72 години на відповідь: що не так із планом Заходу проти можливого наступу РФ

Американська газета Financial Times оприлюднила деталі багаторівневого плану реакції США, Європи та України у разі ескалації війни Росією після ймовірного мирного договору. Хоча ця схема виглядає рішучою – вже зараз можна відзначити низку слабких місць.

За даними FT, Київ разом із західними союзниками розробив поетапний механізм реагування на випадок порушення перемир’я з боку РФ. Будь-яке серйозне або систематичне порушення умов припинення вогню має зустріти скоординовану відповідь кількох країн Заходу, включно з військовими заходами. Сценарій виглядає так: у перші 24 години після інциденту Захід готує офіційне дипломатичне попередження Москві, тоді як Україна може одразу застосувати власні сили для локалізації порушення. Якщо бойові дії не вщухають, на другому етапі до реагування долучається спеціальна “коаліція охочих” – група держав ЄС, Британії, Норвегії, Ісландії та Туреччини, які узгодять оборонні кроки для стримування подальшої ескалації. Нарешті, якщо протягом ~72 годин атаки лише розширюються, запускається третій рівень реакції – масштабна спільна відповідь із залученням підтримуваних Заходом сил, включно з американськими військовими. Мета такого жорсткого попередження – позбавити Кремль спокуси безкарно порушувати перемир’я, заздалегідь окресливши наслідки за агресію. План виглядає чітким на папері, однак при ближчому розгляді виникають питання щодо його реалістичності та дієвості.

Нечітка правова основа і критерії порушення

Озвучена “коаліція охочих” не є формальним альянсом на кшталт НАТО, а радше добровільним об’єднанням країн. Вона не підкріплена жодним договором, тож учасники не мають автоматичних юридичних зобов’язань реагувати силою. Це означає, що швидке військове втручання не матиме такої чіткої правової підстави, як, скажімо, стаття 5 договору НАТО про колективну оборону. Ба більше, навіть якщо Україна офіційно запросить контингент союзників (що забезпечило б формально законність їхньої присутності), сам формат коаліції в обхід ООН і НАТО може викликати дискусії щодо легітимності операції. Наразі юридична архітектура майбутньої місії перебуває лише в стадії розробки. Відсутність чітко прописаного мандата сил швидкого реагування та правил застосування сили створює ризики небезпечної двозначності. Особливо це стосується сценарію “примусу до миру” (peace enforcement), коли миротворча місія фактично змушена воювати для припинення порушень – така ситуація юридично набагато складніша, ніж традиційна миротворча діяльність.

Не менш проблемним є і розмиття самого поняття “порушення” перемир’я. План FT оперує категоріями “систематичних чи серйозних” порушень , але хто і як визначатиме, що інцидент уже достатньо серйозний для залучення міжнародних сил? Якщо Росія обмежиться поодинокими провокаціями – скажімо, локальним обстрілом чи запуском дрона – чи стане це підставою активувати коаліцію? Колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес попереджає, що Кремль майже напевно тестуватиме рішучість Заходу дрібнішими провокаціями, тому міжнародний контингент має отримати такі правила дій, щоб негайно реагувати на будь-які порушення без погодження з десятком столиць .

Поки що деталей щодо таких правил немає. Відтак, є ризик, що різні країни по-різному трактуватимуть інциденти: для одних це “дрібниця, не вартує втручання”, а для інших – “початок нового наступу”. Без єдиного чіткого критерію поріг реакції лишається невизначеним, що може паралізувати обіцяну швидкість дій.

Амбітні терміни vs. реальність рішень

Ідея миттєвої відповіді за 24-72 години виглядає рішуче, але наскільки вона реалістична у виконанні? Дипломатичну ноту Москві за добу випустити нескладно, а от перехід до практичних військових кроків за кілька днів – завдання майже безпрецедентне. В реальності західні демократії мають внутрішні процедури ухвалення рішень про застосування сили, які важко “стиснути” у такий короткий проміжок. Наприклад, прем’єр Британії Кір Стармер уже заявив, що після укладення перемир’я британський уряд повідомить парламент, скільки військових може знадобитися, і депутати матимуть голосування з цього питання. Іншими словами, Лондон не відправить солдат автоматично – потрібне схвалення законодавців. Подібні конституційні обмеження існують і в інших країнах Європи: уряди мають отримати мандат парламенту або принаймні пройти консультації, особливо якщо йдеться про бойове розгортання за кордоном. Провести всі юридичні формальності та зібрати контингент буквально за 72 години виглядає надто оптимістично.

Крім бюрократичних зволікань, свій внесок внесе й політична розбіжність інтересів серед самих союзників. Навіть зараз, на етапі планування, не всі провідні країни Заходу горять бажанням вводити свої війська в Україну. Німеччина, яка має одну з найпотужніших армій Європи, прямо заявила, що питання відправки німецьких солдатів на українську територію “не розглядається”. Подібної позиції дотримується і Польща – попри її жорстку риторику щодо Росії, Варшава не планує посилати свої війська в Україну, а обмежиться логістичною та інфраструктурною підтримкою місії. Італія також відкинула можливість участі своїх збройних сил у такому контингенті. Інші держави, як-от Канада, Іспанія, Бельгія, Швеція, Туреччина, висловлюють готовність допомагати у гарантіях безпеки, але без прямого розгортання військ. Фактично тягар потенційної “коаліції охочих” ляже на плечі кількох ключових гравців – насамперед Британії та Франції, які ініціювали цю ідею, і, можливо, меншої групи добровольців. За таких умов цілком імовірно, що в момент кризи серед союзників виникнуть суперечки: хто саме і в якому обсязі має втручатися, чи достатньо підстав для силової відповіді, чи не варто спершу спробувати дипломатію тощо. Ціна рішення – дуже висока, адже йдеться про перспективу прямого конфлікту з Росією. Відтак деякі столиці можуть затягувати час або ставити умови, що підріже крила задуму про блискавичну спільну реакцію. У результаті ініціатива, задумана як демонстрація єдності, може виявитися розірваною внутрішніми сумнівами.

Ескалація, ядерний фактор і слабкість коаліції

Найбільш тривожний аспект – військові ризики самого плану. Якщо дійде до третьої фази і західні війська вступлять у протистояння з російськими, це означатиме прямий конфлікт між державами з ядерною зброєю. Росія однозначно натякала, що розглядає присутність іноземних військ в Україні як пряму загрозу своїй безпеці. В ході мирних переговорів Москва навіть висунула вимогу заборонити будь-які західні контингенти на українській території як умову укладення угоди. Іншими словами, Кремль вже зараз дає зрозуміти: введення НАТОвських чи американських сил після перемир’я може зірвати саму угоду або стати приводом для нової, ще масштабнішої агресії. Вступ військ США чи Європи в Україну теоретично розширює театр війни до протистояння Росії із Заходом напряму. Це той сценарій, якого НАТО намагалося уникати з 2022 року, усіляко відмежовуючись від прямої участі в бойових діях, щоб не спровокувати ядерну ескалацію. Невідомо, якою була б реакція Москви на появу навіть обмеженого західного контингенту: від локальних нападів “гібридними” методами до відкритого застосування авіації чи ракет проти цих сил. У найгіршому випадку, за відсутності стримувальних механізмів, ситуація може вирватися з-під контролю і поставити світ на межу прямого зіткнення ядерних держав.

На додачу виникає питання: наскільки ефективною і сильною буде сама коаліція?  Від початку створення цього формату лунали сумніви, чи здатна Європа виставити достатньо значний військовий контингент, аби справді стримати росіян. За інформацією британської The Times, ще у 2025 році урядові аналітики Британії вважали розгортання великого наземного війська в Україні “надто ризикованим” і прогнозували згортання цих планів. Вони ж оцінили, що вся Європа разом матиме труднощі з відправкою навіть 25 тис солдат до України. Для порівняння, Росія утримує близько 800 тис військових у строю. Литовський міністр оборони влучно підсумував цю диспропорцію: якщо Захід не зможе назбирати бодай 64 тис миротворців, “це виглядатиме слабо – та й насправді це і є слабкість”. Свіжіші оцінки теж не надто обнадійливі. Париж і Лондон, головні ініціатори, у кращому разі говорять про “кілька тисяч” солдатів кожен, причому The Times з посиланням на військових експертів пише, що разом дві країни могли б дати близько 15 тис (по 7,5 тис від Франції та Британії). Це вдвічі менше за цифри 30-60 тисяч, які раніше обговорювалися у форматі коаліції, і навіть ці 15 тис можуть виявитися завищеними, зважаючи на обмежені людські ресурси європейських армій. До того ж, деякі ключові країни (як згадано вище) взагалі не надішлють бойові підрозділи, тож реальне “ядро” сил буде ще меншим.

Такий обмежений контингент, навіть оснащений сучасною технікою, на порядок поступається чисельно російським військам. Це породжує сумніви, чи зможе коаліція справді виконати свою задачу стримування. Очевидно, що без участі США її потенціал виглядає недостатньо переконливим. Наразі офіційно Вашингтон не планує відправляти американські бойові частини до України в межах гарантій – йдеться лише про лідирувачого роль США у моніторингу перемир’я (наприклад, за допомогою дронів, супутників тощо) . Водночас сам факт, що третій етап реакції передбачає можливе залучення військ США, є мовчазним визнанням: без американської сили європейська оборона не витягне. Президент Володимир Зеленський прямо наголошує, що американський “страхувальний трос” є ключовою умовою дієвих безпекових гарантій . Західні аналітики погоджуються: якщо США не дадуть твердих зобов’язань “підстрахувати” європейські війська у разі нового нападу Росії, усі обіцянки Парижа і Лондона залишаться у підвішеному стані. Австрійський військовий експерт Маркус Райзнер застерігає: зараз нема чіткої відповіді, що станеться, якщо розгорнуті в Україні європейські сили зазнають атаки, а США вирішать не втручатися. Без американської підтримки оборонні спроможності Європи різко обмежені – ні тисяч балістичних ракет, ні десятків тисяч ударних дронів, щоб самотужки стримати Росію, союзники не мають. Таким чином, ефективність усієї конструкції “коаліції охочих” напряму залежить від американської участі, яка наразі є під великим питанням.

Задум як сигнал, а не дорожня карта?

Перераховані проблеми наводять на думку, що гучний план швидкої відповіді може бути радше політичним сигналом, ніж реальною готовністю негайно вступити у війну на боці України. Західні лідери хочуть продемонструвати Кремлю максимальну рішучість – мовляв, будь-який зрив миру отримає жорстку відповідь. Цей меседж також покликаний заспокоїти українське суспільство і скептиків всередині НАТО, показавши, що уроки 2014-2015 років засвоєні і “перемир’я на папері” більше не повториться. Однак за лаштунками оптимістичних декларацій помітно бракує конкретики і консенсусу.

Нинішня єдність Заходу щодо підтримки України тримається на тендітному балансі. Коли доходить до прямої воєнної присутності, різні країни бачать різні ризики і “червоні лінії”. До того ж, політичний контекст може змінитися: Сполучені Штати саме входять у виборчий рік, і їхня готовність ризикувати відкритою конфронтацією з РФ далеко не гарантована (тим більше за президентства Дональда Трампа, відомого своєю непередбачуваністю у міжнародних справах). Європейські союзники, хоч і проголосили нову систему безпекових гарантій, фактично визнали, що без чіткого американського “парасолькового” зобов’язання рухатися далі вони не готові. Виходить замкнене коло: план покладається на потужність США, але саме ця складова наразі найменш визначена.

На даному етапі багаторівневий план виглядає більше як превентивне залякування, ніж як детально пророблена операція. Він посилає важливий сигнал Москві про єдність і готовність діяти швидко. Утім, чи зможе ця схема реалізуватися у життя без зволікань і розколів – велике питання. Надто багато змінних: правові процедури, політична воля, воєнні спроможності та ядерний фактор. Кремль відомий вмінням користуватися помилками й слабкостями опонентів. Якщо Захід не подолає власну непослідовність, заявлений план ризикує залишитися паперовим попередженням – грізним на словах, але слабким у практичній реалізації.

Попри всі декларації про “миттєву відповідь”, нинішній формат безпекових гарантій має серйозні вади. Чітка юридична рамка, одностайність союзників і детальне відпрацювання сценаріїв – це три кити, без яких план може провалитися. Щоб справді убезпечити мирну угоду від зриву, Заходу доведеться вкладати більше реальних ресурсів і домовленостей, ніж зараз видно за дипломатичними формулами. Інакше амбітний задум так і залишиться хиткою обіцянкою, випробовуючи на міцність як міжнародне право, так і єдність самих союзників.

Сирський обговорив з головнокомандувачами країн “коаліції охочих” гарантії безпеки для України

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський і начальник Генштабу генерал-лейтенант Андрій Гнатов брали участь у засіданні головнокомандувачів збройних сил країн-членів “коаліції охочих”.

Про це Сирський повідомив у Telegram.

На відеоконференції, яку провели головнокомандувач Збройними силами Франції генерал Фаб’єн Мандон і начальник Штабу оборони Великої Британії головний маршал авіації сер Річард Найтон, детально розглянули, як саме країни-партнери можуть брати участь у реалізації міжнародних гарантій безпеки для України.

Олександр Сирський заявив про відсутність ознак готовності Росії до припинення агресії, що вимагає значного посилення економічного тиску. За його словами, санкції повинні зробити ведення війни фінансово невигідним для Росії.

Серед ключових напрямків взаємодії було виділено підвищення обороноздатності європейських держав і забезпечення стабільних поставок військової допомоги, що є вирішальним фактором для завдання противнику значних втрат на полі бою.

До засідання приєдналися Верховний головнокомандувач Об’єднаними збройними силами НАТО в Європі генерал Алекс Грінкевич і голова Військового комітету ЄС генерал Шон Кленсі. Їхня присутність підкреслила трансатлантичну солідарність у захисті європейського майбутнього України, зазначив Сирський. Він висловив вдячність партнерам за конкретні дії, спрямовані на встановлення справедливого миру та охорону спільних цінностей вільного світу.

Сьогодні в Парижі проходить важлива зустріч коаліції охочих

Президент України Володимир Зеленський прибув до Франції для участі в ключових переговорах. Сьогодні він зустрінеться з лідерами коаліції охочих, Генеральним секретарем НАТО і представниками американської переговорної групи.

Президент оголосив про це 6 січня вдень.

На зустрічі з президентом Франції Емманюелем Макроном обговорювалися конкретні способи, за допомогою яких Україна може протистояти російському терору, а також питання захисту і підтримки нашої держави, що дозволить нам посилити свої позиції на міжнародній арені.

“Дуже ґрунтовно говорили й про дипломатію, наші кроки. Сьогодні в Парижі – найбільш репрезентативна зустріч Коаліції охочих: лідери держав, керівники міжнародних організацій, міністерський рівень та посли. Готуємо важливі політичні кроки”, — наголосив Зеленський.

Макрон оголосив про зустріч Коаліції охочих у Парижі для узгодження гарантій безпеки України

Президент Франції Еммануель Макрон повідомив про проведення на початку січня 2026 року зустрічі Коаліції охочих у Парижі. Під час неї країни-учасниці мають остаточно погодити свій внесок у систему післявоєнних гарантій безпеки для України.

Про це він написав у соцмережі X.

За словами Макрона, напередодні він узяв участь у спільному обміні думками з президентом України Володимиром Зеленським, президентом США Дональдом Трампом та низкою європейських лідерів. Після цього французький лідер провів окрему розмову з главою української держави.

Президент Франції наголосив, що сторони поступово просуваються в питанні формування механізмів безпеки, які мають стати основою справедливого та тривалого миру в Україні.

“Ми досягаємо прогресу в питанні гарантій безпеки, які матимуть ключове значення для побудови справедливого і тривалого миру. На початку січня ми зберемо країни Коаліції охочих у Парижі, щоб остаточно узгодити конкретний внесок кожної країни”, – зазначив Макрон.

Раніше у Франції заявляли, що можливі контакти з Росією щодо мирного врегулювання можуть відбуватися лише за повної прозорості для України та європейських партнерів. У Парижі також підкреслювали зацікавленість Європи та України у відновленні переговорів, спрямованих на досягнення сталого миру.

Макрон оголосив про нові зустрічі “коаліції охочих”: що каже

Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що найближчими тижнями лідери держав, які входять до так званої “коаліції охочих”, продовжать серію зустрічей, присвячених підтримці України.

Відповідну заяву він зробив на пресконференції 10 травня після міжнародних консультацій.

За словами Макрона, під час майбутніх перемовин йтиметься про довгострокове фінансування України, зміцнення її обороноздатності та надання стійких гарантій безпеки. Також планується обговорити модель української армії, здатної протистояти потенційним загрозам у майбутньому.

“Для підготовки до тривалого миру ми готові продумати фінансування України на перспективу. Також ми розглянемо, як забезпечити стійкі гарантії безпеки і створити модель армії, здатної протистояти можливим загрозам у майбутньому. Крім того, ми обговоримо розгортання сил стримування для захисту країни”, – заявив французький лідер.

Очікується, що наступні зустрічі “коаліції охочих” відбудуться впродовж найближчих тижнів, однак точні дати наразі не повідомляються.

Зеленський висловився щодо пропозиції відсунути українські та російські війська на 30 км

Президент України висловив скептицизм з приводу пропозиції про створення демілітаризованої зони в країні, в рамках якої війська будуть відведені на відстань 30 км.

На прес-конференції він озвучив цю заяву після зустрічі з учасниками “коаліції охочих”.

Раніше пропозицію про те, щоб відвести українські та російські війська на відстань 15 км від лінії зіткнення, було озвучено Кітом Келлогом, спеціальним представником президента США Дональда Трампа з питань України.

На думку Володимира Зеленського, рішення про відведення військ залежить від безлічі чинників, включно з форматом моніторингу ситуації.

Глава держави зазначив, що насамперед необхідно досягти повного припинення вогню, і тільки після цього можна буде переходити до розгляду інших питань.

“Питання про демілітаризовану зону, буферну зону, розведення військ – я чув про це в медіа і не тільки в медіа, від багатьох різних людей, від багатьох різних розвідок. Офіційно ніхто Україні нічого подібного не пропонував. Але як сапери – усі шукають якісь можливості, який ще з нами експеримент провести”, – сказав Зеленський.

Він також висловив здивування з приводу того, чому саме 15 кілометрів і звідки вести відлік лінії фронту. Як приклад він навів Білорусь, з території якої здійснювалися пуски ракет.

“Навіть якщо говорити про 15 км, що ми будемо робити з Херсоном? Це означає, що в Херсоні не буде наших військ. Не буде наших військ у Херсоні – у нас не буде Херсона”, – додав президент.

Глава держави наголосив, що якщо буде ухвалено рішення про створення буферної зони і відведення на 15 км, то такі населені пункти, як Херсон, Харків і Суми, опиняться в зоні постійної небезпеки.

Україна запропонувала Росії повне припинення вогню з 12 травня

Україна виступає з ініціативою повного припинення вогню на всіх фронтах – на суші, в повітрі й на морі – починаючи з 12 травня.

Про це повідомив дипломат Андрій Сибіга після зустрічі українського президента Володимира Зеленського з представниками так званої “Коаліції охочих” і главою Сполучених Штатів Америки.

За словами посадовця, під час перемовин основну увагу було приділено мирним ініціативам щодо врегулювання повномасштабної війни з Росією.

“У разі позитивної відповіді з боку Російської Федерації, ця ініціатива може стати відправною точкою для початку мирних переговорів”, – підкреслив представник української дипломатії.

Він наголосив, що Україна та її союзники готові до негайного припинення вогню мінімум на 30 днів, якщо Росія погодиться на цю пропозицію і буде забезпечено ефективний міжнародний моніторинг.

Раніше в МЗС неодноразово заявляли, що будь-яке припинення вогню можливе лише за умови відсутності маніпуляцій з боку РФ і під наглядом міжнародних партнерів.

Європейські лідери прибули до Києва на зустріч “Коаліції охочих”

Сьогодні, 10 травня, до Києва з візитом прибули високопоставлені гості: президент Франції Еммануель Макрон, новий глава уряду Німеччини Фрідріх Мерц, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер і прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.

Про це повідомили Telegram-каналі “Суспільного”.

Раніше президент Володимир Зеленський заявив про те, що країна прийме керівників держав, які раніше висловили бажання брати участь у військовій місії, спрямованій на забезпечення мирного плану. Ці країни й об’єдналися в “Коаліцію охочих”.

На київському вокзалі європейських гостей зустріли Андрій Єрмак, керівник офісу президента, й Андрій Сибіга, який очолює міністерство закордонних справ.

“Очікуємо на важливі рішення. Очікуємо подальше цементування європейської солідарності на підтримку України”, – зазначив глава МЗС України.

До зустрічі високопоставлених гостей також долучився голова правління Укрзалізниці Олександр Перцовський.

Велика Британія виявила нову небезпеку для миротворців в Україні

Росія може навмисно створювати конфліктні ситуації, а далі використовувати їх як привід для звернення до судів Лондона з питань прав людини.

Про це пише “The Telegraph”.

На думку британців, РФ здатна привернути увагу до діяльності західних миротворців в Україні та ініціювати судові розгляди з питань прав людини.

Заступник міністра оборони Великої Британії Джеймс Картлідж виступив із пропозицією до свого колеги Джона Гілі переглянути можливість відступу від положень Європейської конвенції про захист прав людини (ЄКПЛ) щодо миротворчих сил. Причиною для цього послужили побоювання, що військовослужбовці можуть зіткнутися з російським судовим переслідуванням.

Однак Гілі не погодився з цими побоюваннями. На його думку, британські військові не братимуть участі в бойових діях, а будуть лише проводити навчання для українських солдатів. Він також підкреслив, що дотримання Конвенції не завадить досягненню поставлених цілей.

“Коли Британія веде військові операції, вона суворо дотримується національного та міжнародного законодавства. Ми врахуємо положення ЄКПЛ під час планування дій для коаліції охочих”, – наголосив він.

Зрештою учасники коаліції мають намір приділити основну увагу зміцненню і модернізації збройних сил України, а не проведенню активних бойових дій.

Слова міністра оборони підтверджують гіпотезу про те, що прагнення “коаліції добровольців” стали менш активними. Зокрема, минулого місяця прем’єр-міністр Кір Стармер описав місію як стримувальний фактор, підкресливши, що британські військові перебуватимуть як на землі, так і в повітрі.

Однак у своєму посланні Гілі зазначив, що під час планування наголос було зроблено на те, щоб допомогти Україні створити армію, яка зможе протистояти можливій агресії з боку Росії в майбутньому.

Наразі передбачається, що британські військові сили будуть дислоковані в західній частині країни, далеко від кордону. Їхнє основне завдання – проведення навчань. Відповідно до скороченого плану, вони перебуватимуть під охороною повітряного простору і територіальних вод України.