Армія РФ атакувала громади Сумщини: зруйновані будинки, є поранені

У ніч на 10 липня окупанти атакували Буринську громаду Сумщини за допомогою ударних БПЛА, внаслідок чого було зруйновано дві господарські будівлі, пошкоджено житловий будинок і загинула худоба.

Про це повідомила Сумська обласна військова адміністрація.

У відомстві наголосили, що РФ продовжує цілеспрямовано бити по цивільних об’єктах, знищуючи житло мирних мешканців.

Загалом протягом доби з 9 на 10 липня армія РФ здійснила 75 обстрілів по 36 населених пунктах у 14 громадах Сумської області. Під ударами опинились Сумський і Шосткинський райони, де окупанти застосовували авіабомби, FPV-дрони, ракети та скидали вибухівку з БПЛА.

У Юнаківській громаді поранено цивільного чоловіка 1961 року народження, а в Недригайлівській – троє осіб постраждали внаслідок атаки дрону-камікадзе. Пошкоджено 10 будинків, 7 автомобілів і об’єкти інфраструктури у Новослобідській, Сумській, Середино-Будській, Есманській, Білопільській, Буринській та Недригайлівській громадах.

На місці працюють екстрені служби, залучено психолога для надання допомоги постраждалим.

Китай відреагував на затримання своїх громадян у Києві за спробу вивезення ракетних технологій

Міністерство закордонних справ Китаю прокоментувало затримання громадян КНР у Києві, яких підозрюють у спробі незаконного вивезення з України ракетних технологій.

Про це заявила речниця МЗС КНР Мао Нін під час брифінгу, передає Укрінформ.

За її словами, китайська сторона наразі перевіряє інформацію та вивчає ситуацію. У разі підтвердження, що йдеться про громадян КНР, Пекін “захищатиме законні права та інтереси своїх громадян відповідно до закону”.

Як повідомлялося раніше, українські правоохоронці викрили групу осіб, які намагалися передати секретну документацію щодо ракетного комплексу “Нептун” до органів безпеки КНР. За цим фактом було проведено затримання громадян Китаю.

Масована атака РФ на Київ: сили ППО знищили 164 “Шахеди” та 14 ракет

У ніч на 10 липня Росія здійснила масований повітряний напад на Україну, випустивши 415 засобів ураження, основним напрямком удару була столиця.

Про це повідомили Повітряні сили ЗСУ.

Зокрема, агресор застосував 397 ударних дронів “Шахед” і безпілотників-імітаторів, 8 балістичних ракет “Іскандер-М”, 6 крилатих ракет Х-101 та 4 зенітні керовані ракети С-300. Повітряна атака велася з територій Брянської, Курської та Саратовської областей РФ.

Сили ППО, зокрема авіація, зенітні ракетні війська, мобільні групи та засоби радіоелектронної боротьби, знешкодили 178 повітряних цілей: 164 “Шахеди”, 8 балістичних ракет “Іскандер-М” і 6 крилатих ракет Х-101. Ще 204 об’єкти було подавлено або втрачено локаційно, загальний рівень ефективності становить понад 92%.

Попри значні успіхи ППО, у восьми населених пунктах зафіксовані влучання, а уламки збитих дронів впали ще у 23 локаціях. Оцінка наслідків триває.

Червень під сиренами: Одещина прожила місяць атак, втрат і страху

Червень 2025 року став для Одещини одним із найважчих місяців повномасштабної війни.

За 30 днів в області пролунали 61 раз сирени повітряної тривоги, а російські війська здійснили не менше 12 ударів по мирних містах і селах. Щодня мешканці області в середньому проводили годину в укриттях, рятуючись від дронів і ракет.

Найдовша тривога тривала понад 5 годин, а найкоротша – 17 хвилин, та обидві залишили відбиток страху. Російські атаки обернулися загибеллю щонайменше 9 цивільних і пораненням понад 100 людей.

Під вогнем опинилися не лише житлові квартали, а й школи, дитячі садки, лікарні, підприємства та об’єкти критичної інфраструктури.

Особливо болючими стали дні 10, 17 та 23 червня. Удар по станції швидкої допомоги в Одесі знищив рятівників, які допомагали іншим. А балістичний удар по ліцею в Білгород-Дністровському забрав життя жінки, яка роками годувала школярів.

Зруйновані школи, амбулаторії та об’єкти інклюзивної освіти перетворилися на мішені.

Ворожі атаки змусили мешканців Одещини жити у постійному очікуванні нових тривог і втрат. Літо розпочалося в підвалах, а дитячі канікули – в лікарняних палатах.

Влада продовжує закликати до обережності, а енергетики та рятувальники – працювати під вогнем.

У німецькому Ерфурті згоріли шість військових вантажівок – ймовірно, підпал

У місті Ерфурт, що в Німеччині, згоріли шість військових вантажівок.

Про це повідомляє німецьке видання HNA, зазначаючи, що інцидент стався на військовому об’єкті.

Причини пожежі наразі офіційно не розкриваються. Водночас ЗМІ нагадують про нещодавні подібні випадки – зокрема, про підпал військової техніки в Нижній Саксонії. У травні 2024 року відповідальність за аналогічний інцидент у Зольтау взяла на себе радикальна група під назвою Agenda2029.

У своєму зверненні ця група заявляла, що виступає проти військового втручання Німеччини у глобальні конфлікти та закликала до саботажу центрів, які вони вважають “підпалювачами війни”.

Наразі німецька поліція та військові служби проводять розслідування щодо обставин займання в Ерфурті.

Офіційні коментарі від Міноборони Німеччини поки що не оприлюднені.

У Рівному співробітники ТЦК напали на цивільного: що відомо

У Рівному співробітники територіального центру комплектування, за даними місцевих пабліків, застосували силу до цивільного чоловіка.

Кадри інциденту стрімко шириться у соціальних мережах.

Що саме стало причиною конфлікту – наразі невідомо. Свідки події повідомляють, що між чоловіком і представниками ТЦК виникла словесна суперечка, яка швидко переросла у фізичне протистояння.

На оприлюднених кадрах видно, як представники ТЦК поводяться агресивно, а один із них завдає ударів.

Подробиці інциденту та офіційна реакція з боку правоохоронців або військових структур поки що відсутні. Обставини події з’ясовуються.

Варто зазначити, що подібні випадки із застосуванням сили під час дій співробітників ТЦК останнім часом трапляються все частіше в різних регіонах України. З’являється дедалі більше повідомлень про перевищення повноважень.

“Пауза Трампа”: ближньосхідне перемир’я відкриває Україні вікно можливостей

Нічний анонс Дональда Трампа про досягнуте перемир’я між Іраном та Ізраїлем означає, що Білий дім вирішив пригальмувати конфлікт, який уже загрожував перерости у відкриту війну США з Тегераном.

Причина рішення очевидна: блискавичний ракетний удар по іранських ядерних об’єктах не зламав режим аятол, а назрівала перспектива затяжного протистояння, яке вимагало б або прямого залучення американської армії, або ризикувало перетворитися на виснажливу війну, що грала б на руку Китаю й Росії. Трамп обрав варіант швидкої деескалації, аби позиціонувати операцію як “успішну” й водночас не втягнути США у ще один фронт.

Для України це дає кілька важливих імпульсів.

По-перше, Вашингтон звільняє дипломатичний та ресурсний простір, щоби повернутися до теми російсько-української війни. Близькосхідна пауза означає меншу конкуренцію за ракети ППО й боєприпаси, адже пріоритетне перенаправлення озброєнь на Ізраїль могло б заморозити американські пакети допомоги Києву.

По-друге, жест Трампа свідчить, що його стратегія лишається антиінтервенціоністською: він уникає прямих війн, роблячи ставку на угоди й точковий тиск. Це підвищує ймовірність того, що у справі України Білий дім продовжить шукати компромісний формат замість радикального сценарію ескалації проти Москви санкціями або, тим більше, силою.

Втім, баланс залишається крихким. Якщо переговори щодо нової ядерної угоди зайдуть у глухий кут або виявиться, що іранська ядерна інфраструктура вціліла, ізраїльсько-іранське протистояння може спалахнути знову, відтягнувши увагу та ресурси Заходу. Крім того, успіх Тегерана в балансуванні після ударів підвищить ціну його співпраці з Кремлем: Іран може активніше постачати дрони чи ракети Росії, компенсуючи свої втрати коштом спільних проектів. Це створить для України додаткові виклики на фронті, особливо у сфері протиповітряної оборони.

Не менш важливо, що відмова США від глибокого втручання продемонструвала межі американських “червоних ліній”. Кремль уважно відстежує, як далекобійні заяви про “зміну режиму” змінюються прагненням до переговорів після перших же ознак затяжної кампанії. Російська влада може інтерпретувати це як сигнал: достатньо втриматися й уникнути швидкої поразки – і Захід сам шукатиме формулу виходу. Тому для Києва критично нарощувати витривалість і демонструвати, що армія здатна тримати оборону без катастрофічних втрат; тоді інтерес Вашингтона до компромісів лишатиметься зваженим.

У короткостроковій перспективі “пауза Трампа” вигідна Україні, бо повертає ресурси Пентагону у нашу війну й відкладає ризик енергетичної кризи, якої можна було чекати після можливого перекриття Ормузької протоки. У середньостроковій – усе залежатиме від того, чи перетвориться ближньосхідне перемир’я на стійкий дипломатичний процес або ж розвалиться, повернувши США до багатовекторного фронту. Ключове для Києва – використати вікно уваги, довести ефективність отриманої зброї й закласти основу для нових пакетів допомоги доти, поки світ знову не переключився на іншу кризу.

У мережі поширюється флешмоб на честь загиблих українських воїнів

У соцмережах набирає популярності флешмоб, присвячений пам’яті українських захисників, які загинули у війні проти російського агресора.

Користувачі – як цивільні, так і військові – публікують світлини з фронту, на яких зображені разом із побратимами, що вже віддали життя за Україну.

У більшості таких фото вцілілими залишилися лише один або кілька учасників зображення. Кожен допис супроводжується особистими спогадами, вдячністю та словами скорботи.

Цей емоційний тренд швидко поширився серед українців, ставши новою формою вшанування пам’яті загиблих героїв. Він також підкреслює масштаби втрат, яких зазнає Україна в боротьбі за свою свободу.

Флешмоб об’єднує тисячі людей у спільному болю та нагадує суспільству про ціну, яку країна платить щодня за незалежність.

Від “Stand with Ukraine” до “Давайте замиримося”: підтримка України перетворюється на байдужість

Світова політична риторика, що ще рік тому була сповнена солідарності з Україною, нині помітно зміщується у бік втоми та навіть прихованої ворожості. Складається враження, що формуючийся глобальний мейнстрім поступово набуває антиукраїнських рис – і це простежується як у рішеннях західних урядів та міжнародних інституцій, так і в тональності медіа.

Ще нещодавно гасло “стояти з Україною до перемоги” звучало в столицях США та ЄС майже одностайно; зараз же його дедалі частіше підміняють заклики до компромісу або ж прямі сумніви щодо доцільності подальшої підтримки Києва. В коридорах влади панує “наростаюче відчуття”, що політична воля допомагати Україні в її протистоянні агресору слабшає по обидва боки Атлантики. І якщо така тенденція посилиться, Україну можуть чекати важкі випробування не лише на фронті, а й на міжнародній арені.

Показовим сигналом стала криза з фінансуванням оборонної допомоги Україні у Вашингтоні. Восени 2023 року Конгрес США ледь уникнув “шатдауну” ціною вилучення з бюджету чергового траншу підтримки для Києва. Попри те, що більшість американських законодавців все ще схильні підтримувати Україну, приблизно половина республіканців у Палаті представників тепер виступає проти нових пакетів допомоги. Ультраправі конгресмени відкрито блокували виділення коштів і зажадали зосередитися на внутрішніх проблемах США замість “чужої війни”. Це стало тривожним прецедентом: вперше від початку вторгнення американська військова допомога виявилася під реальною загрозою зриву.

Наразі, за даними Пентагону, попередні фонди майже вичерпано, а нові транші затримуються через політичні чвари у Вашингтоні. На цьому тлі дедалі гучніше лунають голоси американських ізоляціоністів – від групи конгресменів до впливових медійників – які ставлять під сумнів “безстрокову” підтримку України. Ба більше, результати останніх виборів у США лише підсилили українські побоювання: повернення до влади політиків, що обіцяють “завершити війну за 24 години”, фактично може означати різке скорочення, якщо не згортання, американської допомоги. Не дивно, що частка українців, які вважають Захід втомленим і зневіреним, зросла майже утричі – з 15% наприкінці 2022-го до 44% на початок 2024 року.

В європейських столицях теж намітилася зміна акцентів. Якщо на початку війни Євросоюз діяв більш-менш монолітно, то через понад два роки консенсус уже не виглядає непорушним. Опитування в країнах Західної Європи показують різке падіння готовності “підтримувати Україну до перемоги” – натомість зростає запит на “швидкий мир” за посередництва переговорів. Примітно, що у Франції, Німеччині, Італії та Іспанії дедалі більше людей воліють дипломатичного завершення конфлікту навіть ціною територіальних поступок з боку Києва. Втома від війни та економічні клопоти європейців живлять цей настрій. У Брюсселі відчувають, як втома підточує колишню рішучість: західні суспільства вже не так уважно стежать за подіями на Донбасі, адже на перший план вийшли інші кризи – від близькосхідної війни до внутрішніх політичних драм у самій Європі. Наприклад, уряд Франції загруз у бюджетних проблемах і боротьбі за рейтинг, Німеччина відволікається на чвари у правлячій коаліції, Велика Британія зосереджена на економії витрат і після зміни влади більше думає про власні справи. В таких умовах питання України мимоволі відсувається на другий план.

Паралельно змінюється і політичний ландшафт: у низці європейських країн на підйомі сили, які відверто симпатизують Кремлю або принаймні критикують підтримку України. В Угорщині прем’єр Віктор Орбан вже давно веде антиукраїнську кампанію, блокуючи спільні заяви ЄС на підтримку Києва та лякаючи угорців “витратами на Україну” у разі її вступу до Євросоюзу. Торік до цього фронту скептиків приєдналася й Словаччина: новообраний прем’єр Роберт Фіцо виконав обіцянку зупинити постачання зброї Україні, відразу відхиливши узгоджений пакет військової допомоги. Це був перший випадок, коли держава заходу фактично розвернула свою політику допомоги на 180 градусів -тривожний сигнал для Києва. Деякі інші уряди не такі категоричні, проте теж зволікають із ключовими рішеннями. Приміром, Німеччина місяцями не наважувалася надати Україні запрошені ракети Taurus, побоюючись ескалації та озираючись на зростання рейтингу правопопулістів, що виступають проти військової підтримки.

Невід’ємною складовою цих тенденцій стала трансформація медійного висвітлення війни. За більш ніж два роки постійних новин багато західних ЗМІ охопив своєрідний “синдром виснаження”. Тема України вже не домінує у світових заголовках, як це було навесні 2022-го – її потіснили інші конфлікти та кризи. В інформаційному просторі почастішали песимістичні акценти: говорять про “затяжний тупик на фронті”, “нездійсненні цілі Києва”, “марність санкцій” тощо. Подекуди лунають нотки розчарування самим українським керівництвом. Західна преса, яка на початку війни одностайно симпатизувала Україні, тепер все частіше дає платформу й альтернативним поглядам – у тому числі тим, що перегукуються з наративами Кремля. Як відзначають експерти, російська пропагандистська машина навчилася успішніше просувати свої меседжі у медіа середовищі Заходу. Нерідко провідні видання несвідомо підхоплюють кремлівські інтерпретації подій. Показовий приклад: коли Україна завдала удару по військовому об’єкту в окупованому Криму, низка авторитетних англомовних ЗМІ (BBC, The Guardian, CNN) подали цю новину крізь призму російських заяв – акцентували на тому, що нібито “постраждали відпочивальники на пляжі”, відсунувши на другий план сам факт успішної ліквідації ворожої військової цілі.

Отже, ми спостерігаємо небезпечний зсув: світова політична та ідеологічна течія поступово втрачає однозначну проукраїнську спрямованість. Втома від війни, егоїстичні інтереси та робота російської пропаганди породили середовище, в якому зменшення підтримки України і спроби “заморозити” конфлікт більше не є табу, а здобувають все більше прихильників. Рішення окремих урядів про згортання допомоги або блокування європейських санкцій, обтічні формулювання міжнародних організацій, зміна тону ЗМІ – усе це ланки одного ланцюга. Для України такі зрушення несуть пряму загрозу: якщо світовий мейнстрім схилятиметься до умиротворення агресора, Київ ризикує залишитися сам-на-сам з сильнішим ворогом і недоотримати критично важливу допомогу. У широкій перспективі це не лише підриває зусилля українців захистити свою державність, а й посилає небезпечний сигнал іншим автократіям: мовляв, варто лише почекати, поки Захід втомиться, – і можна отримати бажане силою.