Трамп повідомив про бесіду з російським лідером

Президент США Дональд Трамп повідомив, що в четвер відбулася його телефонна розмова з президентом РФ.

Він написав про це у своєму акаунті в Truth Social.

Політик стверджує, що наразі існує “прекрасна можливість для припинення цього кровопролиття”.

У своєму зверненні Трамп також підкреслив, що наразі тисячі українських солдатів, за його словами, нібито перебувають у вкрай небезпечному становищі, будучи оточеними. У зв’язку з цим він звернувся до президента Росії з проханням “проявити милосердя і надати допомогу”. Ймовірно, він говорив про ситуацію в Курській області.

“Я настійливо попросив у президента Путіна подбати про життя цих людей. Це було б жахливо, це мала б бути найбільша різня з часу Другої світової війни. Боже, благослови їх усіх!” – написав Трамп.

Пізніше стало відомо, що з російським президентом розмовляв не Трамп, а його спецпредставник з питань Близького Сходу Стів Віткофф.

Питання про вступ України до НАТО більше не обговорюється – Рютте

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте повідомив, що питання про приєднання України до альянсу більше не обговорюється, а після закінчення конфлікту необхідно відновити відносини з Росією.

Про це повідомляє Bloomberg.

Напередодні в Білому домі відбулася зустріч Рютте і Трампа. Під час переговорів сторони обговорювали можливість встановлення перемир’я в Україні за участю США. Наступного дня в інтерв’ю для телеканала Bloomberg TV у Рютте запитали, чи справді Трамп виключив із порядку денного питання про вступ України до НАТО. Він це підтвердив.

Очільник Північноатлантичного альянсу також підкреслив, що після завершення конфлікту в Україні необхідно відновити відносини з Росією.

“Це нормально в разі, якби якимось чином війна припинилася, то Європа могла б поступово відновлювати нормальні відносини з Росією. Те ж саме можна було б сказати і про США”, – сказав Рютте.

Він також зазначив, що, поки не досягнуто угоди про припинення вогню, необхідно продовжувати чинити тиск на Росію, щоб показати, що переговори треба сприймати серйозно.

“Ми повинні продовжувати чинити на них тиск, щоб переконатися, що вони готові серйозно брати участь у переговорах з американською адміністрацією і, звичайно, з українцями”, – додав Рютте.

США відновлюють постачання в Україну модернізованих високоточних бомб GLSDB

Влада США має намір відновити відправлення в Україну високоточних авіаційних бомб GLSDB, які були модифіковані для ефективної боротьби з російськими системами РЕБ.

Про це повідомляє агентство Reuters із посиланням на обізнані джерела.

За інформацією від журналістів видання, незабаром GLSDB може знову опинитися в зоні бойових дій.

Раніше отримані Україною комплекси GLSDB продемонстрували вразливість перед російськими системами радіоелектронної боротьби, що не давало їм змоги ефективно вражати цілі. У зв’язку з цим останніми тижнями було проведено 19 тестових запусків оновлених версій комплексів, спрямованих на підвищення їхньої стійкості до засобів придушення сигналу.

GLSDB – це високоточні керовані снаряди, здатні вражати цілі на відстані до 161 кілометра. Вони являють собою комбінацію авіаційної бомби GBU-39 і ракетного двигуна M26. Ці снаряди дають змогу Україні атакувати логістичні центри і склади боєприпасів, розташовані за лінією фронту.

Віткофф покинув Росію після завершення переговорів у Москві

По завершенні переговорів у Москві, спеціальний посланник США на Близькому Сході Стів Віткофф вилетів назад. Він має на меті обговорення подальших дій із президентом Дональдом Трампом.

Про це поінформував радник президента США Майк Волц в ефірі Fox News.

“Я мав спілкування із своїм колегою, спеціальним представником Віткоффом, що перебуває там. Він вертається до нас назад, аби ми мали змогу проаналізувати ситуацію та обсудити її з президентом Трампом, який прийматиме зважене рішення про подальші дії”, – зазначив він.

Волц не став розкривати подробиці в ефірі і не захотів випереджати події, пов’язані з діями президента. Однак він висловив стриманий оптимізм щодо можливого мирного врегулювання після переговорів між Україною і США в Саудівській Аравії та заяв президента РФ про підтримку перемир’я.

Переговори США та України в Джидді: тактичний компроміс чи стратегічний поворот?

11 березня 2025 року в саудівській Джидді завершилися переговори між делегаціями України та США, які без перебільшення можна назвати одними з найважливіших за весь період нинішнього конфлікту.

На тлі тривалого застою та важких боїв на фронті Київ погодився на пропозицію адміністрації Трампа про негайне й повне припинення вогню. Важливо те, що йдеться не тільки про повітряний і морський простір, а й про повне припинення наземних операцій – умову, яку ще недавно українське керівництво категорично відкидало.

Ще донедавна голова Офісу президента України Андрій Єрмак і українські дипломати заявляли, що така вимога прирівнюється до капітуляції. Чому ж Київ пішов на поступки саме зараз? Ймовірно, українська сторона опинилася перед вибором меншого з двох зол: або продовження виснажливих бойових дій із виснаженням ресурсів та зростаючою втомою союзників, або тактичне перемир’я, яке дає передишку та відкриває можливість відновити міжнародну підтримку, насамперед з боку Вашингтона.

Принципово важливо, що запропонований режим припинення вогню не є безстроковим – він розрахований усього на 30 днів із можливістю продовження. Це дозволяє Києву зберегти обличчя і не сприймати цей крок як остаточну поразку чи політичну капітуляцію. Водночас очевидно й інше: від свого плану “обмеженого перемир’я” (тільки в повітрі й на морі), який раніше просувала Банкова, Україні довелося відмовитися.

США, зі свого боку, оперативно заохотили цей крок української влади. Уже оголошено про негайне поновлення постачання озброєнь, а також відновлення активного обміну розвідувальною інформацією. Це свідчить, що адміністрація Трампа продовжує використовувати інструменти “батога та пряника”, здійснюючи тиск на Київ і водночас пропонуючи йому конкретні вигоди. Американці чітко сигналізують Україні: дотримання вимог Вашингтона дозволить не лише стабілізувати фронт, а й значно посилити власні позиції у перспективі.

Проте успіх досягнутих домовленостей повністю залежить від того, як поведеться Росія. Найближчими днями до Москви прибуде спецпредставник президента Трампа Уіткофф, який озвучить Кремлю аналогічну пропозицію щодо 30-денного перемир’я. У Білому домі вже публічно висловили сподівання на позитивну реакцію Москви, але передбачити точну відповідь російського керівництва наразі неможливо.

Для Москви така пропозиція є двоякою. З одного боку, перемир’я дає шанс знизити санкційний тиск і виграти час для економічного та військового відновлення. З іншого – Кремль може сприйняти це як американську пастку, спрямовану на фіксацію нинішньої лінії фронту і підготовку України до нового етапу війни за посиленої підтримки західних союзників.

Таким чином, переговори у Джидді стали не лише важливим тактичним кроком, але й потенційно стратегічним поворотом у конфлікті. Київ продемонстрував гнучкість, погодившись на болючі поступки, але при цьому зберіг можливість продовжити боротьбу в покращених умовах підтримки Заходу. Вашингтон, зі свого боку, підтвердив намір керувати процесом мирного врегулювання, зберігаючи за собою роль головного зовнішнього арбітра.

Тепер уся увага зосереджується на Москві. Саме її відповідь визначить, чи стане саудівська зустріч початком реального мирного процесу, або ж залишиться черговим маневром у довгій та виснажливій геополітичній партії.

Безугла назвала адміністрацію Трампа ворогом України та закликала не укладати мир із Росією

Народна депутат Верховної Ради Мар’яна Безугла зробила різку заяву щодо майбутньої співпраці з адміністрацією Дональда Трампа.

Про це вона написала на власній сторінці в Telegram.

За її словами, позиція майбутньої адміністрації Трампа є “відверто ворожою” стосовно України. Вона також додала, що вважає цю позицію проявом підтримки Росії.

Безугла закликала своїх колег у парламенті не погоджуватися на жодні мирні домовленості з Москвою, наголошуючи, що будь-які подібні ініціативи є рівнозначними “неминучій капітуляції”.

Нагадаємо, що раніше та ж Мар’яна Безугла зверталася до Дональда Трампа із пропозицією зробити Україну одним зі штатів США.

Різкі зміни у риториці викликали бурхливе обговорення серед політиків та громадськості. Спостерігачі зауважують, що така категоричність може поставити під загрозу подальші дипломатичні відносини України зі США.

Порожні мирні домовленості: чому без реальних гарантій безпеки будь-яке перемир’я втрачає сенс

На початку березня 2025 року світ облетіла новина, що Кремль нібито готовий стати посередником у переговорах між командою президента США Дональда Трампа та Іраном щодо іранської ядерної програми.

В оточенні Трампа вже лунають голоси, буцімто “Москва допоможе Вашингтону досягти компромісу” – і це свідчить про миротворчий потенціал Росії, який, на думку протрампівських консерваторів, можна поширити й на українську кризу. Утім, якщо розглянути питання без чергового піару та порожніх обіцянок, стає зрозуміло: пропоновані “угоди” не наблизять реального припинення вогню в Україні, адже основна перешкода полягає у відсутності надійних гарантій безпеки для Києва.

“Надійність” гарантій: у чому вся складність

Для будь-якого перемир’я, чи то між США й Іраном, чи між Україною та Росією, ключове слово – надійність. Це поняття неодноразово досліджувалося у військовій теорії та теорії ігор, починаючи з робіт американського вченого Томаса Шеллінга, який свого часу розглядав модель “стримування”. На простому прикладі: під час “холодної війни” у Західному Берліні розміщувалася відносно невелика кількість військ США та їхніх союзників, які фізично не могли зупинити величезну армію Варшавського договору. Проте їхня присутність була своєрідним тригером (tripwire): якщо ворог завдасть удару по цих військах, Сполучені Штати відчують зобов’язання відповісти рішуче, аж до повномасштабної конфронтації.

Цей механізм вважається ефективним, коли:

1.Держава, що розгортає тригерні війська, справді готова піти на ескалацію й відреагувати потужно, якщо їх знищать.

2.Вона має достатній військовий потенціал, аби цю ескалацію витримати й перемогти супротивника.

У Західній Європі за часів «холодної війни» американські сили стримували СРСР саме тому, що ніхто не сумнівався у готовності Вашингтона (з усіма його ядерними боєзарядами) відповісти на атаку. Тоді збереження статус-кво в Берліні фактично вважали справою національної честі США. Сьогодні ж, коли йдеться про Україну, ситуація кардинально інша.

Чому гарантії від Трампа не працюють

Багато оглядачів у США кажуть: “Якщо Трамп справді не бажає підтримувати Україну, то чому б не запропонувати їй альтернативні механізми безпеки?” Але річ у тому, що “тригерна” присутність військ Штатів (тобто кілька тисяч американських солдатів на українській землі) Трамп вже фактично виключив. Про це публічно заявляв віце-президент Джей Ді Венс, стверджуючи, що «не розуміє, навіщо ризикувати американськими життями».

Отож, залишається ідея, що “якісь інші країни” Європи нададуть Україні свої війська. Але чи дійсно, наприклад, Франція чи Велика Британія будуть готові ставити свої підрозділи під загрозу прямого зіткнення з Росією, щоб захищати Україну? Особливо з огляду на те, що США можуть відмовитись від обов’язків у разі ескалації. Прецеденти історії (наприклад, безпомічна місія ООН у Боснії на початку 1990-х) доводять, що без американського втручання формат “трипвайра” часто перетворюється на фікцію.

Історичні «порожні обіцянки» та український досвід

Для України ця історія болюча, оскільки вже не раз звучали гучні “гарантії” безпечного майбутнього:

Будапештський меморандум 1994 року, де Україна відмовилася від ядерної зброї в обмін на обіцянки США, Британії та Росії поважати суверенітет і цілісність держави. Росія зрадила цю обіцянку, окупувавши Крим у 2014 році, а Захід відповів лише санкціями, а не військовою допомогою “миттєвого” типу.

Мінські домовленості (I і II) 2014–2015 років, розроблені за участі Німеччини й Франції. Вони так і не забезпечили ні сталого миру, ні реального повернення Донбасу під контроль Києва, що на практиці стало вигідніше Москві, адже залишило на роки “заморожений конфлікт”.

Як справедливо зауважує президент Володимир Зеленський, Україна готова до будь-яких переговорів, але їй потрібні реальні гарантії. Саме тому він вимагає вступу в НАТО як найефективнішої форми захисту. Однак Трамп публічно виключає можливість членства України в НАТО. На додачу й теоретичні “американські миротворці” в нашій державі опинилися під сумнівом.

За таких умов розмови про “швидке припинення вогню” виглядають ілюзорними: якщо Україна не отримає надійних тригерів, то не може покладатися на одну лише “підписану угоду”. І Москва, й Захід вже довели, що розраховувати на їхню чесність без потужних механізмів примусу до миру — справа ризикована.

Висновок: обережно з “порожніми пропозиціями”

Сценарій, де Росія виступає “чесним посередником”, виглядає занадто суперечливим. У контексті України риторика Кремля зведена до звинувачень самого Києва: мовляв, Україна “провокує”, “створює загрозу для росіян”, “тому й змушені були реагувати”. Так само з Іраном Москва діє, керуючись власними вигодами, а не глобальною безпекою.

Як свідчить досвід XX і XXI століть, якщо Україна чи будь-яка інша країна не отримає від Заходу чітких і підкріплених реальними механізмами гарантій (наприклад, розгортання боєздатних міжнародних сил, готових вступати у протистояння, або офіційного вступу до оборонного союзу), будь-які мирні домовленості залишаться паперовою угодою без надійного “трипвайра”. А розмови про “гарну волю” Москви чи то Вашингтона перетворяться на звичайні піар-сюжети, не здатні зупинити нові обстріли і не принесуть довготривалого спокою ані Україні, ані світу.

Війна в Україні сприяла посиленню впливу США на світовий ринок зброї

У результаті дослідження з’ясувалося, що з 2020 по 2024 рік обсяг експорту зброї зі Сполучених Штатів збільшився більш ніж на 20%. У результаті частка США на світовому ринку експорту зброї досягла 43%.

Про це пише видання The Washington Post.

За даними Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру (SIPRI), що оприлюднив своє дослідження, в останні два десятиліття на американську частку в середньому припадало 35% від світового експорту озброєння. Це зробило останній стрибок особливим.

“США посідають унікальне місце в галузі експорту зброї. Їхня частка в цьому секторі становить 43%, що більш ніж у чотири рази перевищує частку наступного за величиною експортера – Франції”, – сказав Метью Джордж, директор програми з передачі зброї в SIPRI.

У 2020-2024 роках Україна стала найбільшим покупцем зброї. Загальний імпорт у цей час майже у сто разів перевищив показники з 2015 по 2019 рік.

Водночас у європейських країнах імпорт зброї зріс на 155%. Це сталося через побоювання з приводу експансіонізму Кремля і тиску з боку США, які хотіли, щоб європейські країни переозброїлися.

“У свій перший президентський термін Трамп активно просував ідею збільшення продажів зброї”, – сказав Вільям Д. Хартунг, експерт з торгівлі зброєю.

Він наголосив, що президент США підтримав виробників зброї, незважаючи на те, що вбивство журналіста The Washington Post Джамаля Хашоггі, скоєне агентами Саудівської Аравії, спричинило заклики до припинення поставок у цю країну.

Дослідження продемонструвало, що підтримка України у сфері оборони виявилася вигідною для американських виробників зброї.

Більшість озброєнь, відправлених в Україну, було надано в рамках президентських повноважень щодо скорочення, які дозволяють Сполученим Штатам передавати устаткування з власних резервів. Також використовувалася інша програма, що передбачає надання фінансів для купівлі зброї напряму в американських виробників.

У звітах SIPRI, де фіксуються обсяги поставок озброєнь, а не рекламні кампанії, не простежується помітного впливу конфлікту в Газі на світову торгівлю зброєю.

За словами Джорджа, переважно між моментом, коли оголошується про продаж або допомогу, і моментом їхнього надання минає деякий час. Він зазначив, якщо б вартість поставленої в Україну та Ізраїль зброї не враховували в даних SIPRI, тоді частка Сполучених Штатів у глобальному експорті озброєнь у період з 2020 до 2024 року все одно сягнула б 37%, і це найбільший у світі показник.

За інформацією, наданою SIPRI, за останні п’ять років експорт російського озброєння знизився на 64%.

Хоча вторгнення Росії в Україну спричинило масштабну дипломатичну ізоляцію та економічні санкції щодо РФ, SIPRI зазначає, що спад експорту, ймовірно, почався до початку конфлікту. У 2020 і 2021 роках було зафіксовано історичні мінімуми обсягів експорту.

“До 2022 року два ключові партнери Росії в галузі торгівлі зброєю вже почали віддалятися: Індія дедалі більше звертала увагу на інших постачальників, а Китай збільшував закупівлі зброї, виробленої у власній оборонній промисловості, яка зростала” – зазначив Пітер Веземан, старший науковий співробітник SIPRI.

Україна планує переконати США відновити надання допомоги під час переговорів у Саудівській Аравії

Під час запланованих перемовин у столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді українська делегація прагнутиме переконати Сполучені Штати поновити надання розвідувальної та військової допомоги.

Про це повідомляє Financial Times.

Згідно з інформацією видання, українська сторона планує запропонувати часткове перемир’я з Росією, яке включатиме обмеження на використання ракет великої дальності, безпілотних літальних апаратів та бойових дій у Чорному морі. Київ сподівається, що такі кроки можуть стати поштовхом до відновлення співпраці зі США у військовій та розвідувальній сферах.

Один із представників української делегації підкреслив, що Київ наразі концентрує особливу увагу на посиленні партнерства зі Сполученими Штатами. Водночас двоє європейських дипломатів зазначили, що українська сторона готова розглянути можливість досягнення часткового припинення вогню як потенційний інструмент для повернення США до підтримки України в оборонній сфері.

Як повідомлялося раніше, під час нещодавньої зустрічі з лідерами країн ЄС у Брюсселі президент України Володимир Зеленський заявив про свій намір укласти зі США спільну рамкову угоду. За словами Зеленського, ця угода має стати базою для подальших домовленостей у питаннях енергетичної безпеки, мінеральних ресурсів та інших стратегічних напрямків.

“Масштабніша угода мала б містити припинення повітряних атак, операцій на морі та ударів по об’єктах енергетичної та іншої цивільної інфраструктури. За цим послідував би обмін полоненими і повернення українських дітей, викрадених російською владою. Ці заходи були б спрямовані на зміцнення довіри між двома сторонами”, — пише Financial Times.

Європейські офіційні особи, які контактували з українськими представниками напередодні переговорів, наголосили, що Київ не виключає участі США у моніторингу виконання потенційного перемир’я. Серед можливих заходів розглядається використання американських супутників та розвідданих для контролю за дотриманням умов угоди.