Як каратимуть за втечу з України: подробиці нового законопроєкту

Під час війни тисячі українських чоловіків призовного віку намагаються нелегально залишити країну, рятуючись від мобілізації. Найпоширеніший маршрут для таких “ухилянтів” – вплав через прикордонну річку Тиса на Закарпатті, хоча багато хто пробує перейти гори чи скористатися послугами контрабандистів.

Нині затриманих порушників кордону переважно притягають до адміністративної відповідальності – складають протокол і передають до суду, а також можуть доправити до військкомату (ТЦК) для постановки на облік. Однак уряд України пропонує суттєво посилити покарання за такі спроби втечі – аж до кількох років ув’язнення.

Що передбачає законопроєкт №13673

Кабінет Міністрів зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт №13673 про встановлення кримінальної відповідальності за порушення, пов’язані з незаконним перетином кордону під час воєнного стану.

Ось ключові положення цього документа:

Незаконна втеча за кордон. За спробу незаконно перетнути державний кордон України (поза пунктами пропуску, без належних документів або за фальшивими документами) вводиться покарання у вигляді штрафу від 119 до 170 тис грн або позбавлення волі на строк до 3 років . Раніше такі дії каралися лише адміністративно (штрафом до 3400 грн чи арештом до 15 діб), тож фактично пропонується криміналізація незаконного виїзду.

— Перевищення дозволеного строку за кордоном. Окремо встановлюється відповідальність для військовозобов’язаних (призовників, резервістів), які не повернулися вчасно з офіційно дозволеного перебування за кордоном під час воєнного стану. За порушення встановленого строку виїзду передбачено штраф від 34 до 51 тис грн або ув’язнення на 3-5 років. Тобто, якщо чоловік отримав тимчасовий дозвіл на виїзд (наприклад, службове відрядження) і не приїхав назад у визначений термін, йому загрожуватиме вже не тільки дисциплінарна, а й кримінальна відповідальність.

Пошкодження прикордонних укріплень. За умисне руйнування або демонтаж прикордонної інфраструктури (інженерних загороджень, парканів тощо) також запроваджується кримінальне покарання. Санкція – штраф від 17 до 85 тис грн або обмеження чи позбавлення волі до 3 років. Ця норма явно спрямована проти місцевих мешканців прикордонних сіл та злочинців, які допомагають ухилянтам пробиратися за кордон, пошкоджуючи загородження на кордоні.

Звільнення при добровільному поверненні. Законопроєкт містить важливу виняткову умову: якщо особа незаконно перетнула кордон, але протягом 3 місяців добровільно повернулася в Україну і сама заявила про свій вчинок правоохоронним органам (і зробила це до отримання підозри), то її звільнять від кримінальної відповідальності. Аналогічно, для військовозобов’язаних, що перевищили дозволений строк перебування за кордоном, передбачено місячний “грейс-період” – якщо такий чоловік повернеться на Батьківщину протягом 1 місяця після завершення визначеного терміну виїзду, покарання до нього не застосовуватиметься. Таким чином держава залишає шлях для розкаяних порушників, аби вони виправили ситуацію добровільно.

Чому посилюють покарання саме зараз

Ініціаторкою законопроєкту виступила перший віцепрем’єр-міністр Юлія Свириденко (станом на серпень 2025 року виконує обов’язки прем’єра). В пояснювальній записці вона зазначає, що після початку повномасштабної війни кількість спроб нелегального виїзду чоловіків призовного віку стрімко зросла, а чинні покарання у вигляді адмінштрафів не мали належного стримувального ефекту.

Статистика це підтверджує: якщо до війни у 2021 році прикордонники зафіксували трохи більше 3 тис незаконних перетинів, то у 2022-му їх було більш ніж у два рази більше, у 2023-му – майже 10 тис, а протягом 2024 року – вже понад 20 тис випадків. Тільки за перший квартал 2025-го було затримано 4678 військовозобов’язаних чоловіків при спробі втечі – це на 10% більше, ніж за той самий період попереднього року. Очевидно, що явище незаконного виїзду набуло масового характеру, а символічні штрафи у кілька тисяч гривень не зупиняли порушників.

Крім того, з літа 2023 року в Україні оголошено курс на посилення відповідальності за порушення військового обліку та мобілізаційного законодавства. Тоді ж уряд запровадив нововведення: якщо ухилянта затримали на кордоні, і він вже перебуває у розшуку за ухилення від служби, прикордонники можуть одразу передати його поліції, яка доставить порушника прямісінько до ТЦК (раніше всі такі справи розглядали лише суди, і ухилянти мали шанс відбутися невеликим штрафом).

За словами МВС, масові спроби незаконно виїхати за кордон продемонстрували необхідність більш жорстких заходів: “адміністративні штрафи не стримують порушників” . Відтак уряд вирішив діяти радикально – перевести проблему у площину кримінальної відповідальності. Новий закон, на їхню думку, заповнить прогалини і стане реальним запобіжником від ухилення від мобілізації шляхом втечі за кордон .

Винятки, невизначеності та можливі наслідки

Як зазначено вище, законопроєкт передбачає “амністію” для тих, хто розкаявся: добровільне повернення і явка з повинною в установлені строки дозволять уникнути судимості. Цей баланс покликаний стимулювати порушників не ховатися за кордоном, а добровільно повернутися додому. Примітно, що МВС наголошує: звільнення від покарання можливе тільки якщо людина сама звернеться до правоохоронців до того, як їй повідомлять про підозру. Тобто якщо втікача вже офіційно викрили і оголосили підозру в злочині, скористатися поблажкою буде запізно.

Водночас деякі положення нового закону залишають запитання. Зокрема, не до кінця зрозуміло, хто саме і як визначатиме “дозволені строки перебування за кордоном” для військовозобов’язаних, перевищення яких тепер криміналізується. У тексті законопроєкту цього не роз’яснено. Імовірно, йдеться про випадки, коли чоловік отримує спецдозвіл на виїзд – скажімо, відрядження від роботодавця, виїзд волонтера чи водія гуманітарного транспорту, навчання за кордоном тощо – і зобов’язується повернутися до визначеної дати. У таких ситуаціях перевищення встановленого терміну буде розглядатися як правопорушення. Проте критерії і процедури поки що не конкретизовані: ні хто видає ці дозволи, ні на який максимальний час. Відсутність чітких норм може стати предметом для доопрацювання законопроєкту в Раді або для уточнення підзаконними актами.

Ще один аспект – чи стануть суворі покарання справді ефективним стримуючим фактором. Слід розуміти, що введення тюремних строків може мати і побічні ефекти. З одного боку, страх кримінальної відповідальності повинен зменшити кількість бажаючих ризикувати нелегальним виїздом. З іншого боку, критики можуть зауважити, що це створює підґрунтя для корупції (наприклад, хабарів, щоб уникнути кримінальної справи) або штовхатиме ухилянтів на ще небезпечніші способи втечі, аби тільки не бути спійманими. Уряд запевняє, що проект не порушує прав людини і не містить корупційних ризиків, але реальний вплив норм покаже лише практика.

Що далі?

Наразі законопроєкт №13673 перебуває на розгляді парламентських комітетів (зареєстрований 21 серпня 2025 року). Для набуття чинності його мають ухвалити голосуванням у Верховній Раді та підписати президент. Якщо депутати підтримають ініціативу уряду, Україна фактично прирівняє незаконний виїзд за кордон під час війни до кримінального злочину. Це стане безпрецедентним кроком: вперше в новітній історії України втечу від мобілізації каратимуть не лише штрафом чи призовом, а й реальним тюремним строком. Таким чином, влада демонструє намір максимально закрити всі лазівки для ухилення від військової служби в умовах війни. Чи виправдає себе така жорстка політика – покаже час, але її основна мета очевидна: зменшити масштаби “мобілізаційного туризму”.

ЗСУ знову вдарили по нафтопроводу “Дружба”: постачання російської нафти до Угорщини зупинено

У ніч на 22 серпня Збройні сили України здійснили чергову атаку дронами на нафтопровід “Дружба”, уразивши лінійну виробничо-диспетчерську станцію “Унеча” в селі Високе Брянської області.

Про це повідомив командир Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді з позивним “Мадяр”.

Станція “Унеча” є стратегічно важливим вузлом, де трубопровід розгалужується на північну та південну гілки, що забезпечують транспортування нафти до країн ЄС. Її пропускна здатність сягає близько 60 млн тонн сировини на рік.

Російське Міноборони заявило, що тієї ж ночі в Брянській області нібито було збито 19 безпілотників. Утім, за словами української сторони, атака досягла цілі.

Це вже не перший удар по станції “Унеча”. 13 серпня Генштаб ЗСУ повідомляв про пожежу в районі насосної станції, вибухи біля резервуарів і пошкодження інфраструктури. Також у ніч на 18 серпня українські дрони атакували іншу нафтоперекачувальну станцію – “Нікольське” в Тамбовській області.

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто раніше заявив, що Росія призупинила постачання нафти після серпневої атаки, не уточнивши, про який саме об’єкт ідеться. Постачання було тимчасово відновлено, але після нового удару в ніч на 21 серпня його знову припинили.

Сійярто назвав це “черговою атакою на енергетичну безпеку Угорщини” і “спробою втягнути країну у війну”.

У ЗСУ сформували нову бригаду десантно-штурмових військ

До 7-го корпусу швидкого реагування Десантно-штурмових військ увійшла нова артилерійська бригада — 147-а окрема.

Про це заявили в командуванні ДШВ ЗСУ.

Бригада буде оснащена передовими західними артилерійськими системами, здатними вражати цілі на великих відстанях з точністю до метра. До її складу увійдуть розрахунки безпілотних систем та інші підрозділи.

Полковник Віктор Довгаль, бойовий офіцер з 2014 року і повний кавалер ордена Богдана Хмельницького, призначений командиром 147 ОАБр. Протягом останніх двох років він очолював артилерійські підрозділи в 46 окремій аеромобільній бригаді.

Затримано командира підрозділу морпіхів ЗСУ за підозрою у зраді

Контррозвідка Служби безпеки виявила ще одного агента ФСБ у лавах Сил оборони. Ним виявився офіцер, командир взводу безпілотних літальних систем однієї з бригад морської піхоти ЗСУ, яка воює на південному фронті.

Інформацію повідомили в Службі безпеки України.

Контррозвідники повідомили, що російська спецслужба залучила на свій бік військового, використовуючи його родичів, які проживають у тимчасово окупованій частині Луганщини.

Він передавав російським військам координати свого підрозділу, щоб вони могли коригувати артилерійський вогонь по українських військових. Крім того, він наводив авіаудари РФ на запасні командні пункти сусідніх військових частин Сил оборони та їх склади з боєприпасами.

Одним із завдань “крота” була розвідка потенційних кандидатів для включення в агентурний апарат ФСБ.

За результатами розслідування з’ясувалося, що військовий намагався завербувати своїх колег для співпраці з агресором, про що регулярно повідомляв своєму керівнику.

В СБУ повідомили, що задокументували діяльність зрадника в лавах Сил оборони і завчасно вжили заходів для забезпечення безпеки локацій і особового складу в зоні активності агентів ФСБ.

Військовослужбовця затримали на території розташування його частини. Під час обшуків у нього було вилучено флешку з секретною інформацією, яку він планував передати до ФСБ. Також було знайдено два мобільні телефони, через які агент підтримував зв’язок із куратором.

Військовому пред’явили звинувачення за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України — Державна зрада в умовах воєнного стану. За цей злочин йому може загрожувати довічне позбавлення волі та конфіскація майна.

Наразі він перебуває під вартою і не має права на внесення застави.

Електромагнітна зброя проти роїв БпЛА: як Україна може змінити правила повітряної війни

Масове застосування безпілотників перетворило небо на театр мікроелектроніки, де перемагає той, хто швидше “гасить” платформи супротивника, а не лише збиває їх ракетами. Кінетичні засоби ППО залишаються необхідними, але їхня вартість та обмежені боєкомплекти погано масштабуються проти роїв дешевих дронів.

На цьому тлі електромагнітна зброя (ЕМЗ) пропонує інший обмін вартості: замість перехоплення кожної цілі – миттєве “знекровлення” всієї електроніки в секторі дії.

За суттю ЕМЗ відрізняється від класичної РЕБ не наміром завадити сигналам, а здатністю фізично руйнувати електронні вузли наведеною енергією. Межа між підходами умовна: чим вищі пікові потужності та крутіші фронти імпульсів, тим ближче система до високопотужної мікрохвильової дії. Сучасні рішення працюють короткими наносекундними “пакетами” енергії, створюючи поля такої інтенсивності, що у мікросхемах індукуються перенапруги, які виводять їх з ладу. Ефект по своїй логіці подібний до ЕМ-імпульсу, але без ядерної природи й у керованому секторі.

Міжнародний ринок уже рухається у цей бік. Американські програми останніх років показують перехід від демонстраторів до передсерійних комплексів, розроблених саме під контр-БпЛА. Ключові віхи – збільшення дальності до кілометрових масштабів, підвищення пікової потужності, поява “пакетних” режимів ураження для роботи по групових цілях та автономні енергомодулі, що забезпечують тривалі цикли бойової служби. Фактично формується клас засобів, які закривають проміжок між РЕБ і зенітною артилерією: вони не потребують дорогих ракет, працюють миттєво, а зона дії вимірюється сотнями метрів – кількома кілометрами.

Україна має добру відправну точку, адже за роки війни сформувала потужну екосистему РЕБ – від тактичних станцій до мережевих сенсорів, що дають цілевказання. До цього додається наукова школа у галузі імпульсної енергетики та антенних рішень: у країні збережені компетенції зі створення вибухомагнітних генераторів, високовольтних комутаторів, широкосмугових випромінювачів. Уже сьогодні українські розробники постачають окремі вузли для ЕМЗ на зовнішні ринки, що доводить технологічну зрілість компонентної бази. Наступний крок – інтеграція цих вузлів у цілісні бойові системи.

Водночас технічні бар’єри реальні:

По-перше, енергетика: щоб “пробити” сучасну електроніку на дистанції до двох кілометрів, потрібні високі пікові потужності та стабільні джерела живлення, а це питання масогабаритів, охолодження та ресурсу.

По-друге, спрямування: широка діаграма випромінювання збільшує ймовірність ураження групи цілей, але підвищує ризики побічних ефектів; вузький промінь вимагає точного супроводу й синхронізації з РЛС/оптикою.

По-третє, електромагнітна сумісність: армія насичена власними БпЛА, станціями зв’язку і навігації, тож без грамотної деconfliction-логіки ЕМЗ може нашкодити своїм. Це означає обов’язкові “безпечні коридори” для дружніх платформ, тимчасове вимкнення уразливих систем під час пострілів і чіткі правила застосування в населеній місцевості, де є критична інфраструктура.

Відповідь на ці виклики – архітектура, що поєднує сенсори, управління та ураження. На тактичному рівні ЕМЗ варто вбудовувати в шарову C-UAS-оборону: виявлення (радар/РЕБ/акустика) – ідентифікація – рішення – ураження. РЕБ “глушить” керування та GNSS, змушуючи рій перейти в примітивні режими, після чого ЕМЗ одним або кількома імпульсами “зрізає” електроніку відразу в секторі. Якщо частина цілей проривається, підхоплює ЗА/ППО. Така комбінація мінімізує витрати дорогих боєприпасів і зменшує навантаження на батареї ППО, а головне – ламає модель супротивника, що спирається на кількість.

Український шлях до власної ЕМЗ доцільно будувати поетапно:

Етап 1 – полігонні зразки з дальністю ураження 300-500 метрів на шасі 4×4, відпрацювання енергомодулів, випромінювачів та алгоритмів пакетної стрільби по повільних ціллях.

Етап 2 – тактичні комплекси з дальністю до 1–2 км і інтегрованим цілевказанням від штатних радарів/EO-станцій, уніфікація інтерфейсів з існуючими РЕБ і ППО.

Етап 3 – серійність: модульні рішення для різних носіїв (пікап, бронеавтомобіль, контейнер), підготовка розрахунків, стандарти безпеки, ремонтопридатність у польових умовах, виробнича кооперація з приватним сектором. На кожному етапі ключем буде не “гола” дальність, а стабільність ефекту проти типових загроз – FPV, квадрокоптерів і малих крилатих БпЛА, у тому числі у складній РЕБ-обстановці.

Окреме питання – доктрина та право. ЕМЗ не є “чарівною паличкою” і вимагає жорсткої дисципліни застосування: визначені сектори, заборона стрільби в напрямку медоб’єктів та енергетики, облік пролітів дружніх БпЛА. Потрібні інструкції щодо санітарних зон та часу відновлення дружніх систем після імпульсів, щоб війська розуміли, коли конкретний район “EM-hot”. Так само важливо мати прозорі критерії оцінки ефективності: не лише “скільки збито”, а й як знизилася інтенсивність ворожих вильотів, наскільки подешевшав “kill per cost”, скільки ресурсів ППО вдалося заощадити.

З погляду економіки війни ЕМЗ перспективна тим, що збільшує частку електрики та софту у протидії там, де раніше панували сталь і вибухівка. Українська промисловість здатна розгорнути виробництво ключових елементів – від високовольтних імпульсних ланцюгів до широкосмугових антен. Міжнародна кооперація може прискорити шлях до готового виробу: доступ до батарей нового покоління, твердотільних підсилювачів і систем теплового менеджменту критичний для виходу на кілометрові дистанції та “пакетні” режими. У підсумку країна отримує не лише засіб боротьби з дронами, а й заділ у сфері імпульсної енергетики, який має подвійне призначення.

Нарешті, головне: ЕМЗ – це інструмент, який працює найкраще у зв’язці. Соти РЕБ, імпульсні “мітли”, класична ЗА і ракети ППО, мережа сенсорів і спільна картина повітря – разом вони перетворюють рій противника на “хмару брухту” без виснаження боєкомплектів. Для України, що щодня стримує масові атаки, це шанс переламати тенденцію: нав’язати власний темп і зробити небо знову дорогим для агресора. Аби реалізувати цей шанс, потрібні три речі – інвестиції в лабораторії й полігони, кооперація з бізнесом і союзниками та швидка доктринальна інтеграція в наявні ешелони ППО/РЕБ. Усе інше – питання інженерної наполегливості, якої в українців не бракує.

Головнокомандувач повідомив про можливість наступу Росії на Херсон

Російські військові поки не планують широкомасштабний наступ на Херсон. Однак не можна виключати, що така можливість все ще існує.

Про це повідомив головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський.

Як він повідомив, наразі противник концентрує свої зусилля в Херсоні переважно в районі островів і мостів. Російські війська вже перемістили з цієї ділянки один полк і бригаду морської піхоти.

“Там росіяни проводять активні дії здебільшого в острівній зоні і в районі мостів. Водночас вони перекинули з цього напрямку один полк і бригаду морської піхоти, що свідчить про те, що найближчим часом там суттєвих наступальних дій не буде”, – пояснив Сирський.

Командувач зазначив, що небезпека атаки на Херсон залишається актуальною, і не слід її ігнорувати.

Ракета “Фламінго”: технічні характеристики, походження та перспективи

“Фламінго” – це нова українська далекобійна ракета, здатна уражати цілі на надзвичайно великій відстані. Її класифікація – оперативно-стратегічна крилата ракета дальнього радіуса дії, призначена для високоточних ударів по важливих цілях глибоко в тилу противника.

У питанні розробки “Фламінго” виникає закономірне питання: наскільки ця ракета є оригінальною українською інновацією, а наскільки – запозичує існуючі західні рішення? Багато експертів звернули увагу, що представлена ракета підозріло схожа на відому в вузьких колах британсько-еміратську крилату ракету FP-5.

Компанія Milanion Group (штаб-квартира в ОАЕ, підрозділ Milanion NTGS у Британії) демонструвала модель FP-5 на міжнародній виставці IDEX-2025 в Абу-Дабі у лютому 2025 року. Після появи фото “Фламінго” українського виробництва в мережі чимало фахівців одразу порівняли її з FP-5 – і висновки одностайні: всі відомі факти вказують, що “Фламінго” – це і є FP-5 (лише під українською назвою). Офіційного підтвердження цьому наразі немає, але візуальна подібність і збіг заявлених характеристик не залишають сумнівів.

Обидві ракети – великі дозвукові крилаті ракети з прямим крилом, двигуном над фюзеляжем та заявленою дальністю ~3000 км і тонною бойового заряду. Фактично, “Фламінго” повторює конструкцію FP-5, що й не дивно з огляду на тісну співпрацю українських і британських фахівців.

Варто відзначити, що сама FP-5 – доволі унікальна розробка на світовому ринку озброєнь. Ракет з подібним поєднанням дальності й потужності бойової частини існує дуже мало. Традиційно крилаті ракети великої дальності (наприклад, згадані Tomahawk або радянські Х-55) мали боєзаряд у кількасот кілограмів, або були носіями ядерного зарядa. Однотонна ж конвенційна боєголовка при дальності у три тисячі кілометрів – це справді рідкісне досягнення. Експерти Defense Express підкреслюють, що на сьогодні прямих аналогів “Фламінго” у світі майже не існує. Тож для України ця ракета є унікальною подвійно: по-перше, це перший вітчизняний зразок настільки дальнобійної крилатої ракети, а по-друге – він поєднує у собі характеристики, яких немає навіть у багатьох провідних держав.

Запозичені технологічні рішення з ракети FP-5

За наявними даними, українська “Фламінго” повністю повторює ключові технічні рішення FP-5 – від аеродинамічної компоновки до навігаційних систем. Розробники FP-5 свого часу пішли на ряд цікавих інженерних кроків, щоб досягти далекобійності і спростити виробництво, і саме ці рішення, схоже, успадковані “Фламінго”.

Розглянемо головні з них:

Дальність польоту: до 3000 км (для порівняння, це майже вдвічі більше за сучасний американський Tomahawk Block V з дальністю ~1600 км ). Така відстань дозволяє діставати цілі навіть на території Сибіру (наприклад, місто Тюмень ~2600 км від України).

Максимальна швидкість: близько 950 км/год (крейсерська – 850–900 км/год), тобто дозвукова швидкість польоту. Ракета летить низько над землею (висота польоту до 5 км), що допомагає уникати виявлення радарами.

Маса і габарити: максимальна стартова маса близько 6 тонн, розмах крил ~6 метрів . Конструктивно «Фламінго» – велика крилата ракета з фіксованим прямим крилом та двигуном, розташованим зверху фюзеляжу ближче до хвоста . Хвостове оперення – у Х-подібній конфігурації .

Бойова частина: до 1000 кг корисного навантаження (бойової частини). Ймовірно, це одна тонна звичайної (неядерної) вибухової речовини – надпотужна фугасна або осколково-фугасна боєголовка. Для порівняння, боєголовка Tomahawk важить ~450 кг, тож “Фламінго” має у понад двічі більшу потужність удару. Така важка БЧ здатна зруйнувати великі укріплені об’єкти або промислові споруди.

Система наведення: інерціальна навігація в парі з супутниковою (GPS/GNSS) – причому заявлено стійкість до радіоелектронної боротьби завдяки спеціальним антиспуфінговим антенам (CRPA). Це означає, що ракета летить до заданих координат, коригуючи курс за даними супутників та інерційних датчиків, навіть під активним глушінням сигналів. Візуальних систем навідення (таких як оптичне або інфрачервоне розпізнавання цілі) “Фламінго”, схоже, не має – і це свідоме спрощення, яке не заважає уражати стаціонарні великі цілі за координатами.

Загалом, успадкування технологій FP-5 дозволило Україні дуже швидко отримати на озброєння далекобійну ракету без багаторічного циклу НДДКР. “Фламінго” не просто схожа на західний аналог зовні – вона відтворює його інженерну філософію: мінімізувати складність на користь масовості та дальності. У підсумку отримано “просту, але саме ту ракету, яка потрібна зараз Україні” для досягнення стратегічних цілей.

Виробництво в Україні: співпраця чи локалізація західних технологій?

Ракета “Фламінго” попри іноземне “коріння” вже стала продуктом українського військпрому. Її серійний випуск налагоджено в Україні силами компанії Fire Point – однієї з провідних приватних оборонних структур країни. Саме ця компанія, за повідомленнями, займалася безпосередньо розробкою і впровадженням ракети у виробництво, а перші екземпляри були виготовлені на підприємстві в засекреченій локації. 14 серпня 2025 року фотокореспондент Єфрем Лукацький зробив знімки готових ракет “Фламінго” на заводському цеху Fire Point, підтвердивши, що виріб пішов у серію. Таким чином, попри схожість з британським FP-5, можемо говорити про глибоку локалізацію виробництва в Україні.

Співпраця з західними партнерами відіграла ключову роль у появі “Фламінго”. Ще у 2021 році Milanion Group уклала угоду про кооперацію з великою українською оборонною компанією (якраз Fire Point або структурою, пов’язаною з нею). Очевидно, що ця співпраця передбачала трансфер технологій і спільні розробки. Сама Milanion Group, маючи підрозділи у Великій Британії та виробничі бази в інших країнах, виступила постачальником технологічних рішень і, можливо, компонентів для FP-5/”Фламінго”. Натомість українська сторона взяла на себе інтеграцію цих технологій, виробництво корпусів, бойових частин і фінальне складання ракет на своїх потужностях. Таким чином “Фламінго” – це спільна розробка, де західна інженерна школа поєднана з українською виробничою базою.

Глибина локалізації виробництва, вірогідно, досить висока. Україна володіє значним досвідом у ракетобудуванні (заводи “Південмаш”, КБ “Луч” тощо) та може виготовляти багато складових: від корпусів і двигунів до систем управління. Наприклад, є підстави думати, що маршовий двигун для “Фламінго” може бути українського виробництва (з огляду на наявні напрацювання по турбореактивних двигунах для ракет “Нептун” та ін.). Бойову частину (вибухівку і детонатори) Україна також здатна робити самостійно. Імпортними можуть бути окремі високотехнологічні елементи – такі як електроніка систем наведення, навігаційні модулі чи спеціальні матеріали – але й вони, цілком можливо, постачаються в межах домовленості з західним партнером.

Перспективи використання «Фламінго» у ЗСУ та за їх межами

У Збройних силах України ракета “Фламінго” безперечно займе важливе місце як засіб стратегічного стримування. Її основна роль – удари по стратегічних об’єктах противника у глибині його території, чим створювати неприйнятні втрати для ворога і стримувати його агресію. Експерти прямо вказують, що головними цілями “Фламінго” мають стати об’єкти російського військово-промислового комплексу – тобто заводи, де виробляються ракети, дрони, боєприпаси, нафтобази, логістичні центри тощо. Знищення таких цілей безпосередньо послаблює спроможність Росії вести війну. Україна вже продемонструвала ефективність ударів по подібних об’єктах за допомогою безпілотників (удари по авіабазах у глибокому тилу, атаки на заводи “Шахедів” тощо), але можливості дронів обмежені малою масою боєзаряду та невеликою швидкістю. “Фламінго” натомість летить швидко (близько 800–950 км/год) і несе цілу тонну вибухівки, значно підвищуючи ефективність ураження таких об’єктів з першого удару.

Хоча наразі “Фламінго” виготовляється виключно для потреб ЗСУ і деталі проєкту оповиті таємницею, у довгостроковій перспективі цей комплекс може стати предметом інтересу й для інших країн. У разі успішного застосування у війні, українська далекобійна крилата ракета могла б привабити держав, що прагнуть посилити власне ракетне озброєння. Особливо це стосується партнерів України у Європі, які зацікавлені у стримуванні російської загрози. Вже зараз Україна декларує амбіції стати постачальником безпеки для себе і Європи завдяки розвитку ракетних технологій. Fire Point як виробник, і Milanion Group як технологічний партнер, теоретично могли б розгорнути виробництво “Фламінго” і на експортні замовлення – тим більше, що конструкція пристосована до відносно масового випуску (заявлена потужність – понад 50 ракет на місяць). Однак слід враховувати, що дальність понад 3000 км і тонна бойової частини підпадають під режим контролю ракетних технологій (MTCR Category I), який істотно обмежує експорт таких систем неядерним державам.

Поточні обмеження та виклики

Варто згадати і про можливі обмежуючі фактори в експлуатації “Фламінго”. По-перше, ракета дозвукова, тому хоча її збити важче, ніж повільний дрон, проти надсучасних систем ППО (на кшталт Patriot PAC-3 чи S-400) вона не невразлива. Ефективність ударів залежатиме від уміння пробити/обійти ворожу ППО – ймовірно, це досягатиметься масованим застосуванням (салютом з кількох ракет або у поєднанні з роями дронів, щоб перенавантажити оборону). По-друге, вартість такої ракети, хоч і нижча за західні аналоги, все ж значна – виробництво однієї 6-тонної ракети потребує чималих коштів та матеріалів. Це ставить питання ресурсоємності: чи зможе Україна економічно “потягнути” серійний випуск десятків і сотень “Фламінго” щомісяця. По-третє, операційні аспекти – потреба 20–40 хвилин на підготовку пуску вимагає добре захищених стартових позицій і чіткої координації (щоб уникнути удару ворога по пусковій за цей час). Отже, доведеться подбати про мобільність і прихованість комплексів, сценарії хибних цілей тощо.

Таким чином,  українська крилата ракета “Фламінго” є важливим досягненням національної оборонної промисловості. Вона поєднала найкращі західні технології (британська FP-5) з українською інженерною майстерністю і прагненням до незалежності у сфері озброєнь. Серійне виробництво цієї ракети та її очікуване практичне застосування відкривають нову сторінку у здатності України стримувати агресію і завдавати ударів у відповідь. “Фламінго»” здатна вражати цілі на відстані, що раніше вважалася недосяжною, і робить це з потужністю, яка ставить її в один ряд з найефективнішими крилатими ракетами світу.

В Україні прискорять процес нагородження військових

В Україні спростили процедуру нагородження військових. Тепер герої ЗСУ можуть отримувати державні нагороди набагато швидше.

Про це повідомили в Міністерстві оборони України.

З ініціативи глави держави Міністерство оборони реалізує заходи, спрямовані на оптимізацію процесу нагородження військовослужбовців державними нагородами. Нова система дозволить оптимізувати процес і зробити його більш зрозумілим і результативним.

Тепер командири військових частин і установ будуть надсилати подання про нагородження державними нагородами України за підпорядкованістю. Також вони повинні будуть використовувати нагородні листи, що відповідають формі, зазначеній у додатку.

Протягом двох днів органи військового управління, які мають безпосередній контроль над військовими частинами, займаються підготовкою документів для нагородження. Вони складають зведені подання і відправляють їх до Генерального штабу разом з нагородними листами.

Протягом двох днів штаб збирає всі пропозиції, формує звіт і направляє його президенту України разом з нагородними документами. Звіт підписує головнокомандувач Збройних сил України.

Упродовж доби після отримання державних нагород України їх передають до відповідних командувань видів і родів військ.

Опісля 48 годин після отримання нагороди керівництво повинно доставити її до військових підрозділів або органів, які перебувають у їхньому підпорядкуванні.

У разі посмертного нагородження, нагороду відправляють до місцевого військкомату, де вона буде передана родині загиблого.

Зловмисники збували гуманітарні автомобілі для ЗСУ

У Вінниці затримали голову благодійної організації та його спільника. Вони незаконно продавали автомобілі, які надходили як гуманітарна допомога для українських військових.

Про це повідомляє Вінницька обласна прокуратура.

У ході розслідування було встановлено, що з лютого 2025 року підозрювані займалися незаконним ввезенням транспортних засобів під виглядом гуманітарної допомоги. Вони не проходили процедуру митного оформлення, що дозволяло їм продавати автомобілі за зниженою ціною. Серед автомобілів, які були незаконно виставлені на продаж, були KIA SORENTO, три MERCEDES-BENZ ML 270, SSANG YONG REXTON і VOLKSWAGEN T5. Загальна сума, отримана від продажу цих автомобілів, склала $28 тис.

Відразу після того, як спільники отримали гроші і передали документи на транспортні засоби, їх затримали. В ході обшуків, проведених на законних підставах в місцях проживання і роботи підозрюваних, були виявлені і вилучені автомобілі, комп’ютерна техніка і документи, які свідчили про злочинну діяльність.

Щодо голови організації та її спільника було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту з можливістю внесення застави. Наразі проводяться заходи щодо встановлення та притягнення до відповідальності інших осіб, які мають відношення до цієї ситуації.

Відповідно до положень статті, винні можуть бути засуджені до тюремного ув’язнення на строк від п’яти до семи років.