Європа Архіви

Європа збільшила фінансування українських дронів до рекордних 1,6 млрд євро

Posted on 4 Червня, 2026 by Іван Засядько

За перші чотири місяці 2026 року європейські країни виділили близько 1,6 млрд євро на розвиток та закупівлю безпілотних систем для України. Це рекордний показник, який уже перевищує обсяги фінансування за попередні роки.

Про це йдеться в аналітичному звіті Ukraine Support Tracker від Кільського інституту світової економіки (IfW Kiel).

У 2022 році офіційно підтверджені витрати Європи на українські БПЛА становили 400 млн євро, у 2024 році — 1 млрд євро, а у 2025 році — 1,2 млрд євро. Тільки за січень–квітень 2026 року сума зросла до 1,6 млрд євро.

Найбільше зростання фінансування припало на весну. Велика Британія погодила постачання понад 120 тис безпілотників, Норвегія та Німеччина виділили на дрони приблизно по 500 млн євро, а Нідерланди вклали близько 250 млн євро.

Окремо зазначається, що Німеччина та Нідерланди дедалі частіше фінансують виробництво безпілотників спільно з українськими оборонними підприємствами. У Кільському інституті вважають, що така модель стала взаємовигідною: Європа вкладає кошти, а Україна передає партнерам практичний досвід застосування нових технологій на полі бою.

При цьому загальний рівень військової підтримки України з боку Європи залишається високим. У березні та квітні Німеччина виділила оборонні пакети на 4,2 млрд євро, Велика Британія — на 1,3 млрд євро, а Норвегія — ще на 600 млн євро.

Україна пропонує взаємне припинення ударів по аеропортах за посередництва Європи

Posted on 12 Травня, 202612 Травня, 2026 by Іван Засядько

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив, що Україна звернулася до Європи з проханням допомогти укласти з Росією угоду про припинення взаємних ударів по аеропортах.

Про це глава МЗС України повідомив виданню “Politico”.

“Нам, ймовірно, потрібна нова роль Європи в наших мирних зусиллях. Можливо, ми спробуємо вирішити або досягти так званого припинення вогню по аеропортах”, – сказав Сибіга.

Міністр вважає, що Росія може бути зацікавлена в такій угоді, оскільки ключові російські транспортні вузли, такі як Шереметьєво в Москві та Пулково в Санкт-Петербурзі, дедалі частіше зазнають атак українських далекобійних ракет і дронів.

Київ не вимагає від Європи, щоб вона заміняла Вашингтон у міжнародних справах. За словами Сибіги, всі дії Європи повинні сприяти зміцненню дипломатичних зусиль під керівництвом США і не створювати альтернативних напрямків — “це має бути додатковим напрямком”.

Пропозиція Сибіги з’явилася на тлі заяв низки європейських лідерів про необхідність більш активної участі континенту в дипломатії щодо питання України.

Трамп не поспішає закінчувати війну в Україні

Posted on 5 Травня, 2026 by Іван Засядько

Президент США Дональд Трамп не виявляє великого інтересу до війни в Україні, розглядаючи її як віддалений конфлікт. Водночас його політика та тиск на російську енергетику завдають серйозної шкоди Кремлю.

Про це повідомляє німецьке видання “Die Welt”.

Міхаель Рюле, експерт з понад 30-річним досвідом роботи в Міжнародному секретаріаті НАТО, стверджує, що за Трампа США фактично передали основну відповідальність за підтримку України європейським країнам, залишивши за собою роль ключового посередника в можливих мирних переговорах. При цьому європейські держави не беруть участі в прямих переговорах.

Рюле вказує, що обіцянки Трампа завершити війну за добу зараз сприймаються скоріше як політичні заяви, ніж як серйозний план дій.

“Трамп абсолютно не зацікавлений в Україні. Америка, за його словами, розташована “за тисячі миль від війни в Україні, відокремлена гігантським океаном”. Такі розмови не чинять жодного тиску на Росію, щоб вона погодилася на рішення для України”, – підкреслив експерт.

Фахівець наголошує, що, хоча США не проявляють активності у врегулюванні конфлікту, їхня зовнішня політика в інших частинах світу посилює тиск на Росію. Зокрема, він вказує на санкції, введені проти російських нафтових корпорацій, тиск на Індію, щоб та відмовилася від російської нафти, а також на політику, що проводиться щодо Ірану, Куби та Венесуели.

Рюле вважає, що такі кроки поступово погіршують економічне становище Москви та підривають її статус як глобальної наддержави.

Експерт вказує на значні втрати Росії в конфлікті та зазначає, що її територіальні надбання останнім часом були незначними. Він вважає, що навіть у разі гіпотетичних переговорів Україна зможе зберегти свою державність, хоча можливі непрості компроміси з питань територій.

Рюле стверджує, що успішність будь-якого мирного врегулювання залежить від координації політики США та Європи, а також від послідовної підтримки України, що може спонукати Росію до зміни своєї позиції.

США можуть затримати відправку зброї до деяких країн Європи через конфлікт з Іраном

Posted on 17 Квітня, 2026 by Іван Засядько

Американські представники повідомили деяких європейських партнерів про можливе перенесення термінів поставок зброї, передбачених раніше укладеними угодами, у зв’язку з військовим конфліктом з Іраном.

Агенція “Reuters” повідомляє про це, посилаючись на п’ять анонімних джерел, обізнаних із ситуацією.

Вони стверджують, що це торкнеться кількох європейських держав, зокрема країн Балтії та Скандинавії.

Європейські країни придбали деякі види озброєння за програмою Foreign Military Sales (FMS), але вони поки що не доставлені замовникам. За інформацією журналістів, американська адміністрація повідомила своїх партнерів про перенесення термінів цих поставок.

За інформацією “Reuters”, Білий дім і Держдепартамент направили запити з цього питання до Пентагону. На даний момент Пентагон не надав жодних коментарів.

За даними агентства, затримки в поставках зброї свідчать про те, що військова операція проти Ірану поступово вичерпує американські запаси низки критично важливих типів озброєння та боєприпасів.

До початку конфлікту з Іраном США значно зменшили свої арсенали озброєння на мільярди доларів. Це стосувалося артилерійських систем, боєприпасів і протитанкових ракет. Ці скорочення відбулися в контексті загострення міжнародної ситуації, спричиненого вторгненням Росії в Україну та операцією Ізраїлю в Газі.

США не варто було “лізти в Україну” — Трамп

Posted on 2 Квітня, 20262 Квітня, 2026 by Іван Засядько

Президент США Дональд Трамп піддав критиці свого попередника Джо Байдена, заявивши, що США не слід було втручатися в ситуацію в Україні.

Американський президент зробив цю заяву на брифінгу.

Трамп стверджує, що Вашингтон витрачає величезні суми.

“Знаєте, нам не треба було лізти в Україну. Україна — за тисячі миль звідси, через океан. Ми їм допомогли. У нас був президент — просто дурень: віддав їм 350 мільярдів доларів, нічого не отримавши натомість, віддав їм стільки грошей, витратив стільки боєприпасів”, — поскаржився він.

За словами президента США, Сполучені Штати тепер виробляють боєприпаси на території всієї країни, оскільки Байден “багато віддав Україні і нічого за це не отримав”. Водночас Трамп продає боєприпаси Україні, а платить за них Європейський Союз.

За даними видання “Financial Times”, американський президент заявив про намір повністю припинити постачання озброєння через систему PURL, якщо країни Євросоюзу не візьмуть участь в операції в Ормузькій протоці.

Білий дім висунув союзникам по НАТО жорсткий ультиматум: або вони допомагають США розблокувати Ормузьку протоку, або Вашингтон припиняє постачання зброї Україні.

Згідно з повідомленнями, під час телефонних розмов із партнерами Трамп виявляв надзвичайну емоційність. Цей тиск змусив генерального секретаря НАТО Марка Рютте взяти на себе роль кризового менеджера. Протягом двох днів він вів напружені переговори з представниками Франції, Німеччини та Великої Британії, прагнучи переконати їх у необхідності спільної заяви, яка могла б заспокоїти американського лідера.

Одне з обізнаних джерел зазначило, що Рютте діяв надзвичайно швидко, оскільки Трамп погрожував припинити участь США в PURL та у справах України загалом.

У результаті дипломатичних переговорів 19 березня було підписано документ, у якому європейські країни, під тиском, підтвердили свою готовність брати участь у заходах щодо забезпечення безпеки судноплавства через протоку. Цей крок дозволив США зберегти військову присутність у програмах підтримки України, але також виявив вразливість трансатлантичної коаліції.

Українці масово залишають Фінляндію: безробіття та тиск системи

Posted on 29 Березня, 202629 Березня, 2026 by Микола Донченко

Тисячі українців, які знайшли прихисток у Фінляндії, змушені залишати країну через труднощі з працевлаштуванням і відсутність чітких перспектив залишитися після завершення тимчасового захисту.

Про це повідомляє фінське медіа Yle, яке поспілкувалося з українцями, що вже виїхали або планують переїзд до інших країн ЄС.

25-річна Владислава Онуфрієнко розповідає, що після кількох років життя у Фінляндії втратила надію знайти роботу та вирішила переїхати до Естонії. Вона зазначає, що її спроби закріпитися на ринку праці не дали результату навіть попри знання мови та наявність дозволів.

“На жаль, мій шлях у Фінляндії не склався. Я намагалася зробити все, що могла. Мені здається, що ця країна не хоче мене тут бачити”, – каже вона.

Подібна ситуація і в Андрія Камінського, який після втечі з окупованого Маріуполя опинився у Фінляндії. Попри вищу освіту інженера-будівельника, він не зміг знайти стабільну роботу.

“Я розсилаю десятки заявок щотижня, на більшість мені не відповідають навіть ні, дякуємо”, – розповідає Камінський.

За його словами, навіть для некваліфікованої роботи часто вимагають знання фінської мови, тоді як англійської недостатньо. Після короткого досвіду сезонної роботи він також вирішив повернутися до Естонії.

Ситуацію ускладнює те, що тимчасовий захист для українців у ЄС завершується у березні 2027 року, і наразі немає чіткої інформації щодо його продовження. За словами представниці Міністерства внутрішніх справ Фінляндії Туулі Туунанен, цей статус не передбачає довгострокового перебування, а для цього необхідно мати роботу або навчання.

Водночас рівень безробіття у Фінляндії залишається одним із найвищих у Європі, а мовні бар’єри значно ускладнюють інтеграцію мігрантів. Додатковим фактором стає і невизначеність щодо вартості навчання для студентів з-за меж ЄС у майбутньому.

У пошуках кращих умов українці дедалі частіше обирають інші країни ЄС. Зокрема, Естонія приваблює тим, що час перебування під тимчасовим захистом зараховується до стажу для отримання постійного дозволу на проживання, чого немає у Фінляндії.

Популярною стає і Угорщина, де рівень працевлаштування українців сягає 71%. Українка Ганна Дідьковська після переїзду змогла швидко знайти роботу на автомобільному заводі.

“Фінляндія мені подобалася, красива країна, приємні люди. Але я не могла знайти роботу. А в Угорщині мене одразу взяли працювати на завод”, – зазначає вона.

За офіційними даними, до Фінляндії прибули близько 90 тис українців із тимчасовим захистом, однак приблизно 40 тис вже залишили країну або повернулися додому.

Щоб змінити країну перебування, українці мають відмовитися від тимчасового захисту у Фінляндії, після чого можуть оформити його в іншій державі ЄС.

Невідомий дрон вдарив по електростанції в Естонії

Posted on 25 Березня, 2026 by Микола Донченко

У ніч на 25 березня російський безпілотник порушив повітряний простір Естонії та влучив у димову трубу електростанції Auvere.

Про інцидент повідомляє Czechia Online з посиланням на матеріали естонського суспільного мовника ERR.

За даними Служби внутрішньої безпеки Естонії, удар стався о 3:43, при цьому безпілотник зайшов із території Росії, а внаслідок події ніхто не постраждав.

Компанія Enefit Power, яка обслуговує електростанцію, заявила, що пошкодження не є критичними, а робота енергосистеми країни не зазнала змін.

Генеральна прокурорка Естонії Астрід Асі зазначила, що наразі немає підтверджень того, що апарат цілеспрямовано атакував саме цей об’єкт або територію країни.

“Це прямі наслідки російської агресивної війни. Можна припустити, що з подібними інцидентами ми стикатимемося й надалі”, – прокоментував керівник Служби внутрішньої безпеки Марго Паллосон.

На тлі цього випадку уряд Естонії провів екстрене засідання для оцінки безпекової ситуації.

Тієї ж ночі подібний інцидент зафіксували і в Латвії, де безпілотник, що прилетів із боку Росії, впав у сільській місцевості на південному сході країни.

Представник збройних сил Латвії Егілс Лещінскіс припустив, що апарат міг збитися з курсу або зазнати впливу засобів радіоелектронної боротьби під час роботи російських систем захисту.

Оновлення (15:35)

У трубу електростанції в Естонії врізався український дрон, який летів на Ленінградську область РФ, і він був не єдиним.

Про це повідомив прем’єр країни Крістен Міхал, передає ERR.

Міністр оборони Ханно Певкур додав, що Україна застосувала в атаці близько 100 дронів. Один із них упав у Латвії, один потрапив у трубу електростанції Auvere, а ще кілька перетнули морський кордон Естонії над Фінською затокою. Не виключено, що деякі дрони могли впасти десь іще (наприклад, у морі).

Нафтовий шантаж: чому Угорщина блокує допомогу Україні і що буде далі

Posted on 25 Березня, 202626 Березня, 2026 by Микола Донченко

25 березня 2026 року прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан зробив заяву, яка фактично означає новий виток енергетичної війни між Будапештом та Києвом. Угорщина припиняє всі поставки газу в Україну, поки не буде відновлено транзит нафти по трубопроводу “Дружба”. Це рішення є логічним продовженням ескалації, яка триває вже майже два місяці, і ставить під загрозу не лише енергетичну безпеку України, а й єдність європейської підтримки Києва в умовах повномасштабної війни.

Ситуація, яка нині досягла критичної точки, бере початок 27 січня 2026 року. Тоді, за повідомленням української сторони, внаслідок російської дронової атаки було пошкоджено інфраструктуру нафтопроводу “Дружба” в районі насосної станції “Броди”. Цей трубопровід є критично важливим для Угорщини та Словаччини – єдиних країн Європейського Союзу, які продовжують отримувати російську нафту трубопровідним транспортом, маючи виняток із санкційного режиму ЄС. Саме через “Дружбу” до Угорщини надходить близько 65-70% усієї нафти, яку переробляє національна компанія MOL на своєму заводі в Сазхаломбатті.

Політичний шантаж чи технічні проблеми

Українська сторона одразу заявила, що пошкодження є технічними, а їхнє усунення потребує часу, особливо з огляду на постійну загрозу нових російських ударів по об’єктах критичної інфраструктури. Голова правління НАК “Нафтогаз України” Сергій Корецький наголошував, що ремонтні бригади працюють над створенням обхідних маршрутів, однак ризик повторних атак залишається високим. Водночас міністр закордонних справ України Андрій Сибіга звернув увагу на показову деталь: Угорщина не висловила жодного протесту Росії – країні, чиї удари стали причиною зупинки транзиту.

Будапешт, однак, обрав іншу інтерпретацію подій. Угорське керівництво, починаючи з прем’єра Орбана і закінчуючи міністром закордонних справ Петером Сійярто, наполягає на тому, що зупинка транзиту є політично мотивованим рішенням Києва. У відкритому листі до Володимира Зеленського, опублікованому 26 лютого, Орбан звинуватив українську владу в “енергетичному шантажі” та закликав негайно відновити постачання. Міністр, що очолює апарат прем’єра, Гергей Гуйяш, на брифінгу заявив: угорський уряд має чіткі дані про те, що жодних технічних перешкод для роботи трубопроводу немає, а рішення про блокування є свідомим політичним тиском.

Від нафти до газу: ескалація по наростаючій

Ця розбіжність в оцінках стала фундаментом для стрімкої ескалації. Угорщина почала застосовувати економічний тиск, поступово посилюючи санкції проти України. 19 лютого 2026 року Будапешт оголосив про припинення поставок дизельного пального, які раніше здійснювалися на територію України. Тоді ж Сійярто заявив, що Угорщина не може гарантувати енергетичну безпеку іншої країни, коли власна опинилася під загрозою. Наступним кроком стало блокування на рівні Європейського Союзу.

На засіданні міністрів закордонних справ ЄС 23 лютого Сійярто оголосив, що Угорщина не підтримує ні 20-й пакет санкцій проти Росії, ні військовий кредит для України на суму 90 млрд євро. Цю позицію угорська сторона пов’язала безпосередньо з ситуацією навколо “Дружби”.

“Доки Україна не відновить транзит нафти до Угорщини, ми не погодимося на жодне рішення Брюсселя, яке слугує інтересам Києва”, – заявив угорський міністр.

Європейські партнери, зокрема країни Балтії та Польща, розкритикували цю позицію, однак вплинути на Будапешт не змогли через механізм одностайності в ухваленні зовнішньополітичних рішень ЄС.

5 березня Орбан у щотижневому радіозверненні до громадян Угорщини оголосив про наступний етап: припинення транзиту товарів, важливих для України, через угорську територію.

“Ми зупинили постачання бензину, ми не постачаємо дизельне пальне, але ми все ще постачаємо електроенергію, і ми також зупинимо постачання товарів, важливих для України, які проходять через Угорщину”, – заявив прем’єр.

За його словами, Угорщина не підтримуватиме жодної фінансової допомоги ЄС для України, доки транзит нафти не буде відновлено.

Теперішня заява про припинення газових поставок стала закономірним фіналом цієї ескалаційної спіралі. Угорщина – один із ключових постачальників енергоресурсів до України. За даними консалтингової компанії ExPro, у лютому 2026 року Угорщина та Словаччина забезпечували 68% імпорту електроенергії до України, а частка Угорщини в газовому імпорті сягала третини. Втрата цих обсягів в умовах, коли російські удари по енергосистемі України тривають щодня, створює серйозні ризики для проходження весняно-літнього періоду, коли традиційно починаються ремонтні кампанії на атомних станціях.

Паралельно з енергетичним протистоянням відбувається й інший, не менш драматичний епізод. У ніч на 6 березня угорські правоохоронні органи затримали в Будапешті два інкасаторські автомобілі державного банку “Ощадбанк” та сімох громадян України. За даними української сторони, у транспортних засобах перебувало 40 млн доларів, 35 млн євро та 9 кг золота. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга назвав ці дії “взяттям заручників” та “державним тероризмом”, звинувативши Будапешт у крадіжці коштів. Угорська сторона заявила про підозри у відмиванні грошей і зв’язках із “українською воєнною мафією”, а затриманих пообіцяла депортувати. Цей інцидент додав ще один вимір до і без того напружених відносин.

Виборчий контекст: чому Орбан грає жорстко

Що стоїть за жорсткою позицією Будапешта? На поверхні – захист енергетичної безпеки країни. Економічна залежність Угорщини від російських енергоносіїв залишається надзвичайно високою, попри всі європейські зусилля з диверсифікації. Міністр Гуйяш наводив красномовну цифру: різниця в ціні між російською нафтою Urals та еталонною Brent перевищує 20 доларів за барель. Перехід на альтернативні джерела без компенсації з боку ЄС, якої Угорщина так і не отримала, призвів би до зростання цін на пальне в країні, що могло б мати політичні наслідки для Орбана напередодні парламентських виборів 12 квітня 2026 року.

Але глибший пласт – політичний. Орбан, який перебуває при владі 16 років, стикається з найконсолідованішою опозицією за останні роки. У цій ситуації демонстрація “захисту національних інтересів” від “зовнішнього ворога” (яким в угорській риториці постає Київ) є класичним виборчим прийомом. Звинувачення України у втручанні у вибори, координації з Брюсселем та угорською опозицією для приведення до влади “проросійського” уряду – ці наративи активно використовуються в передвиборчій кампанії.

Водночас сам Київ опинився в пастці. Україна не може ігнорувати технічні наслідки російських ударів по власній інфраструктурі, але й не може дозволити собі втратити європейську підтримку через конфлікт з однією з країн-членів ЄС. Блокування 90 млрд євро – це не просто цифра, це ресурс, без якого фінансування бюджетних видатків у другій половині 2026 року опиниться під загрозою. І хоча Європейська комісія шукає обхідні шляхи, механізм одностайності дає Угорщині потужний важіль тиску.

Що далі: прогнози та ризики

Найближчим часом компроміс малоймовірний. Орбан налаштований жорстко, і до виборів 12 квітня поступки з його боку політично неможливі. Україна, зі свого боку, не може піти на капітуляцію і визнати політичний характер зупинки транзиту, оскільки це означало б визнання власної провини. Найреалістичніший сценарій – збереження нинішнього статусу до середини квітня, після чого тональність може змінитися залежно від результатів виборів в Угорщині.

Є й інший чинник – позиція Словаччини, яка опинилася в аналогічній ситуації. Прем’єр Роберт Фіцо, який також стикається з тиском опозиції, підтримує Угорщину, але діє дещо стриманіше, обмежившись припиненням екстрених поставок електроенергії . Якщо Будапешт і Братислава діятимуть спільно, тиск на Київ посилиться. Але якщо хтось із них відступить, позиції іншого значно ослабнуть.

Для України цей конфлікт є черговим нагадуванням про те, наскільки вразливою залишається її енергетична система і як сильно вона залежить від політичної кон’юнктури в сусідніх країнах. Втрата угорського газу та електроенергії в умовах, коли власна генерація систематично руйнується російськими ударами, може мати катастрофічні наслідки. Єдиним порятунком залишається прискорена інтеграція до європейської енергомережі ENTSO-E, яка дозволила б отримувати ресурс з інших джерел, минаючи Угорщину, але цей процес потребує часу та інвестицій, яких зараз бракує.

Найближчі тижні стануть вирішальними. Якщо компроміс не буде знайдено, Україна ризикує залишитися без критично важливих енергоресурсів у момент, коли російські удари по енергосистемі не припиняються. А Угорщина, своєю чергою, ризикує остаточно зруйнувати відносини з Києвом і поглибити розкол усередині ЄС – розкол, який грає на руку Москві.

Чи здатні США змусити Україну відступити з Донбасу і чи замінить Європа Америку

Posted on 24 Березня, 202625 Березня, 2026 by Микола Донченко

Березень 2026 року став місяцем, коли закулісні переговори між Україною та Сполученими Штатами нарешті вийшли на поверхню – і виявилися значно жорсткішими, ніж припускали оптимісти. Згідно з інформацією, оприлюдненою Українською правдою з посиланням на джерела в команді президента, американська сторона разом із Росією тисне на Київ щодо виведення українських військ із Донецької області. І якщо прогресу не буде, Вашингтон може вийти з переговорного процесу, зосередившись на військовій операції в Ірані та внутрішніх виборах. Питання, яке досі обговорювалося в експертних колах як гіпотетичне, тепер набуло загрозливої конкретики: чи здатні США насправді продавити таке рішення і чи зможе Європа замістити Америку в разі її відходу?

Сам механізм тиску виглядає гранично прозорим. Ще в січні Financial Times писала, що адміністрація Трампа пов’язала надання Україні гарантій безпеки з територіальними поступками на користь Росії. За даними видання, Вашингтон запропонував Києву гарантії, які “відображатимуть” статтю 5 Північноатлантичного договору, а також збільшення військової допомоги в мирний час – але за умови виведення українських сил із контрольованих частин Донеччини. Українська сторона спробувала запропонувати альтернативи – створення економічних зон, денаталізацію – але американці щоразу поверталися до одного: “Ви повинні вийти”. За словами співрозмовника Української правди, на зустрічах створюється враження, що присутні три сторони, але Київ постійно дискутує з “Анкориджем” – посиланням на літню зустріч Трампа з Путіним, де нібито були досягнуті попередні домовленості.

Але чи справді США мають важелі, щоб змусити Україну піти на такий крок? Головний важіль – фінансовий. Україна залишається критично залежною від зовнішнього фінансування. І хоча європейські партнери запевняють, що знайдуть спосіб обійти вето Угорщини та забезпечити надходження коштів, у Києві не приховують тривоги: якщо ЄС не запропонує рішення, до другої половини 2026 року грошей на соціальні виплати може просто не вистачити. Це означає, що Вашингтон, навіть не будучи безпосереднім донором у європейському масштабі, зберігає здатність блокувати чи ускладнювати ті механізми, через які фінансування надходить. І головне – США залишаються єдиним гарантом безпеки, здатним надати те, чого Європа поки не має: реальне стримування Росії на рівні стратегічних сил.

Водночас варіант повного виходу США з переговорів і переорієнтації на Іран – це не просто погроза. Адміністрація Трампа вже демонструвала готовність змінювати пріоритети швидко і без огляду на союзників. І якщо Вашингтон дійсно вирішить, що український напрямок “не вартий зусиль”, Київ опиниться перед вибором: або йти на поступки під тиском Москви, або намагатися виживати з європейською підтримкою, яка, хоч і зросла, але поки що не здатна замінити американську військову та політичну присутність.

Саме тут постає друге питання: чи здатна Європа об’єктивно замістити США? Відповідь – так, але з дуже важливими застереженнями.

З одного боку, європейські країни вже почали структурну перебудову підходу до підтримки України. Якщо раніше йшлося про розрізнену допомогу з національних запасів, то тепер усе більше говорять про довгострокову інтеграцію України в європейську оборонну екосистему. За даними аналітичного центру Think Tank Europa, кумулятивна європейська допомога Україні до кінця 2025 року досягла €201,35 млрд, тоді як американська – €115,33 млрд. Більше того, європейська військова допомога зросла на 67% у 2025 році порівняно з середнім показником 2022-2024 років, тоді як американська фактично знизилася до нуля. Європа поступово бере на себе функції, які раніше були прерогативою США: інтелектуальна підтримка, планування, навіть окремі елементи стратегічного стримування.

Однак є й інша сторона. По-перше, європейська підтримка залишається нерівномірною: західні та північні країни забезпечують 89% усіх військових внесків, тоді як східноєвропейські члени НАТО змушені балансувати між допомогою Києву та власним переозброєнням. По-друге, ключові системи, як-от Patriot чи HIMARS, Європа поки що не може виробляти у необхідних обсягах і змушена закуповувати їх у США через механізм NATO PURL. Це означає, що навіть за максимальної європейської мобілізації залежність від американського оборонно-промислового комплексу зберігається.

І нарешті – політичний вимір. Європа, попри всі зусилля, не є єдиним суб’єктом зовнішньої політики. Рішення про €90 млрд кредиту для України наштовхнулося на спротив Угорщини та Словаччини, що демонструє вразливість європейських механізмів підтримки. Поки США можуть діяти швидко і централізовано, Європа змушена долати внутрішні суперечки. І в ситуації, коли час грає проти України, це може стати фатальним фактором.

Таким чином, відповідь на головне питання виявляється складною. США дійсно мають важелі тиску – фінансові, політичні, військово-технічні. Вони можуть затягнути або прискорити процеси, створити дефіцит чи, навпаки, забезпечити ресурсами. Але чи зможуть вони зламати волю Києва до опору, якщо українське суспільство не готове до територіальних поступок? Це питання залишається відкритим.

Європа, своєю чергою, довела, що здатна нарощувати підтримку і навіть заміщати США в окремих сферах. Але повноцінна заміна – це не лише обсяги фінансування, а й здатність забезпечити стратегічне лідерство, швидкість ухвалення рішень і довгострокову передбачуваність. Поки що Європа рухається в цьому напрямку, але не досягла точки, коли американська підтримка могла б стати необов’язковою.

Найближчі тижні стануть вирішальними. Якщо переговори в Майамі та наступних майданчиках не принесуть результату, Вашингтон може реалізувати свою погрозу – вийти з процесу, залишивши Київ із європейською підтримкою, яка зростає, але не є абсолютною. І тоді Україні доведеться обирати: ризикувати затяжною війною без американського плеча або погоджуватися на умови, які ще кілька місяців тому здавалися немислимими.