Спекотний червень і вразлива енергосистема: чого варто готуватися українцям найближчими днями

Погодні аномалії, які цього тижня накрили більшу частину України, створюють додаткове навантаження на енергетичну інфраструктуру, яка й без того працює в режимі підвищеної напруги через наслідки російських атак. Стовпчики термометрів перетнули позначку +30°C, а подекуди сягають +35°C, що традиційно призводить до масового вмикання кондиціонерів та систем охолодження. Це, своєю чергою, може спричинити суттєве зростання споживання електроенергії в години найвищого навантаження – з 17:00 до 22:00, коли люди повертаються додому та одночасно користуються побутовими приладами.

За оцінками енергетиків, цього тижня додаткове навантаження на систему може сягнути 1,5 ГВт – це приблизно 10-15% зростання порівняно з попередніми днями. Такий стрибок споживання відбувається на тлі планових ремонтних робіт на низці атомних та теплових блоків, які традиційно проводять у літній період, а також через сезонне зниження рівня води у водосховищах, що обмежує потужності гідроелектростанцій. Усе це накладається на пошкодження, завдані російськими ракетними ударами, – частина обладнання досі не відновлена, а деякі об’єкти генерації вимагають тривалого ремонту.

Варто розуміти, що існує два типи обмежень, із якими можуть зіткнутися споживачі. Перший – це планові стабілізаційні відключення, які вводяться за командою «Укренерго», коли дисбаланс між виробництвом і споживанням стає критичним, і систему потрібно розвантажувати, щоб уникнути масштабної аварії. Другий – локальні аварійні вимкнення, спричинені перегріванням трансформаторів, пошкодженням ліній електропередач або виходом з ладу обладнання через екстремальні температури. Спека – це не лише про підвищене споживання, а й про фізичну втому мереж: металеві конструкції розширюються, ізоляція втрачає свої властивості, автоматика спрацьовує на захист.

Якщо сценарій із введенням графіків усе ж реалізується, орієнтовна тривалість обмежень може становити до двох годин на добу в більшості регіонів, а в окремих областях, де наявні локальні проблеми з розподільчими мережами, цей показник може зрости до чотирьох годин. Проте важливо наголосити: це прогноз, а не остаточний вирок. Усе залежатиме від того, наскільки відповідально українці поставляться до споживання електроенергії в пікові години.

Що можна зробити вже зараз, щоб зменшити навантаження на систему та відтермінувати відключення? Насамперед варто перенести користування енергоємними приладами на денні години – з 11:00 до 16:00, коли сонячні електростанції дають максимум генерації, або ж на нічний період, коли споживання традиційно нижче. Бойлери, пральні та посудомийні машини, пилососи, електрочайники та обігрівачі – усе це можна вмикати впродовж світлового дня, коли сонце працює на нас. Особливу увагу варто приділити кондиціонерам: оптимальна температура для охолодження приміщення – 24-26°C. Намагайтеся не виставляти мінімальні значення, бо це не лише створює колосальне навантаження на мережі, а й шкідливо для здоров’я через різкі перепади температури.

Для промислових підприємств та бізнесу рекомендації ще жорсткіші: максимально використовувати власні генеруючі потужності, де це можливо, імпортувати електроенергію з Європи, застосовувати системи накопичення та переносити найбільш енерговитратні технологічні процеси на нічні години або на період найвищої сонячної активності.

Окремий важливий нюанс: наведений прогноз діє за умови відсутності нових масованих обстрілів української енергетики з боку Росії. Сценарій змінюється кардинально, якщо ворог завдасть нових ударів по об’єктах генерації або магістральних мережах. У такому випадку навантаження на систему може зрости багаторазово, і тоді тривалість стабілізаційних відключень у деяких регіонах потенційно може досягати шести годин на добу.

Втім, панікувати не варто. Ситуація влітку залишається значно стабільнішою, ніж узимку, коли споживання сягає пікових значень через опалювальний сезон. Енергетики працюють у посиленому режимі, готують резерви, проводять позапланові ремонти там, де це можливо. Але допомогти їм можуть лише самі споживачі – через свідоме та економне використання електроенергії в найгарячіші години. Це спільна відповідальність, яка дозволить пройти пік спеки з мінімальними втратами для всіх.

МВФ вимагає від України підготувати поетапне підвищення комунальних тарифів

Україна має підготувати дорожню карту поступового перегляду комунальних тарифів для населення, як це передбачено оновленою програмою співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Про це йдеться в прес-релізі Фонду.

У МВФ вважають, що чинна система занижених тарифів погіршує фінансовий стан державних енергетичних компаній. За оцінкою фонду, через брак доходів галузі складніше проводити необхідні ремонти та вкладати кошти в розвиток інфраструктури.

При цьому підвищення тарифів не повинно розпочатися без додаткових механізмів соціального захисту. Український уряд зобов’язаний заздалегідь підготувати підтримку для домогосподарств, яким буде складно оплачувати комунальні послуги за новими цінами.

Зараз в Україні зберігаються фіксовані тарифи: електроенергія для населення коштує 4,32 грн за кВт·год, а газ для клієнтів «Нафтогазу» — 7,96 грн за кубометр.

Раніше МВФ повідомив про перегляд програми розширеного фінансування України на 8,1 млрд доларів. Після затвердження рішення Київ може отримати близько 690 млн доларів, а загальний обсяг виплат за програмою збільшиться до 2,2 млрд доларів.

70% – це не просто цифра: як Україна вплинула на 20-й санкційний пакет ЄС

22 квітня 2026 року Європейський Союз нарешті затвердив двадцятий пакет санкцій проти Росії. Цього разу рішення ухвалювалося довго, із традиційними суперечками між країнами-членами, але є одна принципова деталь, яка вирізняє цей пакет серед попередніх: 70% обмежень – як секторальних, так і персональних – враховують пропозиції України. Для Києва це не просто дипломатичний успіх, а зміна самої ролі: ми перестали бути прохачами, які просять “додати ще трохи”, і стали співавторами санкційної політики. І хоча пакет не ідеальний, його зміст свідчить про те, що Європа поступово переймає українські підходи до блокування російської економіки. Тому варто детальніше розібрати, що саме увійшло до нового списку обмежень, чому це важливо і над чим нам доведеться працювати далі.

Почнемо з фінансового сектору, який традиційно є однією з найболючіших точок для російської військової машини. До санкційного списку потрапили 20 російських банків, зокрема “Аверс”, “Фора”, “Єврофінанс Моснарбанк”, “Лівобережний”. Підстава – їхня участь у торгівлі на користь військово-промислового комплексу та діяльність на окупованих територіях. Тепер ці установи не зможуть здійснювати транзакції через кореспондентські рахунки в ЄС, що суттєво ускладнить їхню роботу. Але ключовим проривом стало включення до санкцій двох банків із третіх країн – “Керемет” та “Капітал Банк” (ідеться про код А7А5, який, імовірно, означає Киргизстан або іншу країну Центральної Азії). Це важливий прецедент: ЄС уперше поширює тиск на банки за межами своєї юрисдикції, які допомагають Росії обходити обмеження. Також уперше під санкції потрапили токени RUBx та цифровий рубль – адже Росія активно намагалася використовувати криптовалюти та власну цифрову валюту для обходу фінансової блокади. Тепер європейські компанії не зможуть обслуговувати обіг цих активів, що робить схеми ухилення значно дорожчими.

Наступний важливий блок стосується енергетичної інфраструктури. До санкцій ЄС включили два російські порти (Туапсе та Мурманськ) і два іноземні порти, а також сім російських нафтопереробних заводів. Що цікаво, Україна внесла порти до власних санкційних списків ще два роки тому, і тоді це сприймалося як певне “ноу-хау” – адже традиційно санкції застосовуються до компаній, а не до географічних об’єктів. Тепер Європа перейняла цей досвід. Туапсе та Мурманськ є ключовими хабами для експорту нафти, особливо після того, як балтійські порти зазнали ударів українських дронів. Їхнє блокування ускладнює страхування суден, залучення європейських логістичних компаній та доступ до технологій. Поряд із цим ЄС уперше застосував комплексний підхід до так званого «тіньового флоту»: під санкції потрапили 43 танкери, а також реєстратори, страхові компанії та оператори, які обслуговують перевезення російської нафти в обхід цінових обмежень. Такий удар одразу по всій екосистемі змушує власників тіньового флоту щоразу створювати нові юридичні особи, що збільшує витрати та зменшує обсяги перевезень.

Окремої уваги заслуговує обмеження експорту до Киргизстану — під заборону потрапили верстати з числовим програмним керуванням (ЧПУ) та радіообладнання. Причина банальна: ризик їхнього реекспорту до Росії для військових потреб. Це не перший випадок, коли ЄС намагається перекрити “сірі” схеми через країни Центральної Азії, але досі такі обмеження були або загальними, або стосувалися окремих компаній. Тепер під удар потрапляє ціла країна – Киргизстан, через яку, за даними розвідок, проходив значний потік чутливих технологій. Для Бішкека це серйозний сигнал: або ви встановлюєте ефективний контроль на експорт, або втрачаєте доступ до європейського обладнання.

Щодо російського військово-промислового комплексу, то список поповнився Іжевським заводом (виробництво стрілецької зброї, зокрема автоматів Калашникова), Агентством перспективних технологій (ймовірно, займається дронами та роботизацією), а також багатьма китайськими та турецькими виробниками. Це важливий сигнал Пекіну та Анкарі: європейський ринок закривається для тих, хто допомагає Росії обходити санкції. Для турецьких постачальників, які активно торгують з Європою, це суттєвий удар – вони будуть змушені обирати: або ринок ЄС, або російські замовлення. А для китайських компаній, які вже мають обмежений доступ до Європи, це радше політичний сигнал, що ЄС не збирається закривати очі на обхід санкцій.

Ще один важливий блок – секторальні експортні заборони на сировину, яку Росія використовує для виробництва зброї. Під обмеження потрапили кольорові метали (нікель, залізна руда, мідь), металолом кольорових металів (алюміній, нікель, молібден), а також хімікати: гідразин, аміак, гідроксиди натрію та калію, ненасичені ациклічні монокарбонові кислоти. Усі ці матеріали йдуть на виробництво ракетних двигунів, твердого палива, вибухових речовин, корпусів боєприпасів. Аміак, зокрема, є основою для азотної кислоти, без якої неможливе виробництво пороху та тротилу. Саме тому наші удари по аміачних заводах у Череповці (про які ми нещодавно писали) настільки болючі – тепер вони доповнюються санкційним закручуванням гайок. Європа перекриває легальні канали постачання, а наші дрони – фізичні.

Однак, попри значний прогрес, двадцятий пакет не став «ідеальним». За даними Reuters, з нього виключили заборону на морські перевезення російської нафти. Це була одна з ключових вимог України та країн Балтії, але Греція, Кіпр та інші держави з великим танкерним флотом заблокували цю ініціативу. Тому основний удар припадає на портову інфраструктуру та тіньовий флот, а не на сам процес перевезення. Це компроміс, але не повне рішення. Крім того, поза санкціями досі залишаються атомна енергетика (Росатом) та алмази – хоча на алмази вже є обмеження, вони мають дірки. Важливо також, що пакет переважно обмежує майбутні поставки, але не торкається вже укладених контрактів, що дає Росії час для пошуку альтернативних ринків.

Попри це, українська сторона не зупиняється на досягнутому. Спільна робота над наступним, 21-м санкційним пакетом уже почалася. Серед пріоритетів – фінансовий сектор (подальше відключення банків від SWIFT, обмеження на операції з нерухомістю), запобігання потраплянню західних компонентів для виробництва зброї (розширення списку товарів подвійного призначення, посилення контролю через треті країни), протидія російському енергетичному сектору – зокрема повна заборона на перевезення нафти та нафтопродуктів (те, що не вдалося провести зараз, спробують провести наступного разу). А також персональні санкції проти олігархів та патріархів, які роками не потрапляли в санкційні списки -очевидний натяк на Російську православну церкву та близьке до Кремля велике капіталов.

Отже, двадцятий санкційний пакет ЄС демонструє дві головні тенденції. По-перше, санкції стають дедалі більш адресними та технологічними – вони б’ють не по широких секторах, а по конкретних ланцюжках постачання: аміак, верстати, реєстратори суден. По-друге, Європа поступово погоджується на механізми, які раніше вважалися “надто радикальними”: блокування цілих портів як географічних об’єктів, тиск на треті країни (Киргизстан, окремі банки), комплексна атака на тіньовий флот. Те, що 70% рішень враховують пропозиції України, свідчить не просто про довіру – Київ перетворився на повноцінного співавтора санкційної політики. Ще два роки тому наші списки часто ігнорувалися або розглядалися місяцями. Тепер вони лягають в основу пакетів. Звісно, до ідеалу далеко: заборона на морські перевезення не пройшла, багато російських олігархів досі літають приватними літаками до Європи, а атомна галузь РФ не постраждала. Але рух у правильному напрямку очевидний. І головне тепер – не зупинятися, адже наступний пакет може стати ще більш критичним, особливо якщо в ньому нарешті з’явиться повна заборона на морське перевезення російської нафти. Це стало б справжнім “ударом по крапці” для енергетичних доходів Кремля.

“Енергетичні соти”: як Україна перебудовує свою енергосистему під постійними ударами

Восьмого квітня 2026 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль зробив заяву, яка, по суті, окреслює нову філософію української енергетики. Країна починає створювати мережу так званих “енергетичних сот”. Цей термін, який може здатися черговим бюрократичним нововведенням, насправді означає радикальну зміну підходу до того, як виробляється, розподіляється та захищається електрика в умовах війни, що триває. Ідея полягає у формуванні автономних або напівавтономних кластерів, де критична інфраструктура – лікарні, насосні станції, котельні, системи зв’язку – може працювати навіть тоді, коли центральна мережа виведена з ладу російськими ракетами чи дронами. Простіше кажучи, замість єдиної гігантської системи, яку легко паралізувати одним влучним ударом, Україна створює сотні маленьких “островців безпеки”, здатних жити власним життям у разі блекауту.

Це рішення не виникло на порожньому місці. Воно є прямою відповіддю на три роки систематичних російських атак на енергетичну інфраструктуру. Кожна зима супроводжувалася хвилями ракетних ударів по трансформаторних підстанціях, теплових електростанціях та розподільчих мережах. І хоча українським енергетикам щоразу вдавалося відновити пошкоджене, стало зрозуміло: централізована модель, успадкована ще з радянських часів, є надто вразливою. Один вдалий удар по магістральній підстанції міг залишити без світла цілі області. «Енергетичні соти» покликані змінити цю логіку: чим більше автономних джерел, тим складніше противнику паралізувати країну одним ударом.

Три рівні нової архітектури: від атомних станцій до дахових сонячних панелей

Нова енергетична архітектура, про яку розповів Шмигаль, має три рівні, і кожен із них є критично важливим. Перший рівень – це атомна генерація. Попри всі ризики та страхи, АЕС залишаються фундаментом української енергосистеми, забезпечуючи стабільний базовий рівень виробництва, який неможливо замінити ані сонячними панелями, ані вітряками. Уряд планує й надалі розвивати ядерну енергетику, що означає добудову блоків Хмельницької АЕС та, можливо, будівництво нових. Але атомні станції – це високозахищені об’єкти, які, однак, залишаються потенційними цілями. Тому другий рівень – це гнучкість, балансування та нова генерація. Йдеться про маневрові потужності (газові електростанції, гідроакумулюючі станції), які можна швидко вмикати та вимикати залежно від потреби, а також про накопичувачі енергії – величезні батареї, які зберігають електрику, вироблену вночі, та віддають її вдень, коли споживання зростає. У 2026 році стартує новий конкурс на будівництво до 1,3 гігават нових генеруючих потужностей у найбільш вразливих регіонах: Полтавщині, Сумщині, Харківщині, Чернігівщині, Київщині, Одещині та Дніпрі. Це не випадковість – саме ці області найчастіше потерпають від відключень і найбільше потребують локальних джерел живлення.

Але найцікавішим і, мабуть, найважливішим є третій рівень – локальна автономія. Це когенераційні установки (які одночасно виробляють тепло та електрику), малі газові турбіни, дахові сонячні електростанції, вітряки, твердопаливні котли. Це рівень окремих лікарень, шкіл, водоканалів, житлових кварталів. І саме тут, за словами міністра, потрібна активна залученість місцевої влади. Мер міста чи голова громади має розуміти, що в разі блекауту його лікарня має власний генератор і запас пального, школа може перейти на навчання в укритті з автономним живленням, а котельня здатна гріти багатоповерхівки навіть без центральної електрики. Це важка, копітка робота, яка не дає миттєвих результатів, але саме вона визначатиме, чи зможе країна пережити наступну зиму без масових гуманітарних катастроф.

Виклики, вартість і головна вразливість: чи врятують “соти” без ППО

Цифри, які наводяться, вражають. Ще у лютому Шмигаль заявляв, що загальна потреба у відновленні та модернізації енергетичного сектору на найближчі десять років становить 90,6 мільярда доларів. Це на 34% більше, ніж попередня оцінка збитків. Зростання пояснюється тим, що старі радянські потужності не просто руйнуються – вони фізично застаріли, і відновлювати їх у колишньому вигляді не має сенсу. Потрібно будувати нові, сучасні, ефективніші та, що ключове, захищеніші об’єкти. Де взяти такі гроші в умовах війни – окреме питання. Але вже зараз зрозуміло: значна частина цих коштів має надійти від міжнародних донорів, Європейського Союзу та приватних інвесторів, які бачать в українській енергетиці потенціал для довгострокових вкладень.

Експерти, з якими спілкувалися журналісти, загалом схвально оцінюють нову стратегію, але вказують на її вразливості. Доктор економічних наук, футуролог Андрій Длигач та викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерий Пекарь ще в березні попереджали, що російські окупанти, ймовірно, змінять тактику. Весною їхніми цілями можуть стати системи водопостачання та транспортна інфраструктура – те, що безпосередньо впливає на здатність людей виживати. А вже влітку, коли спека збільшить споживання електрики для охолодження, ворог може відновити масовані удари по енергетиці. Це означає, що часу на розгортання “енергетичних сот” обмаль. Роботу треба вести паралельно з бойовими діями, що неймовірно ускладнює логістику, монтаж обладнання та його подальше обслуговування.

Показовою є історія Слов’янської теплоелектростанції у місті Миколаївка Донецької області. Через постійні обстріли та загострення ситуації з безпекою станцію вирішили зупинити, аби захистити персонал. Частина працівників залишилася забезпечувати транзит електроенергії та водопостачання, але сама генерація припинилася. Цей випадок – ілюстрація того, що навіть найстійкіша система має межу міцності. І чим більше таких ТЕС зупиниться через безпекову загрозу, тим більшим буде навантаження на ті “соти”, які ще працюють. Тому децентралізація – це не просто технічне рішення, а питання виживання цілих регіонів.

Президент Володимир Зеленський неодноразово пропонував Росії припинити удари по українській енергетиці, але Кремль щоразу ігнорував ці пропозиції або висував нереалістичні умови. Тому сподіватися на те, що ворог змінить тактику з гуманних міркувань, не доводиться. Єдиний вихід – робити власну систему максимально живучою, розосередженою та децентралізованою. “Енергетичні соти” – це не просто чергова програма, це нова філософія: замість того, щоб будувати кілька гігантських електростанцій, які легко вивести з ладу, Україна створює тисячі маленьких джерел живлення, кожне з яких само по собі не є критичним, але разом вони утворюють мережу, яку неможливо зруйнувати одним ударом.

Чи вдасться реалізувати цей план у повному обсязі? Це залежить від багатьох факторів: від наявності фінансів, від швидкості постачання обладнання, від здатності місцевої влади організувати роботу на місцях. Але головне – від того, чи зможе Україна захистити нові об’єкти під час будівництва та після їх введення в експлуатацію. Російські розвідувальні супутники уважно стежать за кожним новим генеруючим майданчиком. І якщо його не захистити системами ППО, він може стати ціллю ще до того, як почне працювати. Тому “енергетичні соти” – це лише половина рішення. Друга половина – це засоби протиповітряної оборони, які дозволять цим сотам вижити. І поки це питання залишається відкритим, будь-які плани залишаються під загрозою. Проте сама логіка децентралізації є беззаперечно правильною. І те, що Україна почала рухатися в цьому напрямку, свідчить про те, що вона вчиться на своїх помилках і будує енергосистему, пристосовану до реалій війни, а не до ідеальних умов мирного часу. Це – єдиний шанс вижити в умовах, коли ворог щодня намагається залишити країну без світла, тепла та води.

Атаки України на балтійські порти РФ зупинили значну частину нафтового експорту

Українські удари по ключових російських нафтових портах на Балтиці призвели до зупинки близько 40% експортних потужностей РФ.

Про це повідомляє Reuters.

За даними джерел у нафтовій галузі, після атак України на порти Усть-Луга та Приморськ російські компанії почали попереджати покупців про можливе оголошення форс-мажору. Йдеться про суттєві перебої у постачанні, які можуть вплинути на міжнародні контракти.

Співрозмовники агентства уточнили, що відвантаження нафти в Усть-Лузі було повністю припинено з 25 березня. При цьому один із джерел зазначив, що робота терміналу може не відновитися щонайменше до середини квітня.

У порту Приморськ ситуація залишається складною, хоча частину операцій вдалося відновити вже 26 березня. Зокрема, там частково відновили відвантаження нафти та нафтопродуктів, однак повноцінна робота поки що не повернулася.

Згідно з оцінками Reuters, зробленими на основі ринкових даних, унаслідок атак безпілотників простоює щонайменше 40% експортних потужностей Росії. Це створює додатковий тиск на російський енергетичний сектор та може вплинути на глобальні ринки.

Водночас на тлі інших рішень місцевої влади в Україні, зокрема щодо бюджетних програм, питання ефективності використання ресурсів також залишається актуальним  .

В Україні 9 січня запровадять графіки відключення електроенергії

У п’ятницю, 9 січня, в усіх регіонах України будуть впроваджені графіки погодинних відключень електроенергії, а також графіки обмеження потужності для промислових споживачів.

Про це повідомило “Укренерго”.

Енергетики попереджають, що ситуація в енергосистемі може змінюватися, тому час та обсяг відключень за конкретними адресами слід уточнювати на офіційних сторінках обленерго у вашому регіоні. Вони також закликають споживачів ощадливо використовувати електроенергію, коли вона з’являється за графіком.

Основною причиною запровадження цих обмежень є пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок атак. Це може призвести до нестабільності в енергопостачанні, що вимагає від населення та промисловості адаптації до нових умов.

Енергетичні компанії вже вживають заходів для стабілізації ситуації, але закликають громадян бути готовими до можливих змін у графіках постачання електроенергії.

Енергетика без щита: як Україна проґавила момент для захисту критичної інфраструктури

Війна, що триває вже третій рік, остаточно виявила слабкі місця української енергосистеми.

Зруйновані підстанції, розбиті трансформатори, палаючі об’єкти – усе це не лише наслідок російських атак, а й результат системної безвідповідальності держави в питаннях захисту критичної інфраструктури.

Попри те, що загроза енергетичним об’єктам була очевидною ще з 2022 року, комплексного підходу до їхньої оборони так і не сформували. Натомість рішення ухвалювалися стихійно – у ручному режимі, без єдиних стандартів і чітких вимог. В одних областях будували бетонні укриття, в інших обмежувалися земляними валами чи мішками з піском. Результат – різний рівень стійкості споруд і відсутність загальної системи безпеки.

Основна проблема полягає в тому, що до розробки інженерного захисту долучалися переважно управлінці, а не профільні інженери. Міністри, директори підприємств, місцеві чиновники намагалися самостійно знайти рішення, не маючи спеціальних знань у галузі оборонного будівництва. Як наслідок, більшість споруд проєктувалися “на око” – без випробувань, без розрахунків ударного навантаження, без урахування специфіки кожного типу об’єкта.

Ще одна причина провалу – відсутність централізованої відповідальності. У країні досі немає людини чи органу, який би координував розробку, перевірку й затвердження технічних рішень щодо захисту енергетики. Без цього будь-які спроби залишаються фрагментарними – кожен робить по-своєму, а потім шукають винних, коли система не витримує чергового удару.

Експерти неодноразово наголошували: будівництво фортифікацій та захисних споруд має бути державною програмою з конкретними стандартами, залученням конструкторів, інженерів-будівельників і наукових інститутів. Лише випробувані моделі могли б отримувати дозвіл на впровадження по всій країні. Але цього не сталося – натомість держава часто обирала демонстративні проєкти на кшталт парків чи скверів, які політично виглядають привабливіше, ніж непомітні бетонні укриття для трансформаторів.

Якби така система існувала, Україна зустріла б осінньо-зимовий сезон із готовими інженерними рішеннями, а не з розпачливими спробами латати чергові руйнування. Питання не лише в технічній готовності, а у здатності держави мислити стратегічно. І поки рішення ухвалюються з запізненням, ворог продовжує бити саме туди, де ми найвразливіші.

Українська енергетика потребує не героїчних пожежників після ударів, а професійно побудованої системи захисту – із розрахунками, випробуваннями, відповідальними виконавцями й політичною волею. Без цього навіть найкращі генератори не врятують країну від темряви.

Енергетична стійкість перед опалювальним сезоном: чи чекати відключень світла у жовтні 2025

Навколо осіннього сезону в Україні зростають хвилювання щодо електропостачання.

З одного боку, Міністерство енергетики повідомляє, що станом на 15 вересня енергосистема збалансована, дефіциту потужностей не має, а для побутових споживачів масових графіків відключень у жовтні не прогнозується. З іншого боку, суттєві пошкодження від постійних ворожих атак і можливі екстремальні погодні умови накладають серйозні ризики. Розглянемо детально обидві сторони ситуації.

Баланс енергосистеми та підготовка до зими

За даними Міненерго, енергосистема наразі збалансована, дефіциту немає, а планових обмежень на споживання не передбачається. Підготовка до зими ведеться активно: модернізуються й ремонтуються об’єкти, формуються резерви устаткування і посилюється захист критичних вузлів, щоб забезпечити українців світлом і теплом. Міністрка енергетики Світлана Гринчук наголошує, що “в нас достатньо генерації і потужності передачі… для того, щоб забезпечувати наших споживачів електроенергією” .

На атомну енергетику припадає понад 50% виробленої електроенергії України. Згідно з “Енергоатомом”, у вересні мають завершитися планові ремонти на кількох енергоблоках, що дозволить забезпечити стабільну роботу у зимовий сезон. Збереження балансу виробництва і споживання підтверджує й “Укренерго” – дефіциту потужностей немає.

Також для підтримки системи введено в експлуатацію нові рішення: у Київській та Дніпропетровській областях запустили комплекси акумуляції енергії загальною місткістю 400 МВт·год (еквівалент близько 600 тис. домогосподарств протягом 2 годин). Розроблено резервні схеми електропостачання (плани Б/В) для регіонів на випадок пошкодження ключових об’єктів.

ТОкрім будівництва нових потужностей, тривають ремонти та модернізації мереж. Модернізуються трансформаторні підстанції, лінії передач, створюються запаси критично важливого обладнання. В умовах цих заходів і достатніх запасів потужностей масових планових обмежень у жовтні не очікується.

Вплив обстрілів на енергетичну інфраструктуру

Втім головна загроза залишається гуманітарною: ворожі удари по енергооб’єктах. За І півріччя 2025 року росіяни завдали 61 удар по українській енергосистемі – це більше, ніж у попередні роки. Від початку повномасштабної війни агресор здійснив близько 600 ударів (переважно дронами – майже 90% атак). У результаті за перші шість місяців 2025 року пошкоджено понад 500 об’єктів електромереж, а загальні втрачені потужності сягнули близько 10 ГВт генерації. Останнє масштабне підтвердження – нічна атака “Шахедами” (19 дронів) на Трипільську ТЕС (Київська обл.) 15 вересня, яка фактично зруйнувала річну роботу з її відновлення.

Навіть відновлена генерація не гарантує повну безпеку: удари часто пошкоджують ЛЕП і підстанції. Як зауважує Міненерго, “обстріли пошкоджують не лише генерацію, але й лінії передач та підстанції”, що знижує надійність доставки електроенергії до споживачів. Уражені лінії, хоч би скільки блоків відремонтували, не дозволяють передавати всю вироблену енергію. Тому навіть за відсутності дефіциту генеруючих потужностей локальні райони можуть залишатися частково без світла.

Погодні та аварійні ризики

Окрім руйнівних атак, у жовтні очікуються традиційні погодні ризики. Експерти відзначають, що літні та осінні штормові явища в Україні вже спричиняли серйозні аварії: наприклад, лише у липні цього року шквали та грози тимчасово знеструмили понад 700 населених пунктів на кілька годин. Аналогічні бурі восени можуть знову пошкоджувати мережі. Холодні ночі і заморозки, які вже можливі у жовтні, викликають різке зростання споживання електроенергії (особливо для електроопалення). Це створює додаткове навантаження на систему саме тоді, коли частина обладнання може бути в плановому ремонті або після ремонту не працювати з повною ефективністю.

Таким чином, ймовірні короткочасні аварійні відключення можуть статися не стільки через брак потужностей, скільки через стихійні явища та зношеність мереж. Інститут енергетичних стратегій попереджає: багато пошкоджених об’єктів мережі хоча й відремонтовані на папері, насправді не завжди можуть витримати збільшені перевантаження при морозах. Унаслідок цього населені пункти ризикують періодично лишатися без струму у разі чергового буревію чи холодного фронту.

Можливі графіки та рекомендації споживачам

Попри всі загрози, українські енергетики та влада запевняють: масових планових відключень у жовтні не буде. Офіційні представники радять не панікувати, але бути готовими до локальних аварій чи “віялових” графіків у разі чергових ударів або погодних негараздів. Як підкреслюють експерти, треба налаштуватися на “найпесимістичніший сценарій”: мати заряджені павербанки, ліхтарики та, за можливості, генератор для найважливіших потреб.

Водночас усім споживачам рекомендується раціонально використовувати електроенергію, особливо в години пікового навантаження (ранок та вечір). Перенесення тривалих робіт з потужними приладами на денні години, коли споживання нижче, допоможе знизити ризик локальних перегрузок. При таких заходах та наявності резервів потужності енергосистема здатна забезпечити світлом і теплом переважну більшість домівок навіть за несприятливих обставин.

Висновок: за даними аналітиків і Міненерго, без інтенсивних масованих атак значних блекаутів у жовтні не очікується. Проте політичні та природні чинники залишають за собою право призводити до окремих аварій. Тому кожному українцю варто перевірити власні запаси для екстрених ситуацій і дотримуватися порад щодо економії енергії, аби “темна зима” обійшла нас стороною.

Окупанти знищили ключовий енергетичний об’єкт Херсона: що відомо

Внаслідок тривалого та інтенсивного обстрілу один із найважливіших об’єктів енергетичної інфраструктури Херсона було виведено з ладу.

Про це заявив Олександр Прокудін, голова Херсонської обласної військової адміністрації.

За його словами, протягом доби противник навмисно завдавав ударів по об’єкту, який забезпечує місто електрикою, застосовуючи артилерію та безпілотні літальні апарати. На ранок 23 квітня атаки з використанням БПЛА все ще тривали.

“Уже більше доби масовано б’ють по одному з ключових підприємств нашої енергетичної інфраструктури”, – зазначив Олександр Прокудін.

Він повідомив, що українські військові протягом усієї ночі намагалися відбити атаки противника, але до ранку об’єкт було зруйновано.

“На ранок росіяни домоглися свого, знищивши енергетичний об’єкт”, – констатував голова ОВА.

Наразі фахівці в галузі енергетики активно працюють над тим, щоб нормалізувати роботу енергетичної системи міста.