Ця історія – про кримського татарина, який після окупації Криму залишив півострів, добровільно став до лав українських підрозділів і з того часу воює за звільнення України. Для Іси Акаєва вибір на користь України був продовженням родинної історії депортації, повернення і боротьби за право жити на своїй землі.
Іса народився в родині кримських татар, депортованих радянською владою у 1944 році з Криму до Узбекистану. Саме там він з’явився на світ, здобув освіту цивільного інженера і зростав у середовищі, де пам’ять про втрачений дім передавалася з покоління в покоління. На початку 1990-х років його родина повернулася до Криму.
До війни Акаєв займався громадською діяльністю та брав участь у подіях Євромайдану. Після початку російської окупації Криму у 2014 році він залишив півострів і добровільно вступив до батальйону “Дніпро-1”. Не маючи бойового досвіду, він ініціював створення добровольчого батальйону “Крим”, який очолив і разом з яким обороняв Маріуполь та брав участь у боях за Савур-Могилу.
Після демобілізації Акаєв продовжив допомагати своїм землякам – кримським татарам, які виїхали на підконтрольну Україні територію. Він займався громадською роботою, зокрема популяризацією кримськотатарських традицій у Вінницькій області, та долучався до ініціатив, спрямованих на підтримку переселенців. З 2021 року очолив благодійний фонд “Кримли” і став заступником керівника громадської організації “Ветан” у Вінниці.
З початком повномасштабного вторгнення Росії Іса Акаєв знову повернувся на фронт. Він брав участь у боях на Київщині, Запорізькому та Херсонському напрямках, а також у районі Бахмута. Паралельно продовжував службу у структурі Головного управління розвідки, де нині має звання молодшого сержанта.
24 жовтня 2022 року окупаційна адміністрація в Криму оголосила Ісу Акаєва у розшук. В Україні він був нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня ще до повномасштабної війни – у серпні 2021 року.
Історія Іси Акаєва – це історія людини, для якої війна з Росією не почалася у 2022-му і навіть не у 2014-му. Вона бере початок з депортації його родини, втрати дому і багаторічної боротьби за повернення Криму. Обравши Україну, він обрав шлях, який для нього є продовженням особистої та колективної історії.
Нагадаємо, раніше ми вже розповідали про вихідців з окупованих територій, які зробили свідомий вибір на користь України. Зокрема, йшлося про історію бійця з позивним Татарин, для якого війна почалася ще у 2014 році в Криму, про українця з окупованої території, який, опинившись у лавах армії РФ, вирішив чинити опір зсередини.
