Росія продовжує посилювати тиск на Запорізькому напрямку, перекидаючи нові резерви та нарощуючи кількість авіаційних нальотів, включно з активним використанням безпілотників.
У цих умовах журналісти видання URAUA.INFO поспілкувалися з одним із військовослужбовців Збройних Сил України, який уже понад рік захищає цю ділянку фронту. Він погодився розповісти про реалії служби та проблеми, з якими стикаються українські бійці.
Інтерв’юйований, який побажав залишитися анонімним (його ім’я, рід військ і звання не розголошуються з міркувань безпеки), поділився своїми спостереженнями про поточну ситуацію на фронті та всередині особового складу.
Класичні виклики і підвищений психологічний тиск
За словами військового, ситуація на Запорізькому напрямку мало чим відрізняється від інших ділянок фронту, за винятком найгарячіших місць, як то Покровськ або Часів Яр. Традиційно не вистачає особового складу, техніки, снарядів та іншого необхідного для виконання бойових завдань.
“Ми виконуємо поставлені завдання у вкрай важких умовах. Людей, провізії, снарядів і техніки завжди не вистачає. Якщо десь на інших ділянках виникають просадки, то тут ситуація аналогічна. Звісно, це не Покровськ чи інші гарячі ділянки, але й тут вистачає своїх складнощів”, – розповідає він.
Однією з ключових проблем, за словами чоловіка, є психологічний тиск зі сторони ворога, який іноді виявляється навіть більш руйнівним, ніж пряме бойове зіткнення. Військовий навів приклади, коли нещодавно мобілізовані солдати, не витримуючи напруги, “виходять з ладу” ще до початку активних бойових дій.
“Молоді часто не витримають навантаження… Мізки плавляться… Буває, навколо тиша, а потік ворог починає нагнітати. Вмикають гучномовці, які працюють цілодобово, потім знову затишшя, а за ним може бути арта по три години. Це б’є по моралі…”, – пояснив він.
Падіння моралі та віри у спільну перемогу
Ще однією серйозною проблемою, за словами військового, стало зростання кількості диверсій і саботажу з боку місцевого населення. Ці випадки почастішали в міру нарощування російських сил на цій ділянці фронту. Український захисник зазначив, що військові намагаються працювати з тими, хто залишився, але моральний стан українського суспільства значно погіршився з початку повномасштабного вторгнення і окупанти збільшили власний вплив.
“Людей відселяють, вивозять… Хтось не хоче виїжджати, впирається. Хтось боїться змін, а є й ті, хто просто чекає росіян. Це якась сліпа віра, не за гроші чи щось іще… Тупо чекають й все на тому… Раніше був якийсь порив, єдність, а зараз змінилося. Ворог став краще працювати, а мораль впала. Багато хто втомився від війни, хтось розчарувався у владі й армії. Деякі працюють на ворона”, – розповів військовий.
Як приклад він навів історію 25-річного Владислава Яшина із селища Приазовське Мелітопольського району, історія якого виплила на днях, та якому загрожує довічне ув’язнення за державну зраду. Молодий чоловік перейшов на бік ворога і тепер воює проти України у складі диверсійно-розвідувальної бригади “Днепр” МВС РФ. Яшин регулярно публікує в соцмережах фотографії, на яких він позує у формі окупантів.
«Такі випадки підривають не тільки бійців, а й місцевого населення. Через вигоряння та пропаганду з’являється все більше тих, хто починає сумніватися. Всі ці відео, кадри, самі ситуації, створюють відчуття, що війна може закінчитися без перемоги України, і що здатися – не найгірша ідея…», – зазначив боєць.
Небезпека звідки не чекали і терористичні методи
Ще однією серйозною загрозою, за словами військовослужбовця, є диверсії з боку місцевого населення. Деякі жителі, піддавшись пропаганді, починають свідомо шкодити українським військовим, що іноді призводить до самих трагічних наслідків.
«Люди піддаються на провокації, слухають страшилки про ЗСУ. Усе це накладається на воєнний час, страх і втому. Втрата віри, почуття єднання, надії на краще – все це створює вкрай складну ситуацію. Крім того, це життя, іноді якийсь конфлікт між цивільними та хлопцями… Буває, що когось зачепили, або він сам провокував… Потів він наслухається та почне мститися… Скільки вже такого було”, – поділився військових.
Як приклад військовий навів випадок, що стався в березні 2024 року, коли колишній військовослужбовець ЗСУ планував додати отруйну речовину у воду банно-прального комплексу, яким користувався командний склад української армії. На щастя, цій спробі вдалося запобігти, але подібні інциденти демонструють, наскільки серйозною може бути загроза з боку тих, хто піддався ворожій пропаганді.
Тим часом ситуація на Запорізькому напрямку залишається напруженою. Українські військові стикаються не лише з прямими бойовими діями, а й з потужним психологічним тиском, а також із загрозою диверсій з боку місцевого населення. Ці виклики потребують не лише військової, а й інформаційної протидії, а також підтримки з боку суспільства. Бійці продовжують виконувати свої завдання, незважаючи на всі труднощі, але важливо розуміти, що війна – це не тільки бої на передовій, а й боротьба за уми та серця людей.
