З 1 листопада майже на всій території Донецької області запроваджується комендантська година тривалістю 19 годин. Пересуватися без спеціальних дозволів буде заборонено з 16:00 до 11:00 наступного дня.
Відповідний наказ підписав очільник Донецької ОВА Вадим Філашкін.
Виняток зроблено лише для Олександрівської та Черкаської громад. Там обмеження поки що залишаться в незмінному режимі — з 21:00 до 05:00.
Влада пояснює посилення режиму погіршенням ситуації з безпекою та зростанням інтенсивності ударів по населених пунктах регіону. Мешканцям радять заздалегідь планувати пересування та звести поїздки до мінімуму.
Водночас влада знову закликала населення, що залишилося, насамперед сім’ї з дітьми, залишати прифронтові райони. В адміністрації області заявляють, що безпечних територій у регіоні практично не залишилося.
Поки основна увага до фронту прикута до Костянтинівки, Покровсько-Добропільського району та боїв на півдні, на півночі Донеччини протягом останніх місяців розгорталася інша операція. Без гучних анонсів і щоденних повідомлень про “прорив” українські сили поступово змінювали ситуацію на Лиманському напрямку.
15 вересня командир Третього армійського корпусу бригадний генерал Андрій Білецький уперше публічно підтвердив проведення наступальної операції під кодовою назвою “Вівальді”. За даними корпусу, під час її першого етапу українські підрозділи ліквідували осередки російської інфільтрації на площі близько 75 квадратних кілометрів, ще понад 10 квадратних кілометрів деокупували та повністю повернули під контроль Сил оборони село Середнє.
Про результати операції повідомляє Суспільне з посиланням на Третій армійський корпус.
Однак значення того, що відбувається біля Лимана, не зводиться до кількості квадратних кілометрів. За оцінкою Institute for the Study of War, українські дії фактично ліквідували значну частину російського виступу на північ від міста, який Москва могла використовувати для подальшого тиску у напрямку Слов’янська та ширшої Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Що відбувається на Лиманському напрямку – коротко
Третій армійський корпус підтвердив операцію “Вівальді” на півночі Донеччини.
За даними корпусу, близько 75 км² території очищено від російських груп інфільтрації.
Ще понад 10 км² території деокуповано.
Повністю повернуто під український контроль Середнє.
Осередки російської присутності ліквідовували у районах Новоселівки, Олександрівки, Ярової та Корового Яру.
ISW оцінює, що російський виступ на північ від Лимана значною мірою ліквідований.
Бої продовжуються, тому говорити про завершення операції або повний злам ситуації поки зарано.
Що саме підтвердив Третій армійський корпус
Офіційно назву операції та результати її першого етапу розкрили лише 15 вересня. До цього українське командування не повідомляло про масштаб дій, хоча інформація про локальні контратаки й погіршення ситуації для російських підрозділів з’являлася у відкритих джерелах протягом попередніх місяців.
Однією з головних проблем на цій ділянці фронту була російська тактика інфільтрації. Невеликі групи піхоти намагаються проникати між українськими позиціями, накопичуватися у посадках, зруйнованій забудові та населених пунктах і поступово створювати нові осередки присутності.
За словами Білецького, одним із перших завдань корпусу стало саме руйнування цієї тактики.
“Однією зі своїх переваг росіяни вважають тактику інфільтрації… одним із перших завдань Третього армійського корпусу стало її руйнування”.
– Андрій Білецький, командир Третього армійського корпусу
Внаслідок пошуково-ударних дій українські підрозділи ліквідували осередки російської присутності у Новоселівці, Олександрівці, Яровій та біля Корового Яру. Окремим результатом стало повернення повного контролю над Середнім.
75 км² зачистки і 10 км² деокупації – чому це різні цифри
Тут важливо не змішувати два формулювання, які використовує українське командування: “зачищено 75 км²” та “деокуповано понад 10 км²”.
У сучасній війні лінія фронту часто не є суцільною системою окопів. Через масштабне використання безпілотників між основними позиціями утворюються зони, де жодна зі сторін не має постійної щільної присутності.
Російська піхота використовує ці проміжки для проникнення невеликими групами. Кілька військових можуть пройти між позиціями, сховатися у посадці, підвалі чи зруйнованому будинку, дочекатися підкріплення і поступово перетворити таку точку на новий осередок.
Тому частина території, яку корпус називає зачищеною, могла не перебувати під повним російським контролем. Українські підрозділи ліквідовували такі групи й відновлювали можливість контролювати місцевість.
Саме тому просто скласти 75 і 10 та заявити про “звільнення 85 квадратних кілометрів” було б некоректно.
Чому Лиман настільки важливий
Щоб зрозуміти значення “Вівальді”, потрібно подивитися на карту ширше.
Лиман знаходиться на північний схід від Слов’янська. Російські війська протягом тривалого часу намагалися розширювати контроль у районі міста й на північ від нього, створюючи виступ у глибину української оборони.
За оцінкою ISW, російське командування намагалося використати цей напрямок як північну частину значно ширшого задуму щодо українського “поясу фортець” Донеччини – Слов’янська, Краматорська, Дружківки та Костянтинівки.
Оцінка ситуації на північ від Лимана станом на 12 вересня 2026 року. Карта: Institute for the Study of War.
Російський задум передбачав тиск на агломерацію з кількох напрямків. На півночі російські війська намагалися просуватися через Лиманський район, у перспективі вийти до Сіверського Дінця та створити додаткову загрозу Слов’янську.
Паралельно Росія продовжує тиснути зі сходу у напрямку Слов’янська та Краматорська, з півдня – в районі Костянтинівки, а також намагається розвивати дії на Добропільській ділянці.
Таким чином, російський виступ на північ від Лимана був важливий не сам по собі, а як частина ширшої оперативної конструкції.
Що змінили українські контратаки
12 вересня ISW дійшов висновку, що українські сили протягом останніх місяців значною мірою ліквідували російський виступ на північ від Лимана.
На думку аналітиків, це порушило російський план широкого охоплення українського оборонного району з півночі.
Російському командуванню тепер може знадобитися перегляд планів на цьому фланзі, особливо якщо українським силам вдасться стабілізувати оборону уздовж природних рубежів у районі річки Чорний Жеребець.
При цьому ISW застерігає, що остаточна форма лінії фронту на окремих ділянках залишається не до кінця зрозумілою. Усередині колишнього виступу ще можуть діяти окремі російські групи.
Чому карти фронту могли не показувати реальну картину
Одна з особливостей нинішньої війни – велика різниця між формальною лінією на карті й фактичним контролем на місцевості.
Безпілотники створюють широку зону ураження, в якій обом сторонам складно постійно тримати велику кількість людей і техніки.
Через це невеликі групи можуть перебувати далеко попереду основних позицій, але це ще не означає стабільного контролю над усією територією між ними.
Саме тому незалежним аналітикам потрібні геолоковані фото, відео та інші докази, перш ніж перемальовувати карту.
Reuters також зазначає, що незалежно визначати точну лінію територіального контролю зараз надзвичайно складно через створену дронами широку “сіру зону” вздовж фронту.
Операція проходила в умовах інформаційної тиші
Сам Андрій Білецький наголосив, що перший етап “Вівальді” проводився без зайвого інформаційного супроводу.
Це частково пояснює, чому для широкої аудиторії зміни на північ від Лимана стали очевидними лише тоді, коли про них уже вирішило говорити командування.
Назва операції відсилає до “Чотирьох пір року” Антоніо Вівальді.
“У Вівальді, як відомо, чотири сезони. І це – лише перший із них”.
– Андрій Білецький
Водночас командир корпусу закликав не намагатися вгадувати подальші плани Сил оборони за відкритими картами.
Удари по російській логістиці
Ще одна складова операції – не лише витіснення російської піхоти, а й руйнування системи її забезпечення.
За інформацією Третього армійського корпусу, українські підрозділи безпілотних систем перерізали частину російських логістичних маршрутів на напрямку.
Командування стверджує, що противнику довелося змінювати систему зберігання та постачання паливно-мастильних матеріалів.
Зокрема, за даними корпусу, частину цієї інфраструктури росіяни перенесли у Воронезьку область РФ.
Це твердження наразі залишається заявою української сторони і не має повного незалежного підтвердження.
Що відомо про втрати російських військ
За даними Третього армійського корпусу, під час першого етапу операції удару було завдано по боєздатності підрозділів російських 20-ї та 25-ї загальновійськових армій.
Українське командування заявило про приблизно 1500 втрат російського особового складу, понад 12 тисяч знищених або уражених безпілотників, а також сотні одиниць бронетехніки, артилерійських систем та автомобільної техніки.
Незалежно підтвердити всі ці цифри у повному обсязі наразі неможливо.
Що відомо
Статус інформації
Повернення Середнього під контроль ЗСУ
Офіційно заявлено українським командуванням
Зачистка районів Новоселівки, Олександрівки, Ярової та Корового Яру
Дані Третього армійського корпусу
Близько 75 км² очищено від інфільтраційних груп
Заява українського командування
Понад 10 км² деокуповано
Заява українського командування
Близько 1500 втрат РФ
Оцінка 3-го АК, повністю незалежно не перевірена
Ліквідація значної частини виступу на північ від Лимана
Оцінка ISW
Хто брав участь в операції
Третій армійський корпус назвав низку підрозділів, які брали участь у першому етапі.
60-та окрема механізована бригада;
125-та окрема важка механізована бригада;
батальйонна тактична група 3-ї штурмової бригади;
3-й окремий розвідувальний батальйон;
25-й окремий протитанковий батальйон корпусу;
66-та окрема механізована бригада;
85-та тактична група 8-го полку ССО;
спецпідрозділ ГУР “Артан”;
10-й мобільний прикордонний загін “ДОЗОР”.
Сам корпус описує одну з ключових складових сучасних дій як поєднання безпілотників, роботизованих систем і піхоти.
Це не почалося 15 вересня
Офіційне повідомлення про “Вівальді” не означає, що операція почалася у день її оприлюднення.
ISW пише про українські контратаки на північ від Лимана, що тривали протягом кількох місяців. Поступово вони руйнували російський виступ і змушували підрозділи РФ залишати частину позицій.
Тому нинішні події правильніше розглядати не як раптовий прорив, а як результат тривалої роботи: стримування противника, ударів по логістиці, боротьби за перевагу у використанні безпілотників, зачистки зон інфільтрації та локальних штурмових дій.
Російські атаки продовжуються
Українські військові на Донеччині. Фото: 81 окрема аеромобільна Слобожанська бригада ДШВ ЗСУ / Суспільне.
Українські успіхи не означають, що російські війська залишили Лиманський напрямок або відмовилися від подальших наступальних дій.
За даними Генерального штабу ЗСУ, російські підрозділи продовжують атакувати у районі Лимана та сусідніх населених пунктів.
15 вересня Суспільне повідомляло про вісім атак РФ на Лиманському напрямку за попередню добу.
Тобто йдеться не про обвал російського фронту, а про боротьбу за оперативну ініціативу, в якій українські сили на цій ділянці змогли перейти від переважно оборонних дій до активного нав’язування противнику власного темпу.
Чи можна назвати “Вівальді” великим контрнаступом
Поки що таке формулювання було б передчасним.
Після кампаній попередніх років слово “контрнаступ” часто асоціюється з масштабними механізованими угрупованнями, проривом укріпленої лінії та швидким просуванням на десятки кілометрів.
На Лиманському напрямку ми бачимо іншу модель.
Це поєднання тривалого виснаження противника, ударів по логістиці, боротьби безпілотних систем, виявлення малих російських груп, локальних штурмів та поступового повернення контролю над місцевістю.
В умовах, коли великі концентрації техніки та піхоти швидко потрапляють під спостереження дронів, наступальні дії стають більш розосередженими і зовні можуть виглядати значно менш видовищно.
Чому результат важливіший за квадратні кілометри
У війні виснаження територія має різну оперативну цінність.
Десять квадратних кілометрів відкритої місцевості і десять квадратних кілометрів, які дозволяють створити плацдарм для наступу на велике місто, – зовсім різні речі.
Саме тому оцінювати “Вівальді” лише через площу повернутої території було б помилкою.
Якщо російський виступ на північ від Лимана справді був важливим елементом задуму щодо тиску на північний фланг Слов’янсько-Краматорського оборонного району, його ліквідація змушує російське командування вирішувати нові проблеми.
РФ необхідно стабілізувати лінію фронту, відновлювати логістику, зупиняти українські контратаки та вирішувати, чи перекидати на цей напрямок додаткові резерви.
Що залишається невідомим
Попри перше офіційне розкриття інформації, навколо операції залишається багато невідомого.
Немає повного незалежного підтвердження заявлених російських втрат. Остаточні межі українського просування продовжують уточнюватися. Не оприлюднені завдання наступних етапів операції.
Також не варто автоматично сприймати будь-які стрілки на OSINT-картах як майбутні напрямки українського наступу.
Командування свідомо залишає подальший задум закритим.
Що буде далі
Найближчим часом головним показником стане здатність українських сил закріпити досягнуті результати.
Важливо буде стежити за тим, чи зможе Росія відновити наступальний темп на північ від Лимана, чи перекидатиме сюди додаткові сили та чи продовжаться українські локальні наступальні дії.
ISW допускає, що російському командуванню доведеться переглядати попередній задум на північному фланзі Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Водночас альтернативою для РФ може бути спроба знову посилити тиск безпосередньо на Лиман і повернути втрачені позиції.
“Вівальді” без зайвого шуму
Операція на Лиманському напрямку поки не виглядає як класичний великий контрнаступ. Але саме це може бути однією з її головних особливостей.
Українські сили протягом тривалого часу діяли без гучних анонсів, поступово ліквідовуючи російські групи, порушуючи логістику та змінюючи конфігурацію фронту на північ від Лимана.
15 вересня військові вирішили, що про результати першого етапу вже можна говорити відкрито: Середнє повернулося під український контроль, низку районів очищено від російських груп, а виступ, який створював потенційну загрозу північному флангу Слов’янська, за оцінкою незалежних аналітиків, значною мірою ліквідований.
Це ще не означає стратегічного перелому на Донбасі. Російська армія продовжує наступати на інших ділянках і, ймовірно, намагатиметься стабілізувати ситуацію біля Лимана.
Але події останніх місяців показують: фронт рухається не лише в одному напрямку, а українські сили на окремих ділянках здатні не просто стримувати противника, а змушувати його відступати та переглядати власні плани.
І якщо назва “Вівальді” справді відсилає до чотирьох сезонів, то оприлюднений 15 вересня результат – лише перший із них.
Російські сили активізували дії одразу на кількох напрямках, зокрема поблизу Федорівки та Синельникового, що свідчить про спроби противника розвинути локальні наступальні ініціативи.
Про це повідомляє аналітичний проєкт DeepState після оновлення інтерактивної карти бойових дій.
Зафіксовано нові тактичні просування російських підрозділів і на інших ділянках фронту. Зокрема, мова йде про околиці населених пунктів Залізнянське та Яблунівка в Донецькій області.
“Ворог просунувся поблизу Федорівки та Синельникового”, – йдеться в повідомленні аналітиків.
Також зміни відображені й у Запорізькому напрямку, де противник намагається покращити свої позиції. Аналітики наголошують, що ситуація на фронті залишається динамічною, а дані карти оновлюються в режимі, максимально наближеному до реального часу.
У разі виявлення неточностей або помилок користувачів закликають повідомляти про це через спеціальний додаток проєкту для подальшої верифікації інформації.
За інформацією видання, така тактика може призвести до загрози оточення стратегічно важливих міст Оріхів і Гуляйполе, що, в свою чергу, може створити загрозу для оборони Запоріжжя.
“The Telegraph” пише, що стримування російських військ на даному напрямку відіграє важливу роль у захисті південних кордонів. У той же час українські сили, сконцентровані на контратаках біля Покровська, роблять південно-східний фронт більш схильним до постійних атак.
“За даними українських карт, за шість тижнів російські війська просунулися приблизно на 19 миль (30 км) в цьому районі”, – наголошується в статті.
Аналітики фіксують посилення російського наступу в останні тижні. За даними Institute for the Study of War, Москва може застосувати тактику оточення Гуляйполя з північно-східного напрямку. Для цього планується використовувати невеликі групи, які будуть намагатися прорвати українські оборонні рубежі.
Майкл Кофман, військовий оглядач, зазначив, що основна увага в поточних подіях прикута до боїв за Покровськ. Однак значна частина російського наступу розгортається на південно-західному напрямку.
Оборонні позиції України навколо Гуляйполя стають все більш роз’єднаними. Цей район, очевидно, не є пріоритетним для Росії та України. Контратака в Покровську вказує на те, що для стабілізації ситуації в інших регіонах, включаючи Запоріжжя, залишається недостатньо сил.
Кофман також підкреслив, що дії російських військ залишаються “тактично неефективними”. Часто вони заявляють про захоплення позицій, які насправді не були досягнуті.
На думку ряду аналітиків, Москва прагне змусити Україну направити додаткові сили в Запорізьку область, відволікаючи їх від головного напрямку в районі Покровська.
Українські війська не зможуть безпечно і організовано вивести свої сили з неокупованої частини Донецької області, поки не буде повного припинення вогню на всій території конфлікту.
Про це йдеться в звіті Американського інституту вивчення війни (ISW).
Відхід українських військ з решти частини Донецької області, який, на думку Інституту вивчення війни, став би значним кроком назад у військовій і політичній стратегії, без повного припинення вогню, що включає далекі удари і всю активність на лінії фронту, може призвести до серйозних наслідків як для відступаючих українських військ, так і для тих, хто залишається в тилу в Харківській області.
Зокрема, Кремль не виступив з ініціативою про тимчасове припинення бойових дій, яке дозволило б українським військовим безпечно відступити за межі Донецької області і гарантувати безпеку тилових районів від можливих повторних атак з боку Росії на флангах.
Адміністративна межа Донецької області знаходиться на значній відстані від основної лінії оборони України в регіоні, яка відома як “лінія фортець”. Навіть якщо Москва оголосить про припинення вогню, яке дозволить українським військам покинути Донецьку область, зберігається ризик відновлення російських наземних атак і обстрілів. Це становить небезпеку для українських військових як на передовій, так і в тилових районах.
Виведення українських військових сил, швидше за все, спричинить значне зосередження військ уздовж головних доріг України та оборонних укріплень, які, ймовірно, стануть мішенями для ворожої авіації, безпілотників та артилерії. Ці атаки послаблять боєздатність українських військ, зокрема їхню здатність протистояти поновленим спробам Росії просунутися в Харківську область з правого флангу або з Донецької області.
Російські війська в Донецькій області можуть розбити відступаючі українські сили і підірвати їхню здатність будувати нові укріплення в Харківській області, зробили висновок експерти
Удари агресора також позбавлять українські війська можливості утримувати свої позиції на східному березі річки Оскол і створять умови для подальшого просування російських військ у Харківську область з Донецької та Луганської областей. Отже, часткове припинення вогню, яке не поширюється на військові дії Росії в Харківській та Луганській областях, буде недостатнім для гарантування безпечного виведення українських сил з решти Донецької області, зробили висновок експерти.
Якщо Україна погодиться на передачу територій Донецької області в ході можливих переговорів про припинення конфлікту, вона може втратити стратегічно важливу лінію оборони, яка протягом 11 років протистояла російській агресії.
Новий аналітичний звіт Інституту вивчення війни (ISW) розкриває цю тему.
Йдеться про так звану лінію оборони, яка являє собою укріплений рубіж, що включає в себе ключові міста Донбасу: Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку, Олексієво-Дружківку та Костянтинівку. З 2014 року ці міста залишаються під контролем України і відіграють важливу роль як логістичні та адміністративні центри. Протяжність укріпленої лінії становить близько 50 кілометрів.
“Втрата фортечної смуги означає втрату головної лінії оборони, яка більше десяти років стримувала російські війська на Донбасі”, – зазначають в ISW.
Збройні сили України утримують цю лінію з 2014 року, після того як регіон був звільнений від проросійських сил. В ході повномасштабного конфлікту в 2022-2023 роках Росія не змогла захопити Слов’янськ та інші міста в цьому районі, незважаючи на інтенсивні атаки. Більш того, контрнаступ української армії дозволив відкинути противника на значну відстань.
Експерти звертають увагу на те, що втрата цієї позиції без чітких гарантій припинення вогню може спровокувати нову атаку російських військ на сході.
В даний час російські військові активно діють на південно-західному напрямку, прагнучи оточити “пояс фортець”. Особлива увага приділяється районам Торецька і східної частини Покровського району.
У лютому 2025 року в ці райони були передислоковані підрозділи 20-ї та 150-ї мотострілецьких дивізій з району Курахово. У травні до них приєдналися сили 39-ї мотострілецької бригади.
“Спроба оточити укріплену українську оборонну лінію буде для Росії довгим і дорогим завданням”, – зазначають у звіті ISW.
Поблизу населених пунктів Полтавка, Торецьк і Щербинівка, розташованих у Донецькій області, було помічено пересування російських військових.
Водночас противник здійснив просування в районі населеного пункту Воскресенка, який знаходиться в Донецькій області неподалік від адміністративного кордону з Дніпропетровською областю.
Російські війська посилюють натиск на українські позиції біля Добропілля. Це місто – останній великий населений пункт перед повним оточенням Покровська.
Захоплення Покровська дозволить Росії встановити повний контроль над Донецькою областю, яка залишається важливим елементом у стратегії Кремля.
За інформацією, наданою виданням, ключова транспортна магістраль, яка веде до Покровська, фактично не функціонує через атаки безпілотних літальних апаратів і засідки.
Щоб досягти своїх позицій, військовослужбовці тепер переміщаються пішки, часом долаючи відстані до 20 км, несучи з собою спорядження.
У неділю вранці російські військові влаштували пастку для українського підрозділу в Родинському. Цей невеликий населений пункт має важливе стратегічне значення: контроль над ним дозволяє росіянам отримати доступ до мережі доріг, які підтримують українську оборону.
З захопленням Родинського Україна втратила ще один маршрут постачання, тепер до Покровська веде тільки один логістичний шлях.
Представники збройних сил України заявляють, що через активне використання противником безпілотних літальних апаратів пересування на автотранспорті стало практично неможливим.
В умовах загострення бойових дій в районі Добропілля та Костянтинівки ситуація стає все більш напруженою. За словами військовослужбовців, взяття під контроль Покровська вже не здається неможливим, це лише питання часу.
У разі захоплення Покровська лінія фронту від Павлограда пролягатиме через відкриті сільськогосподарські землі, що створить серйозні проблеми для української армії, повідомляє The Telegraph.
“Тепер питання не в тому, чи захоплять Покровськ, а в тому, коли це відбудеться… Деякі солдати передбачають, що він може впасти протягом декількох днів, інші – тижнів. Зараз мало хто говорить про невизначеність, тільки про терміни”, – підкреслює видання.
Успіхи російських військових пов’язують з елітними підрозділами безпілотних літальних апаратів, які раніше були розміщені в Курську, а тепер передислоковані під Покровськ. Ймовірно, президент Росії приділяє особливу увагу цьому місту і задіює всі наявні сили для його взяття під контроль.
Водночас політичні кроки можуть принести надію. Президент США Дональд Трамп висунув ультиматум Кремлю з вимогою розпочати мирні переговори протягом 10 днів. Однак українські військові не впевнені, що зможуть утримувати позиції навіть до цього терміну.
Зокрема, сили противника встановили контроль над населеними пунктами Зірка у Волноваському районі Донецької області та Білогорівка у Сєвєродонецькому районі Луганської області.
Також було зафіксовано просування противника в районі Радьківки в Куп’янському районі Харківської області, Новоторецького і Коптєвого в Покровському районі Донецької області, а також у районі Комарі у Волноваському районі Донецької області.
