночасно влада обіцяє супутні заходи підтримки молоді: спрощення вступу до українських вишів, підвищення стипендій тощо.

Влада також стверджує, що такі зміни можуть зменшити нелегальний відтік призовників. Голова ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко зазначив, що оновлення правил має на меті “стимулювати молодь не тікати з України”, тобто знайти порозуміння з молодими українцями, аби вони не виїжджали потайки, а мали легальну можливість виїзду за визначених умов.

Критика та ризики для обороноздатності

Рішення про вільний виїзд молодих чоловіків викликало суперечливу реакцію в суспільстві. Багато хто побоюється, що це послаблення негативно позначиться на обороноздатності країни, адже саме чоловіки 18-22 років у перспективі могли б стати поповненням для армії. Військові експерти застерігають, що реалізація цієї ідеї загострить проблему кадрового голоду в ЗСУ, який і так є однією з головних проблем під час війни. Від початку вторгнення Україна стикається з необхідністю постійно поповнювати втрати на фронті, а мобілізаційний ресурс не безмежний. Відкриття кордонів для цілої вікової групи призовників майже гарантовано призведе до відтоку значної частини молодих чоловіків за кордон – хтось поїде дійсно на навчання чи роботу, а хтось просто щоб уникнути перспективи опинитися на фронті. У результаті всередині країни скоротиться мобілізаційний резерв, причому за рахунок однієї з найбільш фізично здорових і працездатних категорій громадян.

На думку критиків, це відбувається в дуже невдалий момент з огляду на ситуацію на фронті. Бойові дії далекі від завершення – за наявними ознаками, війна затягується і може тривати ще не один рік. Російські війська поступово просуваються на сході, українським бригадам дедалі важче утримувати оборону на окремих ділянках. У таких умовах звільнення цілої вікової групи від мобілізаційних обмежень видається передчасним і небезпечним кроком. Якщо війна триватиме довго (а все вказує на затяжний характер конфлікту), то армія може зіткнутися з ще гострішим дефіцитом людських ресурсів.

Особливе занепокоєння висловлюють представники військового командування та військові інструктори. За неофіційними даними, Генеральний штаб ЗСУ був категорично проти ініціативи Зеленського дозволити виїзд 18–22-річних. Військові керівники, як стверджують інсайдери, радше наполягали б на посиленні мобілізаційних заходів, а не на їх послабленні – аж до зниження призовного віку хоча б до 20 років. Тобто, професійні військові усвідомлюють потребу в більшому притоку особового складу і виступали проти втрати цілої категорії потенційних новобранців. Президент Зеленський, навпаки, підтримав протилежну логіку – тим самим, за словами оглядачів, він увійшов у певний конфлікт інтересів із військовими колами.

Критика лунає і від чинних військовослужбовців та ветеранів. Наприклад, командир батальйону “Дніпро-1” Юрій Береза жорстко розкритикував нововведення, заявивши, що розмови про виїзд чоловіків за кордон є недоречними для країни, яка воює. На його переконання, заради перемоги Україні потрібна повна мобілізація всіх ресурсів, включно з жінками. Береза наголошує, що всі молоді люди повинні пройти військовий вишкіл, навіть якщо не воюватимуть безпосередньо на передовій. Інший офіцер, Микола Ворошнов, вважає, що українську армію навпаки слід “омолоджувати” – він рішуче проти ситуації, коли 50-річні тримають оборону, а 21-річні хлопці в цей час працюють за кордоном. На думку Ворошнова, призовний вік слід знизити до 20 років, адже молодші вояки фізично витриваліші, швидше навчаються і краще пристосовані до сучасних технологій ведення бою.

Не можна не враховувати і позицію західних союзників України щодо питання мобілізації. Протягом останнього року партнери неодноразово натякали Києву, що для успішного спротиву агресору необхідно нарощувати мобілізаційні зусилля. Наприкінці 2024 року високопоставлені представники США прямо закликали українське керівництво знизити призовний вік до 18 років (із тодішніх 25) заради посилення армії. Схожі рекомендації звучали й від окремих європейських союзників. Українська влада досі уникала відправлення на фронт зовсім юних новобранців – навіть попри такі поради. У квітні 2024 року президент Зеленський підписав закон про зниження верхньої межі призовного віку з 27 до 25 років, проте брати під рушницю 18-20-річних влада очевидно не поспішала.

Можливі політичні мотиви та фактор майбутніх виборів

Окрім безпосередніх військових наслідків, оглядачі аналізують політичний контекст цього кроку. Чому влада пішла на такий непопулярний серед військових і ризикований з погляду безпеки крок саме зараз? Найчастіше називають передвиборчий розрахунок Банкової – тобто мотив підвищити підтримку серед населення, зокрема серед молоді, на тлі можливих виборів. Популярність президента Зеленського, як відомо, значною мірою базувалася на молодому електораті. До війни саме молоді виборці були його найбільш відданою базою підтримки. В умовах воєнного стану чергові вибори офіційно відкладені на невизначений термін, але дедалі частіше в політичних колах іде мова про необхідність провести виборчу кампанію навіть попри війну (цього від України вимагають демократичні принципи і натякають західні партнери). Сам Зеленський та його оточення останнім часом подають сигнали готовності до виборів, якщо цього вимагатимуть обставини – зокрема, обговорюються сценарії проведення голосування у 2024 році або принаймні неухвалення рішення про їх повне скасування.

На цьому тлі рішення “догодити” молоді видається деяким аналітикам кроком із далекоглядною політичною метою. Розширюючи свободи для категорії 1-22 років та обіцяючи їй певні блага (можливість виїзду, стипендії, пільги для навчання тощо), влада може намагатися повернути прихильність молодих українців і знизити їхнє невдоволення станом справ. Як відзначають політологи, подібні преференції для юної аудиторії – вірна ознака того, що вибори не за горами.

Думку про те, що рішення продиктоване швидше політичною кон’юнктурою, поділяють і деякі громадські діячі в Україні. Наприклад, відомий активіст Сергій Стерненко засудив дозвіл на виїзд 18-22-річних, заявивши, що “це більше схоже на підготовку до виборів, аніж на рішення держави, яка готова до тривалої війни”. На його переконання, у влади пріоритетом має бути належна підготовка країни до затяжної боротьби з Росією, а не роздача поступок окремим групам населення для покращення настроїв. Стерненко та інші критики застерігають: створення ілюзії “полегшення життя” і “стабілізації ситуації” може приспати пильність суспільства щодо реальних викликів війни. Росія сама собою нікуди не дінеться, і ігнорування суворої реальності війни – смертельно небезпечне для країни. Отже, з точки зору цих спостерігачів, крок із відкриттям кордонів для молоді – це популістичний хід, що покликаний короткочасно підняти рейтинг влади, але аж ніяк не розв’язує стратегічних проблем.

Не дивно, що російська сторона активно підхопила цей сюжет та намагається використати його у своїй пропаганді. Кремлівські медіа і спікери вже коментують ініціативу Зеленського у тому дусі, що нібито український президент проміняв обороноздатність країни на спробу підвищити власний рейтинг перед можливими виборами. Подібні тези звучать у російських аналітичних статтях, де рішення відпускати молодь за кордон називають “передвиборчим популізмом ціною обороноздатності” України. Зокрема, російська пропаганда стверджує, що Зеленський пішов на цей крок виключно заради політичного виживання своєї влади, пожертвувавши інтересами фронту. Рішення дозволити виїзд 18-22-річних зображується як черговий іміджевий жест влади, який ставить особисті і політичні інтереси вище за національну безпеку. В російських коментарях наголошується, що в момент, коли українській армії як ніколи потрібні люди на передовій, верховний головнокомандувач обирає ризикований шлях послаблень – “усе заради порятунку власної шкіри”.

Кремль намагається виставити українське керівництво непослідовним і слабким: мовляв, замість того щоб зміцнювати армію в умовах постійного тиску з боку Росії, Київ займається політичними маневрами та піаром. Така риторика вписується у загальний наратив російської пропаганди, яка прагне посіяти сумніви серед українців щодо компетентності свого командування. Російські пропагандисти роблять висновок, що від відкриття кордонів для молоді виграє особисто Зеленський (у вигляді покращення іміджу і задоволення частини виборців), тоді як оборона держави нібито страждатиме. Подаючи цю інформацію, ворожа пропаганда прагне розколоти українське суспільство – зіткнути тих, хто підтримує послаблення для молоді, з тими, хто вважає це зрадою фронту, а також підірвати довіру до президента як до верховного головнокомандувача.

Висновки

Дозвіл виїзду за кордон чоловікам 18-22 років став одним з найбільш дискусійних рішень воєнного часу. З одного боку, він покликаний підтримати молоде покоління українців, дати їм більше свобод для розвитку та зберегти зв’язок з державою навіть під час війни. Влада позиціює це як інвестицію в майбутнє – молода і освічена молодь згодом має стати кадровим та інтелектуальним ресурсом для післявоєнної відбудови України. З іншого боку, багато хто побоюється, що такий крок послабить мобілізаційний потенціал та негативно вплине на обороноздатність вже зараз, коли кожен резервіст на вагу золота. Військове командування та частина експертів воліли б бачити протилежні дії – посилення мобілізації і залучення більшої кількості молоді до служби, особливо якщо війна триватиме довше, ніж сподіваються оптимісти.

Крім того, рішення має очевидний політичний вимір. Воно дає певні бонуси владі у відносинах з молодою аудиторією, що може стати в пригоді на можливих виборах. Однак ставка на короткостроковий популярний крок несе й ризики: у разі затяжної війни саме цю молодь все одно доведеться залучати до захисту країни, і тоді нинішні послаблення можуть обернутися проблемами. Суспільство вже віддало величезну данину кров’ю і жертвами в боротьбі за незалежність, тож будь-які рішення, що стосуються мобілізації та оборони, повинні бути максимально виваженими. Якщо влада ставитиме політичні інтереси вище за національну безпеку, це рано чи пізно стане очевидним для громадян і може викликати серйозне обурення.