28-29 листопада в Чорному морі сталися події, які можуть суттєво вплинути на російські схеми обходу нафтових санкцій.
Два танкери з російського “тіньового флоту” – KAIROS (IMO 9236004) та VIRAT (IMO 9832559) – що перебували під санкціями США, ЄС та Великої Британії, були уражені внаслідок двох окремих атак. За даними джерел, обидва судна вразили українські морські дрони типу Sea Baby під час спільної операції СБУ та ВМС України. Обидва танкери прямували порожняком до російського порту Новоросійськ для завантаження нафти, отже на момент ударів не мали вантажу – це мінімізувало ризики для довкілля.
KAIROS – нафтовий танкер дедвейтом близько 115 тис тонн. До листопада 2025 року він ходив під прапором Гамбії, а після позбавлення реєстрації залишився без прапора (фактично stateless). Оператором судна значиться китайська компанія Alafia Trading Ltd (Шанхай). Британія та ЄС внесли KAIROS до санкційних списків. За даними моніторингових досліджень, за останні півтора року цей танкер здійснив щонайменше 8 рейсів із російською нафтою, перевізши сумарно близько 1,2 млн тонн сировини. Іншою мішенню став танкер VIRAT дедвейтом близько 105 тис. тонн. До листопада 2025 року він плавав під прапором Гамбії (раніше – Коморських Островів). Оператор судна – гонконзька компанія Glory Shipping HK Ltd, власник – East Honest Hong Kong Ltd. VIRAT перебуває під санкціями США, ЄС, Великої Британії та Канади. Він здійснив не менше 7 рейсів з російською нафтою загальним обсягом приблизно 0,8 млн тонн.
Чому саме ці судна? Тому що KAIROS і VIRAT – типовi представники так званого “тіньового флоту”. Йдеться про флотилію танкерів з непрозорою власністю, із “прапорами зручності”, та задіяних у сірому страховому секторі. Подібні судна нині забезпечують значну частку (за оцінками, до 25–35%) усього експорту російської нафти в обхід санкцій. Вони діють поза рамками міжнародних правил: ці танкери регулярно відключали AIS-транспондери (порушуючи вимоги безпеки SOLAS) і здійснювали перевалку нафти борт-оборт (операції STS) у невстановлених місцях, щоб приховати свої операції. Такі судна часто змінюють прапори, мають непрозору структуру власників і фактично становлять підпільну мережу, що дозволяє Москві продовжувати експорт нафти попри санкції.
Наразі міжнародна реакція на ці інциденти доволі стримана. Міністр транспорту Туреччини Адбулкадір Уралоґлу офіційно визнав, що мав місце “зовнішній удар” і “ймовірне застосування безпілотників”. Турецька адміністрація морських перевезень також оприлюднила фотографії пошкоджених танкерів. Водночас західні політики поки утримуються від публічних коментарів щодо цих ударів.
Навіщо це потрібно Україні? Експорт нафти через Чорне море має велике значення для російського бюджету. Орієнтовно 23% постачань російської сирої нафти йде саме через чорноморські порти. У абсолютних цифрах, за різними оцінками, це приблизно 1,5-1,8 млн барелів на добу. Тобто, залежно від кон’юнктури цін, Росія отримує від цього напрямку $100-130 млн виторгу щодня. За підрахунками Міжнародного енергетичного агентства, понад 31% усіх податкових надходжень до бюджету РФ у 2025 році формуються за рахунок нафтового сектору. Причому саме “тіньовий флот” відіграє ключову роль у транспортуванні тих обсягів, що продаються дорожче встановленого цінового порогу (price cap) і не страхуються західними компаніями. Фактично ця сіра флотилія дозволяє Кремлю щотижня заробляти близько $1 млрд, обходячи санкційні обмеження. Як відзначають аналітики, “тіньовий танкерний флот забезпечує Кремлю багатомільярдні доходи, маскуючись під прапорами третіх країн та приховуючи власників”. Удари по таких судах демонструють, що цей “тіньовий флот” більше не є недоторканним.
Які наслідки? По-перше, зросте страховий ризик для всіх судновласників, які продовжують возити російську нафту. А вищий ризик автоматично означає дорожче страхування і фрахт, отже – збільшення витрат на логістику та зменшення прибутків для РФ. Таким чином ефективність санкцій посилюється, адже тепер ризики для порушників – не лише юридичні, а й цілком фізичні (реальна загроза пошкодження чи знищення танкера, що порушує санкційний режим). Вже найближчими тижнями стане ясно, наскільки зростуть ставки фрахту для перевезення російської нафти і наскільки менш привабливим стане такий бізнес для трейдерів та перевізників. Іншими словами, прибутки від перепродажу російської нафти можуть помітно скоротитися.
Для України ж стратегічна мета залишається незмінною: домогтися повного міжнародного ембарго на російські нафту і газ дипломатичними та політичними методами. Але, на жаль, далеко не всі держави зважають на моральні аргументи, і не всі партнери сумлінно дотримуються юридичних зобов’язань. Чимало країн ставлять власну вигоду вище етики. Саме тому, поряд із санкційною дипломатією, доводиться вдаватися й до точкових силових акцій, які зменшують здатність Росії фінансувати агресію.
Морські безпілотники Sea Baby у цьому контексті – вже не просто технологія, а новий інструмент стримування, що скорочує доходи РФ від незаконної торгівлі нафтою ефективніше за будь-які протокольні заяви. Важливо й те, що сьогодні російський нафтовий експорт не є критично незамінним для світу – на глобальному ринку достатньо нафти, і країни можуть купувати її з інших джерел без участі держави-агресора. Тому поєднання санкцій, дипломатичного тиску та сучасних українських технологій повинно зрештою змусити міжнародних контрагентів Росії змінити свою поведінку і грати за правилами цивілізованого світу.
