У Рівному невідомі “звільнили” військовозобов’язаних з машини ТЦК

У Рівному напали на транспорт з військовослужбовцями ТЦК. Невідомі відбили військовозобов’язаних і зникли.

Про це повідомили в прес-службі Рівненського обласного ТЦК і СП.

Згідно з інформацією, наданою прес-службою, 6 лютого “група сповіщення” супроводжувала військовозобов’язаних після проходження військово-лікарської комісії. Однак близько 14:00 під час їхнього слідування стався напад.

“Два транспортні засоби з невідомими блокували проїзд військовому транспортному засобу та невідомі особи здійснили напад на військовослужбовців ТЦК та СП. Внаслідок чого один з військовослужбовців був травмованим та скерований до лікувальної установи”, – сказано у повідомленні.

Джерело: rivnepost.rv.ua

Військовозобов’язані, які перебували в транспорті ТЦК, втекли з місця події. Командування Рівненського ОМТЦК та СП поінформувало про напад правоохоронні органи. Поліція проводить розслідування та перевірку за даним інцидентом.

На Волині натовп напав на автобус ТЦК: деталі

У селі Соловичі Ковельського району Волинської області натовп напав на службовий автомобіль ТЦК.

Про це повідомили у Волинському обласному ТЦК та СП.

Згідно з інформацією, під час перевірки документів один з місцевих жителів спробував втекти. У цей час інший чоловік, яка назвався старостою села, заскочив на капот автомобіля і розбив лобове скло каменем.

До події приєдналися й інші люди, як чоловіки, так і жінки. Один з них металевим предметом розбив бічні вікна і тричі вдарив водія по руці.

“Близько 10 осіб оточили службове авто та протягом кількох хвилин завдавали ударів транспортному засобу, перешкоджаючи виконанню службових обов’язків”, – повідомили у ТЦК.

Інформація про напад була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 2 статті 350 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за нанесення побоїв або тілесних ушкоджень посадовій особі.

Дії іншого учасника були кваліфіковані за статтею 296 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за хуліганство. Один із підозрюваних вже затриманий.

Чому почастішали бунти проти ТЦК і до чого це може призвести

Останнім часом в Україні почастішали конфлікти між військкомами (працівниками ТЦК) і цивільними, які іноді переростають у відверті бунти. Хоча поки що такі інциденти мають локальний характер, їх географія розширюється – від центральних областей до заходу і півдня країни.

Випадки силового опору примусовій мобілізації фіксуються по різних регіонах, і динаміка насторожує спостерігачів. Люди все частіше відкрито виражають невдоволення методами проведення мобілізації, навіть попри діючий воєнний стан і заборону масових зібрань.

Однією з головних причин наростаючого спротиву стала так звана “бусифікація” – жаргонна назва практики, коли військкоми насильно затримують чоловіків призовного віку на вулицях та силоміць відвозять їх мікроавтобусами до ТЦК. Для багатьох українців такі методи примусової мобілізації є значно болючішою проблемою, ніж, наприклад, питання антикорупційної політики чи реформ. Випадки порушень прав призовників і жорсткого поводження з ними у військкоматах підривають довіру до системи призову.

Водночас приклад недавніх масових акцій на захист незалежності антикорупційних органів (НАБУ та САП) показав, що навіть в умовах воєнного стану люди здатні організовано виходити на вулиці і домагатися свого. Наприкінці липня тисячі громадян в різних містах протестували проти спроби влади обмежити повноваження НАБУ і САП, і під тиском вулиці влада змушена була відступити. Цей прецедент продемонстрував, що масове невдоволення може мати успіх, тож багато хто зробив висновок: якщо дозволено мітингувати за НАБУ, то чому б не вийти і проти несправедливих методів мобілізації? Таким чином, фактор успішного протесту додав сміливості тим, хто обурений “бусифікацією”, і вони можуть активніше наслідувати приклад антикорупційних мітингів у відстоюванні своїх прав.

Дилема для влади: поступки чи силовий розгін

Посилення антимобілізаційних настроїв ставить владу перед непростим вибором. Є два кардинально різних сценарії реагування:

Піти на поступки протестувальникам. Цей шлях означав би визнати проблему і пом’якшити підходи до призову. Довелося б припинити практику насильних облав, забезпечити прозорість і законність мобілізації, а можливо, навіть провести часткову демобілізацію тих, хто воює з перших днів війни. Фактично, влада мала б дослухатися до суспільного запиту на справедливість та законність. Це могло б знизити напругу, проте водночас загрожує сповільненням темпів доукомплектування армії в умовах затяжної війни.

Придушувати будь-який спротив. Інший варіант – стати на жорсткий курс і не допускати жодних акцій протесту проти мобілізації. Влада, схоже, схиляється саме до силового придушення несанкціонованих виступів. На це вказують і поточні ініціативи щодо посилення мобілізаційних заходів, а аж ніяк не пом’якшення. Зокрема, обговорюється розширення призовного контингенту: все частіше лунають пропозиції знизити вік призову з 25 до 18 років. Західні партнери також натякали, що Україні варто залучити молодше поповнення – наприклад, у Вашингтоні прямо закликали Київ розглянути зниження мобілізаційного віку до 18 років для посилення армії. Хоча українська влада публічно відповідає, що потребує передусім більше зброї, а не людей, фактичний курс на розширення мобресурсу проглядається досить чітко. Отже, ймовірність того, що протести будуть жорстко припинятися, а мобілізація – ще більш тотальною, наразі виглядає високою.

Вінниця: штурм стадіону і сльозогінний газ

1 серпня у Вінниці відбувся найбільш резонансний на сьогодні протест проти дій військкомату, який став своєрідним тривожним дзвіночком для всієї країни. Того вечора біля міського стадіону “Локомотив” зібралися сотні людей – родичі та знайомі чоловіків, яких протягом дня затримали співробітники ТЦК і привезли до цієї тимчасової бази призовників. Як повідомляють очевидці, військкоми ловили чоловіків у різних частинах міста (зокрема “на центральному мосту”) та відвозили на стадіон; зрештою там опинилося близько сотні затриманих. У всіх них забрали мобільні телефони “з міркувань безпеки” , через що рідні не могли зв’язатися з призовниками і запідозрили найгірше. В інтернеті почали ширитися стріми з-під стадіону із закликами протестувати проти методів ТЦК, і ближче до опівночі до стадіону масово стягнулися небайдужі містяни.

Натовп вимагав негайно випустити чоловіків, яких, за їхніми словами, утримували всередині будівлі незаконно. Дехто з розпачу спробував прорватися на територію, було зламано ворота. Правоохоронці намагалися спинити людей і вдалися до сили: як розповідають учасники подій, поліцейські застосували сльозогінний газ та силові прийоми проти протестувальників, зокрема й жінок.

“Коли ми підійшли, поліцейські почали людей “гасити” газовими балончиками. Мого знайомого тепер обпечені очі та ротова порожнина. Людей розігнали, ворота закрили”, – розповіла місцева жителька Ганна про той вечір.

Проте навіть після розгону частина мітингувальників не розійшлася – акція тривала і після початку комендантської години, до самого ранку. Близько 4:40 ранку, за даними місцевих ЗМІ, представники ТЦК почали вивозити мобілізованих чоловіків зі стадіону колонною автобусів під охороною поліції.

Ця нічна драма у Вінниці привернула загальноукраїнську увагу. Поліція повідомила про відкриття провадження за фактом захоплення державної будівлі і затримала п’ятьох найбільш активних учасників віком 21–33 роки. Згодом суд обрав їм запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В соцмережах вибухнула палка дискусія: чи були ці люди справді провокаторами, чи звичайними громадянами, доведеними до відчаю? В будь-якому разі, випадок у Вінниці наочно продемонстрував небезпечний рівень напруги між суспільством і системою примусового призову.

Напади на військкомів: інциденти почастішали

Вінницький бунт – не поодинокий випадок, а частина ширшої тенденції. В різних областях фіксуються інші конфлікти, де громадяни вже переходять до силового спротиву представникам ТЦК. Наприклад, днями в Миколаївській області стався інцидент, що набув широкого розголосу: у селі Бузьке місцеві жителі озброїлися битами та металевими трубами і напали на групу військових ТЦК та поліцейських, які проводили рейд з оповіщення призовників. Нападники пошкодили службовий автомобіль та побили одного із солдатів, у відповідь той застосував для самозахисту травматичний пістолет. У результаті постраждалі є по обидва боки конфлікту – і серед військових, і серед цивільних.

Ще один шокуючий випадок стався в лютому цього року на Полтавщині: чоловік застрелив начальника військкомату просто на заправці, намагаючись “відбити” свого товариша, якого щойно мобілізували до ЗСУ. Це чи не найбільш радикальний прояв ненависті до системи призову – вбивство воєнкома. Крім того, упродовж 2023–2024 років траплялися і підпали, вибухи та інші атаки на будівлі ТЦК по країні. Експерти наголошують: основне підґрунтя – це втома і обурення самих українців, яка наростає в міру затягування війни та накопичення проблем у мобілізаційній політиці. За словами депутата Андрія Осадчука, мобілізацію організовано з численними прорахунками, що призвело до емоційного і психологічного виснаження суспільства. Іншими словами, коли людей ловлять на вулицях без дотримання процедур, коли є відчуття соціальної несправедливості (одні воюють роками, а інші “відкуповуються” чи ховаються), тоді зростає і озлобленість, і готовність до радикальних дій.

Суперечки навколо антимобілізаційних протестів

У соціальних мережах багато коментаторів пишуть про подвійні стандарти: поки простих хлопців виловлюють на вулицях і відправляють на передову, “жирні відплатники” та їх діти ховаються від призову і насолоджуються життям у тилу. Обурення викликає й те, що влада де-факто порушує власні закони і Конституцію, хапаючи обмежено придатних чи навіть непридатних за станом здоров’я чоловіків – лише щоб виконати план призову.

“На четвертому році повномасштабної війни люди не сліпі – вони бачать соціальну несправедливість”, – пишуть користувачі, вказуючи на те, що мобілізація лягає тягарем насамперед на робітників і селян, тоді як діти можновладців залишаються в безпеці.

До чого це може призвести?

Наростання протестів проти жорстких методів мобілізації – тривожний сигнал, що вказує на глибокі проблеми в тилу. Політолог Дмитро Касьянов називає опір “бусифікації” проявом глибокого суспільного надлому. За його словами, дійшло до того, що люди виходять протистояти поліції, б’ють представників військкоматів, а деколи навіть стріляють у військових – ще недавно таке було неможливо уявити, але тепер це реальність. Якщо нічого не змінити, подібні конфлікти можуть почастішати і стати більш масштабними. Деякі оглядачі проводять паралелі з так званою Врадіївською справою: у 2013 році після звірячого злочину міліціонерів мешканці селища Врадіївка підняли справжнє повстання проти місцевої влади. Той бунт став символом “народного гніву” і передвісником загальнонаціонального вибуху.

Нині ж в умовах війни подібний сценарій – масові бунти по країні через зловживання силовиків – був би надзвичайно небезпечним для держави. Влада поки демонструє рішучість придушувати будь-які такі виступи, адже розхитування тилу грає на користь агресора. Проте силові методи розв’язання проблеми несуть ризики. Кожен жорсткий розгін протесту або кричущий випадок несправедливої мобілізації здатен радикалізувати ще більшу частину населення. Якщо, до прикладу, буде реалізовано ідею про призов 18-річних юнаків, це може викликати нову хвилю обурення батьків і молоді, які раніше не підпадали під мобілізацію. Нетерпимість до воєнкомів у суспільстві вже зараз відчутно зростає, і без реформування підходів вона лише посилюватиметься. Експерти застерігають, що подальше ігнорування законності та принципу рівності при призові руйнує довіру громадян до держави в критичний момент війни.

Підсумовуючи, ситуація зайшла в небезпечну точку. Перед українською владою – дилема: або негайно шукати баланс між потребами фронту і справедливістю для суспільства, або йти шляхом ескалації примусу. Перший шлях вимагатиме від керівництва політичної волі визнати помилки і скоригувати мобілізаційну систему, другий – може тимчасово забезпечити виконання планів призову, але ціною можливого вибуху народного гніву. Який варіант оберуть – покаже найближче майбутнє. Але вже зараз зрозуміло, що примус без діалогу породжує лише більший спротив, а в умовах затяжної війни соціальна єдність і довіра – не менш важлива зброя, ніж танки чи снаряди.

У Черкасах чоловік погрожував гранатою під час перевірки ТЦК

У Черкасах чоловік, якого зупинили представники ТЦК для перевірки військових документів, дістав гранату, висмикнув чеку та почав погрожувати вибухом.

Про це повідомили місцеві Telegram-канали.

За словами очевидців, у чоловіка також був пістолет, а сам він намагався взяти в заручники одного з представників ТЦК.

Джерело: Telegram-канали

На місці проводили переговори, в результаті яких чоловіка вдалося затримати.

У мережі з’явилося відео, на якому видно, як він тримає гранату та пістолет. На записі він заявляє, що в нього «немає ні дому, ні жінки, ні родини».

Правоохоронці зʼясовують обставини події.

Мобілізованих утримували на стадіоні: у Вінниці сотні людей встали проти ТЦК

Увечері 1 серпня у Вінниці біля стадіону “Локомотив” зібрався натовп людей. Вони протестували проти незаконного утримання чоловіків, яких затримали співробітники ТЦК і СП. За словами очевидців, поліція застосувала сльозогінний газ і затримувала учасників акції.

Поліція розпочала розслідування інциденту.

За інформацією з місцевих джерел, приблизно о 23:00 біля стадіону “Локомотив” зібралася група небайдужих людей, які вимагали звільнити чоловіків, затриманих, за їхніми словами, вранці співробітниками ТЦК і СП. Присутні стверджували, що затримані перебувають на території стадіону та намагались виламати двері.

Джерело: suspilne.media

Щонайменше 11 екіпажів Національної поліції прибули на місце події. Очевидці повідомляють, що співробітники правоохоронних органів використовували перцеві балончики і проводили затримання.

– Чому поліція охороняє ТЦК? – питає натовп. – Поліція тут, щоб ви не натворили “єрунди”, – відповів коп.

Джерело: suspilne.media

“Їх почали ловити на центральному мосту, привезли сюди, закрили за воротами. Ми прибігли, бо знайомі хлопці попросили допомоги. Коли ми підійшли – поліцейські почали людей “гасити” газовими балонами. У мене знайомий має зараз опік очей, ротової порожнини. Людей вигнали, ворота закрили”, – розповіла місцева мешканка Анна.

Ще одна жінка повідомила, що серед затриманих у цьому місці був її чоловік. Його вранці затримали співробітники ТЦК, а після проходження медичної комісії привезли на стадіон.

“Коли забрали телефон, сказали, що його закривають у камеру. З вікон лунали крики про допомогу від людей, які там перебувають. Ми викликали поліцію. Люди зібралися, згуртувалися, ламали двері. Поліція розкидала людей, почала бити і задувати газовим балончиком”, – розповів вінничанин Віталій.

Співробітники правоохоронних органів звернулися до громадян з проханням розійтися, оскільки настав час комендантської години. Однак люди не стали слідувати вказівкам поліції.

Джерело: Telegram-канали

Активісти співали гімн, а поліція в ций час попереджала що будуть затримання через порушення комендантської години.

Приблизно о 4:40, незадовго до закінчення комендантської години, з території стадіону почали вивозити чоловіків.

У Полтаві місцеві мешканці заблокували автобус ТЦК під час силової мобілізації

У Мережі зʼявилися відео з Полтави, на яких видно, як під час чергової мобілізації місцеві мешканці блокують автобус працівників ТЦК.

Про це повідомляють місцеві Telegram-канали.

За словами очевидців, інцидент стався в одному з дворів міста, куди приїхали військові разом із поліцією.

Люди намагалися завадити мобілізації перехожих. Один із чоловіків став перед автобусом ТЦК і почав сперечатися з поліцейськими та водієм, а навколо зібрався натовп, який обурювався діями мобілізаційної групи. Поки тривала суперечка, кілька мобілізованих чоловіків скористалися ситуацією та втекли.

У Полтавському ТЦК заявили, що під час інциденту було пошкоджено військовий автомобіль. Через це представники центру звернулися до Служби безпеки України.

Також повідомляється, що до Державного бюро розслідувань направлено звернення щодо осіб, які втекли з транспорту ТЦК.

На Івано-Франківщині мешканці вступили у сутичку з представниками ТЦК

У селищі Микуличин Івано-Франківської області стався конфлікт між місцевими мешканцями та представниками територіального центру комплектування (ТЦК).

Про це повідомляють місцеві Telegram-канали.

Згідно з офіційною інформацією, співробітники ТЦК зупинили чоловіка, який не захотів пред’явити документи. Після цього він намагався втекти, однак був затриманий. У ситуацію втрутились місцеві мешканці, які почали захищати затриманого.

У результаті цього між громадянами та представниками ТЦК виникла сутичка, яка потребувала втручання поліції. Наразі правоохоронці з’ясовують усі обставини події.

Цей інцидент вкотре викликає дискусію в суспільстві щодо практик, які використовуються під час вручення повісток, та необхідності дотримання прав громадян навіть у складних умовах воєнного стану.

Окупанти в Криму намагаються уникнути служби в річницю вторгнення – “Атеш”

Російські підрозділи ППО, дислоковані в тимчасово окупованому Криму, шукають способи уникнути перебування на своїх позиціях у дні річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Про це повідомляє партизанський рух “Атеш”, посилаючись на власні джерела серед російських військових.

За інформацією партизанів, окупанти очікують масованих атак у період з 24 по 26 лютого і готуються до їх відбиття. Водночас, серед військовослужбовців поширюються спроби уникнути бойового чергування – деякі намагаються взяти відпустку, а ті, кому це не вдається, імітують хвороби, щоб потрапити до госпіталю.

“Місцеві жителі та самі російські військові продовжують передавати дані про позиції ППО в Криму. Все йде до того, що найближчим часом установок стане ще менше”, – заявили у русі “Атеш”.

Керівництво російської армії усвідомлює, що їхні системи ППО перебувають у вкрай вразливому становищі, особливо після того, як частину зенітних розрахунків було виведено з Криму до Росії.

Водночас, співробітники внутрішніх служб безпеки РФ посилили заходи контролю та намагаються запобігти витоку інформації про розташування комплексів. Однак українські партизани та місцеве населення продовжують передавати важливі дані для подальшого знищення ворожих об’єктів.