Нещодавно президент США Дональд Трамп шокував світ черговою миротворчою ініціативою: він запропонував перетворити Сектор Гази на “Рів’єру Близького Сходу” та взяти його під контроль США.
Ідея, на перший погляд, здається привабливою, особливо з урахуванням того, що за роки конфліктів і блокади ця вузька смуга землі перетворилася на місце постійних бойових дій та гуманітарних катастроф. Та якою буде доля палестинців, що там живуть, і чи погодиться регіон — а головне, арабські країни — на такий план?
“Переселити палестинців” — чому це звучить так суперечливо
На думку Трампа, мешканці Сектора Гази можуть «добровільно» виїхати, аби звільнити територію для масштабних інвестицій і будівництва курортної зони. Розрахунок простий: замість небезпечної “точки напруги” з постійними бойовими зіткненнями та блокадою він бачить тут процвітаючий курорт із розвинутою інфраструктурою. Проте критики зауважують, що багато палестинців не збираються кидати власну землю — навіть якщо вона зараз нагадує “відкрите гетто”, як часто називають Сектор Гази.
Крім того, постає питання: куди саме переселити два мільйони осіб, серед яких чимало виснажених конфліктами сімей, що потерпають від бідності й відсутності елементарних умов життя? Більшість арабських держав або не бажають розселяти у себе таку кількість людей, або побоюються повторення ситуацій, коли палестинські угруповання фактично намагалися дестабілізувати сусідні країни.
Реакція Ізраїлю та сусідів
Для офіційного Ізраїлю, який роками стикався з ракетними обстрілами та діяльністю руху ХАМАС, пропозиція Трампа виглядає привабливою. Примусове або навіть добровільне виселення палестинців із Гази може на тривалий період зняти загрозу з південно-західного кордону. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу позитивно відгукнувся про ініціативу, хоча і визнає, що її реалізація не гарантована.
Натомість арабський світ висловлює обурення. Переважна більшість лідерів арабських країн відкрито заявила, що такий крок суперечить міжнародному праву й може призвести до ще більшого загострення. Зокрема, окремі представники Саудівської Аравії запропонували “краще виселити ізраїльтян на Аляску або в Гренландію”, натякаючи на абсурдність самого задуму. І критики, і прихильники пропозиції визнають, що сам план — надзвичайно сміливий, але далеко не факт, що його вдасться втілити.
Історичний контекст і роль міжнародного права
Сектор Гази — маленька, але дуже густонаселена територія, яку після створення Ізраїлю контролювали спочатку єгиптяни, а потім ізраїльтяни. З 2005 року фактичною владою стала організація ХАМАС, що призвело до постійної блокади регіону з боку Ізраїлю та Єгипту. Внаслідок недавніх боїв (після атаки ХАМАС восени 2023 року) інфраструктура Гази значною мірою знищена, що ще більше ускладнює життя місцевих.
Будь-які спроби “примусово” виселити людей підуть урозріз із нормами міжнародного гуманітарного права. Якщо ж говорити про “добровільне” переміщення, то виникає питання, хто прийматиме біженців і чи готовий Захід чи арабські країни взяти на себе відповідальність за їх соціально-економічне облаштування.
Бізнес-логіка Трампа й геополітичні реалії
Трамп, як колишній забудовник, уявляє Сектор Гази як перспективну морську зону, де можна побудувати розкішні готелі і створити туристичний кластер, який приноситиме значні прибутки. З його боку це “win-win”: США отримують політичну й економічну вигоду, а Ізраїль — безпеку та нові можливості для інвестицій. Утім, для палестинців такий сценарій виглядає менш райдужним: їхню землю відбирають, а їм самим пропонують “компенсацію” у вигляді можливості переселитися невідомо куди.
Арабські уряди, попри риторику про єдність із палестинцями, не поспішали б узяти на себе гуманітарний тягар. Тривалий досвід показує, що палестинці часто стають джерелом політичних конфліктів у країнах, які їх приймають. Тож замість зрозумілого плану з «освоєнням» Гази, Трамп стикається із низкою непростих питань, відповіді на які залежать від геополітичних розкладів.
Підсумок: чи є шанс на “земний рай”?
Попри масштабність та “креативність” пропозицій Трампа, їм не вистачає деталізації. Якщо виселення палестинців виявиться примусовим, це викличе обурення міжнародної спільноти й нове загострення. Якщо ж “добровільним”, знову постає питання — куди і за які кошти відправляти тисячі чи мільйони людей?
Отже, “рай на місці пекла” може залишитися лише пафосною ідеєю, якщо сторони конфлікту й міжнародні гравці не знайдуть прийнятного алгоритму дій, який би врахував права та інтереси як ізраїльтян, так і палестинців. Адже навіть найблискучіший проєкт «курорту» не компенсує болю й втрат, які десятиліттями визначали життя людей у Секторі Гази.
