П’ятий рік повномасштабної війни може стати переломним для мільйонів українців за кордоном, адже у Європі вже готуються до завершення механізму тимчасового захисту та переходу до нових правил перебування.
Про це йдеться у матеріалі BBC News Україна, який аналізує позицію Євросоюзу, національні підходи окремих країн та настрої самих українців.
Механізм тимчасового захисту ЄС запровадили 4 березня 2022 року після початку повномасштабного вторгнення Росії. Саме він дозволив мільйонам українців легально перебувати у країнах Євросоюзу, працювати, користуватися медичними, освітніми та соціальними послугами. Водночас від самого початку цей інструмент розглядався як тимчасовий.
У вересні 2025 року Рада ЄС ухвалила рекомендації щодо скоординованого підходу до припинення дії цього режиму, а 5 березня 2026 року країни Євросоюзу розпочали переговори про майбутній статус українців після завершення дії директиви. У Єврокомісії вже відкрито говорять, що нинішній формат навряд чи буде продовжено після березня 2027 року.
Єврокомісар з внутрішніх справ та міграції Магнус Бруннер наголосив, що тимчасовий захист потребує наступного плану після березня 2027 року. Спецпосланниця Єврокомісії з питань українців у ЄС Ільва Йоганссон також дала зрозуміти, що продовження нинішньої моделі виглядає малоймовірним.
“Думаю, для тимчасового заходу п’яти років достатньо”, – сказала Йоганссон.
За даними УВКБ ООН, у світі перебувають близько 5,9 млн українських біженців, із них 5,3 млн – у Європі. За інформацією Євростату, на кінець 2025 року статус тимчасового захисту в ЄС мали 4,35 млн українців. Найбільше людей прийняли Німеччина, Польща та Чехія.
Попри значні витрати на підтримку переміщених українців, ЄС також отримав економічний ефект від їхньої присутності. Більшість українців працює, сплачує податки та підтримує споживання в країнах перебування. За оцінками, сукупні витрати Євросоюзу на підтримку держав-членів і переміщених українців уже перевищили 34 млрд євро.
Одним із головних шляхів для подальшого перебування в Європі стає працевлаштування. За даними опитування УВКБ ООН, у середині 2025 року середній рівень зайнятості українських біженців віком від 20 до 64 років у європейських країнах сягнув 57%. Найвищі показники фіксували в Естонії, Угорщині, Британії, Польщі, Болгарії, Чехії та Нідерландах. Водночас у Німеччині цей показник залишається нижчим.
При цьому майже 60% працевлаштованих українців повідомляють, що працюють нижче свого рівня кваліфікації. Значна частина людей із вищою освітою змушена виконувати низькокваліфіковану роботу, що безпосередньо впливає на рівень доходів. Однак навіть ці зарплати часто виявляються вищими за ті, на які вони могли б розраховувати в Україні.
Після завершення тимчасового захисту українцям, які хочуть залишитися в Європі, доведеться переходити на інші правові підстави. Йдеться про робочі дозволи, самозайнятість, навчання, наукові програми, возз’єднання родини або програми для висококваліфікованих працівників, зокрема EU Blue Card. За даними Центру економічної стратегії, близько 20% українців уже мають інший статус, який дозволяє їм перебувати за кордоном, тоді як решта або лише планує його оформлювати, або чекає більше ясності.
У Німеччині, де нині перебуває майже чверть усіх українських воєнних мігрантів у Європі, окремий новий статус для українців після 4 березня 2027 року запроваджувати не планують. Там радять заздалегідь переходити на робочі чи студентські візи, “блакитні карти”, програми возз’єднання родини або громадянство. Але це означає втрату тих пільг, які надає тимчасовий захист, зокрема компенсацій на житло, соціальної допомоги та медичного страхування.
В інших країнах Європи також готують певні обмеження. У Данії планують змінити підхід до новоприбулих із частини українських регіонів, які вважають менш постраждалими від війни. Окремі держави розглядають жорсткіші підходи до чоловіків призовного віку. Водночас у Єврокомісії підкреслюють, що до березня 2027 року режим тимчасового захисту має залишатися однаковим для всіх українців незалежно від віку та статі.
У ЄС водночас готують і механізми добровільного повернення та відновлення. У Брюсселі визнають, що ані Україна, ані країни Євросоюзу не готові до одномоментного повернення мільйонів людей. Тому мова йде не про примус, а про поетапний підхід, зокрема через підтримку громад в Україні, ознайомчі поїздки та подовження перебування для батьків, чиї діти завершують навчальний рік.
Експерти сходяться в тому, що ключовим фактором повернення залишаються безпека та економічна перспектива. За опитуваннями, українці найчастіше називають серед умов для повернення остаточне завершення війни, відсутність повітряних атак та вищий рівень життя в Україні.
“Щоб повернути людей, ми маємо дати їм якусь перспективу”, – сказала старша дослідниця ЦЕС Ірина Іпполітова.
Фактично 2026 рік стане для українців у Європі роком рішень. Тимчасовий захист ще діє, однак і Брюссель, і уряди окремих країн уже дають зрозуміти, що після березня 2027 року переважній більшості доведеться або переходити на інші підстави для проживання, або визначатися з поверненням до України.
