“Переговорів не було”: Рубіо розповів про мети зустрічі з росіянами

Держсекретар США Марко Рубіо запевняє, що зустрічі між США та РФ не були переговорами, а лише підтвердженням того, що вони справді хочуть припинення війни.

Про це він заявив в інтерв’ю FoxNews.

За його словами, вони “не сиділи над картою і не малювали лінії”, оскільки головною метою було дізнатися зацікавленість Москви в переговорах і співпраці.

Рубіо переконаний, що Росія хоче цієї співпраці, але вона не може відбутися, доки не закінчиться війна, що й було головним посланням Вашингтона.

Він підкреслив, що зараз перевірка полягає в тому, наскільки вони серйозні – і це те, що зараз роблять американці від імені президента США Дональда Трампа.

Американський політик повторив, що США – єдина країна у світі, а Трамп – єдиний світовий лідер, який може зупинити війну.

Він вважає, що справа не в тому, щоб довіряти росіянам, справа в їхніх діях. Якщо вони серйозно ставляться до припинення вогню, це буде ясно дуже швидко.

Однак якщо вони так само “проєктуватимуть максималістські вимоги”, які, як він стверджує, не можуть бути виконані, значить вони не хочуть зупинятися.

Смерть немовляти в Одесі: омбудсмен звинуватив соцслужби у бездіяльності

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець відреагував на історію про загибель однорічного хлопчика в Одесі, тіло якого знайшли у морозильній камері.

Про це омбудсмен повідомив у своєму Telegram-каналі.

Посадовець каже, що відповідальність за подію лежить на службах захисту прав дітей та соціальних установах, які не виконали своїх обов’язків.

Наразі було проведено моніторинговий візит до низки установ Одеської області, щоб з’ясувати, чому ця дитина опинилася у небезпеці, що зрештою призвело до її смерті.

За даними омбудсмена, мати хлопчика на момент його народження була неповнолітньою, позбавленою батьківського піклування та не мала родини чи соціальних зв’язків. Свого першого дитину, старшу сестру загиблого хлопчика, вона народила у 16 років. Водночас орган опіки та піклування надав їй повну цивільну дієздатність, фактично поклавши відповідальність за себе та двох дітей.

Лубінець зазначив, що служби у справах дітей Одеської області системно ігнорували свої обов’язки. Вони не надали матері та дітям статусу сім’ї, яка перебуває у складних життєвих обставинах, що є порушенням законодавства.

Центри соціальних служб також ігнорували повідомлення від правоохоронців про можливу небезпеку для дітей через умови їхнього проживання. Вони не вживали необхідних заходів для підтримки родини, що могло б запобігти трагедії.

Нагадаємо, раніше видання URAUA писало про те, що на Львівщині та Тернопільщині в навчальних закладах і реабілітаційних центрах неповнолітні громадяни систематично зазнавали фізичного та сексуального насильства з боку керівництва.

Мінкульт України забронював працівників телеканалів та ЗМІ, що беруть участь у телемарафоні

Міністерство культури та інформаційної політики України ухвалило рішення про бронювання працівників низки телеканалів та медіа, які беруть участь у національному телемарафоні, а також кількох незалежних видань.

Повідомлення про це з’явилося на сайті Міністерства.

До переліку заброньованих працівників увійшли співробітники телеканалів “Ми-Україна”, “5 канал”, “Еспресо”, “1+1”, “Прямий”, “Інтер”, ICTV, “Новий канал”, “СТБ”, Freedom, “Дом”, “Оце ТБ” та кількох регіональних мовників.

Також бронювання отримали представники таких видань, як “Українська правда”, “НВ”, “Подробиці”, а також працівники радіо “Мелодія FM”.

Таке рішення було ухвалене в межах забезпечення безперервної роботи українських медіа в умовах воєнного стану та інформаційного протистояння. Бронювання працівників дозволяє їм залишатися у складі редакцій, продовжуючи виконувати професійні обов’язки.

Раніше повідомлялося, що у Мінкульті розглядають можливість розширення списку медіа, що можуть отримати бронювання.

Демографічна яма на десятиліття: як масовий відплив українців змінює країну

Повномасштабна війна, розпочата у лютому 2022 року, спричинила один із найбільших міграційних криз в Європі від часів Другої світової війни. За період 2022–2025 років з України виїхала безпрецедентна кількість людей. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), до лютого 2025 року у світі налічувалося близько 6,9 млн українських біженців.

Переважна більшість мігрантів — близько 6,3 млн — перебуває в європейських країнах станом на початок 2025 року. Найбільше українців прийняли держави ЄС, зокрема Польща (близько 1 млн біженців) та Німеччина (понад 1,2 млн). Водночас значна кількість громадян України опинилася у Росії й Білорусі — орієнтовно до 1,3 млн осіб наприкінці 2023 року, здебільшого зі східних областей, які не контролювалися українським урядом.

Динаміка відпливу

Найбільша хвиля виїзду сталася в перші тижні повномасштабного вторгнення: лише у березні 2022 року Україну покинуло близько 2,5 млн людей. Коли навесні–влітку 2022 року ситуація трохи стабілізувалася, частина громадян почала повертатися, і з травня до вересня кількість тих, хто приїздив назад, перевищувала число тих, хто їхав уперше. Утім, нові удари РФ восени 2022-го — взимку 2023-го (особливо по енергетичній інфраструктурі) спровокували ще одну хвилю евакуації. Упродовж 2023 року потоки стали циклічними: навесні та влітку чимало людей приїздили додому або здійснювали короткі візити, натомість восени й узимку відплив знову збільшувався.

На початку 2024-го, після новорічних свят, з України виїхало приблизно 110 тис осіб (дехто всього на кілька тижнів повертався додому і знову рушав до ЄС). Улітку 2024 року, через загрозу безпеці під час канікул, додатково виїхало ще близько 200 тис. українців, хоча 111 тис. з них згодом повернулися в липні–серпні. За оцінками Центру економічної стратегії (ЦЕС), до кінця 2024-го за межами України перебувало майже 6 млн громадян. Для порівняння, офіційні дані наприкінці 2022 року свідчили про ~5,7 млн біженців у Європі, а наприкінці 2023-го — близько 6,0 млн. Отже, тенденція до міграційного відпливу тривала вже третій рік війни, хоча темпи дещо знизилися порівняно з першим воєнним роком.

Скільки біженців планують повертатися

Тривалість і гострота війни суттєво послабили прагнення українських біженців повертатися на батьківщину. Якщо на самому початку масштабного конфлікту багато хто сприймав евакуацію як тимчасовий захід, то згодом значна частина людей закріпилася за кордоном на триваліший час. Опитування свідчать, що вперше кількість бажаючих повернутися впала нижче половини. Так, на кінець 2024 року лише 43% українських біженців однозначно або ймовірно хочуть повернутися. Для порівняння, у 2022 році (за іншими оцінками) до 74% тих, хто виїхав, висловлювали бажання повернутися після війни. До 2024-го цей показник зменшився приблизно до 53%, а останні дані CES/Info Sapiens свідчать про частку менш як 50%.

Окремо варто поговорити про довгострокові наслідки для України як у соціально-економічному та гуманітарному плані, так і в політичному:

Різке зменшення населення. Виїзд мільйонів людей, разом зі зростанням смертності та падінням народжуваності, створює масштабний демографічний вакуум. Якщо перед війною (наприкінці 2021 р.) в Україні офіційно налічувалося близько 42 млн громадян, то на початку 2025-го, за різними оцінками, в межах контрольованої урядом території мешкає близько 31 млн. Таким чином, за три роки війни де-факто країна втратила мільйони.

Попри ймовірне повернення певної частини людей, більшість демографічних прогнозів вказує на довгострокове скорочення населення. За оцінками Інституту демографії НАН України, населення може знизитися до 28,9 млн до 2041 року, а до 2051 р. — до ~25 млн. Відповідно, навіть якщо війна припиниться найближчим часом, Україну чекатиме затяжна “демографічна яма”, ймовірно, на десятиліття.

Старіння населення та низька народжуваність. Виїхали переважно жінки та діти; чоловікам призовного віку виїзд обмежено. Така міграція посилила дисбаланс за статтю і віком. Уціліли в Україні переважно військовозобов’язані чоловіки та люди старшого віку. Додатковим чинником стала різка втрата рівня народжуваності (із ~1,2 дитини до ~0,6 на одну жінку в 2022–2023 рр.), тоді як смертність зросла через бойові дії й спад якості життя. Усе це веде до прискореного старіння суспільства: менше молоді — більше пенсіонерів, причому навіть після війни, зважаючи на малий коефіцієнт народжуваності.

Зменшення кількості робочих рук. Мільйони осіб працездатного віку, що виїхали, означають критичний дефіцит робочої сили в Україні. Серед них багато кваліфікованих спеціалістів: лікарів, ІТ-фахівців, вчених. Паралельно сотні тисяч людей залучені в ЗСУ або мають бойові травми, що обмежує їхню участь у цивільній економіці.

“Витік мізків”. Особливо боляче для країни, що втрачає висококваліфікованих спеціалістів, здатних рухати інновації. Їхнє повернення після війни під питанням, оскільки багато хто вже інтегрувався в ринки праці країн ЄС. Без цих людей відбудова та модернізація України можуть застопоритися.

Структурні зміни в зайнятості. Через мобілізацію та виїзд жінок відбулися «розриви» у деяких галузях: у медицині, освіті, сфері послуг. У перспективі створюється ризик, що навіть коли війна завершиться, недостатньо буде медсестер, учителів, соціальних працівників і т.д. Натомість ветерани, що повернуться з фронту, потребуватимуть пере- або донавчання.

Різке зниження числа платників податків і внесків до пенсійного фонду, з іншого боку — збільшення відсотка осіб похилого віку та людей з інвалідністю (як через бойові поранення, так і через старіння) — створює величезне навантаження на соціальне забезпечення. Якщо відсоток працюючих знизився, а пенсіонерів і ветеранів побільшало, то бюджетний дефіцит Пенсійного фонду та системи охорони здоров’я неминуче зростатиме. Пропонуються різноманітні реформи: від переходу на накопичувальну модель до збільшення податкової бази. Проте без розв’язання базових демографічних проблем та без повоєнного відновлення економіки покриття цих витрат буде складним.

Освіта та медицина теж зазнали значних кадрових втрат, адже більшість виїхалих — це жінки, що часто працюють саме в цих галузях. У поєднанні зі зменшенням народжуваності і поточного відтоку дітей потенційно можливе “оптимізування” шкіл чи садочків у майбутньому, тоді як навпаки зросте потреба в геріатричних і реабілітаційних послугах. Висока ймовірність, що в перші повоєнні роки головними викликами будуть не лише відновлення інфраструктури, а й реформа системи надання соцдопомоги для ветеранів.

Зниження внутрішнього попиту. Менше населення означає менший ринок для товарів та послуг. У 2022 році ВВП України впав на ~30% не лише через руйнування економіки, а й через стрімкий відплив людей. У 2023 році на тлі певного стабілізаційного відскоку зростання було слабким, а подальше відновлення впирається в кількість та кваліфікацію робочої сили. За підрахунками, скорочення працездатного населення на 20% від довоєнного рівня ускладнюватиме будь-яке економічне зростання, особливо якщо ключові секторі втратять ядро фахівців. Також постраждали будівельна й торгова сфери, орієнтовані на внутрішнє споживання.

Фінансові наслідки. Відтік людей водночас знизив видатки держави на деякі категорії (наприклад, діти, які тепер у школах за кордоном), але сильно вдарив по податковій базі. Ті громадяни, що працюють за кордоном, не сплачують податки в Україні, водночас у країні зберігається або й зростає потреба у військових і соціальних витратах. Такий дисбаланс призвів до збільшення залежності бюджету від зовнішньої допомоги й кредитів. Довгостроково це невигідно, адже може гальмувати економічний суверенітет країни.

Довгострокові сценарії

Загальний консенсус фахівців вказує, що війна загострила попередні демографічні й економічні загрози. Україна ризикує опинитися в ситуації балканських країн 1990-х, де після військових дій суттєва кількість біженців так і не повернулася додому, пригальмувавши відновлення. Є ризик, що, не створивши умов, ми втратимо ще мільйони людей. У найгіршому варіанті через 10–15 років населення може опуститися нижче 30 млн, а це означатиме суттєве зменшення масштабів економіки і, відповідно, “пастку низького зростання”.

Якщо ж держава застосує продуману політику — закінчить війну, залучить міжнародну фінансову підтримку для швидкої відбудови інфраструктури та забезпечить ефективні стимули для повернення населення, — негативні наслідки можна частково пом’якшити. Найперше, потрібен мир, що зупинить відплив і створить умови для поступового повернення, а також розпочне довготривале відновлення. На додачу слід розглядати і варіант залучення іммігрантів, якщо дефіцит робочих рук залишиться занадто значним.

Чи зможе Україна перетворити тимчасову втечу своїх громадян на виграш у перспективі, залежить від того, як держава впорається з викликом повернення людей, інтеграції ветеранів, стимулювання народжуваності та приваблення інвестицій у нові робочі місця. Від дієвості таких заходів великою мірою залежатиме, чи зможе країна швидко відновитися після важкого воєнного періоду і стати на шлях сталого розвитку.

Зеленський: Україна не дозволила Росії “нормалізувати” окупацію Криму

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія не змогла легітимізувати окупацію Криму завдяки стійкому опору українців.

Про це він написав у своєму Telegram-каналі, повідомляє Цензор.НЕТ.

“Сьогодні день хоробрості й чесності всіх, хто не заплющив очі на окупацію Росією нашого Криму. Але день 26 лютого показав, що буде спротив – спротив Криму, спротив усієї України. Цей день показав, що є та будуть люди, які не приймуть брехню й не здадуть свій дім. Наступні роки після окупації Криму принесли багато горя й цинізму. Багато хто у світі не хотів розуміти, що насправді відбувається”, – наголосив Зеленський.

Президент підкреслив, що Україні вдалося повернути питання деокупації Криму у фокус міжнародної спільноти.

“Ми заснували Кримську платформу. Ми не даємо Росії змоги «нормалізувати» окупацію. Ми звільняємо з полону кримських вʼязнів. Ми продовжуємо боротьбу за право на нормальне життя та гарантії безпеки й стійкого миру для всієї України. Територіальна цілісність, суверенітет і безпека України не є та не будуть предметом будь-яких компромісів. День спротиву в нашому Криму – це день поваги до чесності, до України. І я дякую всім, хто підтримує!”, – додав глава держави.

Нагадаємо, 26 лютого в Україні відзначають День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Ця пам’ятна дата пов’язана з масовим мітингом кримських татар та українців у Сімферополі 2014 року, що відбувся напередодні незаконної анексії. У 2020 році президент Зеленський підписав указ про офіційне встановлення цього дня як щорічної пам’ятної дати.

США та Україна домовилися про угоду щодо видобутку корисних копалин

Президент США Дональд Трамп запропонував президенту України Володимиру Зеленському відвідати Вашингтон цього тижня для підписання договору, який він назвав “дуже великою угодою”.

Про це пише The New York Times.

За інформацією джерела, ураїна погодилася передати Сполученим Штатам доходи від деяких своїх корисних копалин, і ця угода стала наслідком інтенсивної кампанії тиску з боку президента Трампа, яка включала образи і погрози.

Журналісти кажуть, що умови угоди невідомі, і не відразу було зрозуміло, що Україна отримає в результаті після кількох днів важких, часом напружених переговорів, якщо отримає взагалі щось.

Президент України Володимир Зеленський неодноразово наполягав на отриманні гарантій безпеки для своєї країни в обмін на права на видобуток корисних копалин, оскільки війна з Росією триває вже четвертий рік.

За словами американських посадовців, остаточний перекладений проєкт угоди був надісланий Україні у вівторок. Очікується, що міністр фінансів Скотт Бессент і його український колега підпишуть угоду першими, а потім Зеленський поїде до Вашингтона.

“Білий дім стверджує, що навіть без конкретних гарантій безпеки сама присутність американських економічних інтересів в Україні стримуватиме майбутню російську агресію”,— вказано в матеріалі.

Хоча остаточні умови угоди не є чіткими, проєкт, який обговорювався у вівторок, більше не включає вимогу, щоб Україна внесла 500 млрд доларів до фонду, який належить Сполученим Штатам. Він також не містив вимоги, щоб Україна повернула США удвічі більшу суму за будь-яку майбутню американську допомогу – вимогу, яку Зеленський порівнював із нав’язуванням Україні довгострокового боргу.

Натомість у проєкті угоди йдеться про те, що Україна вноситиме до фонду половину своїх доходів від майбутньої монетизації природних ресурсів, включно з критично важливими мінералами, нафтою та газом. Сполучені Штати володітимуть максимальною фінансовою часткою у фонді, дозволеною американським законодавством, хоча й не обов’язково всією. Фонд буде створений для реінвестування частини надходжень в Україну.

Польща готує для України пакет військової допомоги на суму 200 млн євро

Міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш повідомив, що його країна готує новий пакет військової допомоги для України на суму 200 млн євро. Це вже 46-й за рахунком пакет.

Таку інформацію надав телеканал Interia.

У своїй промові на відкритті конференції в Сенаті, присвяченій третій річниці повномасштабної війни Росії проти України, Косиняк-Камиш підкреслив, що допомога Польщі Україні – це більше, ніж деякі європейські країни пожертвували за весь час конфлікту.

“Я хотів би підкреслити, що ми продовжуватимемо надавати підтримку Україні, незважаючи на те, що це вже сорок шостий внесок. Ми взяли на себе місію з навчання українських військових, і успішно її виконали. З 80-90 тис солдатів, яких готують країни ЄС, Польща підготувала приблизно третину – 28 тис. Ми готові й далі навчати їх на своїй території. У цій галузі ми є лідером”, – наголосив він.

Міністр оборони Польщі зазначив, що його країна відіграє ключову роль у наданні військової допомоги Україні.

“Я пам’ятаю ті засідання Ради національної безпеки. У той час я був в опозиції, але ми всі, і влада, і опозиція, діяли спільно. У нас не було сумнівів, що необхідно передати техніку. Поки дехто з нас розглядав можливість передачі техніки і боєприпасів зі своїх складів, з Польщі вже йшли танки та інша важка техніка. Ми передали все, що могли”, – заявив він.

Персональні атаки замість глобальної пропаганди: ворог змінює тактику інформаційної війни проти України

Російські спецслужби змінили тактику інформаційної війни проти України, перейшовши від загальної демонізації до цілеспрямованої дискредитації конкретних українських силовиків.

Якщо раніше російська пропаганда фокусувалася на узагальнених негативних образах української влади та військових, то тепер спостерігається перехід до персональних атак, де мішенями стають окремі офіцери та співробітники спецслужб України. Такі операції включають поширення компрометуючих матеріалів, звинувачення у корупції, зловживанні владою та навіть причетності до злочинів.

Яскравим прикладом такої кампанії є нещодавня публікація на одному з іноземних ресурсів, у якій детально описуються нібито незаконні дії співробітників Служби безпеки України (СБУ) в Херсонській та Харківській областях.

Джерело: substack.com

Фермер “Олег” та “тиск” на аграрія

У матеріалі наводяться особисті дані офіцерів, їхні фотографії, а також недоведені звинувачення у вимаганні та погрозах на адресу місцевих підприємців.

Йдеться, що співробітник СБУ Владислав Буляк нібито займався вимаганням у фермерів Херсонської області, використовуючи своє становище для отримання грошових коштів в обмін на “протекціонізм”.

Також висуваються звинувачення у недбалому поводженні з конфіденційною інформацією, що нібито призвело до затримання одного з інформаторів українських спецслужб. Як “докази” подаються анонімні свідчення, скріншоти переписок і твердження про корумпованість співробітника.

Джерело: substack.com

Однак усі звинувачення будуються на розповіді якогось невідомого фермера Олега, який нібито побажав залишитися анонімним.

Відсутність підтверджених фактів, офіційних документів або незалежних джерел робить це твердження недостовірним. В умовах війни інформація, яку надають аноніми, може бути сфабрикована або отримана під тиском.

“Терористична діяльність” в Херсонській області та Криму

У цьому ж матеріалі стверджується, що співробітник СБУ Харківської області Ілля Андрійович Бондарчук нібито займався організацією терористичної діяльності в Херсонській області та Криму.

Зокрема, йому приписують замовні вбивства співробітників державних структур, причетність до ліквідації блогера Валерія Кулешова та погрози виконавцям, які відмовилися виконувати його накази. Як “докази” наводяться аудіозаписи з ненормативною лексикою, що нібито підтверджують його участь у злочинах.

Джерело: substack.com

Незважаючи на “гарну” історію, у статті відсутні будь-які незалежні експертні висновки, що підтверджують справжність аудіозаписів. У сучасних умовах їх можна легко згенерувати за допомогою нейромереж і програм для зміни голосу.

Крім того, жоден із записаних голосів не був ідентифікований офіційними органами. Навіть якщо припустити, що деякі фрази дійсно були вимовлені, не можна перевірити їхній контекст. Розмова могла бути вирвана з іншої ситуації, або змонтована з різних джерел.

“Секретні накази” в Новокаховського відділу СБУ в Херсонській області

У статті йдеться про діяльність Новокаховського відділу СБУ в Херсонській, де основна увага приділяється співробітнику СБУ Дмитру Досенку. Його звинувачують у тому, що він нібито “переписував секретні накази” і “зберігав їх у зошиті”.

На підставі цього робиться висновок, що нібито ще у 2016 році Україна вважала Росію ворогом, а у 2019-му керівництво СБУ вже розглядало Китай як потенційного противника.

Джерело: substack.com

Фраза про те, що “Україна розглядає Китай як противника”, не підтверджується жодними офіційними даними. Вона побудована на вирваних із контексту тезах про захист від іноземних спецслужб.

А згадку про “секретні накази”, які нібито зберігав Досенко, подають так, ніби це компромат, хоча зберігання робочих документів поза офісом саме по собі не є доказом злочинної діяльності.

Листівки, попи та Московський патріархат

Стаття стверджує, що підполковник Ігор Бабак, співробітник Новокаховського відділу СБУ, нібито проводив “спеціальні інформаційні акції”.

Зокрема, йому приписують організацію розклеювання листівок, спрямованих проти священнослужбовців так званого Московського патріархату, а також поширення в інтернеті матеріалів, що засуджують рішення мешканців Криму про приєднання до Росії.

Матеріал намагається створити образ “боротьби” українських спецслужб з “інакомисленням”, а також виставити Бабака як активного учасника інформаційної війни.

Джерело: substack.com

Тим часом у статті немає жодних реальних доказів того, що саме Бабак організовував листівки або займався інформаційними кампаніями. Вказано лише загальні твердження без посилань на документи, свідчення або конкретні факти.

Крім того, ніяк неможливо підтвердити сам факт правдивості цих скріншотів.

Твердження про дискредитацію священнослужителів Московського патріархату має на меті викликати негативне ставлення до СБУ та сформувати образ “переслідування віруючих”. Однак навіть не пояснюється, про які саме листівки йдеться та що в них було написано.

“Виведення грошей” із “Сбербанку Росії”

У матеріалі йдеться про Дмитра Вдовиченка, співробітника СБУ, якому приписують завдання щодо “виведення капіталу з російських компаній”.

Зокрема, стверджується, що він нібито сприяв переведенню понад 2 млн гривень із ПАТ “Сбербанк Росії”. Інформація подається так, ніби українська спецслужба займається підривною економічною діяльністю, а її співробітники працюють у тіньовому режимі.

Джерело: substack.com

Йдеться про якийсь “звіт відділу”, але не наводиться жодного документа чи конкретних даних, що підтверджують факт такого переказу коштів або роль Вдовиченка в цьому процесі. Не пояснюється, про який саме “виведений капітал” йдеться.

З 2014 року багато українських компаній та осіб припинили співпрацю з російськими банками через санкції та війну. В такому разі операції з переказу коштів – не “махінації”, а законні дії в межах політики національної безпеки.

“Подвійні стандарти” та проросійські родичи

У статті розповідається про Аркадія Веремієнка, співробітника СБУ, якого звинувачують у “подвійних стандартах”.

Автор вказує на протиріччя, кол з одного боку, Веремієнко нібито працює проти Росії, а з іншого – проводить вечори у компанії проросійськи налаштованих родичів. Для кращого ефекту, наводиться нібито фото із особистого альбому спецслужбовця, на якому один із його родичів стоїть  із прапором Росії в руках.

Джерело: substack.com

Фраза про те, що Веремієнко “працює проти Росії”, але при цьому має родичів із проросійськими поглядами, подається як викриття. Проте наявність у сім’ї людей із різними поглядами – це нормально і не має нічого спільного з професійною діяльністю.

Ба більше, невідомо, коли саме було зроблено ці знімки і яких поглядів людина дотримується на цей момент. Не виключено, що він записався добровольцем до ЗСУ і переосмислив своє ставлення до Росії після початку війни

На завершення

Мета подібних публікацій — не лише дискредитація конкретних осіб, а й створення атмосфери недовіри та страху серед населення. Такі точкові інформаційні атаки можуть бути частиною ширшої стратегії, спрямованої на дестабілізацію ситуації в Україні. Шляхом підриву репутації окремих представників влади російські спецслужби намагаються посіяти сумніви у легітимності та ефективності українських інституцій, що, своєю чергою, може послабити моральний дух як цивільного населення, так і військових.

Крім того, персональні атаки ускладнюють роботу українських спецслужб, змушуючи їх відволікати ресурси на захист своїх співробітників і спростування хибних звинувачень. Це створює додаткові перешкоди у протидії російській агресії та захисті національної безпеки.

В умовах триваючої інформаційної війни важливо критично оцінювати отриману інформацію та враховувати можливі спроби маніпуляції громадською думкою. Українське суспільство та міжнародна спільнота повинні бути обізнані про такі методи і спільно протистояти дезінформації, спрямованій на підрив суверенітету та стабільності України.

Іспанія сприятиме початку роботи українського “Хабу єдності”

В Іспанії збираються створити український “Хаб єдності”, а уряд країни вже заявив про свою готовність надавати для нього місце.

Цією інформацією поділилися у пресслужбі Міністерства національної єдності.

Віце-прем’єр і міністр національної єдності України Олексій Чернишов у ході зустрічі з прем’єр-міністром Іспанії Педро Санчесом обговорив перспективи створення українського центру в Іспанії.

Після нещодавнього саміту в Давосі сторони просунулися в питанні двосторонньої взаємодії. Серед іншого, Іспанія виказала намір надавати простір для розміщення там українського “хабу єдності” (Unity Hub).

Представники України виступили з ініціативою щодо підписання документа, який би заклав фундамент для майбутнього співробітництва двох країн.

Заступник прем’єр-міністра висловив вдячність уряду Іспанії за незмінну підтримку України та готовність до спільних дій задля надання допомоги українському народу.