Енергетика Архіви

Молдова пропонує прискорити енергетичну співпрацю з Україною

Posted on 27 Жовтня, 2026 by Іван Засядько

Молдова має намір прискорити реалізацію домовленостей з Україною в енергетиці. Нове з’єднання може збільшити можливості обміну електроенергією на 500 мегават.

Про це 26 жовтня в Києві заявив прем’єр-міністр Молдови Василе Тофан після зустрічі з українським колегою Сергієм Корецьким.

“Нам потрібна стійка, взаємопов’язана енергосистема, інтегрована з європейським ринком. Ми хочемо прискорити підписання меморандуму про взаєморозуміння між Moldelectrica та “Укренерго”, а також просунути підготовку будівництва другого кола лінії електропередачі “Бєльці – Дністровська ГЕС”, – сказав Тофан.

Поки що це лише план: підписання меморандуму та підготовку до будівництва ще належить прискорити.

Сторони також обговорили автомобільні та залізничні коридори, модернізацію пунктів пропуску та спільний контроль на кордоні. Окремо йшлося про координацію скидання води з Дністра з урахуванням потреб населених пунктів, розташованих нижче за течією.

Кабмін спростував надзвичайний стан в енергетиці: що змінюють перед зимою

Posted on 21 Жовтня, 202622 Жовтня, 2026 by Микола Донченко

Уряд спростував повідомлення про запровадження надзвичайного стану в енергетиці та теплопостачанні. Натомість Кабінет Міністрів визначив відповідальних за ліквідацію наслідків російських атак на критичну інфраструктуру. Перед зимою це рішення доповнює інші заходи: залучення резервів генерації, спрощення підключення нового обладнання та перевірку ремонтів.

Про відсутність рішення щодо надзвичайного стану Кабмін повідомив 20 жовтня. В уряді назвали неправдивою інформацію, яку поширювали анонімні Telegram-канали, та пояснили, що ухвалене рішення стосується організації відновлювальних робіт.

За окремі напрями – енергетику, тепло- і водопостачання та зв’язок – відповідатимуть конкретні міністри. Узгоджувати їхню роботу має спільний штаб. За поясненням Кабміну, йдеться про розподіл відповідальності та координацію, а не про нові обмеження для населення.

Більше резервів і менше затримок із підключенням

Потреба у відновленні залишається гострою через нові удари. Зокрема, Львівська обласна військова адміністрація 20 жовтня повідомила про нічну атаку реактивних безпілотників на енергетичну інфраструктуру в різних районах області. У Солонківській громаді були пошкоджені покрівлі житлового та двох дачних будинків. За оприлюдненою тоді інформацією, загиблих і постраждалих не було.

Після окремої денної атаки 20 жовтня перебої виникли у Шептицькому та Яворівському районах. Наступного ранку, 21 жовтня, ОВА повідомила про повернення електроенергії майже 16 тисячам абонентів Яворівщини. Це всі споживачі району, знеструмлені через ті удари. Для відновлення енергетики працювали всю ніч; понад тисячі абонентів Шептицького району світло повернули ще напередодні. Цей приклад показує, що за повідомленням про відновлення стоять конкретні години роботи аварійних бригад, а масштаб знеструмлень може відрізнятися навіть між сусідніми районами.

Отже, підготовка до холодів відбувається одночасно з усуненням наслідків атак, а не після завершення загрози. Саме тому поряд із ремонтом великих об’єктів важливі доступні резерви й можливість швидше вводити в роботу додаткове обладнання. Організаційні рішення та фізичне відновлення тут виконують різні завдання і не можуть замінити одне одного.

Один із практичних кроків 20 жовтня зробила Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор погодив розширення можливостей залучення генерації з усієї Об’єднаної енергетичної системи України.

Зміни стосуються участі постачальників допоміжних послуг в аукціонах оператора системи передачі. Генеруючі потужності зможуть залучатися незалежно від їхнього розташування в межах об’єднаної системи. Мета – розширити доступ до резервів для врегулювання системних і балансових обмежень, зокрема там, де окремі енерговузли мають дефіцит.

НКРЕКП пов’язує потребу в такому рішенні з пошкодженням електромереж після російських атак та сезонним збільшенням споживання. Регулятор очікує, що ширше залучення доступних потужностей допоможе зменшувати можливі обмеження електропостачання. Це очікуваний ефект рішення, а не повідомлення про скасування відключень чи вже відновлені потужності.

Йдеться про тимчасовий механізм придбання послуги з підтримання резервів заміщення, або третинного регулювання. Він потрібний для регулювання частоти та активної потужності в системі. Передбачений період застосування – воєнний стан і ще 30 днів після його припинення або скасування.

Інше рішення НКРЕКП від 20 жовтня має прибрати одну з причин затримок під час підключення розподіленої генерації та блочно-модульних котелень до газових мереж. Воно охоплює газопоршневі й газотурбінні установки, зокрема когенераційні, а також пов’язане обладнання.

Відсутність оформленого речового права на земельну ділянку не повинна бути підставою для відмови у видачі технічних умов для таких об’єктів. Водночас згода власника та користувача ділянки залишається обов’язковою. Отже, спрощення не означає дозволу встановлювати обладнання без погодження із землевласниками.

Правило поширюється на газотранспортну і газорозподільні системи та передбачене на час воєнного стану і шість місяців після його завершення. За наявності необхідних погоджень процедуру приєднання можна буде починати, не чекаючи завершення оформлення земельних прав. Решта вимог до приєднання зберігається.

Що стоїть за готовністю до зими

Паралельно триває перевірка того, в якому стані обладнання входить в опалювальний сезон. Держенергонагляд 20 жовтня повідомив, що надав рекомендації щодо підготовки 26 об’єктів генерації. Вони стосуються усунення причин обмеження потужності енергоблоків, надійності обладнання, стану ліній електропередачі та доступу до кабельних мереж.

Окремі вимоги пов’язані з персоналом, інструментами, засобами захисту й документацією. Інспекція також бере участь у комісіях, які перевіряють готовність виробників електроенергії та “Укренерго” до осінньо-зимового періоду 2026/2027 року. Результати таких перевірок оформлюють відповідними актами.

З квітня по вересень інспекція провела 52 моніторинги ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт на обладнанні електростанцій і ще 101 – на підстанціях “Укренерго”. Ці показники описують контроль виконання робіт, а не кількість повністю відновлених об’єктів. У відомстві також зауважують, що в умовах війни готовність до зими не завжди означає усунення всіх пошкоджень або обмежень.

Для громад питання виходить за межі електрогенерації. Як повідомило профільне міністерство 20 жовтня, на зустрічі уряду з керівниками громад обговорювали стійкість теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Серед порушених проблем – утримання фахівців, фінансові можливості комунальних підприємств, розрахунки за енергоносії та забезпечення ресурсами.

Ці потреби безпосередньо впливають на запуск обладнання, ремонт мереж і швидкість реагування на аварії. Окремо учасники обговорили використання когенераційних установок та забезпечення громад паливною деревиною. Акцент був на практичних умовах, за яких уже наявне обладнання та ресурси можуть підтримувати комунальні послуги.

Разом ці повідомлення показують кілька різних складових зимової підготовки: відповідальних за відновлення, правила залучення резервів, підключення нових установок і спроможність підприємств працювати на місцях. Результат для людей залежатиме від їхнього поєднання – від справного обладнання до бригад, які можуть його обслуговувати. Тож ключове питання наступного етапу – не назва штабу, а те, як ухвалені рішення допоможуть відновлювати та підтримувати світло, тепло і воду після російських ударів.

Чому у світі бракує дизелю і що це означає для України

Posted on 21 Вересня, 202625 Вересня, 2026 by Микола Донченко

Світовий ринок дизельного пального опинився під одночасним тиском перебоїв морських перевезень і скорочення виробництва на нафтопереробних заводах. Запаси, які допомагали компенсувати втрату постачань, зменшуються. У результаті дорожчає не лише заправка автомобіля: додаткові витрати отримують перевізники, аграрії та підприємства, а через них – споживачі товарів і послуг.

Коротко: чому виникла проблема з дизелем

Нинішня криза має кілька причин, які посилюють одна одну:

Перебої на Близькому Сході. Війна та обмеження судноплавства ускладнили вивезення нафти й готового пального.
Скорочення російських постачань. Пошкодження нафтопереробної інфраструктури та експортні обмеження зменшили доступні для інших країн обсяги.
Обмежені можливості інших заводів. Наростити виробництво дизелю швидко й у потрібному обсязі виявилося складно.
Низькі запаси. Ринок має менше резервів, якими можна перекрити затримку танкера або зупинку підприємства.
Сезонне навантаження. Осінні польові роботи, ремонти НПЗ і наближення опалювального сезону додатково загострюють ситуацію.

Чому наявність нафти не гарантує достатньої кількості дизелю

Між видобутком нафти та продажем пального на АЗС є кілька окремих етапів. Сировину потрібно доставити на завод, переробити, довести продукт до необхідних характеристик, а потім перевезти його до споживача. Проблема на будь-якому з цих етапів може обмежити пропозицію.

Нафтопереробний завод виробляє одразу кілька продуктів: бензин, дизель, авіаційне пальне та інші. Він не може довільно перетворити весь обсяг нафти на дизель лише тому, що той подорожчав.

Як пояснює Управління енергетичної інформації США – EIA, можливості змінювати співвідношення продуктів переробки обмежені. Саме тому ціни на різні види пального можуть рухатися неоднаково навіть за однакової вартості сировини.

Звідси й головна особливість нинішньої ситуації: збільшення видобутку нафти саме по собі не усуває нестачу готового дизелю, якщо бракує доступної переробки або можливостей доставки.

Як війна на Близькому Сході вплинула на постачання

Країни Перської затоки постачають на світовий ринок і нафту, і нафтопродукти. Тому порушення роботи морських маршрутів б’є відразу по двох ланках: покупці недоотримують готове пальне, а частина закордонних заводів — сировину для його виробництва.

За вересневим звітом Міжнародного енергетичного агентства, у серпні чистий експорт дизелю та газойлю з країн Перської затоки становив близько 390 тисяч барелів на добу – лише трохи більше чверті довоєнного рівня. Прохід через Ормузьку протоку залишався суттєво обмеженим.

Сукупне скорочення чистого експорту дизелю та газойлю з регіону й Росії у серпні становило 1,6 млн барелів на добу порівняно з лютим. Це показує, чому втрату постачань складно компенсувати одним альтернативним джерелом.

Яку роль відіграють російські НПЗ та експортні обмеження

Удари по російській нафтопереробній інфраструктурі в межах війни Росії проти України скорочують можливості виробництва й відвантаження пального. Додатковий вплив мають рішення Москви обмежувати експорт для забезпечення власного ринку.

S&P Global у матеріалі від 16 вересня повідомляла про продовження російської заборони на експорт дизелю до кінця жовтня. Видання також описувало новий тиск на європейський ринок після зупинки саудівського нафтопроводу East–West, який допомагав обходити Ормузьку протоку.

Коли звичний постачальник скорочує продажі, його покупці шукають заміну. Вони починають конкурувати за партії пального, на які вже розраховували інші країни. Так регіональний збій передається міжнародному ринку.

Тому пояснювати всю дизельну кризу лише атаками на російські заводи некоректно: одночасно діють масштабні перебої на Близькому Сході та обмеження інших ланок постачання.

Чому інші країни не можуть швидко закрити нестачу

Для збільшення випуску потрібні справні установки, сировина, персонал і вільні виробничі потужності. Якщо завод уже працює майже на межі, висока ціна дизелю не створить додаткову установку за кілька днів.

За даними EIA, оприлюдненими 18 вересня, завантаження американських НПЗ за тиждень, що завершився 11 вересня, становило 97%. Тобто один із головних альтернативних постачальників уже використовував переважну частину своїх можливостей.

Зростання американського експорту допомагає закордонним покупцям, але водночас посилює конкуренцію за пальне всередині США. Це пояснює, чому навіть велика країна-виробник не захищена від глобального подорожчання.

Запаси дозволяють пережити тимчасову зупинку заводу або затримку постачання без негайного дефіциту для споживачів. Але якщо ними місяцями компенсують нестачу виробництва, можливостей для наступного такого маневру стає менше.

За повідомленням Reuters від 21 вересня, липневі запаси дизелю у торговельно-складському вузлі Амстердам — Роттердам – Антверпен були на 16% нижчими за середній рівень останніх п’яти років. Агентство наводило дані Insights Global.

За таких умов нові перебої важче перекрити резервами. Покупці активніше змагаються за доступні обсяги, а ринок сильніше реагує на повідомлення про аварії, атаки чи обмеження експорту.

Чому восени та взимку ризики зростають

Восени потреба в дизелі збільшується через збирання врожаю та перевезення сільськогосподарської продукції. Одночасно частина нафтопереробних заводів проходить сезонне технічне обслуговування.

У холодний період додається попит на опалювальне паливо. Воно належить до близького до дизелю сегмента нафтопродуктів, тому зростання його споживання може впливати й на дизельний ринок. Цей зв’язок окремо пояснює EIA у матеріалі про чинники формування цін.

Сезонність не створила нинішню кризу, але вона накладається на вже скорочені постачання та низькі резерви.

Дизель використовується далеко за межами легкових автомобілів. Через вантажні перевезення, аграрне виробництво та роботу техніки його подорожчання може поступово передаватися вартості інших товарів і послуг.

Сфера	Можливий наслідок
Вантажні перевезення	Зростання витрат на доставку сировини, продуктів і готових товарів.
Сільське господарство	Дорожча робота тракторів, комбайнів та перевезення врожаю.
Будівництво	Додаткові витрати на спецтехніку й транспортування матеріалів.
Резервне електропостачання	Зростання вартості роботи дизельних генераторів.

Це не означає, що всі ціни зростатимуть на однаковий відсоток. Наслідки залежать від частки пального у витратах конкретного бізнесу, умов контрактів і конкуренції.

Що це означає для України

Для українського ринку важливі і міжнародні ціни, і доступність маршрутів імпорту. Якщо ресурс на одному напрямку дорожчає або його складніше доставляти, постачальники змушені перебудовувати закупівлі.

За дослідженням Консалтингової групи “А-95” від 7 вересня, у серпні Україна імпортувала 588 тисяч тонн дизпального. Це на 10% менше, ніж у серпні 2025 року. Водночас за січень – серпень імпорт зріс на 7%, до 4,2 млн тонн.

Змінилася й логістика: через західний напрямок надійшло 67% серпневого імпорту проти 50% роком раніше. Частка південного напрямку скоротилася до 33%. В “А-95” пояснювали переорієнтацію різницею європейських котирувань, воєнними ризиками та дорожчою доставкою на півдні.

Ці дані показують, що система постачання адаптується, але не усувають ризику нових перебоїв. Водночас із самого факту світової кризи не можна робити висновок про неминуче зникнення дизелю на українських АЗС. Для такого прогнозу потрібні актуальні дані про внутрішні запаси, споживання та майбутні поставки.

Коли ситуація може поліпшитися

Для стійкого послаблення кризи мають відновитися морські перевезення, виробництво на пошкоджених або обмежених у роботі заводах і регулярні експортні потоки. Після цього потрібен час, щоб поповнити запаси.

У вересневому короткостроковому прогнозі EIA передбачалося, що американські запаси дистилятного пального залишатимуться нижчими за мінімальні сезонні рівні 2021-2025 років до кінця 2026-го та протягом більшої частини 2027 року. Агентство також очікувало, що перебої російської переробки впливатимуть на світовий ринок у першому півріччі 2027-го.

Це прогноз за певних припущень, а не встановлена дата завершення кризи. Швидше відновлення постачань може полегшити ситуацію, а нові атаки чи затримки перевезень – продовжити її.

Найважливішими ознаками поліпшення будуть збільшення доступних обсягів готового пального, стабільні поставки та відновлення запасів. Самого зниження ціни на нафту для цього недостатньо.

Херсон може залишитися без стабільного опалення та електроенергії взимку — Прокудін

Posted on 4 Вересня, 2026 by Іван Засядько

Цієї зими Херсон може зіткнутися з серйозними проблемами з опаленням та електропостачанням.

Про це заявив голова Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Прокудін.

За його словами, однією з основних проблем залишається стан енергетичної інфраструктури міста. Після пошкодження Херсонської ТЕЦ можливості централізованого теплопостачання суттєво обмежені, що створює додаткові ризики напередодні початку опалювального сезону.

“Не можна розраховувати на роботу ТЕЦ та інших об’єктів критичної інфраструктури по теплопостачанню і по енергопостачанню у звичному режимі. Херсон може залишатися без світла на дуже великий і тривалий час”, – заявив голова ХОВА.

Прокудін також повідомив про зростання інтенсивності атак на територію області. За його даними, за тиждень фіксується до шести тисяч атак із застосуванням безпілотників. Крім того, для ударів використовуються реактивні дрони та керовані авіаційні бомби.

На тлі постійної загрози, влада продовжує евакуацію мешканців із найнебезпечніших районів. Зони обов’язкової евакуації розширюються, насамперед це стосується сімей з дітьми. За словами голови ОВА, з регіону вже вивезли понад 50 тисяч осіб, у тому числі близько семи тисяч дітей.

Прокудін попередив, що ситуація в регіоні в найближчі місяці може ускладнитися. Основними проблемами стануть забезпечення населення теплом та електроенергією, наслідки атак на інфраструктуру та необхідність подальшої евакуації мешканців із прифронтових населених пунктів.

“Я взагалі за військовою ситуацією та наближенням зими бачу лише погіршення, тому — лише реалізм і допомога людям”, — додав Він.

Спекотний червень і вразлива енергосистема: чого варто готуватися українцям найближчими днями

Posted on 30 Червня, 20268 Липня, 2026 by Микола Донченко

Погодні аномалії, які цього тижня накрили більшу частину України, створюють додаткове навантаження на енергетичну інфраструктуру, яка й без того працює в режимі підвищеної напруги через наслідки російських атак. Стовпчики термометрів перетнули позначку +30°C, а подекуди сягають +35°C, що традиційно призводить до масового вмикання кондиціонерів та систем охолодження. Це, своєю чергою, може спричинити суттєве зростання споживання електроенергії в години найвищого навантаження – з 17:00 до 22:00, коли люди повертаються додому та одночасно користуються побутовими приладами.

За оцінками енергетиків, цього тижня додаткове навантаження на систему може сягнути 1,5 ГВт – це приблизно 10-15% зростання порівняно з попередніми днями. Такий стрибок споживання відбувається на тлі планових ремонтних робіт на низці атомних та теплових блоків, які традиційно проводять у літній період, а також через сезонне зниження рівня води у водосховищах, що обмежує потужності гідроелектростанцій. Усе це накладається на пошкодження, завдані російськими ракетними ударами, – частина обладнання досі не відновлена, а деякі об’єкти генерації вимагають тривалого ремонту.

Варто розуміти, що існує два типи обмежень, із якими можуть зіткнутися споживачі. Перший – це планові стабілізаційні відключення, які вводяться за командою «Укренерго», коли дисбаланс між виробництвом і споживанням стає критичним, і систему потрібно розвантажувати, щоб уникнути масштабної аварії. Другий – локальні аварійні вимкнення, спричинені перегріванням трансформаторів, пошкодженням ліній електропередач або виходом з ладу обладнання через екстремальні температури. Спека – це не лише про підвищене споживання, а й про фізичну втому мереж: металеві конструкції розширюються, ізоляція втрачає свої властивості, автоматика спрацьовує на захист.

Якщо сценарій із введенням графіків усе ж реалізується, орієнтовна тривалість обмежень може становити до двох годин на добу в більшості регіонів, а в окремих областях, де наявні локальні проблеми з розподільчими мережами, цей показник може зрости до чотирьох годин. Проте важливо наголосити: це прогноз, а не остаточний вирок. Усе залежатиме від того, наскільки відповідально українці поставляться до споживання електроенергії в пікові години.

Що можна зробити вже зараз, щоб зменшити навантаження на систему та відтермінувати відключення? Насамперед варто перенести користування енергоємними приладами на денні години – з 11:00 до 16:00, коли сонячні електростанції дають максимум генерації, або ж на нічний період, коли споживання традиційно нижче. Бойлери, пральні та посудомийні машини, пилососи, електрочайники та обігрівачі – усе це можна вмикати впродовж світлового дня, коли сонце працює на нас. Особливу увагу варто приділити кондиціонерам: оптимальна температура для охолодження приміщення – 24-26°C. Намагайтеся не виставляти мінімальні значення, бо це не лише створює колосальне навантаження на мережі, а й шкідливо для здоров’я через різкі перепади температури.

Для промислових підприємств та бізнесу рекомендації ще жорсткіші: максимально використовувати власні генеруючі потужності, де це можливо, імпортувати електроенергію з Європи, застосовувати системи накопичення та переносити найбільш енерговитратні технологічні процеси на нічні години або на період найвищої сонячної активності.

Окремий важливий нюанс: наведений прогноз діє за умови відсутності нових масованих обстрілів української енергетики з боку Росії. Сценарій змінюється кардинально, якщо ворог завдасть нових ударів по об’єктах генерації або магістральних мережах. У такому випадку навантаження на систему може зрости багаторазово, і тоді тривалість стабілізаційних відключень у деяких регіонах потенційно може досягати шести годин на добу.

Втім, панікувати не варто. Ситуація влітку залишається значно стабільнішою, ніж узимку, коли споживання сягає пікових значень через опалювальний сезон. Енергетики працюють у посиленому режимі, готують резерви, проводять позапланові ремонти там, де це можливо. Але допомогти їм можуть лише самі споживачі – через свідоме та економне використання електроенергії в найгарячіші години. Це спільна відповідальність, яка дозволить пройти пік спеки з мінімальними втратами для всіх.

МВФ вимагає від України підготувати поетапне підвищення комунальних тарифів

Posted on 13 Червня, 2026 by Іван Засядько

Україна має підготувати дорожню карту поступового перегляду комунальних тарифів для населення, як це передбачено оновленою програмою співпраці з Міжнародним валютним фондом.

Про це йдеться в прес-релізі Фонду.

У МВФ вважають, що чинна система занижених тарифів погіршує фінансовий стан державних енергетичних компаній. За оцінкою фонду, через брак доходів галузі складніше проводити необхідні ремонти та вкладати кошти в розвиток інфраструктури.

При цьому підвищення тарифів не повинно розпочатися без додаткових механізмів соціального захисту. Український уряд зобов’язаний заздалегідь підготувати підтримку для домогосподарств, яким буде складно оплачувати комунальні послуги за новими цінами.

Зараз в Україні зберігаються фіксовані тарифи: електроенергія для населення коштує 4,32 грн за кВт·год, а газ для клієнтів «Нафтогазу» — 7,96 грн за кубометр.

Раніше МВФ повідомив про перегляд програми розширеного фінансування України на 8,1 млрд доларів. Після затвердження рішення Київ може отримати близько 690 млн доларів, а загальний обсяг виплат за програмою збільшиться до 2,2 млрд доларів.

70% – це не просто цифра: як Україна вплинула на 20-й санкційний пакет ЄС

Posted on 24 Квітня, 202625 Квітня, 2026 by Микола Донченко

22 квітня 2026 року Європейський Союз нарешті затвердив двадцятий пакет санкцій проти Росії. Цього разу рішення ухвалювалося довго, із традиційними суперечками між країнами-членами, але є одна принципова деталь, яка вирізняє цей пакет серед попередніх: 70% обмежень – як секторальних, так і персональних – враховують пропозиції України. Для Києва це не просто дипломатичний успіх, а зміна самої ролі: ми перестали бути прохачами, які просять “додати ще трохи”, і стали співавторами санкційної політики. І хоча пакет не ідеальний, його зміст свідчить про те, що Європа поступово переймає українські підходи до блокування російської економіки. Тому варто детальніше розібрати, що саме увійшло до нового списку обмежень, чому це важливо і над чим нам доведеться працювати далі.

Почнемо з фінансового сектору, який традиційно є однією з найболючіших точок для російської військової машини. До санкційного списку потрапили 20 російських банків, зокрема “Аверс”, “Фора”, “Єврофінанс Моснарбанк”, “Лівобережний”. Підстава – їхня участь у торгівлі на користь військово-промислового комплексу та діяльність на окупованих територіях. Тепер ці установи не зможуть здійснювати транзакції через кореспондентські рахунки в ЄС, що суттєво ускладнить їхню роботу. Але ключовим проривом стало включення до санкцій двох банків із третіх країн – “Керемет” та “Капітал Банк” (ідеться про код А7А5, який, імовірно, означає Киргизстан або іншу країну Центральної Азії). Це важливий прецедент: ЄС уперше поширює тиск на банки за межами своєї юрисдикції, які допомагають Росії обходити обмеження. Також уперше під санкції потрапили токени RUBx та цифровий рубль – адже Росія активно намагалася використовувати криптовалюти та власну цифрову валюту для обходу фінансової блокади. Тепер європейські компанії не зможуть обслуговувати обіг цих активів, що робить схеми ухилення значно дорожчими.

Наступний важливий блок стосується енергетичної інфраструктури. До санкцій ЄС включили два російські порти (Туапсе та Мурманськ) і два іноземні порти, а також сім російських нафтопереробних заводів. Що цікаво, Україна внесла порти до власних санкційних списків ще два роки тому, і тоді це сприймалося як певне “ноу-хау” – адже традиційно санкції застосовуються до компаній, а не до географічних об’єктів. Тепер Європа перейняла цей досвід. Туапсе та Мурманськ є ключовими хабами для експорту нафти, особливо після того, як балтійські порти зазнали ударів українських дронів. Їхнє блокування ускладнює страхування суден, залучення європейських логістичних компаній та доступ до технологій. Поряд із цим ЄС уперше застосував комплексний підхід до так званого «тіньового флоту»: під санкції потрапили 43 танкери, а також реєстратори, страхові компанії та оператори, які обслуговують перевезення російської нафти в обхід цінових обмежень. Такий удар одразу по всій екосистемі змушує власників тіньового флоту щоразу створювати нові юридичні особи, що збільшує витрати та зменшує обсяги перевезень.

Окремої уваги заслуговує обмеження експорту до Киргизстану — під заборону потрапили верстати з числовим програмним керуванням (ЧПУ) та радіообладнання. Причина банальна: ризик їхнього реекспорту до Росії для військових потреб. Це не перший випадок, коли ЄС намагається перекрити “сірі” схеми через країни Центральної Азії, але досі такі обмеження були або загальними, або стосувалися окремих компаній. Тепер під удар потрапляє ціла країна – Киргизстан, через яку, за даними розвідок, проходив значний потік чутливих технологій. Для Бішкека це серйозний сигнал: або ви встановлюєте ефективний контроль на експорт, або втрачаєте доступ до європейського обладнання.

Щодо російського військово-промислового комплексу, то список поповнився Іжевським заводом (виробництво стрілецької зброї, зокрема автоматів Калашникова), Агентством перспективних технологій (ймовірно, займається дронами та роботизацією), а також багатьма китайськими та турецькими виробниками. Це важливий сигнал Пекіну та Анкарі: європейський ринок закривається для тих, хто допомагає Росії обходити санкції. Для турецьких постачальників, які активно торгують з Європою, це суттєвий удар – вони будуть змушені обирати: або ринок ЄС, або російські замовлення. А для китайських компаній, які вже мають обмежений доступ до Європи, це радше політичний сигнал, що ЄС не збирається закривати очі на обхід санкцій.

Ще один важливий блок – секторальні експортні заборони на сировину, яку Росія використовує для виробництва зброї. Під обмеження потрапили кольорові метали (нікель, залізна руда, мідь), металолом кольорових металів (алюміній, нікель, молібден), а також хімікати: гідразин, аміак, гідроксиди натрію та калію, ненасичені ациклічні монокарбонові кислоти. Усі ці матеріали йдуть на виробництво ракетних двигунів, твердого палива, вибухових речовин, корпусів боєприпасів. Аміак, зокрема, є основою для азотної кислоти, без якої неможливе виробництво пороху та тротилу. Саме тому наші удари по аміачних заводах у Череповці (про які ми нещодавно писали) настільки болючі – тепер вони доповнюються санкційним закручуванням гайок. Європа перекриває легальні канали постачання, а наші дрони – фізичні.

Однак, попри значний прогрес, двадцятий пакет не став «ідеальним». За даними Reuters, з нього виключили заборону на морські перевезення російської нафти. Це була одна з ключових вимог України та країн Балтії, але Греція, Кіпр та інші держави з великим танкерним флотом заблокували цю ініціативу. Тому основний удар припадає на портову інфраструктуру та тіньовий флот, а не на сам процес перевезення. Це компроміс, але не повне рішення. Крім того, поза санкціями досі залишаються атомна енергетика (Росатом) та алмази – хоча на алмази вже є обмеження, вони мають дірки. Важливо також, що пакет переважно обмежує майбутні поставки, але не торкається вже укладених контрактів, що дає Росії час для пошуку альтернативних ринків.

Попри це, українська сторона не зупиняється на досягнутому. Спільна робота над наступним, 21-м санкційним пакетом уже почалася. Серед пріоритетів – фінансовий сектор (подальше відключення банків від SWIFT, обмеження на операції з нерухомістю), запобігання потраплянню західних компонентів для виробництва зброї (розширення списку товарів подвійного призначення, посилення контролю через треті країни), протидія російському енергетичному сектору – зокрема повна заборона на перевезення нафти та нафтопродуктів (те, що не вдалося провести зараз, спробують провести наступного разу). А також персональні санкції проти олігархів та патріархів, які роками не потрапляли в санкційні списки -очевидний натяк на Російську православну церкву та близьке до Кремля велике капіталов.

Отже, двадцятий санкційний пакет ЄС демонструє дві головні тенденції. По-перше, санкції стають дедалі більш адресними та технологічними – вони б’ють не по широких секторах, а по конкретних ланцюжках постачання: аміак, верстати, реєстратори суден. По-друге, Європа поступово погоджується на механізми, які раніше вважалися “надто радикальними”: блокування цілих портів як географічних об’єктів, тиск на треті країни (Киргизстан, окремі банки), комплексна атака на тіньовий флот. Те, що 70% рішень враховують пропозиції України, свідчить не просто про довіру – Київ перетворився на повноцінного співавтора санкційної політики. Ще два роки тому наші списки часто ігнорувалися або розглядалися місяцями. Тепер вони лягають в основу пакетів. Звісно, до ідеалу далеко: заборона на морські перевезення не пройшла, багато російських олігархів досі літають приватними літаками до Європи, а атомна галузь РФ не постраждала. Але рух у правильному напрямку очевидний. І головне тепер – не зупинятися, адже наступний пакет може стати ще більш критичним, особливо якщо в ньому нарешті з’явиться повна заборона на морське перевезення російської нафти. Це стало б справжнім “ударом по крапці” для енергетичних доходів Кремля.

“Енергетичні соти”: як Україна перебудовує свою енергосистему під постійними ударами

Posted on 10 Квітня, 202616 Квітня, 2026 by Микола Донченко

Восьмого квітня 2026 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль зробив заяву, яка, по суті, окреслює нову філософію української енергетики. Країна починає створювати мережу так званих “енергетичних сот”. Цей термін, який може здатися черговим бюрократичним нововведенням, насправді означає радикальну зміну підходу до того, як виробляється, розподіляється та захищається електрика в умовах війни, що триває. Ідея полягає у формуванні автономних або напівавтономних кластерів, де критична інфраструктура – лікарні, насосні станції, котельні, системи зв’язку – може працювати навіть тоді, коли центральна мережа виведена з ладу російськими ракетами чи дронами. Простіше кажучи, замість єдиної гігантської системи, яку легко паралізувати одним влучним ударом, Україна створює сотні маленьких “островців безпеки”, здатних жити власним життям у разі блекауту.

Це рішення не виникло на порожньому місці. Воно є прямою відповіддю на три роки систематичних російських атак на енергетичну інфраструктуру. Кожна зима супроводжувалася хвилями ракетних ударів по трансформаторних підстанціях, теплових електростанціях та розподільчих мережах. І хоча українським енергетикам щоразу вдавалося відновити пошкоджене, стало зрозуміло: централізована модель, успадкована ще з радянських часів, є надто вразливою. Один вдалий удар по магістральній підстанції міг залишити без світла цілі області. «Енергетичні соти» покликані змінити цю логіку: чим більше автономних джерел, тим складніше противнику паралізувати країну одним ударом.

Три рівні нової архітектури: від атомних станцій до дахових сонячних панелей

Нова енергетична архітектура, про яку розповів Шмигаль, має три рівні, і кожен із них є критично важливим. Перший рівень – це атомна генерація. Попри всі ризики та страхи, АЕС залишаються фундаментом української енергосистеми, забезпечуючи стабільний базовий рівень виробництва, який неможливо замінити ані сонячними панелями, ані вітряками. Уряд планує й надалі розвивати ядерну енергетику, що означає добудову блоків Хмельницької АЕС та, можливо, будівництво нових. Але атомні станції – це високозахищені об’єкти, які, однак, залишаються потенційними цілями. Тому другий рівень – це гнучкість, балансування та нова генерація. Йдеться про маневрові потужності (газові електростанції, гідроакумулюючі станції), які можна швидко вмикати та вимикати залежно від потреби, а також про накопичувачі енергії – величезні батареї, які зберігають електрику, вироблену вночі, та віддають її вдень, коли споживання зростає. У 2026 році стартує новий конкурс на будівництво до 1,3 гігават нових генеруючих потужностей у найбільш вразливих регіонах: Полтавщині, Сумщині, Харківщині, Чернігівщині, Київщині, Одещині та Дніпрі. Це не випадковість – саме ці області найчастіше потерпають від відключень і найбільше потребують локальних джерел живлення.

Але найцікавішим і, мабуть, найважливішим є третій рівень – локальна автономія. Це когенераційні установки (які одночасно виробляють тепло та електрику), малі газові турбіни, дахові сонячні електростанції, вітряки, твердопаливні котли. Це рівень окремих лікарень, шкіл, водоканалів, житлових кварталів. І саме тут, за словами міністра, потрібна активна залученість місцевої влади. Мер міста чи голова громади має розуміти, що в разі блекауту його лікарня має власний генератор і запас пального, школа може перейти на навчання в укритті з автономним живленням, а котельня здатна гріти багатоповерхівки навіть без центральної електрики. Це важка, копітка робота, яка не дає миттєвих результатів, але саме вона визначатиме, чи зможе країна пережити наступну зиму без масових гуманітарних катастроф.

Виклики, вартість і головна вразливість: чи врятують “соти” без ППО

Цифри, які наводяться, вражають. Ще у лютому Шмигаль заявляв, що загальна потреба у відновленні та модернізації енергетичного сектору на найближчі десять років становить 90,6 мільярда доларів. Це на 34% більше, ніж попередня оцінка збитків. Зростання пояснюється тим, що старі радянські потужності не просто руйнуються – вони фізично застаріли, і відновлювати їх у колишньому вигляді не має сенсу. Потрібно будувати нові, сучасні, ефективніші та, що ключове, захищеніші об’єкти. Де взяти такі гроші в умовах війни – окреме питання. Але вже зараз зрозуміло: значна частина цих коштів має надійти від міжнародних донорів, Європейського Союзу та приватних інвесторів, які бачать в українській енергетиці потенціал для довгострокових вкладень.

Експерти, з якими спілкувалися журналісти, загалом схвально оцінюють нову стратегію, але вказують на її вразливості. Доктор економічних наук, футуролог Андрій Длигач та викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерий Пекарь ще в березні попереджали, що російські окупанти, ймовірно, змінять тактику. Весною їхніми цілями можуть стати системи водопостачання та транспортна інфраструктура – те, що безпосередньо впливає на здатність людей виживати. А вже влітку, коли спека збільшить споживання електрики для охолодження, ворог може відновити масовані удари по енергетиці. Це означає, що часу на розгортання “енергетичних сот” обмаль. Роботу треба вести паралельно з бойовими діями, що неймовірно ускладнює логістику, монтаж обладнання та його подальше обслуговування.

Показовою є історія Слов’янської теплоелектростанції у місті Миколаївка Донецької області. Через постійні обстріли та загострення ситуації з безпекою станцію вирішили зупинити, аби захистити персонал. Частина працівників залишилася забезпечувати транзит електроенергії та водопостачання, але сама генерація припинилася. Цей випадок – ілюстрація того, що навіть найстійкіша система має межу міцності. І чим більше таких ТЕС зупиниться через безпекову загрозу, тим більшим буде навантаження на ті “соти”, які ще працюють. Тому децентралізація – це не просто технічне рішення, а питання виживання цілих регіонів.

Президент Володимир Зеленський неодноразово пропонував Росії припинити удари по українській енергетиці, але Кремль щоразу ігнорував ці пропозиції або висував нереалістичні умови. Тому сподіватися на те, що ворог змінить тактику з гуманних міркувань, не доводиться. Єдиний вихід – робити власну систему максимально живучою, розосередженою та децентралізованою. “Енергетичні соти” – це не просто чергова програма, це нова філософія: замість того, щоб будувати кілька гігантських електростанцій, які легко вивести з ладу, Україна створює тисячі маленьких джерел живлення, кожне з яких само по собі не є критичним, але разом вони утворюють мережу, яку неможливо зруйнувати одним ударом.

Чи вдасться реалізувати цей план у повному обсязі? Це залежить від багатьох факторів: від наявності фінансів, від швидкості постачання обладнання, від здатності місцевої влади організувати роботу на місцях. Але головне – від того, чи зможе Україна захистити нові об’єкти під час будівництва та після їх введення в експлуатацію. Російські розвідувальні супутники уважно стежать за кожним новим генеруючим майданчиком. І якщо його не захистити системами ППО, він може стати ціллю ще до того, як почне працювати. Тому “енергетичні соти” – це лише половина рішення. Друга половина – це засоби протиповітряної оборони, які дозволять цим сотам вижити. І поки це питання залишається відкритим, будь-які плани залишаються під загрозою. Проте сама логіка децентралізації є беззаперечно правильною. І те, що Україна почала рухатися в цьому напрямку, свідчить про те, що вона вчиться на своїх помилках і будує енергосистему, пристосовану до реалій війни, а не до ідеальних умов мирного часу. Це – єдиний шанс вижити в умовах, коли ворог щодня намагається залишити країну без світла, тепла та води.

Атаки України на балтійські порти РФ зупинили значну частину нафтового експорту

Posted on 27 Березня, 202630 Березня, 2026 by Микола Донченко

Українські удари по ключових російських нафтових портах на Балтиці призвели до зупинки близько 40% експортних потужностей РФ.

Про це повідомляє Reuters.

За даними джерел у нафтовій галузі, після атак України на порти Усть-Луга та Приморськ російські компанії почали попереджати покупців про можливе оголошення форс-мажору. Йдеться про суттєві перебої у постачанні, які можуть вплинути на міжнародні контракти.

Співрозмовники агентства уточнили, що відвантаження нафти в Усть-Лузі було повністю припинено з 25 березня. При цьому один із джерел зазначив, що робота терміналу може не відновитися щонайменше до середини квітня.

У порту Приморськ ситуація залишається складною, хоча частину операцій вдалося відновити вже 26 березня. Зокрема, там частково відновили відвантаження нафти та нафтопродуктів, однак повноцінна робота поки що не повернулася.

Згідно з оцінками Reuters, зробленими на основі ринкових даних, унаслідок атак безпілотників простоює щонайменше 40% експортних потужностей Росії. Це створює додатковий тиск на російський енергетичний сектор та може вплинути на глобальні ринки.

Водночас на тлі інших рішень місцевої влади в Україні, зокрема щодо бюджетних програм, питання ефективності використання ресурсів також залишається актуальним .