Зеленський: Україна не дозволила Росії “нормалізувати” окупацію Криму

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія не змогла легітимізувати окупацію Криму завдяки стійкому опору українців.

Про це він написав у своєму Telegram-каналі, повідомляє Цензор.НЕТ.

“Сьогодні день хоробрості й чесності всіх, хто не заплющив очі на окупацію Росією нашого Криму. Але день 26 лютого показав, що буде спротив – спротив Криму, спротив усієї України. Цей день показав, що є та будуть люди, які не приймуть брехню й не здадуть свій дім. Наступні роки після окупації Криму принесли багато горя й цинізму. Багато хто у світі не хотів розуміти, що насправді відбувається”, – наголосив Зеленський.

Президент підкреслив, що Україні вдалося повернути питання деокупації Криму у фокус міжнародної спільноти.

“Ми заснували Кримську платформу. Ми не даємо Росії змоги «нормалізувати» окупацію. Ми звільняємо з полону кримських вʼязнів. Ми продовжуємо боротьбу за право на нормальне життя та гарантії безпеки й стійкого миру для всієї України. Територіальна цілісність, суверенітет і безпека України не є та не будуть предметом будь-яких компромісів. День спротиву в нашому Криму – це день поваги до чесності, до України. І я дякую всім, хто підтримує!”, – додав глава держави.

Нагадаємо, 26 лютого в Україні відзначають День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Ця пам’ятна дата пов’язана з масовим мітингом кримських татар та українців у Сімферополі 2014 року, що відбувся напередодні незаконної анексії. У 2020 році президент Зеленський підписав указ про офіційне встановлення цього дня як щорічної пам’ятної дати.

Українські десантники звільнили Котлине від російських окупантів

Військовослужбовці 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ провели успішну бойову операцію на Покровському напрямку.

Про це повідомляє пресслужба ДШВ ЗСУ.

У ході штурмових дій десантники спільно з іншими підрозділами вибили російські війська з населеного пункту, унеможлививши їхнє подальше просування.

На думку військових експертів, захоплення Котлиного могло б дозволити окупантам контролювати важливу транспортну артерію між Покровськом і Дніпром.

Джерело: DeepState

У зв’язку з цим командування Збройних сил РФ направило значні ресурси для атаки на цей населений пункт. Однак українські військові зірвали плани ворога, змусивши його відступити.

За даними аналітиків DeepState, ситуація на цьому напрямку залишається динамічною, однак успішні дії українських сил значно ускладнили реалізацію ворожих планів щодо подальшого просування.

Персональні атаки замість глобальної пропаганди: ворог змінює тактику інформаційної війни проти України

Російські спецслужби змінили тактику інформаційної війни проти України, перейшовши від загальної демонізації до цілеспрямованої дискредитації конкретних українських силовиків.

Якщо раніше російська пропаганда фокусувалася на узагальнених негативних образах української влади та військових, то тепер спостерігається перехід до персональних атак, де мішенями стають окремі офіцери та співробітники спецслужб України. Такі операції включають поширення компрометуючих матеріалів, звинувачення у корупції, зловживанні владою та навіть причетності до злочинів.

Яскравим прикладом такої кампанії є нещодавня публікація на одному з іноземних ресурсів, у якій детально описуються нібито незаконні дії співробітників Служби безпеки України (СБУ) в Херсонській та Харківській областях.

Джерело: substack.com

Фермер “Олег” та “тиск” на аграрія

У матеріалі наводяться особисті дані офіцерів, їхні фотографії, а також недоведені звинувачення у вимаганні та погрозах на адресу місцевих підприємців.

Йдеться, що співробітник СБУ Владислав Буляк нібито займався вимаганням у фермерів Херсонської області, використовуючи своє становище для отримання грошових коштів в обмін на “протекціонізм”.

Також висуваються звинувачення у недбалому поводженні з конфіденційною інформацією, що нібито призвело до затримання одного з інформаторів українських спецслужб. Як “докази” подаються анонімні свідчення, скріншоти переписок і твердження про корумпованість співробітника.

Джерело: substack.com

Однак усі звинувачення будуються на розповіді якогось невідомого фермера Олега, який нібито побажав залишитися анонімним.

Відсутність підтверджених фактів, офіційних документів або незалежних джерел робить це твердження недостовірним. В умовах війни інформація, яку надають аноніми, може бути сфабрикована або отримана під тиском.

“Терористична діяльність” в Херсонській області та Криму

У цьому ж матеріалі стверджується, що співробітник СБУ Харківської області Ілля Андрійович Бондарчук нібито займався організацією терористичної діяльності в Херсонській області та Криму.

Зокрема, йому приписують замовні вбивства співробітників державних структур, причетність до ліквідації блогера Валерія Кулешова та погрози виконавцям, які відмовилися виконувати його накази. Як “докази” наводяться аудіозаписи з ненормативною лексикою, що нібито підтверджують його участь у злочинах.

Джерело: substack.com

Незважаючи на “гарну” історію, у статті відсутні будь-які незалежні експертні висновки, що підтверджують справжність аудіозаписів. У сучасних умовах їх можна легко згенерувати за допомогою нейромереж і програм для зміни голосу.

Крім того, жоден із записаних голосів не був ідентифікований офіційними органами. Навіть якщо припустити, що деякі фрази дійсно були вимовлені, не можна перевірити їхній контекст. Розмова могла бути вирвана з іншої ситуації, або змонтована з різних джерел.

“Секретні накази” в Новокаховського відділу СБУ в Херсонській області

У статті йдеться про діяльність Новокаховського відділу СБУ в Херсонській, де основна увага приділяється співробітнику СБУ Дмитру Досенку. Його звинувачують у тому, що він нібито “переписував секретні накази” і “зберігав їх у зошиті”.

На підставі цього робиться висновок, що нібито ще у 2016 році Україна вважала Росію ворогом, а у 2019-му керівництво СБУ вже розглядало Китай як потенційного противника.

Джерело: substack.com

Фраза про те, що “Україна розглядає Китай як противника”, не підтверджується жодними офіційними даними. Вона побудована на вирваних із контексту тезах про захист від іноземних спецслужб.

А згадку про “секретні накази”, які нібито зберігав Досенко, подають так, ніби це компромат, хоча зберігання робочих документів поза офісом саме по собі не є доказом злочинної діяльності.

Листівки, попи та Московський патріархат

Стаття стверджує, що підполковник Ігор Бабак, співробітник Новокаховського відділу СБУ, нібито проводив “спеціальні інформаційні акції”.

Зокрема, йому приписують організацію розклеювання листівок, спрямованих проти священнослужбовців так званого Московського патріархату, а також поширення в інтернеті матеріалів, що засуджують рішення мешканців Криму про приєднання до Росії.

Матеріал намагається створити образ “боротьби” українських спецслужб з “інакомисленням”, а також виставити Бабака як активного учасника інформаційної війни.

Джерело: substack.com

Тим часом у статті немає жодних реальних доказів того, що саме Бабак організовував листівки або займався інформаційними кампаніями. Вказано лише загальні твердження без посилань на документи, свідчення або конкретні факти.

Крім того, ніяк неможливо підтвердити сам факт правдивості цих скріншотів.

Твердження про дискредитацію священнослужителів Московського патріархату має на меті викликати негативне ставлення до СБУ та сформувати образ “переслідування віруючих”. Однак навіть не пояснюється, про які саме листівки йдеться та що в них було написано.

“Виведення грошей” із “Сбербанку Росії”

У матеріалі йдеться про Дмитра Вдовиченка, співробітника СБУ, якому приписують завдання щодо “виведення капіталу з російських компаній”.

Зокрема, стверджується, що він нібито сприяв переведенню понад 2 млн гривень із ПАТ “Сбербанк Росії”. Інформація подається так, ніби українська спецслужба займається підривною економічною діяльністю, а її співробітники працюють у тіньовому режимі.

Джерело: substack.com

Йдеться про якийсь “звіт відділу”, але не наводиться жодного документа чи конкретних даних, що підтверджують факт такого переказу коштів або роль Вдовиченка в цьому процесі. Не пояснюється, про який саме “виведений капітал” йдеться.

З 2014 року багато українських компаній та осіб припинили співпрацю з російськими банками через санкції та війну. В такому разі операції з переказу коштів – не “махінації”, а законні дії в межах політики національної безпеки.

“Подвійні стандарти” та проросійські родичи

У статті розповідається про Аркадія Веремієнка, співробітника СБУ, якого звинувачують у “подвійних стандартах”.

Автор вказує на протиріччя, кол з одного боку, Веремієнко нібито працює проти Росії, а з іншого – проводить вечори у компанії проросійськи налаштованих родичів. Для кращого ефекту, наводиться нібито фото із особистого альбому спецслужбовця, на якому один із його родичів стоїть  із прапором Росії в руках.

Джерело: substack.com

Фраза про те, що Веремієнко “працює проти Росії”, але при цьому має родичів із проросійськими поглядами, подається як викриття. Проте наявність у сім’ї людей із різними поглядами – це нормально і не має нічого спільного з професійною діяльністю.

Ба більше, невідомо, коли саме було зроблено ці знімки і яких поглядів людина дотримується на цей момент. Не виключено, що він записався добровольцем до ЗСУ і переосмислив своє ставлення до Росії після початку війни

На завершення

Мета подібних публікацій — не лише дискредитація конкретних осіб, а й створення атмосфери недовіри та страху серед населення. Такі точкові інформаційні атаки можуть бути частиною ширшої стратегії, спрямованої на дестабілізацію ситуації в Україні. Шляхом підриву репутації окремих представників влади російські спецслужби намагаються посіяти сумніви у легітимності та ефективності українських інституцій, що, своєю чергою, може послабити моральний дух як цивільного населення, так і військових.

Крім того, персональні атаки ускладнюють роботу українських спецслужб, змушуючи їх відволікати ресурси на захист своїх співробітників і спростування хибних звинувачень. Це створює додаткові перешкоди у протидії російській агресії та захисті національної безпеки.

В умовах триваючої інформаційної війни важливо критично оцінювати отриману інформацію та враховувати можливі спроби маніпуляції громадською думкою. Українське суспільство та міжнародна спільнота повинні бути обізнані про такі методи і спільно протистояти дезінформації, спрямованій на підрив суверенітету та стабільності України.

Зеленський відкидає умови Трампа: чи загрожує це втратами для України

Президент України Володимир Зеленський уперше публічно прокоментував різкі заяви президента США Дональда Трампа. На спеціально скликаній пресконференції, присвяченій планам на 2025 рік, політик дав зрозуміти, що не збирається йти на поступки, яких від нього чекають у Вашингтоні.

Головні розбіжності полягають у тому, що український лідер категорично не згоден із пропонованим “відшкодуванням” за всю раніше надану американцями допомогу, чого домагається Трамп. Український президент наполягає: фінансування, яке надходило за часів Байдена, було грантовим, тож держава не зобов’язана повертати чи компенсувати “борг”.

Водночас Зеленський пропонує зовсім інший формат економічної угоди: США могли б отримувати прибутки від використання українських ресурсів, однак винятково в обмін на майбутню допомогу — військову та фінансову, а не як “компенсацію” вже здійснених постачань. Крім того, президент України хоче, щоби Сполучені Штати захистили ключові родовища й об’єкти інфраструктури системами Patriot та іншими видами ППО, закриваючи небо над Україною.

Зеленський вкотре підтвердив: будь-які домовленості про припинення вогню можливі тільки за наявності реальних гарантій безпеки для України. Ідеться про фінансування 800-тисячної армії з боку Заходу, участь іноземних контингентів на території України та вступ країни до Євросоюзу.

США, однак, демонструють протилежний підхід. У Пентагоні вкотре заявили, що не планують ані вводити війська до України, ані посилювати свою роль у будь-яких “гарантійних” угодах. За словами Дональда Трампа, американська підтримка не має передбачати зобов’язання “воювати” за Україну.

Однією з ключових вимог Трампа були швидкі вибори в Україні, чого Зеленський теж не збирається робити. Президент вважає, що вибори під час активної фази війни неможливі, тим паче без розв’язання економічних викликів.

Ставка Києва тепер переноситься на європейські столиці. Зеленський розраховує отримати підтримку з боку Франції та інших держав ЄС: за його словами, Макрон уже найближчим часом спробує донести “союзну” з Україною позицію Трампу. Крім того, під час заходів з нагоди третьої річниці початку повномасштабного вторгнення Росії Зеленський планує залучити європейські країни до нового саміту — прагнучи “вирівняти” спільну лінію проти вимог США.

Така прямолінійна відмова від американських умов цілком може обернутися зупиненням допомоги з боку США. Сам Зеленський уникав обговорення цього аспекту. Але Дональд Трамп та його радники неодноразово заявляли, що Америка готова згортати фінансування й військові поставки, якщо Київ не погодиться на “ресурсну” угоду у найближчі терміни. Спецпредставник Трампа Стівен Уіткофф навіть назвав дату — угоду можуть підписати “до кінця наступного тижня”.

Якщо ж угода так і не буде укладена, США можуть перейти до “радикального” тиску на Україну, аж до застосування санкцій проти Києва. В такому разі у Зеленського лишається лише один рятівний варіант — пошук ресурсів у самій Європі. Проте чи готовий ЄС повністю замінити американську підтримку, залишається під великим питанням.

Головне протиріччя між Україною й адміністрацією Трампа полягає у принципах “компенсації” вже отриманої допомоги та умовах майбутнього миру. Зеленський пропонує, щоб США продовжували інвестувати в оборону України, а всі зобов’язання щодо повернення коштів були добровільними й прив’язаними до подальших кроків Штатів у підтримці Києва. Трамп же вимагає негайних поступок і гарантій віддачі “українських боргів”.

Політика Києва — це ставка на Європу, пошук “єдиного фронту” з європейськими лідерами. Проте час грає проти України, адже без активної підтримки США військово-економічна міць країни може різко скоротитися. Переговори тривають, і їх підсумок визначить, у який бік рухатиметься українська держава в найближчій перспективі: чи зможе Київ зберегти допомогу від Заходу, чи натомість зіткнеться з небезпечним vacuum’ом міжнародної підтримки.

Нардеп Гончаренко розкритикував президента Зеленського за пропозицію про рідкоземельні метали

Нардепутат Олексій Гончаренко заявив, що США зрозуміли відсутність значних запасів рідкісноземельних металів і корисних копалин в Україні, тож звернули увагу на інші стратегічні ресурси.

Про це він написав на власній сторінці в Telegram.

“А у нас є інфраструктура, газотранспортна система, атомні електростанції. І от тут Володимир Олександрович почав ставити умови. Але навіщо було це взагалі починати?” – написав Гончаренко у соцмережах.

За його словами, ініціатива укласти угоду щодо рідкісноземельних металів виходила безпосередньо від президента України Володимира Зеленського. Однак у США подібних переговорів навіть не планували.

“Це наші геніальні уми вигадали ідею, що вони продадуть Дональду Трампу, а він приїде і скаже: “Окей”, – зазначив депутат “Європейської Солідарності”.

Китай підтримав “мирний план” Трампа щодо України: що відомо

Китай висловив підтримку ініціативі президента США Дональда Трампа щодо врегулювання війни в Україні, побачивши в ній “вікно для миру”.

Про це заявив міністр закордонних справ КНР Ван І під час зустрічі глав МЗС країн “Великої двадцятки” (G20), яка проходить у Йоганнесбурзі.

За словами голови китайської дипломатії, Пекін схвалює зусилля США, спрямовані на припинення війни, зокрема останні контакти Вашингтона з Кремлем. Ван І підкреслив, що Китай “підтримує всі ініціативи, спрямовані на досягнення миру, включаючи нещодавній консенсус, досягнутий між США та Росією”.

На полях саміту міністр закордонних справ КНР провів зустріч із главою МЗС РФ Сергієм Лавровим, під час якої сторони обговорили війну в Україні. Втім, у висвітленні результатів переговорів позиції Москви та Пекіна розійшлися.

У російському МЗС заявили, що Ван І наголосив на необхідності усунення “першопричин” війни. Водночас офіційний Пекін представив іншу версію, заявивши, що саме Росія “зосереджена на ліквідації кореневих причин конфлікту і прагне знайти справедливе, стійке та мирне рішення”.

Варто зазначити, що державний секретар США Марк Рубіо відмовився від участі в саміті G20, оскільки зустріч проходить у Південноафриканській Республіці. Він звинуватив владу ПАР у “прояві антиамериканізму”.

В Україні пройшла хвиля протестів: Миколаїв, Одеса і Київ вимагають повернути полонених

У четвер, 20 лютого, на Майдані Незалежності в Києві відбулася акція на підтримку українських військовополонених.

Рідні та небайдужі громадяни зібралися під стелою на Майдані, щоб нагадати суспільству та уряду про долю військових, які перебувають у російському полоні. Серед присутніх – матері, дружини, діти та побратими полонених, які не втрачають надії побачити своїх близьких удома.

Це не перша подібна акція. 16 лютого мітинг на підтримку військовополонених відбувся в Одесі на Дерибасівській, а 18 лютого подібний захід пройшов у Миколаєві. Тоді близько 150 людей вийшли на вулиці міста з фотографіями своїх рідних, вимагаючи їхнього повернення. Дехто не отримує звісток про близьких уже кілька місяців, а інші – кілька років.

7 лютого кияни вже виходили на акцію з вимогою повернення українських десантників з полону. Протест проходив біля будівлі Міжнародного комітету Червоного Хреста. Учасники тримали плакати з назвами та номерами військових підрозділів, нагадуючи про захисників, які зникли безвісти або потрапили в полон.

Факт того, що такі акції відбуваються все частіше в різних містах України, свідчить про зростання соціальної напруги та втоми суспільства від невизначеності в питанні повернення полонених. Родичі військових вимагають чітких дій від влади та міжнародних організацій, щоб якомога швидше повернути захисників додому.

Нові контракти для мобілізованих: чи з’являться у військових чіткі терміни служби та демобілізації

Україна продовжує шукати способи зробити проходження військової служби більш передбачуваним. Поряд із уже обговорюваним “Контрактом 18–24” влада планує запровадити й контракти для мобілізованих, аби закріпити зрозумілі терміни демобілізації.

Проте не всі військові вважають цю ідею вдалою – хтось чекає конкретних гарантій, а хтось побоюється, що обіцянки так і залишаться “на папері”.

Що пропонує влада

За словами заступника керівника Офісу президента Павла Паліси, ідея контрактів для мобілізованих полягає в тому, що громадяни, призвані у різний час, зможуть розраховувати на чіткі періоди служби. Наприклад, тих, кого мобілізували 2022 року, можуть звільнити через пів року після підписання контракту, призваних 2023-го – за 9–10 місяців тощо. Утім, існує ключова умова: “Ми не можемо оголити фронт”.

На думку влади, така система не лише підвищить мотивацію бійців, але й допоможе планувати ротацію. Проте поки це лише проєкт, подробиць якого не розкривають. Як наголошує Павло Паліса, треба “створити певні умови” – тобто забезпечити заміну тим, хто звільниться з армії.

Реакція військових та депутатів

Нардеп від “Європейської солідарності” Олексій Гончаренко переконаний, що чіткі терміни служби потрібні вже зараз, адже “деякі люди з 2022 року воюють, не знаючи, коли їх відпустять”. Він також критикує владу через відсутність реальних законопроєктів про демобілізацію й упевнений, що без розумної ротації зберегти стабільну армію не вдасться.

Військовослужбовець Данило Яковлєв зазначає, що контракти для мобілізованих де-факто вже існують, але пропонують незначні “переваги”. На його думку, якщо нова система контрактів не забезпечить реальних бонусів (скажімо, суттєве фінансове чи соціальне заохочення), мало хто зрадіє такій ініціативі.

Волонтери й активісти зауважують, що рівень мотивації в армії падає: бійці не розуміють, коли закінчиться їхня служба, а відсутність ясних термінів призводить до недовіри до командування.

Хто виграє від чітких термінів

Воєнні експерти говорять, що зрозумілі періоди служби можуть допомогти розв’язати проблему “вигорання” бійців, адже чимало з них із початку повномасштабної війни не мали жодної ротації додому. Якщо ж держава зможе “оновлювати” особовий склад, поділивши призовників на “хвилі” і даючи їм шанс повернутися до мирного життя, це позитивно вплине на бойовий дух.

З іншого боку, існує небезпека: якщо раптом одночасно звільнити велику групу бійців, нікому буде тримати передову. Саме тому, як наголошують в ОП, контракти для мобілізованих запрацюють лише після того, як знайдеться достатня кількість резервістів.

Скепсис і “підводне каміння”

Військовий Анастасія Блищик вважає, що ідея контракту логічна, та держава проґавила той час, коли варто було масово залучати резерви. Тепер, коли війна затягується, а кількість добровольців зменшується, доведеться продовжувати мобілізацію, щоб замінити тих, хто давно воює.

Інші бійці зауважують: “Якщо умови контракту стануть формальністю, мало хто погодиться добровільно подовжувати службу”. Вони хочуть розуміти, на які пільги й гарантії зможуть розраховувати і чи не перетвориться це на банальний механізм, що не дає їм реальної можливості звільнитися.

Демобілізація — коли і як

Усе впирається у відсутність законодавчо прописаних механізмів. Чи буде звільнення відбуватися поетапно, як враховуватимуться індивідуальні терміни та що робити, якщо “перемир’я” не настане або, навпаки, затримається. Такі питання хвилюють чи не кожного мобілізованого.

Нині ситуація така, що за чинного воєнного стану терміни контрактів автоматично подовжуються: “Є контракт – і є військовий стан, що автоматично продовжує його”, каже екс-нардеп і військовий Ігор Луценко. Тож контракти для мобілізованих у форматі “озвучимо термін, а далі подивимося” можуть здаватися багатьом “обіцянками без гарантій”.

Що далі

Говорячи про ініціативу ОП, можна підсумувати: держава прагне дати зрозумілий алгоритм тим, хто давно на фронті; без активної мобілізації відпустити досвідчених бійців насправді не вдасться; влада не є монолітною, тож різні групи чиновників по-різному ставляться до можливості демобілізації.

Якщо контракти дійсно стануть інструментом ротації, це зменшить напруження й відновить довіру в армії. Якщо ж усе лишиться черговою декларацією без чіткої юридичної бази й “прикриттям” для фактичної служби без строку, то на масовий ентузіазм розраховувати не варто. У будь-якому разі українські військові хочуть бачити конкретику — дати, суми, пільги — а не просто нові обіцянки.

США та Росія провели переговори в Саудівській Аравії: що відомо

В Ер-Ріяді завершилися переговори між представниками США та Росії за участі МЗС РФ Сергія Лаврова і держсекретаря США Марко Рубіо.

Про це повідомляють міжнародні ЗМІ.

Помічник президента РФ Юрій Ушаков зазначив, що переговори пройшли “непогано”, і сторони мали “серйозну розмову з усіх питань”. Він також підтвердив, що Москва та Вашингтон зацікавлені у “просуванні двосторонніх відносин”.

“Окремі команди переговорників почнуть контакти щодо України свого часу”, – додав Ушаков, не уточнюючи деталей.

Водночас представниця Держдепартаменту США Теммі Брюс підтвердила, що сторони домовилися створити “механізм консультацій” для усунення розбіжностей у двосторонніх відносинах, а також для “нормалізації роботи дипломатичних місій”.

“Обговорювалася необхідність якнайшвидшого завершення конфлікту в Україні таким чином, щоб він був стійким і прийнятним для всіх сторін”, – цитує Брюс агентство Reuters.

Крім того, за її словами, США та Росія прагнуть “закласти основу для майбутньої співпраці у сферах геополітичного інтересу, а також економічних та інвестиційних можливостей”. Вони можуть реалізуватися лише після успішного завершення війни в Україні.

Переговори в Саудівській Аравії не стали остаточними – сторони планують продовжити зустрічі.