Інформацію надав Інститут вивчення війни (ISW).
28 і 29 червня стали відомі нові дані про переміщення українських сил. Війська просунулися в центрі Часового Яру і на південний схід від села Біла Гора.
Згідно з інформацією, наданою Генеральним штабом Збройних сил України, за минулу добу в районі Краматорська відбулося п’ять бойових зіткнень. Вони відбулися саме в районі Часового Яру та Білої Гори.
Про це стало відомо із допису генерала у “Facebook”
Сергій Наєв закінчив свою роботу в якості командира тактичної групи “Вугледар” за рішенням Генерального штабу.
“Разом із офіцерами органу управління залишаємо один із найгарячіших напрямків Донеччини”, – зазначив він.
Генерал-лейтенант повідомив, що в цій зоні діятиме нещодавно сформований корпус Збройних сил України. Також він підбив підсумки своєї служби на посаді.
“Попри чисельну перевагу противника в живій силі та техніці, нам п’ять разів вдавалося покращити тактичне положення, сім разів – заманити ворога в пастку та знищити його техніку. І найголовніше – ми не допустили прориву на Дніпропетровщину”, – написав Наєв.
Він зазначив, що насамперед його хвилює безпека і благополуччя солдатів. У своєму дописі генерал підкреслив, що успіх досягається не за рахунок безглуздих атак, а завдяки стратегічному мисленню, ретельному плануванню, винахідливості та ефективному використанню всіх наявних ресурсів.
Інформацією поділився військовий оглядач Богдан Мірошников.
Він підкреслив, що російські війська практично повністю зайняли територію Забалки, за винятком терикону, який залишається в сірій зоні. Також вони контролюють майже весь приватний сектор навколо шахти і західні райони Торецька.
“Може так статися, що в певний момент це не матиме сенсу, бо ворог просто зараз рухається залізницею в бік Костянтинівки. На жаль, ворог пробив оборону Дачного і отримав цю можливість”, – зазначає оглядач.
Мірошников вважає, що обстановка в районі Торецька схожа на ситуацію в районі Покровська, де почалися серйозні проблеми після того, як загарбники зайняли Очеретине і почали просування залізницею в бік Покровська.
Про це пишуть ЗМІ країни-агресора.
За словами представників окупаційної адміністрації, минулого року в регіоні нібито відремонтували понад 500 км автошляхів. А цього року планові показники мають сягнути не менше 450 км, а в разі збереження темпів — їх обіцяють збільшити.
Так звана окупаційна “адміністрація” також обіцяє приділити більше уваги муніципальним та внутрішньоквартальним дорогам, які потребують серйозного ремонту. Загарбники також кажуть про початок ремонту об’їзної дороги в Макіївці, що має розвантажити головну транспортну артерію міста — Макшоссе.
Джерело: Telegram-канали
Втім, попри заяви про “відновлення”, пропагандисти замовчують, що саме повномасштабне вторгнення Росії в Україну та бойові дії, спровоковані агресором, призвели до руйнування дорожньої інфраструктури в регіоні.
Крім того, окупанти не кажуть, що сам процес так званого “відновлення” має лише дві мети – нарощування військової логістики для продовження агресивної війни і створення корупційних схем для відкатів мільйонів і мільярдів бюджетних коштів
Таким чином, подібні повідомлення зі сторони росіян є не більше ніж спробою приховати реальні наслідки війни, легітимізувати свій контроль над окупованими територіями та заробити грошей на зруйнованих життях українського населення.
Про це повідомили у пресцентрі СБУ
Олена Соляник з Торецька на початку бойових дій переїхала до Вінницької області. Там вона оформила статус ВПО і розпочала діяльність на користь ФСБ.
Для отримання інформації зі Східного фронту, 38-річна зрадниця “втемну” використала власного племінника, який був військовослужбовцем за контрактом і самовільно залишив українську військову частину, переховуючись у Торецьку.
Під час телефонних розмов жінка намагалася вивідати в дезертира відомості про місцезнаходження підрозділів Сил оборони та наслідки ворожих атак. Однак, коли ситуація стала небезпечною, вона перебралася в Кіровоградську область і припинила всі зв’язки з ФСБ. Однак співробітники СБУ все ж виявили її і затримали.
Про це 31 січня в ефірі телемарафону “Єдині новини” повідомив речник оперативно-тактичного угруповання “Луганськ” Дмитро Запорожець.
“25 січня ворог у районі колектора, в якому він здійнив підпал, щоб приховати свої втрати, залишив, як ми їх називаємо, поминальні смаколики, серед яких сухпаї, провіант, боєкомплект та штурмові каски. Але особовий склад 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади виявив той весь провіант і його знищив”, — розповів Запорожець.
Окрім цього, неподалік колектора, де раніше було знищено близько сотні окупантів, росіяни залишили провіант і спорядження, які також були знищені українськими захисниками.
Ліквідація російських складів є важливим тактичним успіхом, оскільки обмежує можливості ворога щодо ведення бойових дій на цьому напрямку.
Про це повідомляє The Economist з посиланням на українських військових.
«У нас більше немає тактики, окрім як “затикати дірки”. Ми кидаємо батальйони в хаотичний безлад і сподіваємося, що зможемо якось це зупинити», — заявив командир, відомий як Купол, який до вересня очолював бригаду на сході країни.
За словами військових, значний удар по резервах України нанесли проблеми з мобілізацією та дезертирством.
Джерело: www.economist.com
Полковник Павло Федосенко, командувач українською тактичною групою на Донбасі, зазначає:
«Ми з усіх сил намагаємося заповнити втрати на полі бою. Вони можуть кинути батальйон солдатів на позицію, яку ми утримуємо чотирма чи п’ятьма військовими».
The Economist також пише, що бригади, які тримають лінію фронту на Донбасі, постійно недоукомплектовані, перебувають під великим тиском і зазнають втрат. Це призводить до відступу позицій та ускладнює оборону.
За повідомленнями як російських, так і неофіційних українських джерел, війська РФ увійшли у Велику Новосілку — населений пункт на Донеччині, що довгий час відігравав роль одного з ключових вузлів оборони ЗСУ на південному напрямку.
Чому це важливо:
Велика Новосілка була частиною ешелонованого укріпрайону, що стримував потенційні наступальні дії РФ в цьому районі. Якщо росіянам вдасться закріпитися та розгорнути активні дії від Великої Новосілки далі на захід, це створить загрозу оточення українських підрозділів, аналогічно тому, як це сталося під Очеретиним 2024 року.
Нагадаємо, коли впала Очеретина, російське командування просунулося в тил укріпленням ЗСУ на заході, що призвело до падіння Карлівки, Українська та Горняка. Тоді українські захисники, котрі готували оборону більше “спереду”, були змушені відступати, аби не потрапити в оточення.
Потенційний вектор на Запоріжжя і Дніпро: міф чи реальність?
Від Великої Новосілки до Запоріжжя простягається приблизно 125 кілометрів. Якщо розглядати цю територію, варто врахувати:
Гуляйполе й Оріхів — ключові опорні пункти українського південного фронту. Вони розташовані південніше лінії потенційного прориву, тож можуть опинитися у невигідному тактичному становищі, якщо росіяни підуть у “глибину” степу та вийдуть їм у фланг.
Відсутність розгалужених укріплень (за даними військових джерел) на шляху від умовної західної межі Донецької області до передмість Запоріжжя та Дніпра. Втім, українська влада періодично звітує про будівництво ліній оборони, тому сказати, що там “повна порожнеча”, було б перебільшенням.
Відомо, що російський наступ такого масштабу потребує як мінімум двох умов:
Значних резервів у живій силі та техніці, щоб просуватися широким фронтом, уникаючи контрнаступальних ударів ЗСУ по флангах.
Синхронізації атак з іншим напрямками, щоби ЗСУ не могли зосередити всі сили саме тут.
На даний момент можна відзначити, що за два місяці російські війська демонструють чималий поступ на південному заході Донеччини — від Покровська до тієї ж Великої Новосілки. Порівняно з іншими ділянками фронту, де ситуація стабільніша, прогрес РФ саме тут видається відносно динамічним. Це свідчить або про брак у ЗСУ належних укріплень/резервів, або про суттєву концентрацію російських сил, або ж про обидва чинники водночас.
Покровськ: оточення замість лобового штурму
Якщо поглянути на мапу, російська армія в останні місяці не мала мети відкритого штурму Покровська — великого логістичного центру на Донеччині. Натомість ворог зосередився на поступовому обході міста з заходу і південного заходу з метою “перекрити” дороги, що ведуть до Павлограда (Дніпропетровська область), а згодом — просуватися на території сусідньої області, тиснучи таким чином на значну ділянку українського фронту.
Якщо їм вдасться сформувати плацдарм на заході, Покровськ опиниться у своєрідному напівоточенні й не зможе ефективно отримувати підкріплення чи боєприпаси. Це типовий російський “обхідний” маневр, який дозволяє уникати тривалих боїв за великі міста, натомість змушуючи ЗСУ відступати під загрозою оточення.
Поки що залишається невідомим, чи дійсно російське військово-політичне керівництво зробило ставку на наступ через степ у напрямку двох великих індустріальних центрів — Дніпра та Запоріжжя.
Слід зважити:
Відстань. Навіть якщо прорахувати найкоротші маршрути, від лінії Покровськ – Велика Новосілка до Дніпра чи Запоріжжя залишається 120–140 км. Для Росії це значний простір, насичений мінімум декількома “проміжними” українськими вузлами оборони.
Питання резервів. Надати достатньо живої сили та техніки, щоб упевнено просуватися так далеко, — величезний виклик, особливо якщо на інших напрямках (на півночі Донбасу) теж тривають бої.
Альтернативний варіант. Можливо, Кремль все ж націлений на північ Донеччини (Слов’янськ, Краматорськ та ін.), адже “взяття” Донецької області було одним із “символічних” завдань росіян. У такому разі потужний ривок на південному заході в майбутньому може здатися менш пріоритетним. Для ЗСУ було б переважно, щоб Росія витрачала сили у складних лісисто-річкових районах півночі, де оборонятися набагато простіше.
Однак, зважаючи на динаміку загрозливої активності РФ саме в південно-західній частині Донецької області, не можна виключати, що ворог серйозно планує “прорубати” коридор до території Запорізької чи Дніпропетровської областей. Ймовірно, Кремль прагне вийти на критичну лінію, яка фактично “розріже” угруповання ЗСУ.
Чому Україні варто готуватися до оборони
Запоріжжя та Дніпро — це найважливіші логістичні та промислові центри, забезпечують сполучення як усередині країни, так і з південними регіонами. Якщо росіянам вдасться бодай частково перерізати магістралі між Дніпром/Запоріжжям та фронтовими районами, оборона українського півдня опиниться під великим питанням.
Зміна пріоритетів ворожого командування. Поки що немає остаточного сигналу, чи вважають у Москві саме цей напрямок найголовнішим, проте успіх під Великою Новосілкою може підштовхнути російський Генштаб до подальшого тиску.
Сильна оборона step by step. Українське командування, найімовірніше, почне перекидати резерви на захід Донецької та північ Запорізької областей, аби закріпитися на чергових рубежах. Така стратегія може зупинити російський прорив ще далеко від Дніпра, але потребуватиме додаткових сил і засобів, яких може бракувати на інших критичних ділянках фронту.
Захоплення росіянами Великої Новосілки, за умов підтримки подальшого наступу та достатніх резервів, створює ризик масштабного просування на захід — у напрямку Запоріжжя та Дніпра. Водночас це не означає швидких успіхів для РФ: українська армія все ще може організувати ефективну оборону, зокрема у вузлових районах Гуляйполя, Оріхова та безпосередньо на підступах до Дніпра.
Якщо ж російський Генштаб вирішить зосередитися на інших цілях (як-от північ Донеччини), це дасть ЗСУ час зміцнити оборону на південно-західному напрямку. У будь-якому разі, падіння Великої Новосілки стало черговим “дзвіночком”, що південний відрізок фронту може перетворитися на найгарячішу точку року, і ЗСУ слід бути готовими саме тут витримувати масштабні маневри загарбників.
Зрештою, чи стане напрямок на Запоріжжя дійсним пріоритетом для Кремля — ще відкрите питання. Але враховуючи посилення атак і тенденцію обходу великих міст, поки саме цей сценарій виглядає для росіян найбільш вигідним у найближчій перспективі.
Про це повідомляє Національна поліція України.
Атакам піддалися Костянтинівка, Мирноград, Покровськ, Родинське та Торецьк. Унаслідок обстрілів пошкоджено 17 цивільних об’єктів, серед яких 11 житлових будинків.
У Покровську російські сили завдали ударів артилерією та дронами, внаслідок чого загинула жінка, а також пошкоджено автомобіль. У Мирнограді ворожий удар безпілотника також пошкодив транспортний засіб.
У Костянтинівці російські окупанти скинули три авіабомби «ФАБ-250» та двічі обстріляли місто артилерією. Постраждали четверо людей, пошкоджено 4 багатоквартирні та 7 приватних будинків, гараж, автомобіль і дві лінії електромереж.
Правоохоронці також зафіксували, що 25 січня внаслідок обстрілів у Часовому Яру загинув мирний мешканець.
Як повідомляють аналітики проєкту DeepState, в ніч проти 27 січня спостерігалося просування російських військ у районі Торецька, Андріївки та Новоєлизаветівки.
Донецька область залишається однією з найбільш постраждалих від російської агресії, з численними жертвами та зруйнованою інфраструктурою.
