Як перемогти недоліки: чи стануть проблеми логістики і корупції вирішальними для ЗСУ

Українська армія вже третій рік поспіль веде повномасштабну боротьбу проти агресора, й цей досвід засвідчує: ніхто не застрахований від помилок.

Попри колосальну військову допомогу від західних союзників, дефіцит озброєнь та боєприпасів залишається відчутним. Ресурсів для проведення масштабних контрнаступальних дій усе ще бракує, що частково пояснюється затримками в постачанні та вразливістю логістичних маршрутів.

Важливим викликом залишається проблема корупції та неефективних бюрократичних процедур. Навіть після низки гучних скандалів і створення спеціалізованих антикорупційних органів (на кшталт НАБУ) багато інституційних змін гальмуються через опір системи. Розслідування щодо закупівель продуктів харчування за завищеними цінами — лише один із прикладів системних проблем, які потребують невідкладної уваги, особливо коли кожна гривня на фронті має величезне значення.

До того ж армії критично бракує кваліфікованих фахівців — операторів HIMARS, пілотів F-16, технічного персоналу для обслуговування високотехнологічних систем. Питання ротації вкрай болюче: багато бійців перебувають на передовій без належного відпочинку з початку вторгнення, що призводить до фізичного й психологічного виснаження. Це ускладнює виконання бойових завдань і загалом негативно впливає на боєздатність ЗСУ.

Одним із хронічних недоліків також є медичне забезпечення: евакуацію поранених інколи здійснюють із затримками, а реабілітаційні центри для ветеранів і досі не покривають усіх потреб. Лише частина госпіталів має сучасне обладнання та можливості для якісного відновлення поранених. Так само бракує програм психологічної підтримки, які могли б запобігати розвитку посттравматичних розладів.

Окрему увагу слід приділити інформаційній безпеці. Через необережне користування месенджерами чи соціальними мережами можуть «засвітитися» дані про розташування підрозділів, що надає ворогові цінну розвідувальну інформацію. Крім того, противник не припиняє кібератак на українські військові системи зв’язку, намагаючись паралізувати координацію між підрозділами.

Та, попри всю складність, українська влада й військове керівництво не сидять склавши руки. Запрацювала вітчизняна ІТ-армія, мета якої — оперативно протидіяти хакерським атакам. У рамках програми Comprehensive Assistance Package (CAP) Україна прагне розширити співпрацю з НАТО, щоби посилювати власні оборонні спроможності та використовувати передовий досвід Альянсу. Крім того, у сфері державних закупівель продовжує розвиватися Prozorro, що має підвищити прозорість витрат і знизити ризики корупції.

Саме в комплексі цих рішень і дій криється шанс на якісне перезавантаження: якщо перемогти в інформаційній, кадровій та логістичній сферах, Україна зможе ефективніше протистояти агресії й гарантувати, що міжнародна допомога реалізується з максимальною користю. Тривала війна висуває жорсткі вимоги до системи, проте саме здатність визнавати і виправляти недоліки допоможе країні вистояти й закласти фундамент для подальшого відновлення та процвітання.

Російська армія зазнає катастрофічних втрат на Курщині — Forbes

Російські війська стикаються з критичною ситуацією на Курському напрямку через масштабні втрати особового складу та техніки.

Видання Forbes повідомляє, що ці втрати завдають серйозного удару по боєздатності армії РФ, створюючи глибоку кризу в її структурі.

За даними журналістів, у Курську загинуло або отримало поранення близько 30 тис російських військових та 4 тис найманців із Північної Кореї. Масштаби втрат змушують командування РФ вдаватися до відчайдушних заходів, зокрема використовувати цивільні автомобілі замість бронетехніки для виконання бойових завдань.

Джерело: www.forbes.com

Експерти Forbes також наголошують, що такі величезні втрати створюють серйозні проблеми в логістиці та організації бойових операцій РФ. Кремль розраховує, що українські сили перебувають у ще гіршій ситуації, проте фактично російська армія наближається до критичного рівня виснаження.

Аналітики називають цю ситуацію “перегонами на виживання”, де обидві сторони ведуть боротьбу на межі своїх можливостей. Росія продовжує витрачати останні резерви заради захоплення невеликих територій, тоді як ЗСУ успішно стримують ворога, виснажуючи його бойовий потенціал.

Ключовим питанням цього протистояння залишається те, яка сторона першою не витримає інтенсивного навантаження. Forbes підкреслює, що війна перетворилася на змагання на витривалість, де кожна втрачена одиниця техніки чи особового складу може стати вирішальним фактором для кінцевого результату.

Росія створює перешкоди для повернення українців з окупованих територій – Лубінець

Росія цілеспрямовано ускладнює повернення громадян з тимчасово окупованих територій, створюючи штучні перепони та змушуючи людей проходити через багаторівневі перевірки.

Про це під час брифінгу в Івано-Франківську заявив Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець, повідомляє Укрінформ.

«Позиція РФ – зробити все, щоб громадяни з ТОТ не повертались, або ж повертались з максимальними проблемами», – наголосив Лубінець.

За його словами, жодна гуманітарна евакуація не проходить легко. Окупанти розробляють маршрути так, щоб українці змушені були спершу виїжджати на територію Росії, проходити складні процедури контролю та перетинати кордон кілька разів.

«У нас були випадки, коли ми неодноразово намагались повернути людину, і це не вдавалось. Лише з третьої спроби або за прямого посередництва міжнародних партнерів. Є випадок, коли ми одного хлопчика повертали тричі. Це вдалося зробити лише за допомогою дипломатів з Катару», – розповів Омбудсман.

Також він зазначив, що до Офісу Уповноваженого продовжують надходити численні звернення від українців щодо повернення з ТОТ.

Росія стикається з проблемами у продажу нафти в Азію: санкції США зупинили угоди

Продаж російської нафти на азійському ринку опинився під загрозою через нові санкції США. В Індії деякі компанії вже не змогли укласти жодної угоди на постачання у березні, що ставить під удар експортні доходи Росії.

Про це повідомляє Reuters.

Обмеження, накладені 10 січня, ускладнили логістику постачань для Росії. Основними проблемами стали нестача танкерів після скорочення “тіньового флоту” більш ніж на 180 суден та різке подорожчання фрахту кораблів, які не підпадають під санкції. Це призводить до мільйонних витрат і робить транспортування російської нафти невигідним.

Аналітики консалтингової компанії FGE попереджають, що ухвалене на початку січня рішення китайської Shandong Port Group про заборону на обслуговування санкційних суден може суттєво вплинути на постачання в провінцію Шаньдун. За оцінками, незалежні нафтопереробні підприємства в регіоні можуть втратити до 1 млн барелів нафти на добу.

В Індії нафтопереробні заводи поки що приймають російську нафту, придбану до 10 січня, однак після завершення перехідного періоду 27 лютого ситуація може змінитися. Розрахунки за угодами мають бути завершені до 12 березня, і після цього прогнозуються значні перебої у постачанні.

За оцінками експертів FGE, обсяг потенційних втрат Росії може становити 450 тис барелів на добу, а за даними Rystad Energy – до 500 тис барелів. Це може серйозно вдарити по експортних надходженнях РФ та ускладнити наповнення бюджету країни.

Ракета, що змінила гру: як Hydra 70 успішно протистоїть дорогим російським Х-59

Українські військові підрозділи останніми днями привернули увагу неймовірним прикладом інженерної творчості та практичного застосування зброї: стало відомо, що під час одного з нападів росіян їм вдалося збити ракету Х-59 за допомогою модернізованого боєприпасу Hydra 70.

Ракета Hydra 70 — це класичний 70-мм боєприпас, який у США та інших країнах НАТО довгий час використовували переважно на вертольотах і літаках у вигляді неуправлюваних снарядів. Їх особливість полягає в тому, що вони дешеві, надійні, досить прості у виготовленні, але водночас без додаткових модулів керування не можуть забезпечувати високу точність. Проте у світі вже давно існує рішення у вигляді системи APKWS: в ракету вбудовується невеликий модуль з лазерним наведенням і розкладними крилами, що перетворює просту “трубу з порохом” на високоточну зброю. За приблизними даними, одна ракета Hydra 70 у базовому варіанті коштує близько 40 тисяч доларів, тобто це значно дешевше, ніж, наприклад, боєприпаси для NASAMS чи Patriot.

Коли з’ясувалося, що модифікована Hydra 70 з модулем APKWS може успішно протидіяти навіть таким ворожим цілям, як російська Х-59, експерти охрестили це справжнім проривом. Адже традиційно для збиття дорогих ракет чи дронів ЗСУ були змушені витрачати складні та високовартісні боєприпаси, у кілька разів дорожчі за саму ціль. Тепер з’являється варіант, коли економічна доцільність переходить на бік України: українські військові можуть блокувати російські атаки відносно дешевими ракетами і не перевантажувати дефіцитні ЗРК.

Очевидно, що використання Hydra 70 як зенітного засобу є скоріше винятковою та інноваційною практикою, ніж усталеною стандартною тактикою. Проте факт, що саме ЗСУ зуміли відпрацювати і продемонструвати можливість ураження дорогих крилатих ракет дешево й ефективно, підкреслює винахідливість українських фахівців. Відтак Україна здатна витиснути додаткові переваги з технологій, які раніше мали зовсім інше призначення.

Поки що невідомо, наскільки масштабно можна розгорнути подібну систему і чи будуть доступні великі запаси Hydra 70 від західних союзників. Також питання залишається, як інтегрований модуль APKWS поводиться у реальних бойових умовах, коли існують радіоелектронні завади та маневрування цілі. Проте навіть одиничний успіх окреслює нові горизонти: якщо Україна розширить можливості з ухваленням такої технології, це підірве фінансову логіку росіян, котрі ставлять на масований пуск ракет, сподіваючись на “перевантаження” української ППО.

Таким чином, історія з Hydra 70 і APKWS свідчить про продовження пошуку нестандартних розв’язань у війні на виснаження, де вартість збиття ворожої цілі перестає бути “ахіллесовою п’ятою” для захисників. Напевно, це не є тотальним рішенням, що замінить усі системи, але черговий раз доводить: перемога приходить до тих, хто найшвидше адаптується і використовує вільні від комерційних стереотипів підходи. Україна вже не раз демонструвала, що здатна на таку адаптацію, і саме тому і надалі має реальні шанси перехопити ініціативу в небі.

Через брак людей у ЗСУ більше немає тактики, окрім як “затикати дірки” – The Economist

Через нестачу особового складу ЗСУ вимушені змінювати тактику, а лінія фронту на Донбасі залишається під значним тиском.

Про це повідомляє The Economist з посиланням на українських військових.

«У нас більше немає тактики, окрім як “затикати дірки”. Ми кидаємо батальйони в хаотичний безлад і сподіваємося, що зможемо якось це зупинити», — заявив командир, відомий як Купол, який до вересня очолював бригаду на сході країни.

За словами військових, значний удар по резервах України нанесли проблеми з мобілізацією та дезертирством.

Джерело: www.economist.com

Полковник Павло Федосенко, командувач українською тактичною групою на Донбасі, зазначає:

«Ми з усіх сил намагаємося заповнити втрати на полі бою. Вони можуть кинути батальйон солдатів на позицію, яку ми утримуємо чотирма чи п’ятьма військовими».

The Economist також пише, що бригади, які тримають лінію фронту на Донбасі, постійно недоукомплектовані, перебувають під великим тиском і зазнають втрат. Це призводить до відступу позицій та ускладнює оборону.

Вступ України до ЄС: ЗМІ звинувачують Союз у бездіяльності

Євросоюз зіткнувся із критикою через бездіяльність у питанні членства України в блоці. Київ досі не відкрив свій перший переговорний кластер через зволікання Брюсселя.

Про це повідомляє видання Politico.

У статті зазначається, що процес переговорів про членство України в ЄС після офіційного подання заявки залишається в застої. Однак, за прогнозами, ситуація може змінитися завдяки підтримці Швеції та головної дипломатки ЄС Каї Каллас.

Міністр з питань Європи Швеції Джессіка Розенкранц заявила, що Україна досягла достатнього прогресу, щоб ЄС відкрив перший кластер перемовин.

“Ми вважаємо, що фундаментальні питання, такі як верховенство права, повинні стати основою для подальших переговорів із Києвом”, — зазначила вона.

Водночас президент України Володимир Зеленський висловив сподівання, що до 2025 року Україна зможе провести перемовини з ЄС щонайменше щодо 5–6 кластерів із необхідних 35.

Нагадаємо, раніше Естонія підтвердила свою підтримку України на шляху до членства в ЄС. Також повідомлялося, що ЄС виділить Україні 35 млрд євро фінансової допомоги у 2025 році.

ЗСУ стримують наступ окупантів у районі Часового Яру

Українські військовослужбовці продовжують стримувати натиск ворога на Краматорському напрямку, зокрема в районі частково окупованого Часового Яру, що у Бахмутському районі Донецької області.

Як повідомив блогер і боєць 24-го окремого штурмового батальйону 5-ої бригади ЗСУ Станіслав Бунятов (Осман) у своєму Telegram-каналі «Говорять Снайпер», ситуація на цьому напрямку залишається напруженою:

«Русня працює цілодобово, щоб вийти в Ступочки і дотиснути Часік. Людей у нас небагато, але ресурсів для знищення орків достатньо — на півдні від Часіка орки стають здобиччю для наших коршунів. Їпашимо».

Втім, як зазначає боєць 210-го окремого спеціального батальйону «Берлінго» з позивним Балу у своєму Telegram-каналі «Бахмутський Балу», тримати оборону вдається не без втрат:

«На Бахмутському напрямку продовжуємо тримати оборону, на наших позиціях немає просування орків. На жаль, маємо поранених та загиблих побратимів. Вічна памʼять всім побратимам».

За даними Генштабу ЗСУ, лише за добу 27 січня на Краматорському напрямку ворог здійснив сім атак у районах Часового Яру, Ступочок, Предтечиного та Білої Гори.

Ривок до Дніпра: чому захоплення Великої Новосілки може змінити розклад на фронті

Які реальні перспективи має російська армія після потенційної окупації Великої Новосілки? Чи справді кремлівське командування націлене на прорив у бік Запоріжжя та Дніпра, і як це загрожує ЗСУ?

За повідомленнями як російських, так і неофіційних українських джерел, війська РФ увійшли у Велику Новосілку — населений пункт на Донеччині, що довгий час відігравав роль одного з ключових вузлів оборони ЗСУ на південному напрямку.

Чому це важливо:

Велика Новосілка була частиною ешелонованого укріпрайону, що стримував потенційні наступальні дії РФ в цьому районі. Якщо росіянам вдасться закріпитися та розгорнути активні дії від Великої Новосілки далі на захід, це створить загрозу оточення українських підрозділів, аналогічно тому, як це сталося під Очеретиним 2024 року.

Нагадаємо, коли впала Очеретина, російське командування просунулося в тил укріпленням ЗСУ на заході, що призвело до падіння Карлівки, Українська та Горняка. Тоді українські захисники, котрі готували оборону більше “спереду”, були змушені відступати, аби не потрапити в оточення.

Потенційний вектор на Запоріжжя і Дніпро: міф чи реальність?

Від Великої Новосілки до Запоріжжя простягається приблизно 125 кілометрів. Якщо розглядати цю територію, варто врахувати:

Гуляйполе й Оріхів — ключові опорні пункти українського південного фронту. Вони розташовані південніше лінії потенційного прориву, тож можуть опинитися у невигідному тактичному становищі, якщо росіяни підуть у “глибину” степу та вийдуть їм у фланг.

Відсутність розгалужених укріплень (за даними військових джерел) на шляху від умовної західної межі Донецької області до передмість Запоріжжя та Дніпра. Втім, українська влада періодично звітує про будівництво ліній оборони, тому сказати, що там “повна порожнеча”, було б перебільшенням.

Відомо, що російський наступ такого масштабу потребує як мінімум двох умов:

Значних резервів у живій силі та техніці, щоб просуватися широким фронтом, уникаючи контрнаступальних ударів ЗСУ по флангах.

Синхронізації атак з іншим напрямками, щоби ЗСУ не могли зосередити всі сили саме тут.

На даний момент можна відзначити, що за два місяці російські війська демонструють чималий поступ на південному заході Донеччини — від Покровська до тієї ж Великої Новосілки. Порівняно з іншими ділянками фронту, де ситуація стабільніша, прогрес РФ саме тут видається відносно динамічним. Це свідчить або про брак у ЗСУ належних укріплень/резервів, або про суттєву концентрацію російських сил, або ж про обидва чинники водночас.

Покровськ: оточення замість лобового штурму

Якщо поглянути на мапу, російська армія в останні місяці не мала мети відкритого штурму Покровська — великого логістичного центру на Донеччині. Натомість ворог зосередився на поступовому обході міста з заходу і південного заходу з метою “перекрити” дороги, що ведуть до Павлограда (Дніпропетровська область), а згодом — просуватися на території сусідньої області, тиснучи таким чином на значну ділянку українського фронту.

Якщо їм вдасться сформувати плацдарм на заході, Покровськ опиниться у своєрідному напівоточенні й не зможе ефективно отримувати підкріплення чи боєприпаси. Це типовий російський “обхідний” маневр, який дозволяє уникати тривалих боїв за великі міста, натомість змушуючи ЗСУ відступати під загрозою оточення.

Поки що залишається невідомим, чи дійсно російське військово-політичне керівництво зробило ставку на наступ через степ у напрямку двох великих індустріальних центрів — Дніпра та Запоріжжя.

Слід зважити:

Відстань. Навіть якщо прорахувати найкоротші маршрути, від лінії Покровськ – Велика Новосілка до Дніпра чи Запоріжжя залишається 120–140 км. Для Росії це значний простір, насичений мінімум декількома “проміжними” українськими вузлами оборони.

Питання резервів. Надати достатньо живої сили та техніки, щоб упевнено просуватися так далеко, — величезний виклик, особливо якщо на інших напрямках (на півночі Донбасу) теж тривають бої.

Альтернативний варіант. Можливо, Кремль все ж націлений на північ Донеччини (Слов’янськ, Краматорськ та ін.), адже “взяття” Донецької області було одним із “символічних” завдань росіян. У такому разі потужний ривок на південному заході в майбутньому може здатися менш пріоритетним. Для ЗСУ було б переважно, щоб Росія витрачала сили у складних лісисто-річкових районах півночі, де оборонятися набагато простіше.

Однак, зважаючи на динаміку загрозливої активності РФ саме в південно-західній частині Донецької області, не можна виключати, що ворог серйозно планує “прорубати” коридор до території Запорізької чи Дніпропетровської областей. Ймовірно, Кремль прагне вийти на критичну лінію, яка фактично “розріже” угруповання ЗСУ.

Чому Україні варто готуватися до оборони

Запоріжжя та Дніпро — це найважливіші логістичні та промислові центри, забезпечують сполучення як усередині країни, так і з південними регіонами. Якщо росіянам вдасться бодай частково перерізати магістралі між Дніпром/Запоріжжям та фронтовими районами, оборона українського півдня опиниться під великим питанням.

Зміна пріоритетів ворожого командування. Поки що немає остаточного сигналу, чи вважають у Москві саме цей напрямок найголовнішим, проте успіх під Великою Новосілкою може підштовхнути російський Генштаб до подальшого тиску.

Сильна оборона step by step. Українське командування, найімовірніше, почне перекидати резерви на захід Донецької та північ Запорізької областей, аби закріпитися на чергових рубежах. Така стратегія може зупинити російський прорив ще далеко від Дніпра, але потребуватиме додаткових сил і засобів, яких може бракувати на інших критичних ділянках фронту.

Захоплення росіянами Великої Новосілки, за умов підтримки подальшого наступу та достатніх резервів, створює ризик масштабного просування на захід — у напрямку Запоріжжя та Дніпра. Водночас це не означає швидких успіхів для РФ: українська армія все ще може організувати ефективну оборону, зокрема у вузлових районах Гуляйполя, Оріхова та безпосередньо на підступах до Дніпра.

Якщо ж російський Генштаб вирішить зосередитися на інших цілях (як-от північ Донеччини), це дасть ЗСУ час зміцнити оборону на південно-західному напрямку. У будь-якому разі, падіння Великої Новосілки стало черговим “дзвіночком”, що південний відрізок фронту може перетворитися на найгарячішу точку року, і ЗСУ слід бути готовими саме тут витримувати масштабні маневри загарбників.

Зрештою, чи стане напрямок на Запоріжжя дійсним пріоритетом для Кремля — ще відкрите питання. Але враховуючи посилення атак і тенденцію обходу великих міст, поки саме цей сценарій виглядає для росіян найбільш вигідним у найближчій перспективі.