Зеленський назвав нічний удар по Києву одним із наймасштабніших за останній час

Нічна атака російських військ стала однією з наймасштабніших. За його словами, під час удару застосовувалися ракети різних типів та 168 безпілотників. Найсерйозніші наслідки зафіксовано в Києві та Київській області.

Про це заявив президент України Володимир Зеленський.

“Цей російський удар був одним із найбільш цинічних, прорахованих і масштабних”, – написав президент.

Лише в столичному регіоні пошкоджено близько 30 житлових будинків, школу, дитячу лікарню та дитячий садок. Кількість загиблих у Києві сягнула 15 осіб. Для ліквідації наслідків ударів у Києві, Броварах та Борисполі залучено понад 600 рятувальників та співробітників поліції.

Зеленський повідомив, що українській протиповітряній обороні вдалося перехопити всі крилаті ракети “Калібр”, застосовані під час атаки. Загальна ефективність перехоплення крилатих ракет оцінюється в 93%. Також, за словами президента, було знищено значну частину запущених безпілотників.

При цьому основною проблемою для української ППО Зеленський назвав балістичні ракети. Можливості їх перехоплення, за його словами, значною мірою залежать від наявності американських комплексів Patriot та достатньої кількості боєприпасів до них.

“Важливо, щоб партнери України не мовчали про цей та інші подібні удари й справді допомагали захисту наших людей, захисту життя в Україні”, — заявив президент.

Український президент знову звернувся до західних партнерів із закликом збільшити постачання засобів протиповітряної та протиракетної оборони. Додаткові ракети для Patriot необхідні Україні для посилення захисту міст від подальших балістичних ударів.

“Українські воїни можуть діяти майстерно, коли сміливість і фаховість наших людей підтримані відповідною допомогою наших партнерів”, — підсумував президент.

Хто наступний? Що стоїть за публічним конфліктом Федорова та Сирського

Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони, яка сталася на тлі публічного конфлікту з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, швидко перетворилася з кадрового рішення на повноцінний політичний скандал. Те, що могло залишитися внутрішньою проблемою у військовому керівництві, вилилося в протести, вимоги звільнити Сирського та активні обговорення в соцмережах.

Сам Федоров на брифінгу 16 липня пояснив свою відставку принциповими розбіжностями з головнокомандувачем щодо управління армією та ведення війни. За його словами, він намагався налагодити співпрацю, однак ініціативи Міноборони систематично блокувалися, а Сирський звинуватив його в організації інформаційних кампаній проти себе. Ексміністр наголосив, що був готовий працювати далі, але після ультиматуму з боку головнокомандувача ситуація стала неможливою.

Це публічне протистояння спричинило хвилю обурення в суспільстві. В соцмережах почали лунати заклики до звільнення Сирського та вимоги пояснень від військового та політичного керівництва.

Експерти розділилися в оцінках цього конфлікту. Військовий експерт Олег Жданов вважає, що звільнення Сирського не призведе до обвалу фронту, оскільки, на його думку, реальну оборону тримають не генерали, а командири рот і батальйонів. Він вбачає суть конфлікту в суперечності між старою радянською системою управління та сучасною армією, орієнтованою на інновації. На думку Жданова, відставка Федорова, який був популярним завдяки реальним змінам у сфері дронів та далекобійних ударів, є серйозною помилкою, що «підрізає крила» самому президенту.

Однак існує й інша, більш інтригуюча версія. Військово-політичний експерт Дмитро Снєгирєв припускає, що конфлікт між Федоровим і Сирським міг бути штучно створений та поступово підготовлений в інформаційному просторі. Він звертає увагу на те, що головне в цій історії не сама відставка, а те, чому вона стала настільки публічною та викликала такий суспільний резонанс.

На думку Снєгирєва, це може бути частиною підготовки нового політичного проекту, який позиціонуватиметься як «умовна опозиція» до Офісу президента, але насправді залишиться під його контролем. Тезис про те, що Зеленський звільнив Федорова через особисту ревнощі до його популярності, міг бути навмисно поширений у суспільстві для мобілізації протестного електорату навколо ексміністра.

Снєгирєв вважає, що Федорова готують як конкурента для Валерія Залужного на майбутніх виборах. Його можуть представити як молодого реформатора, який залишився в Україні, займався розробкою дронів, боровся з корупцією і відкрито виступив проти застарілих підходів в армії, на відміну від Залужного, який перебуває у Великій Британії. Таким чином, Федоров може використовуватися як “медійна торпеда” для зниження рейтингів Залужного.

При цьому Снєгирєв ставить під сумнів антикорупційний імідж Федорова, зазначаючи, що за час його роботи в Міноборони накопичилися мільярдні борги за контрактами, за якими держава не отримала ні зброї, ні повернення коштів. Він вважає, що новий міністр мав би провести внутрішній аудит, але суспільство не побачило результатів.

Снєгирєв також пов’язує активізацію навколо Федорова з нещодавнім приїздом Залужного до Києва. За його словами, після зустрічей Залужного з представниками влади, на яких, ймовірно, обговорювалася його можлива участь у виборах, Банкова могла активізувати пошук політичного проекту, здатного працювати з тією ж аудиторією.

Експерт наголошує на суперечності: раніше Залужному казали, що його участь у виборах призведе до поляризації суспільства, а тепер штучно поляризують суспільство навколо Федорова. Раніше Банкова вже намагалася створити подібний проект навколо мера Харкова Терехова, але образ “господарника” не здобув популярності, тоді як Федоров вже має впізнаваність та підтримку частини суспільства.

Снєгирєв припускає, що конфлікт із Сирським міг бути закладений ще з самого початку призначення Федорова. Він згадує, що Федоров став міністром на тлі публічного конфлікту між Сирським і Сергієм Стерненком, який згодом став радником міністра. Таким чином, створювалися передумови для інформаційних атак на головнокомандувача.

Крім того, на думку Снєгирєва, кампанія може бути спрямована не лише проти Сирського та Залужного, а й проти інших потенційних конкурентів, зокрема Кирила Буданова. Історію з замахом на бізнесмена в Монако та затриманнями намагалися подати як провал ГУР, щоб нейтралізувати Буданова. Також він згадує екстрадицію Руслана Демчака, пов’язаного з оточенням Порошенка.

Показовою Снєгирєв вважає і позицію самого Федорова, який після звільнення не перейшов у відкриту опозицію, а заявив, що президент ще може переглянути своє рішення, що дозволяє йому критикувати окремі кадрові рішення, не розриваючи зв’язків з Банковою. За його словами, цей конфлікт вирішує одразу кілька завдань: дискредитує головнокомандувача, створює політичний бренд Федорова, мобілізує протестний електорат і послаблює потенційних конкурентів напередодні можливого виборчого циклу.

В уряді Польщі вважають, що Навроцький навмисно загострив відносини з Україною

У польському уряді вважають, що президент Кароль Навроцький свідомо спровокував кризу у відносинах з Україною.

За даними Onet, йдеться про його рішення оголосити про позбавлення Володимира Зеленського ордена Білого Орла незадовго до Конференції з відновлення України в Гданську.

Співрозмовник із канцелярії прем’єр-міністра Польщі заявив, що Навроцький хотів посилити напруженість у відносинах із Києвом і домогтися скасування візиту Зеленського на конференцію. За його словами, саме тому рішення про нагороду було оголошено за тиждень до міжнародного заходу.

Конференція в Гданську має відбутися у четвер та п’ятницю. Очікується участь представників понад 50 країн, зокрема голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, голови Європейської ради Антоніу Кошту та прем’єр-міністра Чехії Андрія Бабіша.

У оточенні Дональда Туска вважають, що така міжнародна присутність є політично незручною для Навроцького. На думку джерел Onet, це суперечить його заявам про нібито слабкі позиції польського уряду в європейських переговорах щодо майбутнього України.

Також у польському уряді вважають, що Навроцький і лідер партії “Право і справедливість” Ярослав Качинський зацікавлені в провалі конференції. Співрозмовники видання пов’язують це з можливим підписанням угод про участь Польщі у відновленні України, що могло б посилити політичні позиції Туска.

Зеленський прокоментував угоду між США та Іраном

Президент України відреагував на угоду між США та Іраном про тимчасове перемир’я на два тижні.

Володимир Зеленський написав про це в Telegram.

“Припинення вогню – це правильне рішення, що веде до закінчення війни. Це збереження життя людей, відмова від руйнування міст і сіл, можливість для електростанцій та іншої інфраструктури нормально працювати, а отже, це час та необхідні умови, щоб дипломатія могла дати результат”, – написав він.

Президент заявив, що Україна незмінно виступає за припинення бойових дій у конфлікті, який Росія веде в Європі, а також за встановлення миру на Близькому Сході та в Перській затоці.

Зеленський заявив про готовність України до симетричної відповіді у разі, якщо Росія припинить свої атаки. За його словами, це може стати ключем до створення умов для майбутніх угод. Президент також підкреслив важливість дипломатичних зусиль США в цьому питанні.

“Протягом цих тижнів Україна допомагає захищати життя на Близькому Сході та в Затоці. Українські експертні військові команди продовжать працювати в регіоні заради подальшого розвитку безпекових спроможностей”, – зазначив глава держави.

Він підкреслив, що стабільність у цьому регіоні вкрай важлива, оскільки безпека тут безпосередньо впливає на глобальну економіку та рівень життя людей у всьому світі.

У повідомленні наголошується на важливості забезпечення безпеки та врахування інтересів усіх народів під час формування післявоєнних умов. Зеленський особливо виділив захист свободи судноплавства в Ормузькій протоці як ключове питання.

Президент наголосив, що для забезпечення сталого прогресу необхідні узгоджені та рішучі заходи з боку світової спільноти, які зміцнять глобальну безпеку.

Росія постачає зброю Ірану – Зеленський

Президент України Володимир Зеленський висловив думку про те, що Росія здійснює передачу озброєнь або їх компонентів Ірану.

Він заявив про це в інтерв’ю телерадіокомпанії Rai Italia.

“Упевнений, що росіяни передають іранському режиму зброю. Ми розуміємо, що вони можуть надавати електроніку для »шахедів«. Я думаю, що все це є в уламках “шахедів”, які сьогодні б’ють по Близькому Сходу”, – розповів Зеленський.

Президент виразив упевненість, що в іранських дронах присутні елементи російського виробництва і, якщо розвідслужби союзників поділяться інформацією, це може бути підтверджено.

Також Володимир Зеленський висловив надію, що, незважаючи на перенесення тристоронніх мирних переговорів через конфлікт на Близькому Сході, обмін полоненими між Росією та Україною все ж відбудеться.

“Ми дуже надіємося, що буде все-таки підтверджено обмін, про який ми домовлялися в ході попередніх зустрічей… Дуже сподіваємося, що найближчими днями ми зможемо розпочати цей обмінний процес”, – сказав глава держави.

Умєров розповів про роботу над параметрами безпеки на переговорах у Женеві

У Женеві відбулися переговори між Україною та США. Також відбулася тристороння зустріч за участю Швейцарії. Делегації обговорили підсумки та плани із Зеленським.

Про це заявив секретар РНБО Рустем Умєров.

Відбулися дві зустрічі: перша — з представниками США, друга — тристороння, в якій брали участь делегації з Америки та Швейцарії. Спеціальний посланник США Стів Віткофф і Джаред Кушнер обговорили з президентом України Володимиром Зеленським підсумки переговорів і подальші дії.

“Працюємо над фіналізацією безпекових параметрів, економічних рішень і узгоджених позицій, які мають стати основою для подальших домовленостей. Завдання — зробити наступну тристоронню зустріч за участі США та Росії максимально предметною”, – написав Умєров.

Економічний блок і довгострокова підтримка України стали ключовими аспектами обговорення. Українська делегація на чолі з міністром економіки Олексієм Соболєвим спільно з американськими колегами підготувала документ, спрямований на відновлення країни.

“Домовилися, що наші команди більш детально продовжать роботу над документом, зокрема щодо майбутньої відбудови та інвестиційного плану”, – додав секретар РНБО.

Зеленський вивів Єрмака зі складу РНБО та Ставки

Володимир Зеленський 5 грудня виключив Андрія Єрмака, колишнього главу Офісу президента, зі складу Ставки верховного головнокомандувача та Ради національної безпеки і оборони.

Відповідні укази №901/2025 та №902/2025 розміщені на сайті президента України.

Обидва документи набули чинності з моменту їх офіційного оприлюднення.

Станом на 4 грудня, за даними видання “Дзеркало тижня”, Андрій Єрмак продовжував обіймати щонайменше 10 різних посад. Крім участі в Раді національної безпеки і оборони, а також у Ставці верховного головнокомандувача, він є членом Національної інвестиційної ради. Також Єрмак очолює Раду з питань підтримки підприємництва і є заступником голови Національної ради з питань антикорупційної політики.

Андрій Єрмак також обіймає низку значущих посад. Він є головою координаційного штабу з гуманітарних і соціальних питань. Також він є співголовою міжнародної експертної групи “Єрмака-Макфола”, яка займається питаннями санкцій проти Росії. Крім того, Андрій Єрмак — співголова Міжнародної консультативної групи “Єрмака—Расмуссена”. Ця група розробляє гарантії безпеки України.

Він також є головою Комісії державних нагород і геральдики, а також членом президії Конгресу місцевих і регіональних влад при Президентові України.

Авіація на десятиліття: як Rafale та SAMP/T змінюють стратегію посилення українського неба

17 листопада 2025 року президент Франції Емманюель Макрон та президент України Володимир Зеленський підписали лист про наміри щодо придбання для України до 100 багатоцільових винищувачів Rafale F4 та восьми зенітно-ракетних комплексів SAMP/T.

Ця угода розрахована на десять років, починаючи з 2026-го, і передбачає постачання літаків разом із повним озброєнням, радіолокаційними системами, а також навчанням персоналу. В рамках домовленостей Франція планує надати Україні новітні зразки свого озброєння: винищувач Rafale – найсучасніший бойовий літак французького виробництва, відомий своєю маневреністю та універсальністю, – а також зенітні комплекси SAMP/T (також відомі як Mamba), здатні збивати різні повітряні цілі, включно з ракетами. За словами Зеленського, кожен із восьми комплексів SAMP/T матиме по шість пускових установок.

Поставки частини обладнання (зокрема, деяких систем ППО і радарів) можуть розпочатися протягом найближчих трьох років , утім конкретного графіка передачі перших Rafale поки не оголошено. Очевидно, що йдеться про стратегічну довгострокову угоду: навчання одного пілота Rafale може тривати щонайменше три роки , тож уперше такі літаки з’являться на озброєнні України не раніше другої половини десятиліття.

Водночас новина про потенційне замовлення 100 Rafale та систем SAMP/T викликала бурхливе обговорення. Дехто з коментаторів дивується: як же ж тоді бути зі шведськими Gripen чи американськими F-16, про передачу яких Україні теж домовлялися раніше? Російська пропаганда, зі свого боку, намагається висміювати ці плани, називаючи їх нереалістичними. Насправді йдеться про стратегічну ініціативу, розраховану на майбутнє, і вона зовсім не суперечить іншим напрямам посилення українських ВПС.

Необхідність сотень бойових літаків

Україна потребує дуже значної кількості бойової авіації, враховуючи масштаб загрози з боку Росії та протяжність фронту. Мова йде не про десятки, а про сотні сучасних літаків у перспективі наступних років. Для порівняння, ще до повномасштабної війни військово-повітряні сили РФ налічували близько 1500 літаків різних типів, тож аби надійно стримувати такого противника, Україні знадобиться флот винищувачів щонайменше у кілька сотень одиниць. Жодна країна чи авіабудівний консорціум у світі фізично не здатні поставити таку кількість літаків швидко і самотужки. У всіх виробників винищувачів є завантажені замовленнями виробничі лінії на роки вперед. Французький концерн Dassault Aviation, наприклад, вже продав понад 500 Rafale і має тривалі контракти на постачання цих машин для низки країн (Єгипет, Катар, Індія, Греція, Індонезія та інші). Шведська Saab випускає Gripen E обмеженими темпами і теж зайнята виконанням наявних замовлень.

Таким чином, якщо Україна планує наростити свій авіапарк за прийнятний час (скажімо, за десятиліття), вона змушена звертатися до кількох джерел одночасно – розподіливши майбутні літаки між різними виробниками та країнами. Саме це і відбувається: менш ніж за місяць до паризьких домовленостей зі США і Францією Київ уклав подібний лист про наміри зі Швецією, що передбачає потенційну закупівлю до 150 винищувачів JAS 39 Gripen E протягом 10–15 років. Паралельно Україна вже отримує перші американські F-16 (передані європейськими союзниками) і навіть французькі Mirage 2000, які стали початковою “тренувальною” платформою для наших пілотів. Західні партнери спільно закладають основу для майбутніх Повітряних сил України, і залучення Франції з її Rafale зовсім не заважає співпраці зі Швецією чи США – навпаки, лише прискорює поповнення авіапарку, додаючи ще один канал постачання.

Головна умова успіху цієї стратегії – інтеграція різнорідних літаків в єдину екосистему. Іншими словами, усі типи винищувачів мають навчитися “говорити однією мовою” – обмінюватися інформацією між собою, з наземними радарами, системами ППО, а також отримувати цілевказівки від супутників і дальніх літаків типу AWACS. На щастя, сучасні західні бойові літаки проектувалися з розрахунку на стандарти НАТО, тому створити єдиний інформаційний простір цілком реально (наприклад, Rafale вже має досвід спільних операцій з американськими літаками та здатен використовувати ракети виробництва інших країн). Так, поєднання різних платформ неминуче потребуватиме додаткових зусиль – доведеться налагодити кілька окремих логістичних і навчальних програм, забезпечити постачання різних видів боєприпасів, врахувати відмінності в обслуговуванні кожного типу тощо.

Нижче наведені деякі виклики, пов’язані зі “змішаним парком” літаків:

— Технічне обслуговування і ремонт: кожен тип літака потребує власної лінії постачання запчастин та окремо підготовлених інженерів і техніків.

— Підготовка льотчиків: пілотів та обслугу треба перенавчати під особливості кожної моделі (F-16, Rafale, Gripen тощо), що займає час.

— Озброєння: різні літаки використовують різні ракети, бомби та підвісні системи, тож війську доведеться одночасно опановувати широкий спектр авіаційних засобів ураження.

Усі ці мінуси добре відомі і створять додаткове навантаження. Проте альтернатива – це взагалі залишитися без достатньої кількості літаків у найближчі роки. Тож Україна свідомо йде на прийнятний компроміс: краще мати різнотипну авіацію, ніж надто малу. Тим більше, нинішня війна вже навчила наших військових працювати з “зоопарком” техніки – на озброєнні ЗСУ стоять десятки моделей бронемашин, артилерії та ППО від різних країн, і попри всі труднощі ця еклектична армія ефективно дає відсіч агресору. Накопичений досвід інтеграції різнорідних систем у єдину структуру безпеки є унікальним і стане в пригоді при побудові нових ВПС.

Варто додати, що Франція та Швеція – серед небагатьох європейських країн, які самостійно виробляють сучасні бойові літаки, причому роблять це відносно незалежно від США. Обидві держави мають повний цикл розробки й випуску авіатехніки, тому можуть ухвалювати рішення про постачання за власною політичною волею (наприклад, на передачу тих же F-16 потрібен дозвіл Вашингтона). Ця автономність дозволяє Парижу і Стокгольму діяти швидше за інших. Саме тому одночасна співпраця України і з Францією, і зі Швецією не містить протиріч – натомість дає нам більше шансів отримати літаки в стислі терміни. Шведський прем’єр Ульф Крістерссон прямо зазначив, що угода щодо Gripen – це лише початок “довгої подорожі на 10–15 років” і негайних поставок не буде.

Фінансовий аспект: хто заплатить?

Поставки настільки дорогого озброєння, як сучасні винищувачі та ракети ППО, упираються в питання фінансування. Україна зараз не має і в найближчій перспективі не матиме ресурсів самостійно оплатити ні Rafale, ні Gripen, ні навіть F-16. Для розуміння масштабів: один Rafale коштує понад $100 млн, шведський Gripen – не менше $80-85 млн. З урахуванням супутніх витрат (навчання пілотів, запасні частини, боєкомплекти) сумарна вартість 100 “Рафалів” і 150 “Грипенів” може перевищити $20 млрд. Це астрономічна сума для країни, економіка якої під час війни сильно постраждала. Очевидно, що без допомоги партнерів такі витрати покрити неможливо.

У випадку угоди з Францією можна спрогнозувати, що фінансування відбуватиметься за рахунок європейських фондів та/або коштів самого Парижа. Французький уряд традиційно наполягає на схемах, за яких виділені гроші залишаються у французькій економіці (оплачуючи продукцію французьких же заводів). Тобто фактично Франція профінансує свої ж Rafale і SAMP/T – можливо, через кредити чи спільні фонди, зарахувавши ці витрати як вклад у зміцнення оборони Європи та допомогу Україні. Конкретну модель поки не оголошено: Макрон натякнув на кілька можливих джерел, зокрема спеціальний європейський фонд SAFЕ (Security Action for Europe) для спільних оборонних закупівель, а також використання заморожених активів Росії. Останній варіант ще потребує згоди ЄС (питання юридично складне, і поки що європейці не вирішили, як саме спрямувати конфісковані російські гроші на відбудову чи озброєння України). Макрон запевнив, що фінансування прийде “в міру розгортання проєкту” і через механізми співфінансування з партнерами.

Не менш важливо, що контракт на Rafale не “з’їдає” кошти, які могли б піти на інші літаки. Фактично у західних союзників формується кілька окремих “гаманців” під різні проєкти: наприклад, шведську авіацію для України потенційно профінансують за рахунок коштів від кількох країн ЄС (про такі плани раніше згадували в Стокгольмі), тоді як французьку техніку оплатять через механізми, вигідні для Франції. Таким чином, домовленість про Rafale жодним чином не скасовує перспектив отримання Gripen чи F-16 – ці процеси розвиваються паралельно і фінансуються зі своїх джерел. Більше того, диверсифікація постачань дає змогу розподілити фінансове навантаження між різними країнами. Якщо Парижу вдасться залучити до оплати частину коштів ЄС (скажімо, внесок Люксембургу чи інших членів), то для французького керівництва це взагалі буде подвійна перемога, адже їхній ВПК отримає замовлення коштом загальноєвропейських ресурсів.

Поки що Київ не оприлюднив деталей оплати жодної з анонсованих авіаційних угод. Зеленський натякає, що розраховує на міжнародну підтримку. Зокрема, він запропонував спрямувати на оборонні потреби армії кошти від конфіскованих активів РФ . Крім того, існують домовленості про багатомільярдні фонди допомоги Україні від ЄС та США, з яких теоретично може бути профінансовано і авіапрограми. Отже, питання “де взяти гроші на Rafale” наразі відкладається в довгу шухляду – і Франція, і Україна розраховують знайти відповіді в процесі реалізації задуму. Як кажуть у таких випадках, було б залізо (літаки), а кредитори знайдуться.

Диверсифікація ризиків: політична і технічна

Ще одна вагома причина, чому Україні варто домовлятися про літаки з різними країнами – зниження політичних ризиків. Постачання сучасних винищувачів – це не стільки про гроші, як про велику геополітику. Рішення, кому і коли продати або передати бойову авіацію, ухвалюються на найвищому рівні і можуть залежати від непередбачуваних обставин. Свіжий приклад: член НАТО Угорщина майже два роки блокувала вступ Швеції до Альянсу і лише наприкінці лютого 2024-го погодилася ратифікувати цей крок – невдовзі після того, як Будапешт уклав зі Стокгольмом угоду про купівлю додаткових шведських Gripen. Віктор Орбан, який відкрито симпатизує Москві, очевидно, використав питання літаків як важіль впливу: угода дозволила йому показати “вигоду” від співпраці, перш ніж розблокувати вхід Швеції в НАТО. Інший приклад – епопея з американськими F-35 для Туреччини: Анкара багато років брала участь у програмі Joint Strike Fighter, але через політичні розбіжності (покупку російської С-400 та інші кроки Ердогана) США виключили Туреччину з проекту і не передали замовлені винищувачі. Таким чином, навіть після підписання контрактів ніколи не можна виключати ризику зриву чи затримки постачань з політичних причин.

План Макрона-Зеленського з тієї ж опери: поки що це лише декларація про наміри, і на шляху її реалізації може трапитися будь-що. Наприклад, у найближче десятиліття можливі зміни владних еліт як у самій Франції, так і серед її партнерів по ЄС чи НАТО – а це може вплинути на пріоритетність українського контракту. У виробників літаків чи ракет можуть виникнути виробничі труднощі або нові великі замовлення від третіх країн, через що Україні доведеться чекати довше своєї черги. Такі випадки не гіпотетичні: черга на популярні винищувачі і справді динамічна – країни можуть домовитися “посунути” чийсь контракт вперед або назад, залежно від політичної кон’юнктури. Тому мати одночасно кілька домовленостей з різними постачальниками – це своєрідна “страховка”. Якщо десь процес загальмується, є шанс, що інший напрям просунеться швидше. Зрештою, чим більше держав залучені у посилення українських ВПС, тим більше у нас союзників, зацікавлених у перемозі України. Франція, надаючи нам Rafale і SAMP/T, стає ще тісніше пов’язаною з успіхом України у війні, як і Швеція, США та інші країни, чия техніка вже допомагає захищати наше небо.

Нарешті, підписані домовленості – це поки що лише заявки на майбутнє. На даному етапі українсько-французька декларація ні до чого не зобов’язує сторони негайно, тож немає причин говорити про “конфлікт” між проєктами Rafale, Gripen чи F-16. Усі вони – частини одного пазлу, покликаного закрити різні потреби Повітряних сил. Як образно зауважують оглядачі, нічого “кримінального” у планах купити 100 Rafale немає – от якби Зеленський раптом оголосив про купівлю сотні китайських винищувачів, тоді дійсно можна було б здивуватися. Зараз же Україні залишається використати час, поки триває війна, для підготовки інфраструктури та кадрів під майбутні авіапоставки. Наші льотчики вже опановують західну техніку – декілька з них літають на Mirage 2000, десятки проходять тренування на F-16 у Європі та США. Досвід на Mirage, до речі, допоможе пришвидшено перейти й на Rafale, адже це літаки однієї “школи”. Сам Зеленський наголосив, що пілоти, які літали на Mirage 2000, зможуть менше ніж за рік освоїти Rafale. Тобто ще до прибуття нових машин Україна максимально готова їх прийняти в стрій.

Підсумовуючи: стратегічна угода Зеленського та Макрона щодо Rafale і SAMP/T цілком логічна і вигідна Україні. Вона не відміняє інші домовленості, а доповнює їх, даючи нашій країні ще одну опору в питанні захисту неба. Реалізація плану розрахована на роки і залежатиме від багатьох чинників – фінансування, політичної волі та спроможності промисловості. Але перший крок зроблено: місце України в черзі на найсучасніші літаки вже заброньовано. Можливо, ще мине чимало часу, перш ніж українські пілоти масово пересядуть за штурвали Rafale, але стратегічно ми рухаємось правильно.

Сійярто розкритикував впевненість Президента України щодо майбутнього членства в ЄС

Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто жорстко відреагував на слова президента України Володимира Зеленського про вступ країни до Євросоюзу в обхід вето Будапешта.

Про це пише угорське видання “Magyar Nemzet”.

Угорський дипломат зазначив, що такі рішення приймаються тільки країнами-членами Євросоюзу.

“На мою думку, президент України повністю втратив відчуття реальності, повністю втратив зв’язок із реальністю, і, можливо, це пояснює те, що він говорить такі речі, від яких за звичайних обставин хочеться вибухнути. Наприклад, він каже, що стане членом Європейського Союзу, і крапка. Шановний пане президенте, це вирішуватимете не ви”, — заявив Сійярто.

Глава МЗС Угорщини наголосив на необхідності прийняття рішення про членство в ЄС усіма країнами-членами блоку на основі консенсусу. Будапешт підтвердив свою незмінну позицію з цього питання.

“Це вирішуватимуть угорці разом із громадянами 26 інших країн Європейського Союзу, і угорці вже вирішили: ми не хочемо стратегічної інтеграції з Україною, ми не хочемо, щоб вони стали членами ЄС і НАТО, і, додам, вони не стануть”, — резюмував Сійярто.