У ЄС позитивно оцінили наміри США надати гарантії безпеки Україні

У Євросоюзі привітали заяву Дональда Трампа щодо готовності США надати гарантії безпеки Україні.

Про це повідомляє The Guardian з посиланням на речницю Єврокомісії, яка прокоментувала нещодавню розмову Трампа з європейськими лідерами.

За її словами, ЄС вітає будь-які зусилля, що сприяють зміцненню здатності України до самозахисту, незалежно від того, як саме США дійшли до такого рішення. Основним, на думку речниці, є сам факт наміру надати гарантії.

Раніше видання Politico повідомило, що під час телефонної розмови з європейськими лідерами Трамп висловив готовність надати Україні гарантії безпеки, але за умови, що ці зобов’язання не будуть пов’язані з НАТО.

Цей підхід узгоджується з його раніше озвученою позицією щодо обмеження зобов’язань США у межах Альянсу.

Трамп запропонує Путіну ресурси в обмін на припинення вогню

Міністр фінансів США Скотт Бессент зараз опрацьовує можливі економічні компроміси з Росією, щоб прискорити укладення угоди про припинення вогню в Україні.

Про це повідомляє “The Telegraph”.

Серед пропозицій, що адресовані президенту Росії, зокрема ідея надати доступ до рідкоземельних корисних копалин, які знаходяться на територіях України, зайнятих російськими військами. Два найбільших родовища літію в Україні знаходяться саме в цих районах.

Крім того, як можливий варіант розглядається зняття обмежень на експорт комплектуючих і обладнання для обслуговування російських повітряних суден, значна частина яких стала непридатною для використання через санкції.

За інформацією з джерел, президент Сполучених Штатів Америки розглядає можливість надати Російській Федерації доступ до цінних природних ресурсів, розташованих у Беринговій протоці. Ця протока розділяє Аляску і Росію, відстань між ними становить всього три милі.

Цей регіон володіє приблизно 13% світових запасів нафти і має велике значення для Арктики, де видобувається близько 80% російського газу.

У Польщі заарештували двох підлітків за використання “бандерівських” гасел

У польському Вроцлаві в місті затримали двох сімнадцятирічних українців. Вони розвішували прапори УПА і гасла на честь українського ідеолога Степана Бандери на фасадах будівель і пам’ятниках жертвам Волинської трагедії.

Про це повідомляє поліція Вроцлава.

У містах Вроцлав, Варшава і Домостава сталися інциденти, пов’язані з оскверненням меморіалу, присвяченого жертвам Волинської різанини. Винуватцем виявився 17-річний юнак, повідомляє джерело.

“Завдяки тісній взаємодії служб пропагандистську діяльність, яка підривала історичну пам’ять і внутрішню безпеку країни, ефективно припинили”, – заявили в поліції.

У своєму повідомленні в соціальній мережі “Х” прем’єр-міністр Дональд Туск зазначив, що це не перший випадок, коли громадяни Росії намагаються залучити українців і білорусів до вчинення подібних дій на території Польщі.

Зарплати військових ЗСУ можуть досягти рівня європейських країн

Фінансування військовослужбовців ЗСУ може досягти рівня армій НАТО. Рядові, навіть у тилових частинах, зможуть отримувати до 50 тис. гривень на місяць.

Про це заявляв народний депутат України Руслан Горбенко.

Нардеп Руслан Горбенко заявив, що уряд активно працює над вирішенням цього питання.

“Якщо казати про гідний рівень заробітної плати, про що каже президент, то кінцева ціль — це НАТО”, — наголосив депутат.

Він зазначив, що мінімальна зарплата військовослужбовців країн НАТО становить 2300 євро на місяць.

В першу чергу, збільшення окладів торкнеться тих військовослужбовців, які працюють в тилу і отримують тільки фіксовану заробітну плату без додаткових виплат.

Згідно із затвердженим планом, планується підвищення рівня матеріального забезпечення особового складу тилових підрозділів, а також військовослужбовців, які беруть участь в бойових діях.

Так, передбачається, що рядові отримуватимуть 50 000 гривень на місяць, сержанти — від 70 000 гривень і більше, а молодші офіцери — 75-80 тис. гривень.

У Ростові-на-Дону дрон влучив у житловий будинок, є постраждалі

У центрі Ростова-на-Дону в багатоповерховий житловий будинок влучив дрон, який, за даними російських ЗМІ, був українського виробництва типу “Аеропракт” – “Летюча лисиця”.

Про інцидент повідомили очевидці, за словами яких безпілотник пролетів над містом за кілька хвилин до вибуху.

Дрон влучив у будинок на перехресті вулиці Тельмана та Газетного провулку. В результаті удару пошкоджено щонайменше 10 квартир.

Джерело: Telegram-канали

За офіційною інформацією, постраждали п’ятеро осіб, троє з них – мешканці пошкодженого будинку, ще двоє – перехожі.

Із зони ураження евакуйовано близько 50 людей. На місці працюють рятувальні служби, обставини події зʼясовуються. Російська сторона покладає відповідальність за інцидент на Збройні Сили України.

МЗС Угорщини звинуватило Україну в атаці на російський нафтопровід “Дружба”

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто звинуватив Україну в нічному нападі дронів на ключову розподільну станцію нафтопроводу “Дружба” в Брянській області Росії.

Про це він написав на сторінці у Facebook.

У міністерстві зазначили, що наразі Угорщина є головним постачальником електроенергії для України. Без участі Будапешта енергетична безпека України була б значно менш стабільною.

У цьому контексті атака України на нафтопровід “Дружба”, який забезпечує постачання нафтопродуктів до Угорщини і відіграє ключову роль в енергетичній безпеці країни, викликала обурення.

“Ми вимагаємо від України не наражати на небезпеку енергопостачання нашої країни і зупинити удари по маршрутах поставок енергоресурсів до Угорщини. Ми, угорці, не беремо участі в цьому конфлікті і не хочемо, щоб він стосувався нас”, – заявив він.

В ніч на 13 серпня сили ракетних військ і артилерії, а також підрозділи безпілотних систем Збройних сил України та Головного управління розвідки Міністерства оборони України завдали удару по нафтоперекачувальній станції “Унєча”, розташованій у Брянській області Російської Федерації. Ця станція є частиною магістральної мережі нафтопроводу “Дружба”.

Командир частини придумав “командний пункт на папері”

Працівники ДБР затримали командира військової частини на Чернігівщині та трьох його підлеглих офіцерів. Військові незаконно оформляли виплати солдатам, які нібито працювали в неіснуючому штабі.

Про це повідомляє ДБР

Згідно з інформацією, отриманою в ході розслідування, у 2024 році керівник сформував фіктивний командний пункт, де, за документами, несли службу 14 військовослужбовців. Однак насправді вони не виконували жодних обов’язків, а майже рік проводили час на свій розсуд. За це вони отримували додаткову плату в розмірі 2000 гривень за кожен “вихід на чергування”. Після отримання коштів військові передавали частину грошей керівнику та його спільникам.

П’ять військовослужбовців виконували для начальника частини різні особисті доручення: займалися ремонтом його приватного будинку, будували гостьовий будинок на тій же ділянці і займалися облаштуванням квартири, що належала його синові.

Також командир допоміг уникнути служби ще одному військовослужбовцю, який в робочий час займався ремонтом автомобілів неподалік від частини і отримував за це гроші.

Решта військовослужбовців проводили час служби, як їм заманеться. В результаті незаконної діяльності, згідно з інформацією, отриманою від ДБР, держава зазнала збитків у розмірі понад два мільйони гривень.

Чотирьом офіцерам пред’явили звинувачення у злочинах, скоєних організованою групою. Суд наклав арешт на їхнє майно.

Зеленський проведе зустріч зі Стармером у Лондоні

Президент України Володимир Зеленський відвідає резиденцію прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера в Лондоні 14 серпня.

Про це повідомляє “Sky News”.

В офісі прем’єр-міністра Великої Британії не повідомили, про що будуть переговори політиків.

Водночас у публікації підкреслюється, що візит Зеленського відбудеться незадовго до зустрічі президента США Дональда Трампа і глави Росії Володимира Путіна на Алясці, де планується обговорити заходи щодо припинення вогню в Україні.

Востаннє Стармер приймав Зеленського на Даунінг-стріт у червні.

Війна війною, а багатії багатіють: як розшарування може зруйнувати країну зсередини

Українське суспільство в умовах затяжної війни та економічної кризи розкололось на два різко контрастні світи. З одного боку – фронт, постійна мобілізація, втома і непоправні втрати. З іншого – блискучі автомобілі, елітна нерухомість і навіть закриті вечірки поза межами країни для обраних. Один український паспорт – але два цілком різних досвіди життя.

Поки одні громадяни щодня ризикують життям, інші, здавалося б, живуть у паралельній реальності постматеріального комфорту. Така соціальна прірва стає дедалі очевиднішою і несе загрозу: влада ризикує проґавити момент, коли накопичене обурення “низів” може вилитися у внутрішні бунти через зростаючу несправедливість.

Нерівність доходів та статків в Україні досягла історичного максимуму за роки незалежності. За офіційними даними Державної податкової служби, лише за підсумками 2024 року кількість гривневих мільйонерів зросла на 6 600 осіб, перевищивши 17 000 людей. Загалом ці заможні українці задекларували понад 253,6 млрд грн доходів. Ця цифра вражає на тлі воєнних реалій: доки у прифронтових шпиталях не вистачає базових ліків для поранених, в країні стрімко множиться каста надбагатіїв.

Показовим є і бум дорогих покупок навіть у розпал бойових дій. До кінця третього року війни дедалі більше українців відчувають дисонанс: поки військові просять допомогти з машинами для фронту, в українських містах з’являється все більше наддорогих Porsche, BMW, Ferrari та Rolls-Royce. Лише за 2024 рік українці купили майже 70 000 нових авто, витративши на них рекордні 125 млрд грн – це на 14% більше за кількістю і на 18% більше за видатками, ніж попереднього року. Така новина обурила багатьох, адже поки більшість ледве зводить кінці з кінцями, дехто витрачає шалені суми на розкішні іномарки .

Не дивно, що навіть військові відкрито критикують цю показову розкіш. Колишній депутат, а нині солдат Олег Ляшко емоційно звернувся до покупців люксових авто:

“Ви розумієте, що відбувається? Країна насилу тримається під ударами ворога, кожна машина на фронті – на вагу золота, а ви, сволочі, купуєте бентлі…” – обурювався він у відеозверненні.

У соцмережах прості українці також вибухають гнівом:

“В країні війна, а люди багатіють”, – пишуть під фото одеського блогера, що хизується новим Lamborghini за $400 000.

Феномен сучасної України в тому, що навіть війна не завадила формуванню нового шару сверхбагатіїв – фактично воєнних скоробагатьків, чий добробут росте прямо пропорційно інтенсивності бойових дій та обсягам міжнародної допомоги.

А що ж інша, менш помітна Україна? Для мільйонів громадян війна означає боротьбу за виживання у буквальному сенсі. Гуманітарна криза в країні досягає загрозливого рівня. За оцінками ООН, понад 14,6 млн українців (близько 40% населення) потребуватимуть гуманітарної допомоги у 2024 році. З них майже 5 млн людей (15% населення) стикаються з гострим дефіцитом продовольства і не можуть задовольнити базові потреби в харчуванні. Ці цифри – не просто статистика, а відображення реальної біди, яку переживають родини по всій країні.

Такі історії множаться тисячами. За даними широкого соціологічного опитування наприкінці 2024 року, майже 10% українців не мають коштів навіть на їжу. Ще 42% людей можуть дозволити собі лише продукти харчування, але не в змозі оплачувати інші основні витрати – комунальні послуги, ліки чи одяг. Тобто половина населення балансує на межі бідності. Волонтерські фонди та збори стали для багатьох єдиним рятівним колом: саме за рахунок них лікуються поранені, годуються переселенці, споряджаються солдати. Проте й тут не обходиться без гіркого присмаку – час від часу спалахують скандали про розкрадання гуманітарної допомоги чи оборудки нечистих на руку волонтерів. Кожен такий випадок б’є по довірі суспільства і лише посилює відчуття несправедливості.

На тлі таких контрастів суспільні настрої в Україні стають дедалі тривожнішими. Офіційна патріотична риторика дисонує з реальністю, де для одних війна – це окопи і втрати, а для інших – нагода примножити статки. За даними опитування ВГО “Передові правові ініціативи”, на початку 2025 року 89% громадян вважали, що країна рухається в неправильному напрямку. Це приголомшливий рівень недовіри до курсу влади. Люди не відчувають справедливості – і це підточує сам фундамент суспільного договору між владою та народом.

Варто наголосити: українці – далеко не зрадники чи панікери. Наш народ продемонстрував небачену єдність і стійкість перед лицем зовнішнього ворога. Проте терпець уривається, коли замість очікуваної відданості держави люди бачать показуху та байдужість еліт. Поки прості сім’ї віддають останнє на армію, десь у Женеві чи Лондоні гуляють закриті вечірки за участі українських високопосадовців та олігархів. Поки волонтери збирають по гривні на бронежилети, у Кончі-Заспі будуються нові палаци. Цей когнітивний дисонанс стає вибухонебезпечним. Недарма 73% українців, згідно з тим же опитуванням, виступають за мирні переговори – люди втомились і прагнуть бодай якоїсь передишки. І якщо зовнішній фронт згуртував націю проти агресора, то внутрішній фронт – соціальний та економічний – може розколоти її зсередини.

Історія вчить, що поєднання соціальної нерівності, корумпованості еліт і зовнішнього впливу створює вибухову суміш. Напрошуються паралелі з Кубою 1950-х або навіть з українськими реалiями 1917-го. На Кубі перед революцією невелика правляча верхівка жила в розкошах за підтримки з-за кордону, тоді як більшість населення потерпала від бідності та безправ’я. Результат відомий: суспільний вибух змінив політичний ландшафт за лічені місяці. В сучасній Україні багато спільних рис: західна фінансова та військова допомога підтримує чинну владу і військові кампанії, але пересічні громадяни дедалі більше обурені зубожінням та несправедливістю. Формула, що колись привела до революції на Острові Свободи, наявна і тут: зовнішня підтримка еліт + зростаюче збідніння мас + кричуща корупція.

Вражає цинізм ситуації: навіть смерть стала джерелом збагачення для деяких ділків. Експерти відзначають появу цілого класу підприємців, які наживаються на війні – від постачальників амуніції до будівельників “укриттів” з відкатами. Фактично народ опинився в ролі донора двічі: і на фронті, де гинуть найкращі, і в тилу, де з їхніх кишень нечисті на руку чиновники витягають останнє. Така деформація суспільного договору не може тривати безкінечно. Питання, яке все голосніше лунає у розмовах на кухнях і в соцмережах, – вже не стільки про те, хто переможе на фронті, скільки про те, чи виживе Україна як справедлива держава. Чи залишиться тут місце для кожного, хто поклав здоров’я і життя за Батьківщину? Чи цінність людського життя справді стане пріоритетом, а не порожнім гаслом?

Сучасна Україна дедалі більше нагадує державу “двох реальностей”. В одній – народ, що стікає кров’ю на війні та зводить кінці з кінцями в тилу. В іншій – вузька група осіб, котра під гаслами патріотизму будує власний добробут. Ця ситуація не є нормальним наслідком війни, як дехто намагається виправдати, а швидше результат конкретної соціально-політичної моделі, яка вибудувалася останніми роками. Stability for whom? – хотілося б запитати. Поки влада рапортує про “стабільність” і просить у народу ще трохи потерпіти, під поверхнею наростає небезпечне кипіння.

Влада має усвідомити: ігнорувати внутрішній фронт – не менш згубно, ніж програти зовнішній. Якщо уряд і президент Зеленський не почують голос суспільства, не відновлять відчуття справедливості, країні загрожує не лише зовнішня агресія, а й внутрішній вибух. Соціальні бунти в тилу – це саме той небезпечний момент, який можна проґавити, захопившись лише воєнними проблемами. Справедливість і рівність – не абстрактні поняття, а питання національної безпеки. Коли майже 90% людей не вірять у правильність курсу країни, а мільйони живуть у злиднях поруч із новоявленими мільйонерами, потрібні рішучі кроки. Прозоре розслідування корупційних скандалів, справедливий перерозподіл ресурсів, реальна підтримка постраждалих від війни – без цього соціальний мир довго не втримати.

Національна єдність вимірюється не кількістю прапорів на міжнародних самітах, а відчуттям кожного українця, що про нього дбають і його поважають у власній країні. Зараз, як ніколи, Україні потрібен новий суспільний договір – чесний і справедливий. Інакше можемо отримати ситуацію, коли питання буде не в тому, чиї танки на фронті, а чиї люди на барикадах у тилу. Поки ще є шанс, владі слід поглянути правді в очі: стабільність, побудована на ігноруванні соціальної справедливості, довго не протримається. І щоб країна вистояла, цю внутрішню битву за справедливість потрібно починати вже зараз – разом із народом, а не всупереч йому.