Трамп планує завершити війну в Україні протягом шести місяців

Обраний президент США Дональд Трамп заявив про намір завершити війну між Росією та Україною у найближчі пів року.

Про це він повідомив у відповідь на запитання журналістів щодо перспектив завершення війни, яка триває з 24 лютого 2022 року.

“Я сподіваюся, що це станеться протягом шести місяців”, – сказав Трамп.

Водночас він зазначив, що російський президент висловив бажання провести переговори, але Трамп виключив можливість таких контактів до своєї інавгурації, запланованої на 20 січня.

Також Трамп знову підкреслив, що війна в Україні не розпочалася б, якби він перебував у Білому домі. За словами республіканця, нинішній президент США Джо Байден порушив певну угоду між Москвою та Києвом стосовно взаємодії з НАТО.

“Довгий час, ще до Путіна, Росія вважала, що НАТО не може бути залучене до справ України. Це було, ніби висічене в камені. Однак Байден сказав: ні, Україна повинна мати можливість вступити до НАТО. У такому разі Росія отримала б [НАТО] прямо у себе на порозі. І я можу зрозуміти їхні відчуття”, – зазначив Трамп.

Нагадаємо, що раніше Дональд Трамп заявляв про свій намір зробити припинення війни в Україні одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики, наголошуючи на необхідності досягнення “стійкого і справедливого миру”.

Соціолог спростував заяву Трампа про причини війни та “провокацію” України

Директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Володимир Паніотто спростував заяву колишнього президента США Дональда Трампа про те, що Росія напала на Україну через її бажання вступити до НАТО.

Соціолог наголосив, що твердження Трампа не відповідає даним багаторічних соціологічних опитувань.

“Це зовсім не так!” – підкреслив Паніотто у своїй заяві.

Дані опитувань до 2014 року:

— Лише 15-20% українців підтримували вступ до НАТО. Ця ідея була непопулярною серед населення та політиків, які не включали її до виборчих програм.

— Російські лідери мали близько 60% позитивного ставлення серед українців, тоді як найпопулярніші українські політики, зокрема Юлія Тимошенко та Віктор Янукович, мали підтримку не більше 30%.

— Близько 90% українців позитивно ставилися до Росії, що робило перспективи вступу до НАТО майже неможливими з точки зору громадської підтримки.

Паніотто наголосив, що анексія Криму у 2014 році стала переломним моментом, який змінив громадську думку. Саме після цього акту агресії підтримка вступу до НАТО серед українців зросла до 48%.

“Бажання України вступити до НАТО з’явилося як реакція на агресію Росії, а не стало її причиною”, – зазначив соціолог.

Також він зауважив, що під час Революції Гідності 2013-2014 років питання НАТО навіть не піднімалося. Основними вимогами протестувальників були забезпечення гідності, справедливості та боротьба з корупцією.

Наступальна активність на Курському напрямку: хто контролює сіру зону і чи є прорив?

Уже кілька днів в українському та російському інформаційному просторі з’являються суперечливі відомості про події на північному сході, де ЗСУ та російські війська ведуть бойові дії на території Курської області.

За повідомленнями з різних джерел, основні події розгортаються в районі Суджі, Бердина, Руського Поречного й кількох довколишніх сіл. При цьому як офіційні особи, так і Telegram-канали обох сторін не публікують однозначних доказів чи карт, тож оцінки на місцях інколи кардинально відрізняються.

Що відомо про наступ ЗСУ

Українські ресурси ще позавчора повідомляли про просування сил ЗСУ на три кілометри на північний схід від Суджі, зокрема в напрямку Бердина. Деякі Telegram-канали стверджували, що село нібито вже перейшло під контроль української армії, однак інші джерела це заперечували, заявляючи, що Бердин є частиною так званої “сірої зони”: українська піхота час від часу заходить на околиці, та остаточної фіксації позицій не відбулося.

Офіційний Київ ситуацію напряму не коментує. Президент Володимир Зеленський напередодні лише згадав про необхідність “буферної зони” на Курщині, що потенційно може свідчити про бажання України відсунути лінію фронту від власного кордону. Проте детальніших деталей чи підтверджень від Генштабу ЗСУ немає.

Позиція російських джерел

Російські військові пабліки пишуть про нову фазу активних дій своїх військ у районі Суджі. Вони стверджують, що ЗС РФ успішно відтіснили українські підрозділи з низки сіл, зокрема зі згаданого Бердина, та відновили контроль над Руським Поречним і Косицею. При цьому наголошують, що в Бердині українські військові так і не змогли закріпитися, незважаючи на декілька спроб атаки.

Також повідомляється про перехід у контрнаступ РФ, під час якого російські війська нібито взяли Старі Сорочини, увійшли в Малу Локню та рухаються в бік Погребків. За їхньою логікою, це має створити загрозу для українських підрозділів у Черкаському Поречному, які неодноразово намагалися просунутися до Бердина.

Критичний аналіз заяв

1.Відсутність фото- і відеопідтверджень. Попри заяви про “взяття” кількох сіл, публічних доказів (наприклад, геолокаційних відео чи фото) у відкритих джерелах бракує. Зокрема, українські джерела демонструють записи з нібито просування колон, однак геолокація і час фільмування не завжди зрозумілі.

2.Поняття “сірої зони”. Навіть якщо українські підрозділи заходять у деякі села, це ще не означає повного контролю над ними. Так само і російські заяви про “взяття” населених пунктів не гарантують, що вони остаточно перетворилися на тилові позиції РФ.

3.Стратегічна мета України. Згадка Зеленського про “буфер” натякає, що операція на півночі Росії могла б полегшити життя прикордонним регіонам України та відкинути російську артилерію. Однак поки що невідомо, чи ЗСУ планують масштабне просування, чи це розвідувальні рейди для випробування лінії оборони противника.

Підсумок: локальні бої, які можуть змінити загальну конфігурацію

На нинішньому етапі складно однозначно визначити, хто насправді контролює ті чи інші невеликі населені пункти. Скоріше за все, ситуація в деяких селах залишається нестабільною, з обопільними спробами витіснити противника. Як і в багатьох прифронтових точках, загострення може бути тимчасовим тактичним епізодом, або ж частиною більшого задуму.

Найімовірніше, ЗСУ перевіряють, наскільки дієздатною є оборона росіян у Курській області, та прагнуть зменшити загрозу з півночі для прикордонних районів України. Паралельно Росія, намагаючись показати власну ініціативу, повідомляє про контрнаступи з метою скасувати саму можливість курського плацдарму для ЗСУ.

При цьому важливим залишається питання стратегічного планування сторін. Якщо Київ планував домогтися глибокого прориву вглиб російської оборони й у такий спосіб змінити баланс сил на карті бойових дій, то наразі цієї мети домогтися не вдалося. З іншого боку, не можна виключати, що нова атака з боку ЗСУ є лише частиною масштабнішого планування, і основні дії будуть продовжені в майбутньому.

Наступ ЗСУ на Курщині: цілі, завдання та проміжні результати

Спроба наступу ЗСУ на Курську область, здійснена військовим командуванням під проводом генерала Сирського 5 січня 2024 року, виявилася однією з найбільш обговорюваних подій останніх днів.

З українського боку офіційної інформації, окрім заяв “Центру з протидії дезінформації” та керівника Офісу Президента Андрія Єрмака, фактично немає. Загальну картину доводиться складати з розрізнених повідомлень і коментарів блогерів та посадовців, подекуди суперечливих.

Джерело: Telegram-канали

Навіщо знадобився новий наступ?

Наразі вже зрозуміло: різка атака ЗСУ або не була основним планом удару, а лише відвертає увагу від іншого задуму командування, або ж закінчилася важкими втратами у техніці й особовому складі й не досягла стратегічних цілей. Принаймні з воєнної точки зору.

Можна припустити, що через посилення тиску ЗС РФ у Курській області Україні було потрібно не тільки розширити свої “закріплені” позиції в околицях Суджі та державного кордону, а й максимально відсунути російську артилерію, аби вона не тримала під прицілом кожний клаптик зайнятої території.

Окрім того, прорвавшись углиб Курської області, Київ, імовірно, прагнув виграти час в інших секторах фронту, де ЗСУ стикаються з труднощами — як у логістиці, так і під час бойових зіткнень із чисельно переважаючим противником.

Уже давно війна вийшла за межі суто військових дій. Для військово-політичного керівництва держави будь-який зухвалий крок на території Росії є гучним приводом відвернути увагу від проблемних напрямів на півдні чи, скажімо, від ситуації в Запорізькій та Харківській областях.

Якби наступ на Курщину виявився успішним, це стало б великою інформаційною перемогою, що посилила б довіру й підтримку України з боку західних партнерів на тлі наростання скепсису щодо воєнних перспектив.

Утім, не можна ігнорувати й інший фактор: нині для України життєво важливо досягнути істотних успіхів до потенційних майбутніх переговорів (особливо з огляду на можливу зміну адміністрації в США). Будь-яка “нова лінія фронту” на території РФ могла б стати важливим козирем у діалогах із Вашингтоном чи з новим президентом Трампом.

Перші проміжні результати

Попри відсутність повної картини того, що відбувається, уже сьогодні можна констатувати: бажаного ефекту наступ не дав. Унаслідок дій російської сторони українські колони не зуміли просунутися вглиб Курської області й суттєво розширити власні плацдарми, а стратегічна для постачання траса Суджа–Курськ досі перебуває під контролем РФ.

Джерело: deepstatemap.live

В око впадає також певний інформаційний вакуум із боку офіційного Києва. У вечірніх зведеннях Генштабу Курська область згадується побіжно й без подробиць. Найімовірніше, одна з причин такої стриманості — невдача на місці: якщо операція не досягла планованих результатів, немає сенсу зайвий раз акцентувати на цьому увагу.

Джерело: Telegram-канал Генштабу ЗСУ

Тим часом російські Telegram-канали та ЗМІ активно поширюють кадри знищеної української техніки. За даними російського угруповання “Північ” і численних проросійських джерел, за перший день боїв у районі Суджі було знищено понад 20 одиниць техніки. У мережі ширяться відео з кадрами ураженої ББМ та інших машин, але жодних офіційних спростувань чи заяв із боку українського військово-політичного керівництва не з’являється.

Джерело: Telegram-канали

Окремої уваги заслуговує повідомлена спроба захоплення хутора Бердин, де, за твердженнями російських блогерів, була сформована чимала колона ЗСУ (декілька танків, ББМ, інженерна машина розгородження). Російська сторона активно поширила інформацію про серйозні втрати українців від артилерії та авіації ЗС РФ, однак коментарів із боку Києва досі немає.

Інший наслідок — додаткова деморалізація й розчарування в українському суспільстві. На другий день після спроби прориву чимало військових блогерів висловлюють невдоволення тим, що офіційні джерела обмежуються черговими заявами про “гарні новини”, тоді як про реальні втрати й обстановку мовчать.

За певними ознаками (зокрема, за словами нардепки М. Безуглої), на фронті панують розгубленість і нерозуміння. Військові обурюються “безглуздими”, як вона каже, атаками на укріплені позиції противника. Вона ж зазначає, що в армії бракує чіткої координації: одні підрозділи пробують прориватися, а інші змушені перебувати під обстрілами біля вже втрачених укріплень.

Джерело: Telegram-канал Мар’яни Безуглої

Безугла прямо вказує, що російські війська “захоплюють наші корисні копалини”, поступово просуваючись селами і дорогами, тоді як “українські генерали” обрали стратегію показових, але безперспективних наступів.

Невтішні підсумки чи хибний слід

На цю мить дані свідчать, що український прорив у Курську область так і не відбувся. Інформаційний ефект, який міг виникнути від  захоплення населених пунктів або демонстрації сили, зійшов нанівець.

З політичного погляду операція також виявилася невдалою: жодної великої перемоги, жодного знищення ключових цілей. Навпаки, Київ ризикує втратити репутацію, показуючи, що неспроможний отримати значних результатів навіть за різкого наступального маневру.

Утім, остаточні висновки робити передчасно, бо досі існує варіант, що наступ ЗСУ продовжиться в іншому місці та в інший час (можливо, з новими силами та на інших напрямках), що може кардинально змінити ситуацію та оцінки “Курської операції”.

Російський Таганрог зазнав атаки безпілотників: деталі

У російському Таганрозі Ростовської області в ніч на 5 січня було зафіксовано атаку безпілотників, яка спричинила пошкодження стін житлових будинків.

Про це повідомив тимчасовий виконувач обов’язків губернатора Ростовської області Юрій Слюсар, інформує видання Astra.

За словами Слюсаря, з опівночі сили протиповітряної оборони (ППО) нібито збили 37 безпілотників над Ростовською областю. Уламки дронів впали в Таганрозі та Некліновському районі, завдавши пошкоджень майну місцевих мешканців. Водночас повідомляється, що постраждалих серед цивільного населення немає.

Міністерство оборони Росії заявило про нібито знищення 61 українського безпілотного літального апарата в ніч на 5 січня. За їхньою інформацією, 37 дронів було збито над Ростовською областю, 20 – над Брянською, два – над Воронезькою, а також по одному над територіями Бєлгородської та Орловської областей.

Офіційна українська сторона наразі не коментувала цю інформацію.

У Зеленського відкинули можливість переговорів з РФ: що кажуть

Україна не розглядає можливості переговорів із Російською Федерацією, оскільки вважає це ілюзією через відсутність адекватної плати Росії за її агресію.

Про це заявив радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк.

“Про переговори багато говорять, але це ілюзія. Жоден переговорний процес не може відбутися, оскільки Росія не була змушена заплатити достатньо високу ціну за цю війну”, — наголосив Подоляк.

За словами радника, єдиним безальтернативним результатом війни є отримання Україною гарантій безпеки за участю США. Ці гарантії, як він зазначив, мають нести “додаткову загрозу військового стримування”.

“Росія має розуміти, що як тільки вона почне агресію, у відповідь отримає значну кількість ударів”, — додав Подоляк.

Варто зазначити, що західні країни досі уникають надання Україні гарантій безпеки, які б передбачали зобов’язання вступити у війну з Росією у разі нового вторгнення. Ця ж причина була однією з ключових у стримуванні питання членства України в НАТО.

Поки що немає сигналів, що позиція західних країн щодо цього питання змінилася.