Три країни поставлять Україні сучасні системи протиповітряної оборони на мільйони доларів

Швеція, Литва та Ірландія нададуть Україні системи протиповітряної оборони, що включають мобільні ракетні установки, артилерійські знаряддя і радари. Вартість цього обладнання обчислюється мільйонами доларів.

Про це йдеться в оглядовій статті Forbes.

Як підкреслює аналітик Девід Акс, європейські партнери активно співпрацюють, щоб заповнити прогалини в галузі безпеки.

Наприклад, Швеція надасть артилерійські знаряддя Tridon виробництва Saab, а також пускові установки Saab RBS 70 спільно з Литвою. Ірландія, зі свого боку, поставить радари Giraffe, також розроблені Saab у Швеції.

Як пояснює Акс, RBS 70 – це “стара добра” система протиповітряної оборони, яка використовує 30-кілограмові ракети з лазерним наведенням. Ці ракети можуть вражати літаки, вертольоти і безпілотники на відстані до п’яти кілометрів і на висоті до трьох кілометрів.

Для транспортування і установки системи потрібно всього три людини, а сама установка займає не більше двох хвилин.

Система RBS 70, встановлена на вантажному автомобілі, дає змогу виявляти цілі на відстані до 50 кілометрів. Радар може передавати координати цілі екіпажу ракети або кабелем, підключеним до пускової установки.

Оператор отримує візуальний і звуковий сигнал від пускової установки, коли ціль виявлено.

Як повідомив Акс, на початку 2023 року Україна отримала перші системи RBS 70 і Giraffe зі Швеції. Їх направили до 47-ї та 93-ї механізованих бригад, а також, можливо, до інших підрозділів.

Проте гармата Tridon – це інновація у сфері постачання озброєння в Україну.

“По суті, це вантажна версія знаменитої шведської 40-міліметрової гармати Bofors. Tridon підключається до тієї самої командної та контрольної мережі, що й Giraffe та RBS 70. Крім того, ця скорострільна гармата здатна випускати кілограмові снаряди на відстань до чотирьох миль (6,5 кілометра), що дає їй змогу вражати як бронетехніку, так і літаки”, – пише Акс.

Аналітик зазначає, що з отриманням цього озброєння Росія зазнає ще більших втрат у повітрі. Також важливим і несподіваним стало те, що нейтральна Ірландія почала постачати Україні критично важливе військове обладнання.

“Навіть якщо Україна воюватиме без підтримки США, вона не зможе битися самотужки. Дедалі сучасніша зброя надходить з інших європейських країн”, – підкреслює Акс.

Мінкульт України забронював працівників телеканалів та ЗМІ, що беруть участь у телемарафоні

Міністерство культури та інформаційної політики України ухвалило рішення про бронювання працівників низки телеканалів та медіа, які беруть участь у національному телемарафоні, а також кількох незалежних видань.

Повідомлення про це з’явилося на сайті Міністерства.

До переліку заброньованих працівників увійшли співробітники телеканалів “Ми-Україна”, “5 канал”, “Еспресо”, “1+1”, “Прямий”, “Інтер”, ICTV, “Новий канал”, “СТБ”, Freedom, “Дом”, “Оце ТБ” та кількох регіональних мовників.

Також бронювання отримали представники таких видань, як “Українська правда”, “НВ”, “Подробиці”, а також працівники радіо “Мелодія FM”.

Таке рішення було ухвалене в межах забезпечення безперервної роботи українських медіа в умовах воєнного стану та інформаційного протистояння. Бронювання працівників дозволяє їм залишатися у складі редакцій, продовжуючи виконувати професійні обов’язки.

Раніше повідомлялося, що у Мінкульті розглядають можливість розширення списку медіа, що можуть отримати бронювання.

Демографічна яма на десятиліття: як масовий відплив українців змінює країну

Повномасштабна війна, розпочата у лютому 2022 року, спричинила один із найбільших міграційних криз в Європі від часів Другої світової війни. За період 2022–2025 років з України виїхала безпрецедентна кількість людей. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ), до лютого 2025 року у світі налічувалося близько 6,9 млн українських біженців.

Переважна більшість мігрантів — близько 6,3 млн — перебуває в європейських країнах станом на початок 2025 року. Найбільше українців прийняли держави ЄС, зокрема Польща (близько 1 млн біженців) та Німеччина (понад 1,2 млн). Водночас значна кількість громадян України опинилася у Росії й Білорусі — орієнтовно до 1,3 млн осіб наприкінці 2023 року, здебільшого зі східних областей, які не контролювалися українським урядом.

Динаміка відпливу

Найбільша хвиля виїзду сталася в перші тижні повномасштабного вторгнення: лише у березні 2022 року Україну покинуло близько 2,5 млн людей. Коли навесні–влітку 2022 року ситуація трохи стабілізувалася, частина громадян почала повертатися, і з травня до вересня кількість тих, хто приїздив назад, перевищувала число тих, хто їхав уперше. Утім, нові удари РФ восени 2022-го — взимку 2023-го (особливо по енергетичній інфраструктурі) спровокували ще одну хвилю евакуації. Упродовж 2023 року потоки стали циклічними: навесні та влітку чимало людей приїздили додому або здійснювали короткі візити, натомість восени й узимку відплив знову збільшувався.

На початку 2024-го, після новорічних свят, з України виїхало приблизно 110 тис осіб (дехто всього на кілька тижнів повертався додому і знову рушав до ЄС). Улітку 2024 року, через загрозу безпеці під час канікул, додатково виїхало ще близько 200 тис. українців, хоча 111 тис. з них згодом повернулися в липні–серпні. За оцінками Центру економічної стратегії (ЦЕС), до кінця 2024-го за межами України перебувало майже 6 млн громадян. Для порівняння, офіційні дані наприкінці 2022 року свідчили про ~5,7 млн біженців у Європі, а наприкінці 2023-го — близько 6,0 млн. Отже, тенденція до міграційного відпливу тривала вже третій рік війни, хоча темпи дещо знизилися порівняно з першим воєнним роком.

Скільки біженців планують повертатися

Тривалість і гострота війни суттєво послабили прагнення українських біженців повертатися на батьківщину. Якщо на самому початку масштабного конфлікту багато хто сприймав евакуацію як тимчасовий захід, то згодом значна частина людей закріпилася за кордоном на триваліший час. Опитування свідчать, що вперше кількість бажаючих повернутися впала нижче половини. Так, на кінець 2024 року лише 43% українських біженців однозначно або ймовірно хочуть повернутися. Для порівняння, у 2022 році (за іншими оцінками) до 74% тих, хто виїхав, висловлювали бажання повернутися після війни. До 2024-го цей показник зменшився приблизно до 53%, а останні дані CES/Info Sapiens свідчать про частку менш як 50%.

Окремо варто поговорити про довгострокові наслідки для України як у соціально-економічному та гуманітарному плані, так і в політичному:

Різке зменшення населення. Виїзд мільйонів людей, разом зі зростанням смертності та падінням народжуваності, створює масштабний демографічний вакуум. Якщо перед війною (наприкінці 2021 р.) в Україні офіційно налічувалося близько 42 млн громадян, то на початку 2025-го, за різними оцінками, в межах контрольованої урядом території мешкає близько 31 млн. Таким чином, за три роки війни де-факто країна втратила мільйони.

Попри ймовірне повернення певної частини людей, більшість демографічних прогнозів вказує на довгострокове скорочення населення. За оцінками Інституту демографії НАН України, населення може знизитися до 28,9 млн до 2041 року, а до 2051 р. — до ~25 млн. Відповідно, навіть якщо війна припиниться найближчим часом, Україну чекатиме затяжна “демографічна яма”, ймовірно, на десятиліття.

Старіння населення та низька народжуваність. Виїхали переважно жінки та діти; чоловікам призовного віку виїзд обмежено. Така міграція посилила дисбаланс за статтю і віком. Уціліли в Україні переважно військовозобов’язані чоловіки та люди старшого віку. Додатковим чинником стала різка втрата рівня народжуваності (із ~1,2 дитини до ~0,6 на одну жінку в 2022–2023 рр.), тоді як смертність зросла через бойові дії й спад якості життя. Усе це веде до прискореного старіння суспільства: менше молоді — більше пенсіонерів, причому навіть після війни, зважаючи на малий коефіцієнт народжуваності.

Зменшення кількості робочих рук. Мільйони осіб працездатного віку, що виїхали, означають критичний дефіцит робочої сили в Україні. Серед них багато кваліфікованих спеціалістів: лікарів, ІТ-фахівців, вчених. Паралельно сотні тисяч людей залучені в ЗСУ або мають бойові травми, що обмежує їхню участь у цивільній економіці.

“Витік мізків”. Особливо боляче для країни, що втрачає висококваліфікованих спеціалістів, здатних рухати інновації. Їхнє повернення після війни під питанням, оскільки багато хто вже інтегрувався в ринки праці країн ЄС. Без цих людей відбудова та модернізація України можуть застопоритися.

Структурні зміни в зайнятості. Через мобілізацію та виїзд жінок відбулися «розриви» у деяких галузях: у медицині, освіті, сфері послуг. У перспективі створюється ризик, що навіть коли війна завершиться, недостатньо буде медсестер, учителів, соціальних працівників і т.д. Натомість ветерани, що повернуться з фронту, потребуватимуть пере- або донавчання.

Різке зниження числа платників податків і внесків до пенсійного фонду, з іншого боку — збільшення відсотка осіб похилого віку та людей з інвалідністю (як через бойові поранення, так і через старіння) — створює величезне навантаження на соціальне забезпечення. Якщо відсоток працюючих знизився, а пенсіонерів і ветеранів побільшало, то бюджетний дефіцит Пенсійного фонду та системи охорони здоров’я неминуче зростатиме. Пропонуються різноманітні реформи: від переходу на накопичувальну модель до збільшення податкової бази. Проте без розв’язання базових демографічних проблем та без повоєнного відновлення економіки покриття цих витрат буде складним.

Освіта та медицина теж зазнали значних кадрових втрат, адже більшість виїхалих — це жінки, що часто працюють саме в цих галузях. У поєднанні зі зменшенням народжуваності і поточного відтоку дітей потенційно можливе “оптимізування” шкіл чи садочків у майбутньому, тоді як навпаки зросте потреба в геріатричних і реабілітаційних послугах. Висока ймовірність, що в перші повоєнні роки головними викликами будуть не лише відновлення інфраструктури, а й реформа системи надання соцдопомоги для ветеранів.

Зниження внутрішнього попиту. Менше населення означає менший ринок для товарів та послуг. У 2022 році ВВП України впав на ~30% не лише через руйнування економіки, а й через стрімкий відплив людей. У 2023 році на тлі певного стабілізаційного відскоку зростання було слабким, а подальше відновлення впирається в кількість та кваліфікацію робочої сили. За підрахунками, скорочення працездатного населення на 20% від довоєнного рівня ускладнюватиме будь-яке економічне зростання, особливо якщо ключові секторі втратять ядро фахівців. Також постраждали будівельна й торгова сфери, орієнтовані на внутрішнє споживання.

Фінансові наслідки. Відтік людей водночас знизив видатки держави на деякі категорії (наприклад, діти, які тепер у школах за кордоном), але сильно вдарив по податковій базі. Ті громадяни, що працюють за кордоном, не сплачують податки в Україні, водночас у країні зберігається або й зростає потреба у військових і соціальних витратах. Такий дисбаланс призвів до збільшення залежності бюджету від зовнішньої допомоги й кредитів. Довгостроково це невигідно, адже може гальмувати економічний суверенітет країни.

Довгострокові сценарії

Загальний консенсус фахівців вказує, що війна загострила попередні демографічні й економічні загрози. Україна ризикує опинитися в ситуації балканських країн 1990-х, де після військових дій суттєва кількість біженців так і не повернулася додому, пригальмувавши відновлення. Є ризик, що, не створивши умов, ми втратимо ще мільйони людей. У найгіршому варіанті через 10–15 років населення може опуститися нижче 30 млн, а це означатиме суттєве зменшення масштабів економіки і, відповідно, “пастку низького зростання”.

Якщо ж держава застосує продуману політику — закінчить війну, залучить міжнародну фінансову підтримку для швидкої відбудови інфраструктури та забезпечить ефективні стимули для повернення населення, — негативні наслідки можна частково пом’якшити. Найперше, потрібен мир, що зупинить відплив і створить умови для поступового повернення, а також розпочне довготривале відновлення. На додачу слід розглядати і варіант залучення іммігрантів, якщо дефіцит робочих рук залишиться занадто значним.

Чи зможе Україна перетворити тимчасову втечу своїх громадян на виграш у перспективі, залежить від того, як держава впорається з викликом повернення людей, інтеграції ветеранів, стимулювання народжуваності та приваблення інвестицій у нові робочі місця. Від дієвості таких заходів великою мірою залежатиме, чи зможе країна швидко відновитися після важкого воєнного періоду і стати на шлях сталого розвитку.

В Україні з’являться нові спеціалізовані адміністративні суди

У Верховній Раді ухвалили законопроєкт № 12368-1, який передбачає створення Вищого адміністративного суду. Це рішення було прийнято під час другого читання.

Про це повідомив народний депутат Ярослав Железняк.

За ухвалення законопроєкту висловилися 234 народні обранці. Формування Вищого адміністративного суду – це одна з умов Міжнародного валютного фонду, виконання якої дає змогу Україні отримувати фінансову підтримку.

У межах законопроєкту пропонується заснувати два нові судові органи – окружний адміністративний суд та апеляційний адміністративний суд. Окружний адміністративний суд розглядатиме справи в першій інстанції, а апеляційний – розглядатиме скарги на рішення окружного адміністративного суду.

Відбір кандидатів у судді відбуватиметься на конкурсній основі. Наразі документ очікує на підпис голови парламенту і президента.

Для проведення конкурсу необхідно сформувати експертну раду, до складу якої увійдуть по три представники від Ради суддів України та від іноземних організацій.

Стартували торги на розмінування сільськогосподарських угідь

Центр гуманітарного розмінування (ЦГР) проводить тендер на виконання робіт з очищення від вибухонебезпечних предметів сільськогосподарських угідь, заявки на які було подано цього року.

Про це повідомили в Міністерстві економіки.

На початку березня в системі Prozorro пройдуть перші три аукціони., а вже за їх результатами буде визначено остаточну цінову пропозицію та обрано виконавців робіт з розмінування.

“Більше сотні заявок на участь у програмі компенсацій подали українські фермери. Протягом наступних двох тижнів буде визначено переможців, які розміновуватимуть понад 470 гектарів у Харківській та Миколаївській областях”, – сказала Перша віцепрем’єр-міністер України – Міністер економіки України Юлія Свириденко.

Передбачувана вартість робіт з очищення 472,4 га становитиме 28,1 млн гривень. Аукціон проводитиметься за стандартною схемою англійського аукціону, у три етапи з послідовним зниженням початкової ціни.

У повідомленні Міністерства економіки також зазначається, що вартість робіт із розмінування залежить від ступеня забруднення території. Так, на території Харківської області, яка є найбільшою заявленою для розмінування, виявлено 392,1 га землі, де залишилися боєприпаси. Очищення таких ділянок коштуватиме дешевше, ніж тих, де є міни або снаряди, що не розірвалися.

Зеленський: Україна не дозволила Росії “нормалізувати” окупацію Криму

Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія не змогла легітимізувати окупацію Криму завдяки стійкому опору українців.

Про це він написав у своєму Telegram-каналі, повідомляє Цензор.НЕТ.

“Сьогодні день хоробрості й чесності всіх, хто не заплющив очі на окупацію Росією нашого Криму. Але день 26 лютого показав, що буде спротив – спротив Криму, спротив усієї України. Цей день показав, що є та будуть люди, які не приймуть брехню й не здадуть свій дім. Наступні роки після окупації Криму принесли багато горя й цинізму. Багато хто у світі не хотів розуміти, що насправді відбувається”, – наголосив Зеленський.

Президент підкреслив, що Україні вдалося повернути питання деокупації Криму у фокус міжнародної спільноти.

“Ми заснували Кримську платформу. Ми не даємо Росії змоги «нормалізувати» окупацію. Ми звільняємо з полону кримських вʼязнів. Ми продовжуємо боротьбу за право на нормальне життя та гарантії безпеки й стійкого миру для всієї України. Територіальна цілісність, суверенітет і безпека України не є та не будуть предметом будь-яких компромісів. День спротиву в нашому Криму – це день поваги до чесності, до України. І я дякую всім, хто підтримує!”, – додав глава держави.

Нагадаємо, 26 лютого в Україні відзначають День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Ця пам’ятна дата пов’язана з масовим мітингом кримських татар та українців у Сімферополі 2014 року, що відбувся напередодні незаконної анексії. У 2020 році президент Зеленський підписав указ про офіційне встановлення цього дня як щорічної пам’ятної дати.

Суд зобов’язав адміністрацію Трампа оплатити за рахунками іноземних підрядників USAID

Суддя федерального рівня надав Держдепартаменту США термін до вечора середи для оплати всіх рахунків за виконані до 13 лютого роботи.

Про це інформує CBS News.

Держдепартамент США та USAID мали продовжити надання фінансування за контрактами на час розгляду справи, що була ініційована низкою компаній, НКО та установ, що отримують фінансування з іноземних джерел.

Представники цих організацій заявили, що вони не отримали необхідних коштів або були змушені зупинити свою діяльність через дії президента США та подальше розпорядження державного секретаря Марко Рубіо, який на 90 днів призупинив надання іноземної допомоги на розвиток.

Відповідно до розпорядження Алі, USAID разом із Державним департаментом зобов’язані здійснити оплату всіх рахунків, які було виставлено до опівночі 13 лютого.

На терміновому засіданні, що відбулося у вівторок, представник Міністерства юстиції не спромігся надати чітких роз’яснень щодо заходів, яких вжила адміністрація президента США для поновлення фінансування міжнародних програм.

Українські десантники звільнили Котлине від російських окупантів

Військовослужбовці 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ провели успішну бойову операцію на Покровському напрямку.

Про це повідомляє пресслужба ДШВ ЗСУ.

У ході штурмових дій десантники спільно з іншими підрозділами вибили російські війська з населеного пункту, унеможлививши їхнє подальше просування.

На думку військових експертів, захоплення Котлиного могло б дозволити окупантам контролювати важливу транспортну артерію між Покровськом і Дніпром.

Джерело: DeepState

У зв’язку з цим командування Збройних сил РФ направило значні ресурси для атаки на цей населений пункт. Однак українські військові зірвали плани ворога, змусивши його відступити.

За даними аналітиків DeepState, ситуація на цьому напрямку залишається динамічною, однак успішні дії українських сил значно ускладнили реалізацію ворожих планів щодо подальшого просування.

Європа все ще залежить від США: чи зможуть союзники НАТО самостійно підтримувати Україну

Партнери США по НАТО в Європі, як і раніше, перебувають у сильній залежності від Сполучених Штатів.

Про це повідомляє The Telegraph у своїй оглядовій статті.

Президент Франції Еммануель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер прагнуть залучити президента США Дональда Трампа до реалізації свого плану щодо захисту України. Однак, незважаючи на заяви Великої Британії та Франції про збільшення витрат на оборону, викликає сумніви можливість Європи самостійно вирішити українське питання.

Від початку конфлікту європейські держави надали Україні військову допомогу на суму близько 62 млрд євро. Однак очевидно, що розміщення військ на території України та підтримка її безпеки потребуватимуть набагато більших витрат.

На думку аналітика Деніела ДеПетріса, Макрон і Стармер, ймовірно, вважають, що європейці здатні самостійно вирішити цю проблему. Це може статися за умови, що адміністрація Трампа надасть підтримку у вигляді повітряної підтримки, розвідки, рекогносцировки і спостереження, а також протиповітряної оборони. Однак усе залежатиме від готовності Вашингтона захищати Україну та її європейських союзників у разі порушення Росією будь-якого перемир’я – а саме цього адміністрація Трампа прагне уникнути.

“Якщо виключити з рівняння США, то європейські сили підтримки в Україні можуть зіткнутися з серйозними проблемами. Союзники Вашингтона по НАТО в Європі, як і раніше, сильно залежать від США в галузі нанесення ударів на великі відстані, командування і управління, розвідки і спостереження (ISR), зокрема супутникового зв’язку, а також дозаправлення в повітрі. Крім того, виробництво боєприпасів у Європі, як і раніше, перебуває на низькому рівні”, – пише він.

Крім цього, збройні сили європейських країн мають лише обмежену кількість сучасних систем протиповітряної оборони. Деякі держави, такі як Німеччина і Польща, не бажають надавати їх Україні, побоюючись за власну безпеку.

Євросоюз також не зміг виконати вчасно обіцянку надати українській армії один мільйон 155-мм артилерійських снарядів. У результаті довелося шукати їх на складах колишніх країн Варшавського договору.