Микола Донченко, автор у URAUA.INFO

Вибори-2025 у Молдові: перемога PAS, протести й заяви опозиції про фальсифікації

Posted on 1 Жовтня, 2025 by Микола Донченко

Парламентські вибори 2025 року у Молдові стали своєрідним тестом для країни: офіційні результати показали підтримку партії Майї Санду PAS, тоді як проросійська опозиція заявила про масштабні маніпуляції та готує протести.

28 вересня 2025 року у Молдові відбулися парламентські вибори. За даними соціологічних служб, явка сягнула 52,21 %. Після опрацювання 99,52 % протоколів ЦВК оголосила, що партія президента Майї Санду – PAS (Partidul Acțiune și Solidaritate) – набирає приблизно 50,20 % голосів і отримує 55 мандатів з 101 у парламенті. Це означає, що PAS зберігає абсолютну більшість, навіть без необхідності коаліційних домовленостей.

Цей результат був несподівано вагомим – багато соціологічних опитувань перед виборами не пророкували PAS збереження такої сильної позиції, а деякі прогнози й узагалі вказували на втрату абсолютної більшості.

Друге місце посів Патріотичний виборчий блок (Patriotic Electoral Bloc, BEP), очолений Ігорем Додоном – він здобув близько 24,17 % голосів та 26 мандатів . Далі йдуть блок “Альтернатива” (8 мандатів, ~7,96 %), партія Our Party (6 мандатів, ~6,20 %) та Партія “Демократія вдома” (6 мандатів, ~5,62 %).

Варто зазначити, що напередодні виборів молдовські виборчі та судові органи відмовили в реєстрації кільком проросійським партіям. Зокрема, “Heart of Moldova” (PRIM) була виключена з виборчого процесу через судове рішення, яке тимчасово забороняло її діяльність протягом року. Таке рішення викликало скандали і звинувачення з боку опозиції, що влада намагається “тиснути” на конкурентів шляхом адміністративних рішень. BEP – сформований як ширша коаліція проросійських сил – включив до себе партії соціалістів, комуністів та інші колишні проросійські сили (PSRM, PCRM, ПІВМ, PRIM).

Заяви опозиції: “маніпуляції”, обурення та плани протестів

Проросійська опозиція, очолювана Ігорем Додоном та іншими лідерами BEP, вже в день оголошення попередніх результатів заявила про фальсифікації. Додон наполягав, що “народ проголосував проти PAS”, і що влада “намалювала” цей відрив. Він закликав своїх прихильників вийти 29 вересня об 12:00 до будівлі парламенту з вимогою визнати “народну перемогу” BEP. Лідер забороненої партії Ілан Шор також оголосив, що вибори будуть оскаржені, і що його прихильники “не визнають результати”. У їхній риториці повторюється теза: відрив PAS значно більший, ніж це було передбачено політологами, – і це, мовляв, сигнал штучних маніпуляцій.

Опозиція також критикує і заборону “Heart of Moldova”, називаючи це політичним переслідуванням конкурентів. Вони звинувачують владу у вибірковості правосуддя, у використанні адміністративного ресурсу, тиску на засоби масової інформації й громадські організації.

Все ж, хоча акції протесту анонсовані, їх масштаб на даний момент оцінюють як незначний і контрольований. Згідно з аналізом німецького фонду “Маршалла”, протести навколо ЦВК чи парламенту навряд чи мають потенціал суттєво вплинути на легітимність виборів у короткостроковій перспективі. Крім того, влада попереджала організаторів протестів, що будь-які надмірності або порушення порядку приведуть до втручання правоохоронців. Були повідомлення про затримання осіб, пов’язаних із підготовкою масових акцій або з інспірацією протестів.

Контроверсія з мостами та обмеження доступу виборців з Придністров’я

Однією з найбільш резонансних тем на виборах стало перекриття мостів через Дністер, які з’єднують територію невизнаної Придністровської Молдавської Республіки (ПМР) із “материковою” Молдовою. Опозиція та представники Придністров’я заявили, що це спроба влади ускладнити голосування для мешканців регіону.

За даними з відкритих джерел, 7 мостів або переправ були повністю або частково закриті під приводом ремонту або “мінування”. Зокрема були заблоковані мости в Кам’янці, у транзитній зоні “Рибниця-Резина”, а також біля села Сенатовка. Декілька переправ відновили лише за 20 хвилин до офіційного закриття виборчих дільниц”.

Молдовський ЦВК повідомив, що кількість проголосувавших з Придністров’я виявилась удвічі меншою, ніж під час президентських виборів 2024 року, що підтримує підозри, що декілька тисяч потенційних виборців не змогли дістатися дільниць через блокування переправ.

Представники невизнаної “ПМР” висловили дипломатичний протест, заявивши, що такі дії – порушення прав громадян і прямий тиск на їхнє голосування. Опозиція також порівнює ці кроки з попередніми виборами, коли “мінування мостів” вже використовувалися як інструмент усунути частину електорату від виборчих дільниць.

Критики влади стверджують, що такі обмеження могли суттєво зменшити голосування з Придністров’я, що потенційно могло знизити підтримку опозиційних сил і підвищити перевагу PAS.

Наслідки для молдовської політики і регіону

Завдяки отриманому на виборах результату PAS зміцнює свої позиції: має абсолютну більшість у парламенті, контролює виконавчу владу і не залежить від союзників для формування уряду. Це дає їй значну свободу для впровадження реформ, судової реформи, боротьби з корупцією й просування євроінтеграції.

Однак конфліктних моментів у політичній системі вистачає. Протести можуть стати точками напруги, особливо якщо опозиція зуміє мобілізувати більше прихильників. Законодавчі зміни, що передбачають посилення контролю над ЗМІ, регулювання суспільних організацій чи обмеження діяльності партій – усе це може стати об’єктом внутрішньої боротьби.

У контексті війни в Україні та геополітичної напруги питання Придністров’я також отримало після виборів нове значення . У проросійському дискурсі мусується ідея про те, що після зміцнення влади Санду Кишинів і Київ (за підтримки Європи) можуть ініціювати спільну військову операцію з ліквідації “ПМР”.

Таким чином, парламентські вибори 2025 року закріпили проєвропейський курс Молдови, але водночас оголили глибокий розкол у суспільстві та продемонстрували, що проросійська опозиція не збирається миритися з поразкою. Протести, заяви про фальсифікації та інциденти з перекриттям мостів стали сигналами, що боротьба за вплив у країні виходить за межі виборчих дільниць.

Запит на мир: українці дедалі частіше схиляються до переговорів

Posted on 30 Вересня, 202530 Вересня, 2025 by Микола Донченко

Незважаючи на триваючу повномасштабну війну з Росією, в українському суспільстві дедалі виразніше звучить запит на дипломатичне врегулювання – не капітуляцію, а пошук компромісів за умов жорстких гарантій.

Цей запит формується під тиском війни, виснаженням ресурсів, втратою життів і зростаючими очікуваннями, що подальша ескалація лише поглиблюватиме руйнування.

“Запит на переговори величезний. Він був зовсім іншим на початку війни… Тоді ми були дуже згуртовані – 73 % говорили, що треба воювати до повернення Криму і Донбасу. Але з кожним новим заміром, коли війна затягувалася, ми прийшли до зовсім протилежної думки”, – зазначив Директор соціологічної групи “Рейтинг” Олексій Антипович в ефірі “Тема з Мосейчук”

За його словами, зростає прагматизм у суспільстві: люди вже не сприймають війну як довгоочікувану «героїчну кампанію», а як трагічне й виснажливе випробування.

Дані соцопитувань підтверджують цю трансформацію. Згідно з дослідженням групи “Рейтинг” 21-23 серпня 2025 року, 59 % українців підтримують припинення бойових дій і пошук компромісу, тоді як 20% виступають за продовження війни до повернення Криму і Донбасу, а 13 % – за повернення до кордонів 23 лютого 2022 року. Водночас 82 % вважають, що переговори – реалістичний шлях завершення війни: із них 62 % підтримують компроміс із залученням інших країн, 20 % – прямі перемовини з РФ. Крім того, 75 % респондентів вважають, що припиняти вогонь можна лише за умови міжнародних гарантій безпеки. Дослідження Gallup у липні 2025 року виявило, що 69 % українців виступають за якомога швидше завершення війни шляхом переговорів, у той час як 24 % підтримують продовження бойових дій до перемоги.

У цьому контексті 80 % опитаних, коли запитують про реальний сценарій завершення війни, вважають, що рішення слід шукати через посередництво третіх держав чи міжнародні механізми. Лише п’ята частина з них виступає за прямі переговори з Росією, а 60 % – за дипломатичне врегулювання з участю інших сторін. Лише 11 % респондентів вірять, що війну можна завершити виключно воєнним шляхом.

“Ніякого миру будь-якою ціною. Це не про відновлення стосунків із росіянами. За яких умов ми можемо погодитися на мир? Тільки за умови надання надійних гарантій безпеки”, – підкреслює Антипович.

Ця напруга – між прагненням миру і незгодою на поступки – віддзеркалює глибоку дискусію серед громадян. З одного боку, втома від війни, людські втрати, зруйнована інфраструктура й економіка поступово підштовхують суспільство до пошуку виходу не лише на полі бою, а через дипломатію. З іншого – страх втратити державність, недовіра до Росії, історичні травми та тривога, що домовленості можуть бути порушені, утримують частину населення від готовності до компромісів.

У цій ситуації також посилюється критика еліт і слабкість політичного дискурсу. У суспільстві часто лунають звинувачення, що тоді як звичайні громадяни мобілізуються, несуть втрати, інколи родини урядовців чи політиків перебувають за кордоном. Це породжує недовіру та відчуття подвійних стандартів. Якщо настала складна військова ситуація, деякі побоюються, що ті, хто закликав до затяжної війни, можуть дистанціюватися або навіть “залагодити виїзд”, залишивши населення в кризі.

Міжнародний чинник – не менш важливий. Україна систематично підкреслює, що будь-який мирний формат можливий лише із гарантіями безпеки, надійним міжнародним контролем і збереженням територіальної цілісності. Ідеї “коаліції охочих” або формат міжнародних миротворчих сил обговорюються не тільки дипломатами, але й у публічному просторі, як спроба знайти третю сторону, яка зможе забезпечити механізми контролю й стримування. Проте переговори – чи їх імплементація – залежать від готовності РФ, від позицій великих держав, а також від внутрішньої політичної волі України. Крім того, суспільство виступає категорично проти “мирних планів Росії”: за даними КМІС, 76 % опитаних категорично проти таких планів.

Сьогодні українське суспільство перебуває на етапі поступової трансформації: якщо на початку вторгнення домінували перспективи повної перемоги і бойового патріотизму, то зараз у багатьох переважають прагматизм, страхи та прагнення зменшити ризики подальшого зруйнування. Запит на переговори, який ще рік тому здавався маргінальним, вже став важливим фактором суспільної легітимації політики. Але він не означає безумовних поступок – безпекові гарантії, міжнародний контроль, справедливий механізм забезпечення виконання домовленостей — це ті “червоні лінії”, яких громадськість не готова поступитися.

Врешті, влада, політики та дипломати, які ігноруватимуть цей запит чи намагатимуться вести переговори “за зачиненими дверима”, ризикують втратити підтримку і довіру громадян. У майбутніх перебігах переговорів громадська думка має відігравати роль не лише тиску, але й індикатора – наскільки запропонований формат відповідає очікуванням суспільства. Якщо компромісне рішення знехає ці очікування, воно може стати джерелом внутрішньої поляризації, соціального розчарування й політичної нестабільності.

У Львові співробітник ТЦК вистрілив в чоловіка під час затримання

Posted on 27 Вересня, 202527 Вересня, 2025 by Микола Донченко

У Львові співробітник територіального центру комплектування відкрив вогонь під час затримання чоловіка.

Про це повідомляють місцеві Telegram-канали.

🔫 У Львові співробітник ТЦК відкрив вогонь під час затримання

На відео видно, як чоловік намагається відійти, після чого пролунали постріли.

Офіційних коментарів поки немає.#Львів #новини #ТЦК pic.twitter.com/MZ8w2Te4Ys

— URAUA (@URAUAINFO) September 27, 2025

На опублікованому відео видно, як чоловік намагається відійти, однак працівник ТЦК зупиняє його. Після цього чутно звук пострілу.

Офіційних коментарів від силових структур щодо обставин інциденту поки що немає.

Що означає нова стратегія Трампа щодо України

Posted on 24 Вересня, 2025 by Микола Донченко

В останні дні Дональд Трамп несподівано жорстко змінив свою риторику щодо війни в Україні. У недавньому пості в соціальних мережах він назвав Росію “паперовим тигром”, який нібито зазнає великих труднощів, й стверджував, що Україна стає сильнішою та може відбити всі свої території й навіть “йти далі”.

По суті, Трамп закликав підтримувати Україну у боротьбі з РФ до “останньої переможної битви”. До цього ж його “мирні плани” передбачали, що Київ фактично визнaє втрату частини територій і зупинить війну на нинішній лінії фронту. Така стрімка зміна курсу (на 180°) виявилася несподіваною і викликає багато запитань.

До недавнього часу Трамп і його оточення радили Києву шукати мирні компроміси з Москвою: наприклад, ЗМІ повідомляли про лист від Трампа до Зеленського, де він начебто пропонував обміняти частину української землі на припинення вогню. Тепер же бачимо прямо протилежну риторику.

Одразу після зустрічі Трампа з президентом Зеленським американець вилився у гучні заяви – назвав Росію надто роздутим ворогом і закликав не економити на підтримці України. При цьому в своїх коментарях він акцентував увагу не на прямій фінансовій допомозі США, а на включенні в процес європейських партнерів. Зокрема, Трамп підкреслив, що Україна може перемогти “за допомогою Європейського Союзу”, а також згадав про поставки американської зброї через механізми НАТО. Прямої згадки про додаткові витрати з бюджету США в його словах не було – натомість ішлося про те, що союзники можуть самостійно купувати озброєння в Америці й передавати його Україні.

Чому Трамп різко змінив курс

Аналітики називають декілька можливих причин такої неочікуваної зміни позиції:

Інциденти з безпілотниками й літаками в Європі. Останніми тижнями було зафіксовано низку порушень повітряного простору над країнами ЄС – наприклад, випадки, коли літаки чи невідомі дрони перетинали кордони Польщі та Румунії. Навіть якщо ці епізоди були випадковими, на Заході їх часто розцінюють як провокацію з боку Кремля. “Яструби” серед європейських і американських політиків почали тиснути на Трампа, використовуючи інциденти як аргумент на користь загострення конфлікту з РФ. Це могло зіграти роль у тому, що Трамп вирішив зайняти більш жорстку позицію.

Складнощі Росії на полі бою. За останніми оцінками західної розвідки, армія РФ зазнала суттєвих втрат і дедалі більше виснажується. У звітах Міністерства оборони Великобританії, зокрема, йдеться про те, що російські військові зазнали “серйозних втрат у живій силі та техніці”, і їм дедалі важче вести великомасштабні операції. Така ситуація підсилює враження, що Москва програє цю війну і може опинитися на межі економічного краху через санкції та удари України по енергооб’єктах. Припускають, що саме ця оцінка переконала Трампа “приправити” свою риторику: мовляв, Росія слабшає, тож слід допомогти Україні дотиснути агресора до остаточної поразки.

Вигідний інтерес США. У своїх публічних виступах Трамп дедалі більше робить наголос на тому, що продовження війни – це також і джерело великих вигід для США. Зокрема, об’єднавши зусилля з партнерами, вони можуть за допомогою нових механізмів НАТО купувати американську зброю й давати її Україні. У червні 2023 року НАТО оголосило про створення спільного фонду для закупівлі боєприпасів і військової техніки для України. У цьому механізмі європейські країни за власні гроші купують американське озброєння та передають його Києву. В такому разі США майже не витрачають своїх коштів: Трамп, схоже, дає зрозуміти, що “Европа нехай платить за зброю, ми за них не витрачатимемо”. Подальші санкції проти РФ, за його словами, можливі лише за умови, що ЄС теж запровадить їх повною мірою, відмовиться від російського газу і нафти на користь американського зрідженого газу, та примусить Китай і Індію робити те саме. Якщо ж цього не відбудеться, Трамп дає зрозуміти, що Вашингтон може і “переглянути” свої майбутні кроки.

Ці мотиви пояснюють, чому Трамп начебто “перекинувся” на сторону “партії війни” і закликає продовжувати боротьбу. З одного боку, його дратувало те, що спроби швидко зупинити війну провалюються. З іншого. – він вбачає вигоду в тому, щоб Європа збільшувала закупівлі американської зброї. Проте саме така логіка не влаштовує українську владу та її західних союзників: Києву та потрібна активна роль і безпосередня підтримка США, а не пасивне спостереження зі сторони.

Як відреагують Україна і Захід

Незважаючи на нинішню заяву Трампа, навряд чи Київ і його партнери погодяться просто “брати штурмом” агресора без помітної допомоги з боку США. Віце-президентка Єврокомісії в листопаді , наприклад, заявила, що ЄС готовий і надалі вливати мільярди євро у військову підтримку України, але дуже сподівається на сильного американського гравця. Ось чому спроби “увіткнути” Трампа в конфлікт продовжаться і, очевидно, активізуються: Захід прагнутиме переконати його брати більшу участь, а не відсиджуватися в стороні.

Паралельно Україна, ймовірно, спробує показати якийсь помітний успіх на фронті або в глибині російської території. Такі кроки мають на меті продемонструвати можливості для перемоги Києва. Наприклад, у листопаді 2022 року українські військові вперше завдали удару по Москві дронами – це символічно підбадьорило західну підтримку. Можна припустити, що зараз Україна плануватиме схожі сміливі операції або кібератаки всередині РФ, щоб показати: війна триває, і країна не вичерпує ресурси.

У відповідь Москва може піти на рішучі заходи, щоб довести, що вона не “паперовий тигр”. Росія відчайдушно потребує страху як стримуючого фактора. В Кремлі можуть оголосити про нові удари по цілях усередині України або провести масові навчання поблизу кордонів ЄС. Відповіддю на провокацію в небі (наприклад, ще один загублений літак чи збитий дрон) може стати нова хвиля антизахідних заяв із погрозами. Такі заходи покликані показати: РФ ще не вичерпала свої ресурси і з нею слід рахуватися.

Ризик масштабної ескалації

У сукупності всі ці фактори створюють передумови для надзвичайно небезпечної ескалації. І вже можна уявити собі приблизний сценарій подій, коли це трапиться:

Нове загострення через інциденти в повітрі. Напруга між Москвою та ЄС знову зростає через чергову серію порушень кордонів. Європейці і росіяни взаємно звинувачують одне одного у провокаціях, як це вже було з польською і румунською повітряною зоною.

Збиття літака чи дрона. Один із таких інцидентів переходить у відкритий інцидент – наприклад, ракета чи системи ППО ЄС збивають російський літак над територією Альянсу (або навпаки).

Заклик Європи до допомоги США. Раптові події змушують країни НАТО вимагати втручання чи гарантій від Америки. Можливо, звучать натяки на активізацію 5-ї статті договору НАТО.

Реакція США. За зобов’язаннями перед союзниками Вашингтон змушений буде надати якусь підтримку – від перекидання військ до здійснення ударів чи запровадження нових санкцій.

Відповідь Росії. Москва у відповідь може атакувати цілі, пов’язані зі США чи НАТО, – наприклад, ракетами в територію Прибалтики або по інфраструктурі країн-союзників.

Кожен крок цього ланцюжка підвищує ставки. Можливо, у кожного з учасників є надія: якщо довести ситуацію до краю прірви, можна буде укласти вигідну “угоду”. Але багато експертів попереджають: якщо напруга зростатиме так швидко, дипломатії може просто не вистачити часу втрутитися. І тоді існує серйозна загроза прямого зіткнення РФ і НАТО з ризиком ескалації до ядерного протистояння.

Наразі всі заклики уникнути такої катастрофи зводяться до одного – якнайшвидше зупинити війну в Україні. Як зазначали секретар ООН і провідні політологи, продовження конфлікту несе непрогнозовані ризики для всього світу. Тож попри розбіжності навколо стратегії, очевидно одне: єдиний дієвий спосіб убезпечити усіх – активізувати дипломатію та добиватись мирного завершення бойових дій.

Таким чином, поворот Трампа в бік більш агресивної позиції може відображати його прагнення зберегти інтереси США у війні та посилити тиск на Росію через Європу. Проте це створює нові виклики: Україна та ЄС навряд чи задовольняться роллю “транзитера” американської політики. Тиск із обох боків, взаємні провокації й невизначеність стратегії можуть призвести до подальшого загострення. Щоб не допустити небезпечного сценарію, необхідно невідкладно шукати шляхи припинення конфлікту.

У Фінляндії дитячий будинок із українськими дітьми-біженцями отримав погрози

Posted on 22 Вересня, 2025 by Микола Донченко

У Фінляндії персонал дитячого будинку сімейного типу, де проживають українські діти-біженці, зіткнувся з погрозами у соцмережах.

Про це повідомляє Yle.

Загрози надходять через те, що заклад розташований у “занадто розкішному” приміщенні. Йдеться про котедж площею 300 квадратних метрів на березі озера в місті Тампере, який раніше належав відомому фінському футболісту. Його вартість оцінюють у близько 1 млн доларів. Будинок орендує компанія Solum, яка виграла державний тендер на організацію дитячого будинку сімейного типу.

Гендиректорка Solum Ліна Піїппарі зазначила, що співробітники отримували коментарі, які можна кваліфікувати як мову ворожнечі та особисті погрози. Водночас вона наголосила, що це не вплинуло на життя дітей – вони відвідують школу, займаються спортом і ведуть звичний спосіб життя.

У будинку нині проживають неповнолітні мігранти, які прибули без опікунів, серед них є й українські діти.Попри заяви керівництва, занепокоєння залишаються, адже українські діти, як і інші мігранти, нерідко стають жертвами експлуатації у країнах ЄС.

Прикладом є трагедія в Чехії, де загинув 15-річний українець Іван, який наприкінці серпня працював на виробництві компанії Hasit у селі Великі Гидчице. Підліток втратив руку під час роботи і помер від отриманих травм.

Як пише Seznam Zprávy, його родині виставили рахунок на понад 10 тис крон через відсутність офіційного оформлення й страхування. Правозахисники заявляють, що на підприємстві працювали й інші неповнолітні українці, молодші за 15 років, без контрактів та належних гарантій. Справу розслідує поліція, а чеські посадовці наголошують на необхідності посилення захисту дітей-біженців від нелегальної праці.

Хоча у фінському випадку мова йде лише про погрози, приклад Чехії доводить, що ризики для українських дітей за кордоном залишаються серйозними.

Держбюджет‑2026: 5 головних слабких місць

Posted on 19 Вересня, 2025 by Микола Донченко

Кабінет Міністрів затвердив проєкт бюджету на 2026 рік у повністю воєнному ключі. Видатки передбачено на рівні 4,8 трлн грн при доходах 2,826 трлн грн – тобто вперше вони перевищать 60% ВВП.

Прем’єрка Юлія Свириденко відкрито заявляє: “сьогодні вся країна має бути або в армії, або працювати на армію”, і цей підхід закладено у бюджеті. Міністерство фінансів уточнює: “всі внутрішні фінансові ресурси – податки, мита, акцизи та запозичення – будуть спрямовані на підтримку оборони України”.

Проте експерти вказують на п’ять критичних проблем нового бюджету-2026, які можуть ускладнити виконання цих амбітних планів та стримати економічне відновлення.

Стагнація економіки та відсутність реформ

Аналітики одразу помічають: бюджетна декларація-2026 “не містить суттєвих новацій” у порівнянні з попередніми – структури й підходи фактично ті самі. У прогнозах Міністерства економіки зростання ВВП на 2026 рік закладено дуже скромне (лише 4,5% , хоча ще влітку очікували 7,5%), а аналітики Центру економічної стратегії оцінюють можливі темпи ще нижче – не вище 3% у 2025-26 роках через війну та дефіцит робочої сили. Інвестиції приватного сектора залишаються обмеженими, бізнес задіяний майже на повну потужність. Водночас уряд не передбачив жодних нових стимулів чи структурних реформ для пожвавлення економіки: ані додаткових грантів бізнесу, ані пакетів держінвестицій чи податкових пільг. Ефект від такої позиції очевидний – прогнозовані темпи зростання залишаються низькими , тоді як ризик затяжної стагнації та навіть бюджетного дефолту залишається високим у разі скорочення зовнішньої допомоги.

Висока залежність від зовнішніх запозичень

Дефіцит бюджету проєкту-2026 сягає майже 18,4% ВВП, тому для покриття видатків потрібні колосальні запозичення. Згідно з розрахунками Мінфіну, у 2026 році доведеться залучити понад 2,1 трлн грн зовнішнього фінансування. Україна й далі “надзвичайно залежна від зовнішньої допомоги”: як наголошує Reuters, більша частина державних надходжень йде на армію, але без масштабної підтримки партнерів соціальні та гуманітарні витрати не покриваються. Саме тому уряд уже звернувся до ЄС, G7 та МВФ із проханням про програму допомоги. Немає гарантій, що донорські кошти надійдуть у необхідних обсягах (наприклад, внески США вже скоротилися). За таких умов некомплект по фінансах оцінюють у близько €16 млрд – сума, якої катастрофічно бракує навіть для мінімального виконання плану-2026.

Політика для внутрішніх кредиторів, а не для економічного зростання

Щоби залучити ресурси, Нацбанк утримує облікову ставку на рекордно високому рівні (15,5% ). Мотив – “забезпечити привабливість гривневих заощаджень” і контроль над інфляцією. Це дійсно працює: реальна дохідність гривневих ОВДП та депозитів зростає, і населення дедалі більше вкладає гроші в депозити та держоблігації. Але таке “щедре” фінансування бюджету фактично перекуповує ліквідність у банків, скорочуючи можливості кредитування бізнесу. М’якої монетарної політики в бюджеті-2026 теж не передбачається: Уряд майже не залучає інфляційних засобів і не планує пом’якшувати умови кредитування. У підсумку внутрішні кредитори (тобто власники ОВДП та банківських депозитів) отримують прибутки, а доступ малих та середніх підприємств до дешевих кредитів фактично ускладнений.

Зменшення частки витрат на оборону

Абсолютні оборонні витрати в проєкті бюджету-2026 великі – 2,8 трлн грн (плюс 168,6 млрд порівняно з минулим роком). Проте їхня частка у ВВП падає: цей обсяг становитиме лише 27,2% ВВП (у 2023-24 роках відповідні показники перевищували 30%). Проблема не в одержанні коштів (уряд закладає кошти навіть на розвиток власної військової промисловості – 44,3 млрд грн на боєприпаси і зброю), а в загальній динаміці: сукупний обсяг видатків бюджету-2026 сягне майже 65% ВВП, тобто разом зі зростанням інших статей оборонний пакет виростає повільніше. Тобто питома вага армії в структурі бюджету-2026 знижується. Це викликає занепокоєння: якщо війна затягнеться, Україні, можливо, доведеться шукати додаткові джерела чи жертвувати іншим пріоритетам, аби витримати нові оборонні потреби.

Жорсткі податки та обтяжливі умови для бізнесу

Доходну частину бюджету-2026 формуватимуть переважно старі податки. Уряд планує збільшити надходження майже на 18,8% (приблизно на 447 млрд грн), але не вказав, за рахунок чого саме – найімовірніше, за рахунок зростання ставок і баз. Насамперед підвищать мінімальну зарплатню, пожвавлять акцизи на пальне й алкоголь, впровадять нові акцизи (наприклад, на солодкі напої). Офіційно ж “ставки основних податків залишатимуться незмінними” – тобто знижувати фіскальний тягар для підприємців уряд не збирається. На практиці це означає, що навіть за зростання доходів бюджету-2026 умови ведення бізнесу, особливо для ФОП та малого бізнесу, залишаться жорсткими. Без адекватних пільг чи лібералізації малого оподаткування (спрощенки) доведення цих коштів до реального зростання економіки під великим питанням.

Таким чином, новий державний бюджет-2026 помітно зміцнює фінансування армії і соціальної сфери, адже “вся країна працює на фронт”. Водночас він демонструє відсутність системних реформ, що могло б підвищити ефективність видатків і знизити економічні ризики. Консолідація витрат під проєкт оборонного бюджету і небажання змінювати консервативні податково-монетарні підходи означають, що головні “слабкі місця” – низьке економічне зростання, залежність від зовнішніх позик, орієнтація на внутрішніх кредиторів та зменшення бюджету розвитку – найімовірніше, залишаться актуальними. Без радикальних політичних рішень та залучення стабільних джерел фінансування ці проблеми можуть лише загостритися у найближчі роки.

Плани України на 2026 рік: думка експерта щодо продовження війни

Posted on 17 Вересня, 202517 Вересня, 2025 by Микола Донченко

Літній наступ російської армії 2025 року завершився: Москва не досягла поставлених цілей, а Збройні Сили України відбили атаки на Донеччину. Військові аналітики відзначають, що російські війська здобули лише локальні тактичні успіхи, але не змогли прорватися вглиб української території.

Проте аналітики застерігають не радіти зарано: хоч мобілізаційна система Росії виснажена, а економіка перевантажена, Кремль усе ще має реальних союзників і нафтові доходи для продовження війни. Водночас в Україні звучать попередження про внутрішні ризики: політичні еліти ні в опозиції, ні при владі не повинні відволікатися на передвиборчі кампанії замість концентрації на обороні країни .

Український уряд також готується до затяжного конфлікту. При підготовці держбюджету-2026 закладено “альтернативний сценарій”, за яким бойові дії триватимуть увесь наступний рік. Міністр фінансів Сергій Марченко пояснив: у базовому сценарії війна закінчиться у 2025 році, але практичним вважають варіант продовження бойових дій у 2026-му. Показово, що вже влітку 2025-го міністр оборони розрахував потреби армії на 2026 рік щонайменше у 120 млрд доларів. Ці кошти планують частково залучити від партнерів (приблизно половину суми), що свідчить про масштабну підтримку війни з боку західних союзників.

Програма підготовки до 2026 року: рекомендації експертів

У цих умовах військовослужбовець і громадський діяч Микола Мельник запропонував “програму війни на 2026 рік” – мінімальний набір з 9 пунктів, необхідних уже зараз для підготовки до весняної кампанії. Серед ключових рекомендацій експерта – такі:

Перевести економіку на воєнні рейки – мобілізувати промисловість, фінанси й кадровий ресурс на потреби оборони.
Заборонити виїзд за кордон чоловіків від 16 років – аби не втратити важливий мобілізаційний резерв.
Ліквідувати корупцію у виробництві озброєнь – забезпечити прозорість і чесність у державних оборонних замовленнях.
Активно впроваджувати роботизацію армії – розширювати використання бойових роботів та безпілотних систем, адже власних піхотних ресурсів може не вистачити.
Організувати масову базову загальновійськову підготовку (БЗВП) – проводити масштабні навчання для цивільних і студентів, щоб мати резерви навчених бійців.
Збільшити матеріально-технічне забезпечення ЗСУ з жорстким контролем використання ресурсів – уникнути розкрадань і “лівих” списань обладнання.
Посилити інформаційну підтримку армії – включити потужніші пропагандистські інструменти, щоб підтримувати моральний дух населення і бійців.
Підвищити морально-психологічне забезпечення бійців – ширше залучати психологів, волонтерів і капеланів для підтримки військових на передовій.
Берегти життя та здоров’я українських солдатів – приділяти особливу увагу безпеці військ, їхньому медичному і соціальному захисту .

Для розуміння масштабу цих завдань: уже відомо, що оборонні потреби 2026 року вимірюються десятками мільярдів доларів. Міністр оборони Шмигаль повідомляв, що на потреби ЗСУ в наступному році необхідно щонайменше $120 млрд, причому Україна вже домовляється з партнерами ЄС і НАТО про половину цієї суми. Тож ініціативи експертів зі зростання фінансування армії, розвитку техніки та соцпідтримки військових цілком відповідають офіційним оцінкам уряду.

Таким чином, як видно з офіційних прогнозів і думок військових аналітиків, Україні слід готуватися до затяжної війни: усі названі заходи спрямовані на зміцнення обороноздатності країни та підготовку до активних бойових дій у 2026 році.

В Києві перехожі зірвали чергову спробу силової мобілізації: деталі

Posted on 17 Вересня, 2025 by Микола Донченко

В Києві стався інцидент, пов’язаний із силовою мобілізацією.

Про це повідомляють місцеві Telegram-канали.

На оприлюднених кадрах видно, як співробітники ТЦК намагалися силоміць затримати чоловіка й посадити його до автомобіля.

Втім, у ситуацію втрутилися перехожі – вони не дозволили силовикам довести затримання до кінця й відбили чоловіка.

Відео швидко поширилося соцмережами та викликало активне обговорення серед одеситів.

Офіційних коментарів щодо інциденту наразі немає.

Енергетична стійкість перед опалювальним сезоном: чи чекати відключень світла у жовтні 2025

Posted on 16 Вересня, 2025 by Микола Донченко

Навколо осіннього сезону в Україні зростають хвилювання щодо електропостачання.

З одного боку, Міністерство енергетики повідомляє, що станом на 15 вересня енергосистема збалансована, дефіциту потужностей не має, а для побутових споживачів масових графіків відключень у жовтні не прогнозується. З іншого боку, суттєві пошкодження від постійних ворожих атак і можливі екстремальні погодні умови накладають серйозні ризики. Розглянемо детально обидві сторони ситуації.

Баланс енергосистеми та підготовка до зими

За даними Міненерго, енергосистема наразі збалансована, дефіциту немає, а планових обмежень на споживання не передбачається. Підготовка до зими ведеться активно: модернізуються й ремонтуються об’єкти, формуються резерви устаткування і посилюється захист критичних вузлів, щоб забезпечити українців світлом і теплом. Міністрка енергетики Світлана Гринчук наголошує, що “в нас достатньо генерації і потужності передачі… для того, щоб забезпечувати наших споживачів електроенергією” .

На атомну енергетику припадає понад 50% виробленої електроенергії України. Згідно з “Енергоатомом”, у вересні мають завершитися планові ремонти на кількох енергоблоках, що дозволить забезпечити стабільну роботу у зимовий сезон. Збереження балансу виробництва і споживання підтверджує й “Укренерго” – дефіциту потужностей немає.

Також для підтримки системи введено в експлуатацію нові рішення: у Київській та Дніпропетровській областях запустили комплекси акумуляції енергії загальною місткістю 400 МВт·год (еквівалент близько 600 тис. домогосподарств протягом 2 годин). Розроблено резервні схеми електропостачання (плани Б/В) для регіонів на випадок пошкодження ключових об’єктів.

ТОкрім будівництва нових потужностей, тривають ремонти та модернізації мереж. Модернізуються трансформаторні підстанції, лінії передач, створюються запаси критично важливого обладнання. В умовах цих заходів і достатніх запасів потужностей масових планових обмежень у жовтні не очікується.

Вплив обстрілів на енергетичну інфраструктуру

Втім головна загроза залишається гуманітарною: ворожі удари по енергооб’єктах. За І півріччя 2025 року росіяни завдали 61 удар по українській енергосистемі – це більше, ніж у попередні роки. Від початку повномасштабної війни агресор здійснив близько 600 ударів (переважно дронами – майже 90% атак). У результаті за перші шість місяців 2025 року пошкоджено понад 500 об’єктів електромереж, а загальні втрачені потужності сягнули близько 10 ГВт генерації. Останнє масштабне підтвердження – нічна атака “Шахедами” (19 дронів) на Трипільську ТЕС (Київська обл.) 15 вересня, яка фактично зруйнувала річну роботу з її відновлення.

Навіть відновлена генерація не гарантує повну безпеку: удари часто пошкоджують ЛЕП і підстанції. Як зауважує Міненерго, “обстріли пошкоджують не лише генерацію, але й лінії передач та підстанції”, що знижує надійність доставки електроенергії до споживачів. Уражені лінії, хоч би скільки блоків відремонтували, не дозволяють передавати всю вироблену енергію. Тому навіть за відсутності дефіциту генеруючих потужностей локальні райони можуть залишатися частково без світла.

Погодні та аварійні ризики

Окрім руйнівних атак, у жовтні очікуються традиційні погодні ризики. Експерти відзначають, що літні та осінні штормові явища в Україні вже спричиняли серйозні аварії: наприклад, лише у липні цього року шквали та грози тимчасово знеструмили понад 700 населених пунктів на кілька годин. Аналогічні бурі восени можуть знову пошкоджувати мережі. Холодні ночі і заморозки, які вже можливі у жовтні, викликають різке зростання споживання електроенергії (особливо для електроопалення). Це створює додаткове навантаження на систему саме тоді, коли частина обладнання може бути в плановому ремонті або після ремонту не працювати з повною ефективністю.

Таким чином, ймовірні короткочасні аварійні відключення можуть статися не стільки через брак потужностей, скільки через стихійні явища та зношеність мереж. Інститут енергетичних стратегій попереджає: багато пошкоджених об’єктів мережі хоча й відремонтовані на папері, насправді не завжди можуть витримати збільшені перевантаження при морозах. Унаслідок цього населені пункти ризикують періодично лишатися без струму у разі чергового буревію чи холодного фронту.

Можливі графіки та рекомендації споживачам

Попри всі загрози, українські енергетики та влада запевняють: масових планових відключень у жовтні не буде. Офіційні представники радять не панікувати, але бути готовими до локальних аварій чи “віялових” графіків у разі чергових ударів або погодних негараздів. Як підкреслюють експерти, треба налаштуватися на “найпесимістичніший сценарій”: мати заряджені павербанки, ліхтарики та, за можливості, генератор для найважливіших потреб.

Водночас усім споживачам рекомендується раціонально використовувати електроенергію, особливо в години пікового навантаження (ранок та вечір). Перенесення тривалих робіт з потужними приладами на денні години, коли споживання нижче, допоможе знизити ризик локальних перегрузок. При таких заходах та наявності резервів потужності енергосистема здатна забезпечити світлом і теплом переважну більшість домівок навіть за несприятливих обставин.

Висновок: за даними аналітиків і Міненерго, без інтенсивних масованих атак значних блекаутів у жовтні не очікується. Проте політичні та природні чинники залишають за собою право призводити до окремих аварій. Тому кожному українцю варто перевірити власні запаси для екстрених ситуацій і дотримуватися порад щодо економії енергії, аби “темна зима” обійшла нас стороною.