Ізраїль Архіви - Сторінка 2 з 2

Мирна угода не завжди веде до справжнього спокою: чому досвід Ізраїлю корисний для України

Posted on 18 Березня, 2025 by Микола Донченко

Підписання мирного договору зазвичай сприймається як завершення воєнних дій та початок стабільності. Водночас реальність свідчить: угода на папері може стати лише формальністю, що дасть супернику час на відновлення сил та нові удари.

Ізраїльський досвід яскраво демонструє, наскільки небезпечно сподіватися на документ, якщо супротивник не готовий чи не здатний дотримуватися взятих зобов’язань.

“Мирний процес” в Осло (1993, 1995)

Одним із найвідоміших ізраїльських кроків до припинення конфлікту стало визнання Організації визволення Палестини (ОВП) як офіційного представника палестинського народу. Відповідно ОВП обіцяла відмовитися від терору. Утім, після підписання угод насильство не лише не припинилося, а й перейшло в нову фазу: друга інтифада 2000 року та посилення екстремістських організацій. Зрештою владу в секторі Газа перебрав на себе ХАМАС, який фактично відкинув будь-яке визнання Ізраїлю. Висновок тут простий: якщо структур, з якими домовляються, не підтримують усі збройні угруповання, мирний процес залишається лише декларацією.

Односторонній вихід із Гази (2005)

Коли Ізраїль за ініціативою прем’єр-міністра Арієля Шарона вийшов із сектора Газа, цей крок розглядався як жест доброї волі та надія на зменшення напруги. Реальність обернулася посиленням ХАМАС у 2007 році, зростанням ракетних обстрілів з Гази та безкінечними прикордонними сутичками. Урок цього рішення – жодна одностороння поступка без дієвих гарантій безпеки не приносить стабільності, а часто лише зміцнює сили супротивника.

Угода з Ліваном (1983)

Ізраїль та Ліван за посередництва Сполучених Штатів спробували укласти мир одразу після першої ліванської війни, проте тиск Сирії перешкодив ратифікації документа в Лівані. Зрештою це призвело до ескалації з “Хезболлою” в 2006 році, коли угруповання зміцнило свої позиції і стало ще більш загрозливим сусідом. Цей випадок підтверджує: якщо одна зі сторін перебуває під сильним зовнішнім впливом і не може самостійно ухвалювати рішення, домовленості стають формальністю.

Як ці ізраїльські уроки можна застосувати в Україні

Україна наразі стикається із протистоянням, де “мирний договір” може бути лише інструментом для противника, що шукає паузу для перегрупування. Зважаючи на досвід Ізраїлю, можна виокремити такі ключові поради:

1.Довіряй не словам, а діям. Будь-які обіцянки, які не супроводжуються практичними кроками на зразок виведення військ чи справжнього роззброєння, залишаються порожніми деклараціями.

2.Поступки без гарантій небезпечні. Просто віддавати території або дозволяти супротивнику зберегти сили – ризиковано. Без жорсткого міжнародного контролю ці кроки можуть лише зміцнити противника.

3.Готуйся до внутрішніх викликів. Укладення угоди не означає, що всередині твоєї країни всі погодяться з її умовами або зможуть їх реалізувати.

4.Мир не дорівнює безпеці. Формально можна оголосити про завершення війни, але аж ніяк не гарантувати відсутність диверсій, терактів чи майбутніх провокацій.

5.Тривала протидія та розвиток – запорука стабільності. Як і Ізраїль, Україна має продовжувати розбудовувати стійку економіку, сильну армію та передові технології – це стримує агресора не менше, ніж дипломатичні процеси.

Не все залежить від одного підпису

Уявлення про те, що мирний договір автоматично приносить кінець конфлікту, часто виявляється ілюзією. Ізраїлю доводилося неодноразово переконуватися, що ворожі сили можуть використати перемир’я як спосіб відволікти увагу світу або знайти додаткову підтримку. Кожен раз, коли ізраїльтяни намагалися досягти згоди, але не отримували гарантованих змін у ставленні протилежного боку, результатом часто були нові раунди насильства.

Україні теж варто пам’ятати: папір, на якому друкується мирна угода, не вбереже від куль, якщо твій опонент ніколи не визнавав твоєї державності й планів не змінює. Тому питання не лише в тому, чи підпишуть договір, а й у тому, як він виконуватиметься і хто цього виконання домагатиметься.

Мир не можна отримати шляхом односторонніх поступок – він досягається тоді, коли твій противник розуміє безперспективність продовження агресії. Для цього потрібні час, єдність суспільства та дієва здатність захищати себе.

Трамп порівняв ставлення США до України та Ізраїлю

Posted on 9 Березня, 20259 Березня, 2025 by Іван Засядько

Президент США Дональд Трамп відповів: “Так, але йдеться про різні “рівні сили”, на запитання, чи однаково ставиться його країна до Ізраїлю та України в контексті військових конфліктів.

За інформацією від “The Independent”, про це Трамп розповів в інтерв’ю “Fox News”.

Журналістка американського телеканалу зазначила, що Україну та Ізраїль атакували агресори. Вона запитала у Трампа, чи однаково США ставляться до обох країн і до агресорів – Росії та ХАМАСУ.

“Я думаю, що так”, – відповів президент США.

Вона запитала, чи є у Трампа уподобання щодо когось конкретного, на що він відповів, що “це абсолютно різні ситуації”.

“Ми говоримо про різні рівні сили і різні частини світу. Близький Схід завжди перебував під загрозою. Коли ж він не перебував під ударом?”,- додав американський лідер.

Рай чи авантюра? Як Трамп планує змінити Сектор Гази й що з цього вийде

Posted on 12 Лютого, 202512 Лютого, 2025 by Микола Донченко

Нещодавно президент США Дональд Трамп шокував світ черговою миротворчою ініціативою: він запропонував перетворити Сектор Гази на “Рів’єру Близького Сходу” та взяти його під контроль США.

Ідея, на перший погляд, здається привабливою, особливо з урахуванням того, що за роки конфліктів і блокади ця вузька смуга землі перетворилася на місце постійних бойових дій та гуманітарних катастроф. Та якою буде доля палестинців, що там живуть, і чи погодиться регіон — а головне, арабські країни — на такий план?

“Переселити палестинців” — чому це звучить так суперечливо

На думку Трампа, мешканці Сектора Гази можуть «добровільно» виїхати, аби звільнити територію для масштабних інвестицій і будівництва курортної зони. Розрахунок простий: замість небезпечної “точки напруги” з постійними бойовими зіткненнями та блокадою він бачить тут процвітаючий курорт із розвинутою інфраструктурою. Проте критики зауважують, що багато палестинців не збираються кидати власну землю — навіть якщо вона зараз нагадує “відкрите гетто”, як часто називають Сектор Гази.

Крім того, постає питання: куди саме переселити два мільйони осіб, серед яких чимало виснажених конфліктами сімей, що потерпають від бідності й відсутності елементарних умов життя? Більшість арабських держав або не бажають розселяти у себе таку кількість людей, або побоюються повторення ситуацій, коли палестинські угруповання фактично намагалися дестабілізувати сусідні країни.

Реакція Ізраїлю та сусідів

Для офіційного Ізраїлю, який роками стикався з ракетними обстрілами та діяльністю руху ХАМАС, пропозиція Трампа виглядає привабливою. Примусове або навіть добровільне виселення палестинців із Гази може на тривалий період зняти загрозу з південно-західного кордону. Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу позитивно відгукнувся про ініціативу, хоча і визнає, що її реалізація не гарантована.

Натомість арабський світ висловлює обурення. Переважна більшість лідерів арабських країн відкрито заявила, що такий крок суперечить міжнародному праву й може призвести до ще більшого загострення. Зокрема, окремі представники Саудівської Аравії запропонували “краще виселити ізраїльтян на Аляску або в Гренландію”, натякаючи на абсурдність самого задуму. І критики, і прихильники пропозиції визнають, що сам план — надзвичайно сміливий, але далеко не факт, що його вдасться втілити.

Історичний контекст і роль міжнародного права

Сектор Гази — маленька, але дуже густонаселена територія, яку після створення Ізраїлю контролювали спочатку єгиптяни, а потім ізраїльтяни. З 2005 року фактичною владою стала організація ХАМАС, що призвело до постійної блокади регіону з боку Ізраїлю та Єгипту. Внаслідок недавніх боїв (після атаки ХАМАС восени 2023 року) інфраструктура Гази значною мірою знищена, що ще більше ускладнює життя місцевих.

Будь-які спроби “примусово” виселити людей підуть урозріз із нормами міжнародного гуманітарного права. Якщо ж говорити про “добровільне” переміщення, то виникає питання, хто прийматиме біженців і чи готовий Захід чи арабські країни взяти на себе відповідальність за їх соціально-економічне облаштування.

Бізнес-логіка Трампа й геополітичні реалії

Трамп, як колишній забудовник, уявляє Сектор Гази як перспективну морську зону, де можна побудувати розкішні готелі і створити туристичний кластер, який приноситиме значні прибутки. З його боку це “win-win”: США отримують політичну й економічну вигоду, а Ізраїль — безпеку та нові можливості для інвестицій. Утім, для палестинців такий сценарій виглядає менш райдужним: їхню землю відбирають, а їм самим пропонують “компенсацію” у вигляді можливості переселитися невідомо куди.

Арабські уряди, попри риторику про єдність із палестинцями, не поспішали б узяти на себе гуманітарний тягар. Тривалий досвід показує, що палестинці часто стають джерелом політичних конфліктів у країнах, які їх приймають. Тож замість зрозумілого плану з «освоєнням» Гази, Трамп стикається із низкою непростих питань, відповіді на які залежать від геополітичних розкладів.

Підсумок: чи є шанс на “земний рай”?

Попри масштабність та “креативність” пропозицій Трампа, їм не вистачає деталізації. Якщо виселення палестинців виявиться примусовим, це викличе обурення міжнародної спільноти й нове загострення. Якщо ж “добровільним”, знову постає питання — куди і за які кошти відправляти тисячі чи мільйони людей?

Отже, “рай на місці пекла” може залишитися лише пафосною ідеєю, якщо сторони конфлікту й міжнародні гравці не знайдуть прийнятного алгоритму дій, який би врахував права та інтереси як ізраїльтян, так і палестинців. Адже навіть найблискучіший проєкт «курорту» не компенсує болю й втрат, які десятиліттями визначали життя людей у Секторі Гази.

Ізраїль не приймав рішення про передачу Україні захопленої російської зброї

Posted on 28 Січня, 2025 by Оксана Яковенко

Посол Ізраїлю в Україні Михайло Бродський підтвердив, що Ізраїль не приймав рішення про постачання Україні російської зброї, захопленої Армією оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ).

Про це він повідомив в ефірі українського телебачення.

За його словами, подібні ініціативи не належать до компетенції заступників міністра закордонних справ. Ідея, озвучена Шарен Хаскель, була її особистою пропозицією як депутата Кнесету, і парламент Ізраїлю не планує розглядати це питання.

“Такі пропозиції не можуть виходити від заступника міністра, і рішення на цю тему не ухвалювалися,” — зазначив Бродський.

Раніше посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук заявив, що Шарен Хаскель нібито висунула цю ініціативу як представниця уряду під час їхньої зустрічі. Однак згодом стало відомо, що це була лише приватна думка депутата, а не офіційна позиція ізраїльського уряду.

Ізраїль розпочав поставки трофейної російської зброї в Україну

Posted on 26 Січня, 202526 Січня, 2025 by Іван Засядько

Ізраїль розпочав передачу Україні трофейної російської зброї, яку раніше захопив у Лівані та Сирії.

Про це повідомляє сторінка «OSINT» у соціальній мережі «Х».

Згідно з інформацією, цього тижня кілька військових літаків вирушили з авіабази Рамштайн у Німеччині до ізраїльської бази Хацерім, що розташована на півдні країни. Після цього вони попрямували до аеродрому Жешува в Польщі, який є ключовим логістичним центром постачання військової допомоги Україні.

Як повідомляється, Ізраїль розглядав можливість передачі Україні радянської зброї та техніки, захопленої в Лівані та Сирії. Йдеться про танки, протитанкові керовані ракети та боєприпаси. Окрім цього, ізраїльські ВПС можуть передати Україні кілька зенітно-ракетних батарей «Патріот», які готуються вивести зі складу.

«Це значне підсилення для Збройних Сил України, що дозволить ефективніше протидіяти російській агресії», – йдеться у повідомленні.

Раніше обговорювалась участь Ізраїлю у наданні військової допомоги Україні, проте передача саме трофейної російської техніки стала новим етапом у співпраці двох країн.

Ізраїль та ХАМАС підписали угоду про перемир’я: очікується рішення уряду Нетаньягу

Posted on 17 Січня, 2025 by Микола Донченко

Ізраїль та палестинське угруповання ХАМАС офіційно підписали угоду про припинення вогню та звільнення заручників під час переговорів у Досі 16 січня.

Про це повідомляють Times of Israel та Axios.

В офісі прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу заявили, що на 17 січня заплановане засідання Кабінету безпеки, під час якого відбудеться голосування щодо угоди. Проте повне засідання Кабінету міністрів відбудеться не раніше вечора 18 січня.

Як пояснили в уряді, противники угоди повинні мати 24 години для подання звернення до суду. Водночас дотримання шабату релігійними членами уряду унеможливлює проведення засідання раніше.

Таке відтермінування означає, що угода не набере чинності до 20 січня, і першим трьом заручникам, яких планували звільнити в неділю, доведеться чекати ще добу. Як зазначає Times of Israel, це викликає питання, чому в даному випадку не діє релігійний принцип, що дозволяє порушувати правила шабату задля порятунку життя.

Axios додає, що Кабінет безпеки мав зібратися ще 15 січня, проте суперечки під час фінального етапу переговорів затримали підписання угоди. Головною перешкодою стало питання списку палестинських ув’язнених, яких звільнять в рамках угоди.

ХАМАС вимагав замінити кілька імен у списку на військових лідерів бойовиків, засуджених до багаторазового довічного ув’язнення.

ЗМІ повідомили про досягнення домовленостей між Ізраїлем і ХАМАС ще 15 січня. Президент США Джо Байден підтвердив факт укладення угоди.

Військова операція Ізраїлю в Секторі Гази розпочалася як відповідь на напад бойовиків ХАМАСу 7 жовтня 2023 року. Тоді внаслідок атак загинуло 1200 ізраїльтян, а 253 людини потрапили в заручники.